Медведчук прокоментував публікацію плівок Bihus.Іnfo: Це провокація фабрики фейків

Підозрюваний у державній зраді нардеп «ОПЗЖ» Віктор Медведчук прокоментував публікацію плівок Bihus.Іnfo, згідно з якими, він вів перемовини з бойовиками ОРДЛО та зустрічався в Адміністрації президента з Петром Порошенком.

Коментар Медведчук надав під будівлею Київського апеляційного суду, який розпочав розгляд апеляційних скарг прокуратури і захисту нардепа на запобіжний захід, обраний Медведчуку судом першої інстанції.

За словами Медведчука, публікація нових записів є «чистою провокацією фабрики фейків, я не хочу коментувати ніякі розмови, бо вони є сфальсифікованими».

Медведчук заявив, що дійсно вів переговори з бойовиками ОРДЛО, бо його на це начебто вповноважили спершу в.о. президента Олександр Турчинов, а пізніше п’ятий президент Петро Порошенко.

«Я вів переговори відповідно з повноваженнями, які мені були надані щодо мирного врегулювання спершу з травня місяця ще в.о. президента Турчиновим, потім уже президентом Порошенком. Я офіційно був уповноважений на ведення цих переговорів Турчиновим і Порошенком і пізніше був уповноважений і Тристоронньою контактною групою і СБУ, яка надала мені статус спецпредставника з гуманітарних питань у ТКГ», – цитує Медведчука Українська правда.

Він також додав, що серед іншого вів переговори і щодо економічних питань, у тому числі, щодо електроенергії.

За словами Медведчука, він вів переговори щодо «принципових домовленостей щодо поставок електроенергії в Україні, і такий договір владою був підписаний і заключений».

Медведчук заявив, що зустрічався з Порошенком в 2014, у 2015 роках і надалі аж до 2018 року, доки вони «не розійшлися в поглядах щодо обміну утримуваними особами».

Медведчук заперечує, що міг передавати Росії секретну інформацію про підрозділи ЗСУ, про що, зокрема, свідчать матеріали його підозри.

«Я мав доступ до секретних матеріалів усіх форм секретності до 2004 року, коли працював главою адміністрації (другого президента Леоніда Кучми – Ред.), а після цього упродовж 15 років ніколи не був допущений до секретних даних… і на сьогоднішній день не має доступу до державної таємниці», – сказав Медведчук.

17 травня журналісти-розслідувачі Bihus.Info опублікували записи розмов нібито голови політради «ОПЗЖ» Віктора Медведчука, які свідчать про його зв’язки з російськими посадовцями, бойовиками та адміністрацією п'ятого президента Петра Порошенка.

Записи Bihus.info свідчать, що з червня 2014 року Медведчук «прописався» в Адміністрації тодішнього президента і вів від її імені перемовини з бойовиками.

Пресслужба «Європейської Солідарності» заявила, що записи є фейком і чорним піаром, який координується Офісом президента.

Записи нібито розмов Медведчука вже не в перше публікуються ЗМІ. 25 лютого видання «Цензор.НЕТ» оприлюднило запис нібито розмови колишнього помічника президента Росії Владислава Суркова та Віктора Медведчука від 2014 року. Сурков та Медведчук обговорювали постачання електроенергії в окупований Крим й обмін полоненими на Донбасі.

Тоді «Європейська Солідарність» заявила, що до витоку «плівок Медведчука-Суркова» причетний заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов.

У березні видання Оbozrevatel опублікувало нові записи розмов між нібито Віктором Медведчуком та нібито експомічником президента РФ Владиславом Сурковим.

На записах люди, голоси яких схожі на голоси Медведчука і Суркова, зокрема, обговорюють спробу колишнього глави СБУ (на момент запису розмови – заступника глави відомства) Василя Грицака зв'язатися з «міністром оборони ДНР» Володимиром Кононовим.

Мета – обговорити з представником російських найманців на Донбасі схеми постачання «готівки» на тимчасово окуповані території, зокрема, до Дебальцевого. Також на записах згадують Мінські угоди, щодо пунктів яких «Медведчук» мав передати деякі побажання «Суркова».

13 квітня Печерський районний суд Києва постановив відправити Віктора Медведчука під цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслету.

Медведчук і його однопартієць, нардеп Тарас Козак підозрюються у державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму, який тимчасово окупувала РФ.