Politico про Євробачення в США: Прощавай, Вєрко Сердючко, привіт, Дженіфер Лопез

Впродовж всієї своєї 65-річної історії пісенний конкурс Євробачення був строго європейським видовищем. І ось тепер через рідкісний випадок культурної міграції на захід через Атлантичний океан квінтесенція феєричного несмаку з Європи прямує в Америку.

Про це пише Politico, нагадуючи про плани Євробачення запустити "Американський пісенний конкурс", в якому 50 штатів США будуть змагатися між собою, обираючи "найкращу" пісню. Пандемія COVID-19 затримала ці плани. Але тепер конкурс планують провести під час зимових свят. Тож лишається півроку, щоб якимсь чином зупинити це божевілля й не допустити проведення "Американського пісенного конкурсу".

Існує багато причин рятувати Євробачення від американців. Десятиліттями конкурс був одним з дуже небагатьох символів єдності Європи, яка виникла з популярної культури (на противагу, наприклад, монетарній політиці). Вперше Євробачення було проведене в 1956 році. Воно стало дітищем новонародженої "Європейської спілки радіомовлення і телебачення" (EBU), яка сама з'явилася з попелу Другої світової війни. Видовище було розроблене як спосіб для європейців 20-го століття відчути дух національного суперництва без бойових дій, як на початку століття.

Таким чином, Євробачення навіть на рік старше, ніж Європейська економічна спільнота. Конкурс більш усталений, ніж євро, і надійніший, ніж внутрішні прозорі кордони в ЄС. Найближчий його конкурент на роль символу європейського порозуміння - це Nutella. Таке довге збереження сили Євробачення дивовижне, зважаючи на те, як сильно за 65 років після його появи змінилася Європа. Європейська політика еволюціонувала. І конкурс довів, що він здатне на це теж, ставши ще більш значущим.

Участь Росії й 6 інших країн Східного блоку з 1994 року стала ще одним кроком геть від Холодної війни. Коли Естонія приймала у себе Євробачення в 2002 році, за два роки до вступу в ЄС, урядовці й навіть президент країни виголосили зворушливу промову про значення конкурсу й місце їхньої країни в Європі. В 2016-му прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемером відчув потребу запевнити британців, що Brexit не буде означати Euroexit.

"Зважаючи на те, що Ізраїль, Азербайджан і всі, хто хоч трохи наближений до Європи, можуть брати участь, думаю, нам в цьому плані нічого не загрожує", - сказав Кемерон.

Кемерон мав на увазі саме те, що сказав. Але його насмішливий тон викрив його фундаментальне нерозуміння не лише Євробачення, а й Європі загалом. Дивитися Євробачення, не сприймаючи його серйозно, але при цьому обожнюючи шоу, - це глибока традиція конкурсу. Телеведучий Террі Воган, який роками коментував Євробачення для BBC, зрозумів це краще, ніж Кемерон. Він дуже серйозно й непідкупно висвітлював подію, але при цьому був п'яний.

Саме тому американське вторгнення в цю найбільш європейську традицію настільки небезпечне. У багатьох "янкі" не достатньо чутливі вуха, щоб почути подвійний регістр голосу Вогана. Саме тому насмішки часто ризиковані, коли США вдаються до них. Крім того, існує так званий "Принцип Хайзенберга для американських спостережень". Коли Америка стежить за чимось в вашій культурі, об'єкт спостереження не уникне змін.

Коротше кажучи, після того, як американська поп-зірка Джастін Тімберлейк виступив з двома піснями як гість на Євробаченні 2016, виконуючи кришталево чіткі танцювальні рухи й демонструючи такт, мов Елвіс, це не просто розважило всіх на 5 особливих хвилин. Це запустило процес тонкої американізації всіх подальших конкурсів.

В усі роки П.Т. (Після Тімберлейка) Євробачення стало більш бездоганним. Його основоположний хаос був скорочений до епізодичних і славних спогадів про "простіші часи". Під час конкурсу 2017 року Італія виступила з піснею Occidentali’s Karma, під час виконання якої без будь-якої очевидної причини танцював чоловік у костюмі горили. І ніхто навіть не сподівався на пояснення. Тепер такі випадки - виключення, а не правило.

Оскільки Євробачення не було призначене для американських очей, воно також створило безпечний простір, в якому решта світу могли говорити дурниці про Америку. Прес-конференції Євробачення були рідкісним форумом, на якому артисти могли безкарно лаяти американців, точно знаючи, що ніхто в США цього не бачить. В 2003 році на тлі напружених дебатів про американське вторгнення в Ірак представник Польщі на Євробаченні сказав щось про "довбану проблему з Бушем". Коли журналіст від New York Times поставив йому уточнюючі питання, співак замовк.

Існує так багато аспектів Євробачення, які не можна адаптувати під американську культуру. Politico наводить короткий список того, що може піти не так в американській версії.

По-перше, правила голосування на Євробаченні для американців будуть здаватися безглуздими. Тому що вони забороняють людям голосувати за своїх. Американці, фанатично закохані в свій штат, наприклад, жителі Техасу, можуть взагалі відмовитися голосувати, щоб тільки не підтримати когось іншого.

По-друге, Євробачення - це некомерційний захід. І це теж безглуздість для американців. Особливо якщо з'являються мільйони доларів, отримані від продажу реклами, які можна витратити на костюми й декорації. Найкраща пісня, хоч і не найкращий виступ, може перемогти. Але американцям буде це важко зрозуміти. Оскільки вони надто обтяжують себе підрахунками доходу від інвестицій.

По-третє, в США лише одна офіційна мова. Одна з привабливих рис Євробачення - це його лінгвістичне різноманіття, яке вже було порушене. В еру п.т. англомовні пісні почали покращуватися. В минуле відійшла вся класична лірика в дусі: Алло, це Бог? Як справи, старий?" (рядок з пісні Ісландії в 2013 році) або "Хочеш зайнятися кібер-сексом знову?" (з пісні Сан-Маріно в 2012-му). Для справедливості, варто зазначити, що останню пісню дискваліфікували, але не за сексуальний контент. Проблема була в тому, що в ній згадувався бренд Facebook. Правила Євробачення забороняють таке.

По-четверте, різноманіття - одна з причин, які додають європейському шоу блиску. Американські регіональні традиції, такі як country/western або hip-hop, вже давно стали загальнонаціональними. Тож американське шоу буде міазмою, а не демонстрацією традицій різних регіонів. В Європі східні народи привозять особливі мінорні нотки, а французи завжди звучать трохи войовниче. Це додає Євробаченню родзинку.

І по-п'яте, у найгіршому випадку Америка зробить Євробачення справді класним. Якщо "Американський пісенний конкурс" досягне успіху, європейська версія вже ніколи не буде такою, як раніше. 

"Це означає: привіт, Дженіфер Лопез, прощавай, Вєрко Сердючко!. Привіт, професійна хореографіє, прощавай, людське колесо для хом'яків (з шоу Марії Яремчук, конкурсантки від України в 2014 році)", - пише видання.

Євробачення було соціально прийнятним способом для європейців ганьбитися й кривлятися. Але коли американці починають кривлятися з вас, це вже не весело.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Білорусь остаточно відсторонили від участі у Євробаченні-2021
• Євробачення-2021 в Україні транслюватимуть два канали: відомі дата й час
• Засновник гурту Go_A Тарас Шевченко: Різним людям цікаві різні історії. У когось фаворит Євробачення - Франція, у когось – ми
• Другий півфінал "Євробачення 2021": топ-10 виконавців за прогнозами букмекерів

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ

Переклад: Лесь Димань