Розриває на шматки - реакція соцмереж на фільм "Погані дороги" Ворожбит

Драма "Погані дороги" режисерки Наталки Ворожбит вийшла у прокат 20 травня. Розповідає п'ять історій про жителів Донбасу й українських військових."П'ять розбитих доріг. П'ять історій про любов, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на фоні порушення кордонів державних", - ідеться в анонсі.Gazeta.ua зібрала реакцію соцмереж на стрічку. Треба подивитися кожному українцю Олег Сенцов, режисер:"Фільм Наталки Ворожбит дійсно вражає, зачіпає та не відпускає. П'ять історій про людей поруч з війною, переплетених болем в один вузол побутових негараздів, фізичних і душевних страждань. Кіно, яке треба подивитися кожному українцю, щоб краще зрозуміти, що відбувається там, біля лінії зіткнення, з простими людьми, та як важко там залишатися просто людьми".Ярослава Кравченко, директорка "Дикого театру":"Неймовірно тішуся, коли виходить українське хороше кіно. Вам буде боляче, буде пекти, буде відвертати, і все це максимально щиро і про нас сьогодні і завтра".Іван Козленко, культуролог:"Потужна, аскетична, суха стрічка, повністю конгеніальна однойменному театральному сценарію. Дуже талановиті акторські роботи: понад усе - Оксани Черкашиної, акторки феноменальної органіки". Кладе тебе на лопатки і тримає до титрів Роман Ясіновський, актор:"Кожна людина в житті обирає свою дорогу. Буває різна: вгору, вниз, рівна і з ямами. "Погані дороги" Наталки Ворожбит є дорогою, яка не просто важка, а кладе тебе на лопатки і тримає до титрів. Пройти цей фільм не просто, дуже часто кадри і текст втискають тебе в крісло кінозалу. Але фільм варто побачити! Насамперед, тим людям, які думають, що війна вже закінчилась, а якщо і йде, то десь далеко від нас".Денис Буданов, кінокритик:"Це передусім сценарне кіно. Кожне слово - бойовий патрон, що б'є точно в ціль, без холостих пострілів. Попри велику кількість, здавалося б, фантасмагоричних діалогів і ситуацій, вони все життєві. Й важко дорікнути автору, що так не чинять, так не роблять і так не говорять. Тому ефект препарування зникає, на зміну йому приходить ефект занурення в реальність. Глядач стає не стороннім спостерігачем, озброєним бронею екрана, а мало не поміщається всередину дії, стаючи вразливим, якщо не фізично, то емоційно точно".Андрій Алферов, кінокритик:"Вийшов дуже хороший фільм. Місцями страшний. Місцями сильно страшний. Своїм метафізичним, лінчевським десь диханням. Там, звичайно, буде Донбас, війна. А буде і мирне життя. Але фокус не на геополітиці, а на людині в непростих обставинах. "Погані дороги" транслюють не те, що нація думає про себе у цей конкретний момент, але те, що у вічності про неї думає Бог". Наталя Ворожбит зробила "Кайдашів", і ми сміялись. Після її "Поганих доріг" хочеться ридати Діана Куришко, журналістка:"Сто відтінків жорстокості. Це про фільм "Погані дороги". Він розриває на шматки - сильний, глибокий, але важкий, дуже важкий. Про війну і про те, що вона робить з людьми.Наталя Ворожбит зробила "Кайдашів", і ми сміялись. Після її "Поганих доріг" хочеться ридати. Важке кіно, яке треба дивитися".Олена Павлова, журналістка:"Фільм провокує мислити, переживати, проживати його ще багато разів. Степ на блокпосту, чорна запльована зупинка, де чути обстріли, розбитий санаторій, де тримають полонених і не припиняє крапати вода зі стелі, як у тортурах - це буде свідчення про наш час, про той вражений війною простір.Захоплююся майстерністю Наталки Ворожбит - у драматургії, яка тримає, глибоких образах живих людей із живою мовою. Це майстерність і мистецтво правди. Тут нема чорного і білого, тут є справжнє."Не молися за мене. Всі, за кого ти молилася - померли" - це весь фільм у одній фразі. Коли вже немає жодної надії, а надія помирає останньою". Буде чимало обурених глядачів Ірина Цілик, режисерка:"Сильнішого українського кіно, знятого в роки Незалежності, ми, мабуть, ще не не бачили. Це дуже талановита, багатошарова стрічка, яка багато розповідає про нас самих. Фільм – дуже жорстокий. Але без цієї жорстокості неможливо опуститися до дна, щоб відштовхнутися від нього ногами і поплисти в напрямку світла.Впевнена, що буде чимало обурених глядачів, які почуватимуться ошуканими, адже у фільмі немає героїчних військових, чорно-білих зрозумілих людей і прямолінійних меседжів. Натомість, тут є чесні бруд, кров, тваринний страх, слабкість, звіряча жорстокість, біль і любов, а також ті чорні ями, в які може провалитися практично кожна людина. Війна калічить всіх, кожен з нас, незважаючи на жодні бекграунди й вищі освіти, може стати моральним уродом. За певних умов, звісно".Ігор Панасов, музичний критик:"Останні 10 хвилин цього фільму мені було так лячно, як не було навіть у дитинстві, коли я дивився стрічки про зомбі. Якщо не боїтеся, коли вам дивляться прямо в очі, сходіть на "Погані дороги". Українське топ-кіно".

"Погані дороги" містять п'ять новел. Місцевий директор школи п'яним перетинає блокпост, вступає в конфлікт із бійцями. Лікарка везе додому тіло вбитого командира з фронту. Пара селян вимагає гроші в жінки, яка збила автомобілем їхню курку. Три дівчини чекають на своїх хлопців - солдатів ЗСУ - на автобусній зупинці напівзруйнованої міської площі. Сепаратист бере в полон журналістку, знущається з неї, за сюжетом.Це дебютна режисерська робота драматургині й сценаристки, авторки серіалу "Спіймати Кайдаша" Наталки Ворожбит. В основі сюжету - історії військових і цивільних із прифронтової зони. Почула їх під час роботи над стрічкою "Кіборги". 2017-го на основі невикористаних матеріалів написала п'єсу для лондонського театру Royal Court.Екранізацію відзначили як найбільш новаторський фільм "Тижня критики" 77-го Венеційського кінофестивалю. Має рекордні 15 номінацій на Національну кінопремію "Золота дзиґа".