Священик УПЦ розповів, як новомученики в тюрмах і на квартирах таємно звершували богослужіння

Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів священик Андрій Гавриленко для порталу «Православная жизнь».

«Священик, який готується до літургії читає молитву святителя Амвросія Міланського, в якій є слова клопотання про себе, про всіх причасників, про Церкву і про всіх померлих Її чад. Неможливо уявити собі, що проживав, читаючи цю молитву в тридцяті роки, сповідник митрополит Арсеній (Стадницький), який служив літургії на кладовищі під відкритим небом у каплиці в зв'язку з закриттям всіх храмів Ташкента. Сюди на службу приходило до двадцяти тисяч віруючих з усієї округи. Кладовище заповнювали віруючі, які стояли на кістках предків», - сказав ієрей Андрій.

Він підкреслив, що за такі богослужіння можна було бути заарештованим. «Наприклад, при взвершенні таємної всеношної на квартирі в 1937 році був заарештований сщященномученик Сергій Голощапов. В обвинувальному висновку було сказано: «Мав при собі священичі ризи і таємно ходив по домівках, здійснюючи релігійні обряди, і разом з тим вів контрреволюційну агітацію». До слова зауважимо, що майбутній священномученик прийняв священний сан після бесіди зі святителем Тихоном в 1920 році, а про службу він говорив: «Не любити богослужіння неможливо, не захоплюватися ним - немислимо»», - розповідає священик.

Священик Андрій Гавриленко нагадав про те, що весь час радянської влади пройшов під знаком таємних служінь літургії.

«Її Господь допомагав звершувати і в таборах, і в посиланнях, і в тюрмах. Варто тільки згадати літургії на початку двадцятих в Бутирках. Сергій Фудель в «Спогади» описував обстановку: «У нашій камері, крім довгого спільного столу, був ще маленький столик в простінку між вікнами, що служив престолом для звершення літургії. У камері був антимінс і судини, звичайно бляшані, було одне полотняне священицьке облачення, кілька маленьких ікон, свічки і навіть справжнє кадило і ладан. Турбота про кадило лежала на мені, і ось, примостившись до коридорних чергових по роздачі ранкової або вечірньої їжі, я спускаюся з ними і з кадилом в тюремну кухню, і хто-небудь з кухарів з особливим кожен раз задоволенням на обличчі витягує мені з величезною печі самі відмінні вугілля. У камері було при мені часом до п'яти архієреїв і по кілька священиків. Вони служили по черзі, не кожен день, але досить часто. Іноді на служіння пускалися гості і з інших камер. Співали майже всі - це, значить, чоловік двадцять, - і кам'яні склепіння старої в'язниці далеко передавали божественні пісні», - продовжив отець Андрій.

Не слід думати, зазначає священик, що якщо служили літургії, то в цей час було все демократично в тюрмі. «У бутирках в цей же час на допиті майбутньому Одеському митрополиту Анатолію (Грисюку) зламали щелепу і кілька ребер. Не було ще такої загальної атеїстичної-репресивної налаштованості тюремного керівництва», - підкреслив він.

«Десятиліття потому на таємних службах тільки і стояла Церква. Преподобний Севастіян Карагандійський ночами служив літургію в будинках Караганди. Необхідно було закінчити до світанку. Віконні отвори завішували ковдрами і заставляли матрацами. Служили в різних будинках. І пересувалися по одинці, щоб не привернути підозр. Така конспірація була навіть в 1970-ті - 80-ті. Таємний священик і явний вчений-геолог Гліб Каледа, який служив у себе в квартирі розповідав, що необхідно було служити в середній кімнаті. По бічних включали приймач, а у ванній кран, щоб жоден вигук не чутний був сусідам і перехожим», - розповідає ієрей Андрій Гавриленко.

За його словами, дивує «віра в літургію» новомучеників, віра в силу Євхаристії і в Животворяще Тіло і Кров Спасителя.

«Священномученик Фаддей (Успенський), в роки громадянської війни керуючий Волинською єпархією. А був переведений на Владикавказьку кафедру в зв'язку з хворобою єпископа Антоніна (Грановського). Кожен день після служби він приносив хворому архієрею просфору і святу воду і довго втішав його, сидячи біля ліжка. Коли той заговорив про свою швидку смерть, священномученик Фаддей відповів: «Вам би, Владико, треба послужити літургію, причаститися, і видужаєте», взяв його за руку і підняв з ліжка. Вранці єпископ Антонін поїхав в собор, відслужив літургію, причастився - і видужав», - продовжив священик.

Як зазначає отець Андрій, літургії новомучеників, це велике проникнення в Таємницю, за завісу Святого Святих, де трепет і мовчання, і життя з Богом. «Священномученик Василій (Зєлєнцов), єпископ Прилуцький, вчив паству молитися так, щоб нікого і нічого не помічати під час молитви, він вводив загальний народний спів під час служб, проводив духовні бесіди після недільних літургій», - сказав він.

«Ми можемо бачити тільки відблиск того, що Господь відкривав про Євхаристію нашим страждальцям. Вони почали Євхаристійне відродження ще до богословів еміграції. Саме наші новомученики, стоячи на Голгофі своїх страждань за Христа, могли проникнути в Таємницю Самої Голгофської Жертви, яка здійснюється в літургії», - підсумував священик Андрій Гавриленко.