Священик УПЦ розповів, як новомученики в тюрмах і на квартирах таємно звершували богослужіння

Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів священик Андрій Гавриленко для порталу «Православная жизнь».

«Священик, який готується до літургії читає молитву святителя Амвросія Міланського, в якій є слова клопотання про себе, про всіх причасників, про Церкву і про всіх померлих Її чад. Неможливо уявити собі, що проживав, читаючи цю молитву в тридцяті роки, сповідник митрополит Арсеній (Стадницький), який служив літургії на кладовищі під відкритим небом у каплиці в зв'язку з закриттям всіх храмів Ташкента. Сюди на службу приходило до двадцяти тисяч віруючих з усієї округи. Кладовище заповнювали віруючі, які стояли на кістках предків», - сказав ієрей Андрій.

Він підкреслив, що за такі богослужіння можна було бути заарештованим. «Наприклад, при взвершенні таємної всеношної на квартирі в 1937 році був заарештований сщященномученик Сергій Голощапов. В обвинувальному висновку було сказано: «Мав при собі священичі ризи і таємно ходив по домівках, здійснюючи релігійні обряди, і разом з тим вів контрреволюційну агітацію». До слова зауважимо, що майбутній священномученик прийняв священний сан після бесіди зі святителем Тихоном в 1920 році, а про службу він говорив: «Не любити богослужіння неможливо, не захоплюватися ним - немислимо»», - розповідає священик.

Священик Андрій Гавриленко нагадав про те, що весь час радянської влади пройшов під знаком таємних служінь літургії.

«Її Господь допомагав звершувати і в таборах, і в посиланнях, і в тюрмах. Варто тільки згадати літургії на початку двадцятих в Бутирках. Сергій Фудель в «Спогади» описував обстановку: «У нашій камері, крім довгого спільного столу, був ще маленький столик в простінку між вікнами, що служив престолом для звершення літургії. У камері був антимінс і судини, звичайно бляшані, було одне полотняне священицьке облачення, кілька маленьких ікон, свічки і навіть справжнє кадило і ладан. Турбота про кадило лежала на мені, і ось, примостившись до коридорних чергових по роздачі ранкової або вечірньої їжі, я спускаюся з ними і з кадилом в тюремну кухню, і хто-небудь з кухарів з особливим кожен раз задоволенням на обличчі витягує мені з величезною печі самі відмінні вугілля. У камері було при мені часом до п'яти архієреїв і по кілька священиків. Вони служили по черзі, не кожен день, але досить часто. Іноді на служіння пускалися гості і з інших камер. Співали майже всі - це, значить, чоловік двадцять, - і кам'яні склепіння старої в'язниці далеко передавали божественні пісні», - продовжив отець Андрій.

Не слід думати, зазначає священик, що якщо служили літургії, то в цей час було все демократично в тюрмі. «У бутирках в цей же час на допиті майбутньому Одеському митрополиту Анатолію (Грисюку) зламали щелепу і кілька ребер. Не було ще такої загальної атеїстичної-репресивної налаштованості тюремного керівництва», - підкреслив він.

«Десятиліття потому на таємних службах тільки і стояла Церква. Преподобний Севастіян Карагандійський ночами служив літургію в будинках Караганди. Необхідно було закінчити до світанку. Віконні отвори завішували ковдрами і заставляли матрацами. Служили в різних будинках. І пересувалися по одинці, щоб не привернути підозр. Така конспірація була навіть в 1970-ті - 80-ті. Таємний священик і явний вчений-геолог Гліб Каледа, який служив у себе в квартирі розповідав, що необхідно було служити в середній кімнаті. По бічних включали приймач, а у ванній кран, щоб жоден вигук не чутний був сусідам і перехожим», - розповідає ієрей Андрій Гавриленко.

За його словами, дивує «віра в літургію» новомучеників, віра в силу Євхаристії і в Животворяще Тіло і Кров Спасителя.

«Священномученик Фаддей (Успенський), в роки громадянської війни керуючий Волинською єпархією. А був переведений на Владикавказьку кафедру в зв'язку з хворобою єпископа Антоніна (Грановського). Кожен день після служби він приносив хворому архієрею просфору і святу воду і довго втішав його, сидячи біля ліжка. Коли той заговорив про свою швидку смерть, священномученик Фаддей відповів: «Вам би, Владико, треба послужити літургію, причаститися, і видужаєте», взяв його за руку і підняв з ліжка. Вранці єпископ Антонін поїхав в собор, відслужив літургію, причастився - і видужав», - продовжив священик.

Як зазначає отець Андрій, літургії новомучеників, це велике проникнення в Таємницю, за завісу Святого Святих, де трепет і мовчання, і життя з Богом. «Священномученик Василій (Зєлєнцов), єпископ Прилуцький, вчив паству молитися так, щоб нікого і нічого не помічати під час молитви, він вводив загальний народний спів під час служб, проводив духовні бесіди після недільних літургій», - сказав він.