Вічна суддівська реформа: чи вдасться Зеленському зробити те, що не змогли попередники

В Україні давно вже немає політиків, які не обіцяли б провести судову реформу. Щоправда, обіцянками поки що все здебільшого й обмежується.

На практиці ж суди залишаються невичерпним джерелом скандалів, зокрема міжнародних. Далеко йти не потрібно, чого лише варте недавнє рішення про домашній арешт підозрюваного в державній зраді Віктора Медведчука.

Менше ніж судовій системі, згідно з соцопитуваннями, українці довіряють тільки російським ЗМІ. І це найкраща характеристика стану судочинства в країні.

Печерський суд і ОАСК — Київський окружний адмінсуд, в якому оскаржуються урядові рішення – вже стали героями мемів і анекдотів.

Судову систему звинувачують у жахливому інвестиційному кліматі, доки вона перебуває в стані нескінченної реформи.

Самі себе не реформують

Після Революції Гідності здавалося, що зрушення незворотні. У країні запустили масштабний процес переатестації суддів.

Ось тільки за його результатами звільнили лише близько 1% людей в мантіях. Тобто фактично переатестація повністю провалилася.

Голови судів за часів президентства Януковича зберегли свої посади. Найбільш одіозні судді, на кшталт представників Окружного адмінсуду Києва, зовсім ігнорували будь-які кваліфікаційні перевірки. Знову все потрібно було починати спочатку.

Деякі експерти вважають, що оновлення судової системи не відбулося через те, що провести його довірили старим судовим кадрам. Природно, вони не мали наміру рубати гілку, на якій комфортно сидіти.

В Україні є два органи судового самоврядування, які відповідають за якість і доброчесність суддів і формують кадровий склад судових органів країни.

Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) проводить відбір суддів, конкурси на всі судові посади та кваліфікаційне оцінювання служителів Феміди.

Вища рада правосуддя (ВРП) відповідає за призначення і звільнення суддів. Саме ВРП вносить подання президенту на призначення суддів, а також розглядає дисциплінарні провадження проти суддів, ухвалює остаточні рішення щодо їх покарання, переведення або відсторонення від посади.

– Той, хто контролює ВРП, контролює кожного суддю. Роками Рада обслуговувала тільки інтереси політиків і великого капіталу: систематично переслідувала незалежних суддів і, навпаки, залишала нечесних на посадах, — зазначає голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков.

Вихід із ситуації як українські, так і зарубіжні фахівці бачать лише один: перезавантаження двох цих органів — ВККС і ВРП.

І головне – нові принципи їх формування. За старими правилами половину членів ВККС обирають самі судді на своєму з’їзді.

– Звісно, потім членам ВККС незручно звільняти на переатестації своїх колег, яким вони зобов’язані посадою, — пояснює Жернаков.

Із ВРП ситуація ще сумніша. Рада правосуддя відмовилася звільняти суддів, які під час Революції Гідності забороняли мирні зібрання і переслідували активістів.

ВРП одностайно заступилася за голову Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка і його шістьох колег, яких НАБУ підозрює у створенні злочинної організації та спробах захопити державну владу.

Членів ВРП ніхто не перевіряє на доброчесність.

Доходить до смішного: член ради Лариса Іванова все життя працює в судових органах, але при цьому володіє п’ятьма квартирами, чотирма земельними ділянками і будинком у Києві.

Відповідаючи на запитання про походження коштів на таке майно, Іванова каже, що збирала полуницю в Німеччині і була кочегаркою.

– Члени Вищої ради правосуддя повністю відповідальні за той жахливий стан, в якому перебуває судова система зараз. Не дивно, що реформа ВРП опинилася в центрі судової реформи — скільки можна сподіватися на чесних суддів від нечесних членів ВРП, — констатує експерт Центру протидії корупції Галина Чижик.

Перед президентськими і парламентськими виборами активісти пропонували всім політичним силам взяти на себе зобов’язання щодо перезапуску ВККС і ВРП після приходу до влади.

Володимир Зеленський повне перезавантаження органів судового самоврядування записав навіть у свою передвиборчу програму і програму своєї партії Слуга народу. Але реалізувати цю обіцянку виявилося не так просто, навіть в умовах існування власної монобільшості у Верховній Раді.

Турборежим не пройшов

Хоча починалося все доволі бадьоро: в рамках турборежиму восени 2019 року Рада ухвалила перший законопроект, ініційований Зеленським у рамках судової реформи, про діяльність суддівського управління.

Як і обіцяв під час виборів, новоспечений президент запропонував повністю перезавантажити ВККС, але про оновлення ВРП в законопроекті не було і слова.

– Виправданням відсутності в законопроекті №1008 будь-якої згадки про оновлення ВРП, було пояснення, що для цього потрібні зміни до Конституції, а це довгий процес. Однак у перший тиждень роботи нового скликання парламенту глава держави подав вісім проектів змін до Конституції, жоден з яких не стосувався ВРП, — дивується юрист Степан Берко.

Щоправда, при цьому Зеленський запропонував створити при Вищій раді правосуддя спеціальну етичну комісію, яка мала б перевірити членів ВРП на доброчесність. А до складу цієї комісії мали увійти троє представників ВРП і три представники міжнародних експертів.

Крім того, міжнародні експерти мали бути присутніми і в конкурсній комісії з відбору нового складу ВККС.

Але втілити в життя прописане в законі не вдалося.

Все, що встигли, — це розпустити ВККС, конкурсну комісію з відбору нових членів органу так і не створили, а етична комісія при ВРП працювати не почала.

– Впровадити новий етап реформи за законом довірили тій самій ВРП, яка провалила реформу в попередні роки. Саме цей склад ВРП мав створити конкурсну комісію для відбору нових членів ВККС та етичну комісію для очищення самої ж ВРП. Як результат, ВРП успішно провалила формування комісій і звинувачує в цьому всіх, крім себе, — зазначає Жернаков.

Але незабаром вже і сперечатися було нема про що. У березні 2020 року Конституційний Суд і зовсім визнав неконституційною судову реформу Зеленського.

Серед іншого скасовано було і положення про створення комісії з етики та доброчесності при Вищій раді правосуддя та новий порядок формування ВККС.

Законодавчі блукання

Після цього в судовій реформі фактично настала пауза довжиною в рік з весни-2020-го до весни-2021 року.

Президент подавав нові законопроекти Про порядок формування ВККС і повноваження ВРП, їх відправляли на аналіз до Венеціанської комісії.

Законопроекти обговорювали експерти, але їх не голосували в Раді. Хоча глобально заковика на шляху судової реформи полягала в тому, щоб виразно позначити роль міжнародних експертів під час формування нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів і перевірки доброчесності ВРП.

Вітчизняна судова система боїться міжнародних експертів як вогню і готова вставляти будь-які палиці в колеса реформі, яка передбачає участь незаангажованих людей, що перебувають поза системою, у відбір суддів.

Все через те, що є показовий приклад — Вищий антикорупційний суд. У його створенні брали участь міжнародні експерти, делеговані нашими західними партнерами, які надавали підтримку антикорупційній реформі.

У підсумку у ВАКС не пройшов жоден суддя, до яких були питання про доброчесність, походження майна, зв’язки тощо.

Тепер ВАКС – це повноцінна, незалежна інституція, і допустити подібні прецеденти для старих судових кланів подібно політичній смерті.

Через це за будь-якої згадки про провідну роль міжнародних експертів у формуванні органів судового самоврядування в Україні одразу ж спалахують бурхливі суперечки щодо порушення Конституції, зовнішнього управління, суверенітету тощо.

Хоча Європа знає зовсім протилежні приклади.

У лютому 2021 року Європейський суд з прав людини у справі Джоджай проти Албанії не знайшов порушень в офіційному залученні незалежних міжнародних експертів до перевірки чесноти діючих албанських суддів.

Суд наголосив, що гостра соціальна потреба в боротьбі з корупцією виправдовує надзвичайні заходи в судовій системі. Але українським суддям ЄСПЛ байдуже, коли на кону їхня монополія на справедливість.

Перезавантаження ВРП і ВККС вже стало настільки очевидно важливим, ключовим завданням, що реформу ВРП вже визначив МВФ  як структурний маяк (жорстку умову) для отримання чергового траншу від Фонду.

Немає реформи – немає і траншу. Це ми, власне, і спостерігаємо зараз.

– Судова система – це перешкода номер один для іноземних інвесторів в Україні. Тому що можуть бути різні податкові системи, їх можна вивчити, до них можна підлаштуватися, але кожен потенційний інвестор має бути впевненим – якщо, не дай Бог, щось піде не так, він зможе домогтися справедливості,- прямо говорить глава Представництва Європейського Союзу в Україні Матті Маасікас.

Він додав, що сьогодні Україна не дає впевненості в такому результаті.

Тому Зеленському і доводиться вносити  нові законодавчі ініціативи і розповідати про важливість реформ: судова система в тому форматі, в якому вона сьогодні існує, вже довела свою непридатність.

Українці не довіряють судам, ця інституція є занадто корумпованою і занадто хиткою. Ми повинні це змінити.

В Україні вже навіть стратегію судової реформи розробила спеціальна комісія.

Перейнявся цим питанням і виконавчий комітет реформ на чолі з Михайлом Саакашвілі. У нього, щоправда, власні шляхи вирішення проблеми.

Саакашвілі пропонує ліквідувати Вищу раду правосуддя, вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Державну судову адміністрацію, а замість них створити єдиний орган судового контролю.

Навіть у опозиції менш радикальні пропозиції.

– Усім колишнім членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя буде заборонено брати участь у нових конкурсах. Це забезпечить прихід чистих професіоналів — презентує реформаторські ініціативи від Голосу нардеп Ярослав Юрчишин.

Банкова поки що до таких радикальних кроків явно не готова. І сподівається перескочити, зберігши і відносини з нинішньою суддівською елітою, і показати Заходу впевнену ходу реформ.

Для початку вирішено просто запустити роботу ВККС, яку вже півтора року як розформували, а нову не створили, через що процес відбору нових суддів у країні взагалі зупинився.

Інший шлях

Хоча є й альтернатива оновленню органів судового самоврядування.

Якщо зламати опір ВРП не вдасться, то судова реформа в 2021 році може повернути в інший бік — до створення спеціальних судів.

Тим паче що позитивний приклад вже є – це той самий Вищий антикорупційний суд. Активно просуває ідею спецсудів голова Нацбанку Кирило Шевченко.

Він вже обговорює з МВФ створення спеціалізованого фінансового суду для захисту прав кредиторів. Аргументів на користь такого шляху вистачає: просто зашкалює кількість кейсів, коли банки не можуть повернути своє, а точніше — видані у вигляді кредитів кошти вкладників.

– У нас кредитний портфель банківської системи — близько трильйона гривень. Мені здається, що така сума варта того, щоб її захищати. Що ми можемо зробити? Сьогодні в обговоренні дві ідеї: створювати або окрему судову інституцію для захисту прав кредитора, або окрему судову палату, – пропонує Шевченко.

Оскарження кредитних договорів – це окремий вид судових справ. Особливо люблять такі справи колишні власники збанкрутілих банків.

Так вони намагаються не повертати державі виділені кредити рефінансування, які часто виводилися з цих установ.

Частина рішень українських судів у справах про повернення кредитів насилу піддаються логіці і суперечать банківському законодавству, завдаючи істотних збитків державі.

Наприклад, у справі Приватбанку сім’я Суркісів через суд домоглася стягнення з державного банку $200 млн, пізніше виплату цієї суми заблокували.

Логіка в тому, що створення окремого спеціального фінансового суду могло б знизити ризики для банків.

Активно підтримує історію зі спецсудами і міністр юстиції Денис Малюська, який говорить про це вже кілька років.

– Насправді нічого революційного в цій ідеї немає. Це створення з нуля нового міжнародного комерційного арбітражу,  який відкриє роботу суддів за відкритими списками, тобто туди можуть запросити іноземних суддів, заздалегідь не внесених до списків, — розповідав міністр юстиції Малюська навесні 2020 року.

Малюська додає – щоб мовою судочинства була англійська, потрібно щоб це дозволялося. Але він не може сказати, що це єдина ключова ідея, щоб відновити довіру інвесторів до українських судів. Необхідна побудова цілої альтернативи державним судам.

До речі, у світі багато країн беруть на озброєння британську судову систему і створюють окремі суди або арбітражі, що працюють за англосаксонським правом.

Зокрема, цим шляхом пішли ОАЕ, Сінгапур і навіть Казахстан. На службу в комерційний суд Казахстану запросили британських суддів, а в Конституції країни прописали, що на території фінансового центру Нур-Султана діє британське право.

Але такі пропозиції в Україні призведуть до справжньої PR-війни, навіть гіршої, ніж під час земельної реформи.

Скандали тривають

А поки  британське судочинство для України залишається тільки в мріях, ним користуються хіба що найбагатші українці, які вирішують свої суперечки там, де не беруть. Ну, а в старих вітчизняних судах тривають скандали.

НАБУ взяло на хабарі, що призначався нібито одному із суддів ОАСК, рідного брата голови цього суду Павла Вовка. Розкрили правоохоронці і конспіративну квартиру суддів з кешем в $5 млн.

Але завдяки ВРП всі фігуранти справи НАБУ продовжують вершити правосуддя. Чому? Відповідно до аудіозаписів, які опублікувало Бюро, деякі члени ВРП нібито обговорювали з суддями ОАСК дисциплінарні справи і отримували вказівки на рішення, які має ухвалити Вища рада правосуддя.

Дійшло до того, що ВРП навіть винесла дисциплінарне попередження судді Антикорупційного суду, який слухає справу проти Вовка і не хоче її закривати.

Зеленський запропонував взагалі ліквідувати ОАСК, але депутати не поспішають розглядати відповідний законопроект. Чекають висновку від ВРП. Цікаво, яким же він буде?

Натомість якщо підозрюваних у корупції колег судова система захищає, то ветеранів війни, волонтерів та активістів — ні.

Націоналіста Сергія Стерненка в СІЗО відправив суддя Віктор Попревич, який до війни на Донбасі біля свого будинку в Донецьку розміщував погруддя Леніна і Сталіна і прославився низкою спірних рішень.

У 2019 році Громадська рада доброчесності визнала його таким, що не відповідає критеріям професійної етики, але продовжувати судити йому це не заважає.

Або ще один приклад – півтора року суд тримав у СІЗО музиканта Андрія Антоненка (Ріффмайстер), обвинуваченого у вбивстві журналіста Павла Шеремета.

Не можна забувати і про викрутаси Конституційного Суду, з яким Банкова увійшла в клінч після відсторонення президентом з посади голови КС Олександра Тупицького. І це тільки найрезонансніші судові скандали.

А багато українців роками не можуть дочекатися розгляду своїх справ через затягування розгляду і порушення всіх можливих термінів – суддів у країні не вистачає, а нових не призначають. Півтора року ВККС не працює, пам’ятаєте.

На цьому тлі пропозиції влади про суд у смартфоні здаються несмішним жартом.