Денис Мельник: Маємо добрий десяток людей, котрі потребують допомоги

Цурень можна назвати приміським селом, бо воно за кілька хвилин неспішної їзди від обласного центру. Донедавна це була самостійна територіальна одиниця, що об’єднувала ще два населені пункти – Маморниця та Маморниця Вама. Після реформи децентралізації в Україні Цурень втратив самостійність і разом з іншими двома селами ввійшов до складу Острицької територіальної громади.

Що змінилося після втрати самостійності й об’єднання у територіальну громаду? Чи вдасться гуртом вирішити ті проблеми, що накопичувалися роками? З цих запитань розпочалася наша розмова із головою Цуренського старостинського округу Денисом МЕЛЬНИКОМ.

На швидкий розвиток бракує коштів

- Ви корінний житель Цуреня, пане Денисе, знаєте людей, всі проблеми населеного пункту. Чи готові братися за їхнє вирішення?

- Власне, якраз ці запитання були головними у нашій розмові напередодні Нового року з керівником Острицької територіальної громади Василем Цурканом перед моїм призначенням на посаду. Запитання були зовсім нериторичні, бо я мав запропонувати детальний план розвитку трьох сіл округу. Схоже, мої доводи виявилися переконливими…

Денис Мельник прагне гідно продовжити справи, які започаткував його батько

- Чи мали ви досвід роботи у органах місцевого самоврядування?

- Ні, такого досвіду я не мав, однак за своє життя довелося працювати на різних посадах, які сприяли вивченню вітчизняного законодавства, дали змогу розбиратися в людях. Тривалий час очолював районне відділення «ПриватБанку» у Герці. З 2017 року трудився в Острицькій територіальній громаді головним спеціалістом з інвестицій і міжнародної співпраці. Це дозволило налагодити певні контакти із зарубіжними партнерами, ознайомитися із законодавством сусідніх держав. Крім того, в ОТГ я був головою тендерного комітету.

- Отже, набули досвіду міжнародної співпраці, який можна використати на нинішній посаді?

- Звісно, кілька років роботи в Острицькій ОТГ не минули даром. За приклад можемо взяти реалізацію спільного проєкту з Румунією щодо будівництва в Остриці спортивного комплексу. Робота була надзвичайно копіткою й відповідальною. Річ у тому, що планувалося зводити об’єкт на умовах співфінансування. В таких випадках рахується кожна використана гривня. Ми не мали права осоромитися перед партнерами, бо інакше на тому б припинилися всі контакти з партнерами. А у нас ще є чималі плани щодо співпраці з ними.

- І все-таки зізнайтеся, якими є ваші першочергові плани? На чому маєте намір зосередити увагу?

- Знаєте, перед виборами кандидати у депутати та претенденти на посаду розробляють програми, якими намагаються переконати електорат у своїй винятковості. Мене призначили на посаду, тому не розробляв програм на найближчу та далеку перспективу. Маю тільки плани щодо розвитку трьох населених пунктів, що входять до старостинського округу. Найпершим моїм завданням є розробка генеральних планів цих населених пунктів. Встановлення і зміна меж та зонування. Це дасть можливість раціональніше використовувати землі сільської ради.

- Тут мова йде про землі поза межами населених пунктів, я правильно розумію?

- Так, річ у тому, що землі в нашій місцевості впорядковували ще 1976 року. З того часу відбулося чимало змін. Поза межами сіл проживають люди, ведуть власне господарство, однак вони не можуть оформити законним чином земельну ділянку на себе, узаконити спадщину. Це, скажу вам, невидима проблема для необізнаних, а для окремих людей вона просто життєво необхідна.

- Отже, треба співпрацювати з Держгеокадастром?

- Тут справа навіть не у співпраці з цією організацією. Проблема у нестачі фінансування. Для розробки генеральних планів потрібні значні кошти, бо у наших сіл досить великі території. Зараз у громаді на це бракує коштів, тому планую звернутися до Фонду державного розвитку з нашим проєктом. Гадаю, нинішнього року розпочнемо цю роботу, а наступного – закінчимо.

У наповненні бюджету зацікавлені всі

- У територіальних громадах, здебільшого один бюджет. Нині він базується в Остриці. Тож ви мусите просити гроші? Чи маєте змогу заробляти кошти на свій розвиток самі?

- Так, звичайно, бюджет один. Всі доходи з діяльності всіх населених пунктів, об’єднаних в Остицьку ТГ, йдуть у спільну касу. А вже потім кошти розподіляють і скеровують на реалізацію програм.

- Тоді, чи зацікавлені ви, щоб наповнювався бюджет?

- Звісно, зацікавлені. Скажімо, наповнюється бюджет зусиллями всіх жителів громади. Якщо наш внесок був вагомим, то наступного року ми вже можемо робити заявки. Мовляв, від наших населених пунктів надійшла така то сума, маємо ось такі плани. І сесія приймає рішення щодо виділення фінансування на реалізацію певних проєктів.

- Скільки депутатів у раді Острицької територіальної громади від ваших трьох сіл?

- Делеговано шестеро представників від наших населених пунктів. Всього ж у раді громади 26 депутатів. Але мова йде не про кількість і якесь лобіювання питань. Тут головне – довести раціональність і необхідність коштів на реалізацію проєктів.

- Скажіть, будь ласка, скільки підприємців зареєстровано у вашому старостинському окрузі?

- Зо пів сотні точно є. Основним їхнім заняттям є торгівля. Та нещодавно ось відкрили виробництво паливних брикетів. Планується розширення цеху, а ще будівництво СТО, відкриття нових крамниць. Чимало сільських підприємців працюють у Герці, Чернівцях. Але єдиний податок сплачують на місці.

- Однак, мабуть, є й такі, котрі нічого не сплачують у бюджет, – працюють нелегально?

- Не буду приховувати – є такі факти. Та їх стає чимраз менше. Бо якщо людина ніде не оформлена, то вона позбавлена можливості одержувати субсидію. Крім того, нелегальна робота створює проблему з пенсійним стажем. Тепер сільські люди вимагають у підприємця оформити їх на роботу законним чином.

- Чи багато людей у старостинському окрузі, котрі потребують догляду?

- Так, їх чимало. Маємо добрий десяток людей у трьох населених пунктах, котрі потребують сторонньої допомоги. Це, здебільшого, інваліди, котрі не можуть самостійно пересуватися, або ж літні люди, які не мають дітей.

- А скільки таких, які покинули своїх батьків і виїхали за кордон? До речі, скільки людей із ваших сіл на закордонних заробітках?

- Точну статистику не ведемо. Кількість постійно змінюється – одні заробітчани повертаються додому, інші – виїжджають. Але, гадаю, що з працездатного населення відсотків 30 працюють за кордоном.

Динаміка позитивна, але тривога є

- З кожним роком чисельність людей в області зменшується. Як у ваших селах із демографією?

- За останні роки невеличке зростання чисельності людей у наших населених пунктах є. Але з нового року фіксуємо спад. Смертність, на жаль, трохи перевищує народжуваність.

- Може, це пов’язано із пандемією коронавірусу?

- Можливо. У наших селах багато людей інфікувалися китайським вірусом – відсотків 75. Були й такі, хто не поборов недугу.

- Чи мають можливість старші люди отримувати повноцінну медичну допомогу?

- Авжеж. Нещодавно стала до ладу капітально відремонтована амбулаторія загальної практики сімейної медицини в Цурені. Дали легковий автомобіль. В медзакладі веде прийом сімейний лікар, медсестра. Отже, з усіх трьох сіл приходять суди люди за консультаціями та на обстеження.

- А чим допомагали місцевій школі?

- Цього року збудували в місцевій школі внутрішню вбиральню. Вона була й раніше, але надто мала. Загалом у Цурені діти навчаються лише у початковій школі, у Маморниці Вамі – здобувають неповну середню освіту майже 100 дітей, у Маморниці теж чотирикласний заклад на 18 дітей. У нашому окрузі немає школи з повною середньою освітою. Діти здобувають її або в Остриці, або в Горбові.

- А дитячі садочки діють у ваших селах?

- У нас єдиний старостинський округ, де немає дитячого садка. Тож думаємо подати заяву на його будівництво. Дітей багато, а розмістити їх ніде. Батьки везуть малюків у чернівецькі дитсадки, а там вони вже й залишаються – йдуть у школу. Працюємо з румунами, які будують швидко та якісно об’єкти з сендвіч-панелей. Потрібен садочок бодай на дві групи. І не факт, що він буде у Цурені, а можливо у Маморниці Вамі. Це залежить від того, де ми знайдемо приміщення.

- Насамкінець, пане Денисе, хотів би запитати ось про що. Кажуть, що ви пішли шляхом свого батька, який працював головою сільської ради у Цурені. Це справді так?

- Так, тато працював 10 років головою сільради у Цурені. На жаль, 2008 року він покинув нас, хоча планів розвитку села мав чимало. Сподіваюся, я таки деякі з них реалізую. Це буде доброю пам’яттю про нього.