«Школярі» проти імперії

Непомітні захисники в антиукраїнській інформаційній війні.

Скандал, який спалахнув між «одним із найпопулярніших блогерів рунету» (якщо вірити Вікіпедії) Івангаєм і Юрієм Дудем, — ось той привід, після якого багато хто з нас уперше подивився інтерв’ю російського журналіста Юрія Дудя. Останній став популярним в YouTube завдяки інтерв’ю з тими, кого ігнорують національні канали Росії, та сформував собі бекграунд досить незалежного журналіста, в тому числі і в Україні. Але блогер звинуватив Дудя у навмисному вирізанні з інтерв’ю уривків про те, як сім’я Івана постраждала внаслідок Голодомору та безчинств НКВС. І цим завдав серйозного удару по репутації Дудя.

Івангай (EeOneGuy) — блогер українського походження. Його аудиторія на YouTube-каналі налічує 17,8 мільйона підписників. Після того, як блогер рішуче увірвався з проукраїнською позицією до інфобульбашки людей, які не є його аудиторією, очікуєш побачити на його каналі відео, що активно просувають український наратив. Але ні. Відео Івангая майже не стосуються України. Останнє з них — «Арбуз и резинки челлендж» зібрало за три дні  мільйон переглядів. Найпопулярніше відео Івана на 45 мільйонів переглядів показує відеокліп із краєвидами Москви…

Тим часом вдумайтеся: 17,8 мільйона підписників, 45 мільйонів переглядів відео. Нам, старим кошикам із Фейсбуку, навіть не снилися такі охоплення. Це якась нова ера соцмереж! Найпопулярнішою фейсбук-блогеркою, за версією видання НВ, 2020 року була Вєра Брєжнєва, яка має... 570,5 тисячі підписників. Якісь сльози порівняно з Івангаєм, чи не так?

Та й яке медіа може похвалитися таким каналом і соціальним капіталом, як Івангай? Напевно, ніяке. До прикладу, ТСН, що її Центр контент-аналізу назвав 2020 року наймасовішим медіа в Україні, має лише 2,49 мільйона підписників на YouTube.

Про що це нам говорить? У своєму мережевому снобізмі ми дуже довго не помічали такого потужного інструменту просування проукраїнського контенту, як YouTube. А як тільки помітили (про що свідчить дедалі більша популярність таких українських каналів, як «Твоя підпільна гуманітарка», «Гік Джорнал», «Клятий раціоналіст» та інші), як нам у спину дихає ще новіша соцмережа — TikTok. І вона нам, звісно ж, не подобається. Нам здається, що це «мережа для школярів».

І ми дуже-дуже помиляємося. Бо TikTok, як і YouTube, — це потенційно дуже потужний засіб просування України і боротьби з російською дезінформацією.

Це нерозуміння — взаємне

Знаєте, як тік-токери зображують аудиторію Фейсбуку? Як дискотеку бабусь і дідусів. І це гідна відповідь нам, тим, хто переконаний, що TikTok — це якась маячня для жовторотиків. Схоже, що між аудиторіями TikTok і Фейсбуку проліг справжнісінький розрив поколінь.

А між тим TikTok — досить цікава соціальна мережа. Станом на початок 2021 року вона налічувала понад 1,29 мільярда активних користувачів (тих, хто постить відео хоча б раз на місяць). TikTok став тим неігровим застосунком, який завантажили найбільше разів у квітні 2021 року — аж 59 мільйонів. Сумарно користувачів соцмереж по всьому світу — від 4,2 мільярда осіб, тобто користувачів TikTok — приблизно чверть.

Багато хто з нас думає, що ця соцмережа — така собі збірка «тупих відосиків». Насправді ж контент у TikTok дуже різноманітний, і алгоритм досить швидко насичує вашу стрічку саме тією тематикою, яка вам близька, зчитуючи час вашого «зависання» над відео, ваші лайки та ваші реакції на відео.

І от у цьому загальному потоці різноманітних відео, які показують від кадрів архівної кіноплівки до роботи кінологів, від способів нанесення хірургічних швів і до технік живопису, пробивається досить цікавий струмінь — серія відео під хештегом #українськийтікток, #тіктокукраїна чи йому подібних. Це найрізноманітніші відео, які об’єднує кілька провідних напрямів: Україна — це круто, бути українцем — гідно, Росія — агресор, що поширює фейки.

Тобто, крім тих, хто в силу ментальності і культурного наповнення (а Україна дійсно різна) потонув у російськомовному контенті YouTube і TikTok, але продовжує нести в собі український громадянський ген (як Івангай, котрий несподівано «вистрілив» у Дудя), викристалізувалися вже ті, хто абсолютно усвідомлено несе Україну в світ. І про них варто сказати окремо.

Хто ці люди?

Тисячі відео, які популяризують Україну через TikTok, є таким собі рухом, що об’єднав сотні людей. Це низова ініціатива, яку проштовхують молоді люди від шкільного віку і до умовних 30. Ці люди продукують оригінальний україномовний контент на кілька провідних тем.

@govori_garno

Дімітреску у твоїй школі ???? #резідент #ледідімітреску #школа #гуморукраїнською #говоригарно

♬ оригінальний звук - Творчі Варенички

Закликають не використовувати російської мови і музики, розмовляти українською і байдуже на охоплення аудиторії. Розповідають про російсько-українську війну або про свій досвід окупації. Порівнюють українські міста до приходу Росії та після. Дають цікаві факти про українську історію. Розвінчують міфи роспропаганди. Говорять про політику. Навчають української мови. Продукують політично-нейтральний україномовний контент.

Значну частину відеозусиль спрямовано на відповіді хейтерам, які піддають сумніву слова блогерів, наприклад, що автор відео справді походить із Донецька, Луганська, Криму чи Одеси. Блогери знімають відеовідповіді, заповнюючи ефіри дедалі новим і новим контентом на цю тему, тож український наратив у TikTok шириться лавиноподібно.

Чому це не забавки, а надважлива річ в умовах війни?

Мало хто з українців насправді усвідомлює глибину російської пропаганди в українському медіаполі. Та у вузьких колах про це періодично говорять навіть за межами України. «Ніде ця загроза [пропаганда у соцмережах] не є такою відчутною, як в Україні, де ця пропаганда розгорнулася особливо активно після революції 2014 року», — це цитата з дослідження 2018 року Russian social media influence, виконаного американським аналітичним центром RAND Corporation.

У дослідженні йдеться про те, що російська пропаганда спрямована на підрив довіри до західних демократичних інституцій, а також на впровадження розбрату між російськомовним населенням пострадянських країн і тими, хто послуговується національною мовою країни. При цьому пропаганда через соцмедіа виїжджає саме на спільному мовному бекграунді та радянському минулому, єдиному культурному полі.

Росія активно користується відсилками до ностальгічного, до болю знайомого радянського минулого тих, хто жив за часів СРСР, і творить «уявні спогади» про нього для тих, хто там не жив.

Тому перш ніж кидати розірваному на частини українському народу експансіоністські меседжі про «украинский русский язык», варто було б навчитися бути протекціоністами і захистити для початку своє. Або діяти паралельно. Але аж ніяк не залишати цієї стратегічної ніші (мова про ціле покоління) вільною від українського впливу і підтримки. Задля національної безпеки хоча б.

Російське культурне поле є знайомим завдяки десятиліттям його поширення, на противагу українському — геть новому, незрозумілому і, якщо вірити пропаганді, «штучному». Під кількасотрічним імперським впливом на Україну у людей практично не було шансу набути «імпринтингу» з українською культурою. Тож на ґрунті, де радянсько-російське є рідним, а українське — малознайомим, пропаганда заходить дуже легко і м’яко, не стикаючись із жодним бар’єром: ні мовним, ні критичного мислення…

І випадок з Івангаєм — наочне тому підтвердження. Його не торкає, коли він знімає види Москви під час війни. Але його зачіпає, коли звучить питання про його країну в лоб. І справа якраз у тому, що ми не знаємо: Ще зачіпає або Вже. Чи посилюватиметься цей громадянський ген у тисяч таких українських хлопчиків і дівчаток, що розчинилися в російському YouTube і TikTok, або, навпаки, заблокується, як нікому не потрібний. Але можна припустити, що без підтримки з боку Батьківщини будь-який внутрішній голос рано чи пізно стане не чутним.

А до чого тут «соцмережа для школярів»?

Насправді соцмережі як пропагандистський канал активно використовують поряд із традиційними каналами. Global Engagement Center у 2020 році опублікував звіт про стовпи російської пропаганди, і він називає соцмедіа одним із стовпів — на рівні з іншими. Всього стовпів п’ять:

1. офіційні комунікації російської влади;
2. засновані в Росії або на російські гроші ЗМІ в Росії та за кордоном;
3. проксі-ресурси;
4. використання соцмереж як зброї;
5. цифрова дезінформація: сайти-клони, сайти-підробки, хакерські атаки та інше.

Дослідження показує, що Росія застосовує не просто канали пропаганди. Вона має цілу екосистему для пропаганди. Вона використовує різні підходи, тактики, форми та формати. І найбільший удар усієї цієї машини припадає… правильно, на Україну.

А ми їм що?

16 березня 2021 року в Україні розпочав роботу Центр протидії дезінформації (ЦПД). Хороше починання на восьмому році активної пропагандистської атаки на Україну з боку Росії! Втім, як і закриття каналів Медведчука/Козака. Але ЦПД як державна установа розкачується дуже повільно. І поки тисячі ботів щодня строчать сотні тисяч коментарів або знімають ролики для YouTube, у Центрі 45 днів триває процедура відбору кожного кандидата на посаду… Станом на сьогодні ЦПД ще не зробив нічого. Так, ми чекаємо.

Інша контрпропагандистська ініціатива з боку влади в умовах гібридної війни — новий закон «Про медіа», який буцімто спрямований на боротьбу з пропагандою. Національна спілка журналістів України 13 травня вийшла із заявою зняти з розгляду законопроєкт як такий, що «ускладнює роботу українських журналістів, а не російських пропагандистів». Зокрема, НСЖУ вимагає надіслати запропонований проєкт закону до Венеціанської комісії Ради Європи для аналізу на відповідність європейським стандартам і зобов’язанням України перед ЄС. А також розпочати реальний діалог влади з журналістами України для осучаснення медійного законодавства, приведення його у відповідність до найкращих європейських зразків.

Претензії до документа: він надто політизований, впроваджує державну регуляцію онлайн-медіа (що не відповідає практиці розвинених країн), а також наголошує на санкціях, а не на питаннях підтримки медіа.

Тож доки влада генерує інформприводи, тягар позиціонованої боротьби з дезінформацією ліг на громадський сектор і медіа. ІМІ, Детектор медіа, СтопФейк, Інтерньюз — це ті, хто сумлінно, ретельно, фахово і роками працює над розвінчанням фейків. Та чи достукаються вони до підлітка? Чи запропонують новий наратив, який зацікавить школяра чи першокурсника, покаже самобутність України і буде привабливішим за так гарно описані російською пропагандою принади «совка»? Що ми можемо протиставити Моргенштерну та російським блогерам-мільйонникам?

300 блогерів проти російської пропагандистської машини

У квітні 2021 року Інститут масової інформації опублікував статтю про меседжі російської пропаганди в Україні. Таких наративів ІМІ наводить три:

1. ініціатором війни на Сході є Україна;
2. Україна не діє самостійно, а повністю залежить від США;
3. насправді США не готові підтримувати Україну.

ІМІ наголошує, що ці меседжі не змінюються роками. Так, чесно кажучи, і без цього дослідження абсолютно очевидно, в якому контексті ми зараз живемо. Залежно від подій наші сусіди та їхні внутрішні партнери просто розставляють своєчасні акценти в рамках цих же меседжів. Кампанія проти «соросят» — яскравий приклад останніх місяців.

Директорка групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Любов Цибульська під час публічного обговорення «Інформаційна безпека в сучасних умовах гібридних війн та інформаційних атак» підтверджує це. «Росія послідовно просуває свої наративи. Вони є стабільними: в Україні йде громадянська війна, там панує фашизм, Україна — failed state, Крим — історично російський», — цитує фахівчиню сайт РПР.

На думку експертки, українська боротьба проти російської пропаганди має полягати не лише у розвінчуванні фейків, а й у створенні власних наративів, грубо кажучи, має постати образ самобутньої, цікавої та незалежної держави.

І поки офіційна Україна беззубо роззирається і розкачується, іноді не наважуючись прямо назвати Росію агресором, потужним російським ботофермам і пропагандистським маніпуляціям протистоять зовсім юні лідери думок, неоперені блогери та вчорашні діти. Оті самі «школярі» із «соцмережі для школярів». Це виглядає досить безперспективно, але ці умовні 300 блогерів і ще кілька громадських організацій — це наразі все, що у нас є.

У той час як громадські організації працюють зі старшим поколінням, ніким не об’єднана низова ініціатива блогерів з TikTok і YouTube бере на себе молодіжну аудиторію.

Як і ким ведеться контрпропаганда серед молоді?

Керівник програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна» Віталій Мороз пояснює, що соцмережі використовуються як майданчики поширення інформації про проєкти з медіаграмотності чи протидії дезінформації. «Проєкти з медіаграмотності переважно мають вимір в онлайні (навчання) й офлайні (теж навчання). Instagram, Facebook, може, TikTok — це просто майданчики для інформування про ці проєкти, а не самоціль», — зазначає він.

Міністр культури Олександр Ткаченко в інтерв’ю Радіо Свобода від 10 травня 2021 року повідомив, що Міністерство культури та інформаційної політики завершує напрацювання плану заходів щодо протидії російській пропаганді в українському інформаційному просторі: «Це розширення мовлення нашого, особливо в територіях прикордонних. ...варіанти, яким чином можна реагувати та протидіяти розповсюдженню сигналу з Криму та окупованої території Донбасу, та і самої Росії на українські території.

Але це не тільки ефірний сигнал. Це також робота з інтернет-провайдерами, з деякими кабельними провайдерами... І цей план заходів ми будемо подавати в Кабмін, в РНБО для того, щоб він був затверджений і виглядав не як спорадичні рішення, а як системний підхід, який має на меті не тільки додаткові інвестиції в цю сферу з боку держави, але й покроковий план дій для того, щоб, по-перше, українське бачили більше і легше, і для того, щоб, по-друге, російської пропаганди на цих теренах було менше».

Робота з телебаченням на рівні держави — надважлива, але, знову ж таки, мало зачіпає молодь. Телевізор для сучасних підлітків не є актуальним, та й для дорослих дедалі менше. Опитування Interniews за 2019 рік показало, що соцмережі вийшли на перше місце серед українців як джерело отримання новин та інформації. 68% респондентів використовують соціальні мережі для отримання новин, а популярність та охоплення аудиторії телеканалами знизилися до 66% порівняно з 77% торік. Тобто, щоб справді ефективно працювати з дезінформацією, Україні надважливо включити роботу з соцмережами до порядку денного, їх треба враховувати і перестати вважати «соцмережами для школярів».

Про що вони говорять, коли держава мовчить?

Ігнорована державою та більшістю ГОшок робота з молоддю через такі соцмережі, як TikTok, наразі ведеться самою молоддю. Активісти TikTok говорять про різне. Блогери розвінчують історичні міфи.

Наприклад, @kit_pavlo відповідає на закид, чи правда те, що на Русі жили «русские», а отже, українці та білоруси — «тоже русские»? «Чи справді Ленін придумав Україну?», «Чи справді австрійський генштаб вигадав Україну?». Блогер прямо пише в профілі: «Борюся з московською пропагандою». Він має понад 3 тисячі підписників в Instagram і 4600+ підписників у TikTok.

@kit_pavlo

Відповідь на коментар @kikito2475 #україна #історія #історіяукраїни #народ #нація #козаки #політика #київ #история #украина #укрмова #укртікток

♬ оригінальний звук - kit_pavlo

Іван Міщук (@ironic_historian, 20 тисяч підписників) не позиціонує себе як розвінчувача міфів роспропаганди, але розповідає нашу історію у легкій і дотепній формі. Наприклад, відповідь на запитання, хто першим привіз корону в Україну (спойлер! це був Данило Галицький!), переглянули 254 тисячі користувачів. Оригінальний запис читання Василем Симоненком свого вірша подивилися майже 150 тисяч осіб. Як тобі такий результат, Міністерство культури?

@ironic_historian

#іронічний_історик

♬ East of Eden by Zella Day - эдитор

Доки Росія гне лінію щодо штучності української мови, TikTok-блогер @shymanovski (174,3 тисячі підписників) навчає української мови. А ще — розвінчує міфи, наприклад, відповідає на запитання, чи є в українській мові слова «спалахуйка», «розчепірка» та «гумовий нацюцюрник». Відео за 19 годин переглянуто понад 90 тисяч разів.

Тим самим займається і канал @govori_garno (126,8 тисячі користувачів підписалося). Їхні антисуржикові відео у стилі «Хрещеного батька» набирають до 800 тисяч переглядів.

@govori_garno

Антисуржик ❌ #антисуржик #суржик #говоригарно #зно2021 #іспит

♬ оригінальний звук - Творчі Варенички

«Розказую про Україну без журби і міфів» — так написано в профілі @darkabuntarka. З останніх відео — чому Русь це не Росія, чому в Україні не святкують «День Победы» і звідки пішла фраза про Київ — «мать городов русских» (50,3 тисячі переглядів).

@darkabuntarka

Тарас такий Тарас ???? #гуморукраїнською #тіктокукраїна #українськийтікток #українськалітература #історіяукраїни

♬ Не плач - Zelenooka

@chornobrovyi

#читаюКостенко #літературнийтікток

♬ Lil Baby - Кит