Як відсутність стратпланування псує ідею державного мультиплексу. Медіапідсумки 24–31 травня 2021 року

Рада національної безпеки та оборони на засіданні 14 травня ухвалила рішення про фінансування загальнонаціонального мультиплексу МХ-7 – об'єднання в єдиний цифровий пакет телеканалів при цифровому ефірному мовленні. Мультиплекс планують побудувати до кінця року, а його оператором буде Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Такому рішенню хочеться порадіти, адже, здається, нарешті всі мешканці неокупованої України отримають безкоштовний доступ до популярних українських телеканалів: для державного підприємства аргумент про інформаційну безпеку буде значно вагоміший, ніж для приватної компанії, завдяки чому вдасться заповнити всі білі плями безкоштовного покриття.

«Єдиний оператор цифрового мовлення (“Зеонбуд”. – Ред.) покриває не всю країну – і, зокрема, сигналу немає на прикордонних територіях. Для того, щоб продовжити дивитись ці канали, мешканцям цих територій необхідно було купувати новий тюнер та формувати підписку з щомісячною абонплатою одному з двох офіційних провайдерів. Це немалі кошти, які далеко не всі можуть собі дозволити, а жителі прикордонних територій з РФ піддаються інформаційній пропаганді країни-агресора. Ці проблеми першочергово вирішує створення загальнонаціональної цифрової мережі мультиплекс MX-7», – сказав під час брифінгу з приводу запуску МХ-7 віце-прем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Але порадіти не виходить: відсутність стратегічного планування у відповідальних за цю сферу органів державної влади призводить до того, що ефект від цього проєкту може бути далеко не таким, як очікується.

Трохи передісторії. Про плани побудувати мультиплекс КРРТ заговорив ще минулого року. Наші джерела на ринку розказали, що приватно-державним партнерством у цьому проєкті цікавилися дві медіагрупи – ті, чиїх власників ніколи не зараховували до власників «Зеонбуду» (легкий ребус для любителів легких ребусів). Позитивного рішення вони не ухвалили. Також партнерством цікавилося ТОВ «Нові телекомунікаційні мережі» Максима Варламова і Василя Філіпчука, яке уклало з КРРТ договір і подало до Нацради заяву на отримання ліцензії. Але заяву Нацрада не задовольнила, купувати обладнання ТОВ «Нові телекомунікаційні мережі» не починало.

«Ми порахували: це неймовірно хороша бізнес-тема. Ми запропонували свої послуги, підписали меморандум із концерном, подали документи до Нацради, нам було фактично відмовлено, а потім ми дізналися, що РНБО ухвалила своє рішення. Я вважаю його неправильним. Державні телеканали і так мають місце в “Зеонбуді”. Проблема для приватних мовників. Для держави зараз викидати гроші на дане питання немає жодної потреби. Краще давайте купимо більше вакцини для людей, чи будемо в школах годувати, чи будувати розв’язки, а не створюватимемо державний мультиплекс, який без жодних проблем може зробити приватний замовник у рамках державно-приватного-партнерства.

Ми запропонували чітку схему, за якою повний контроль і ліцензія оператора залишається в держави. Ми брали би тільки ліцензію провайдера: купували б передавачі, розміщували їх. За нашим планом ми могли би це зробити за чотири місяці: ми планували в березні отримати ліцензію провайдера і до листопада запустити. У нас усе було розраховано до копійки. З кожним із виробників передавачів ми вели серйозні дискусії без будь-яких відкатних складових. Ми вийшли на те, що за 250 млн гривень ми можемо зробити все під ключ», – сказав «Детектору медіа» Василь Філіпчук.

Далі йде «чорна скринька»: можливо, рішення РНБО спровокувала поява цього приватного інвестора, який продемонстрував віру в окупність проєкту (до того КРРТ безрезультатно намагався аргументувати необхідність державного фінансування); можливо, його поява спровокувала судовий позов про скасування рішення Нацради про створення МХ-7, а той, у свою чергу, спровокував рішення РНБО; можливо, сталося ще щось. Але факт лишається фактом: будувати МХ-7 вирішили за рахунок кредиту від Укрексімбанку на суму 490 млн гривень на 5–7 років під державні гарантії.

За словами технічного директора КРРТ Сергія Семерея, суми, які раніше називалися як вартість побудови МХ-7, не стосувалися конкретно прорахованих частот. «Зараз мова йде про 158 станцій, згідно замовлення Нацради. Тому ми надали комерційні пропозиції провідним виробникам передавачів та антен і отримали відповіді. І сформували таким чином ціну», – сказав він під час присвяченого запуску МХ-7 брифінгу, що відбувся 24 травня.

Одна з ключових особливостей МХ-7 – це побудова його в метровому діапазоні, на відміну від дециметрового «Зеонбуду». Зокрема, метрові хвилі здатні проникати глибше в житлові будинки. Але як би парадоксально це не звучало, тут і починається перша проблема. Як стверджують технічні спеціалісти КРРТ, недалеко від вишок сигнал МХ-7 можна буде приймати і на дециметрові антени «Зеонбуду». Але подалі від вишок – у місцях, через які, скажемо чесно, і розгорівся увесь сир-бор про інформаційну безпеку і необхідність державного мультиплексу (тобто там, куди не доходить сигнал «Зеонбуду») – домогосподарствам знадобиться метрова антена. А щоби домогосподарства захотіли її встановити, для КРРТ критично важливо залучити хоча би декілька найпопулярніших телеканалів великих українських медіагруп.

КРРТ разом із «1+1 медіа» планують спільну експедицію в Донецьку та Луганську області, де в концерну розміщені метрові передавачі, щоби на місці вивчити умови прийому та зробити висновки. Досліджує можливості метрового діапазону і здатність дециметрових антен приймати метровий сигнал і StarLightMedia. Очевидно, цим медіагрупам і хочеться зекономити на розповсюдженні сигналу – КРРТ обіцяє на 30–40% нижчі тарифи за «Зеонбуд», – і колеться програти конкурентам у покритті.

Наразі при переоформленні ліцензій з «Зеонбуду» на КРРТ існує і певний фінансовий бар’єр, але враховуючи, що запуск МХ-7 знаходиться під патронатом президента Володимира Зеленського, є шанс, що для його скасування політична воля може знайтися так само, як і для ухвалення Верховною Радою законопроєкту №4107, який має скасувати проведення Нацрадою конкурсів під час пандемії.

«На сьогоднішній день, щоб отримати ліцензію на мовлення в “Зеонбуді”, телекомпанія повинна заплатити 1,6 млн гривень на всю країну. А щоб отримати ліцензію на мовлення в МХ-7, вона повинна заплатити 16 млн гривень (ліцензійного збору. При переоформленні ліцензії потрібно сплатити різницю. – Ред.). Ми ведемо з цього приводу практичну дискусію (з Нацрадою. – Ред.)», — розповів «Детектору медіа» гендиректор КРРТ Кирило Данилов.

Водночас МХ-7 створює й чималу проблему, адже на і без того перенасиченому українському телеринку з’являться ще 12 безкоштовних ефірних телеканалів: саме на таку кількість телеканалів розрахований державний мультиплекс. І ні в кого немає сумнівів: бажаючі знайдуться що на місця в мультиплексі КРРТ, що в «Зеонбуді», якщо медіагрупи чи хтось інший захочуть їх звільнити. Кажуть, що якщо в мовника є хоча би 1% частки, то він уже може претендувати на 30 тис. доларів на місяць від кожного партійного штабу для так званого «медійного супроводу», не кажучи про можливості задовольняти й політичні амбіції своїх власників. Поява стількох телеканалів на неспроможному прогодувати себе прозорими методами ринку протирічить і узятому медіагрупами курсу на фінансову ефективність, і проголошеному Володимиром Зеленським бажанню позбавляти власників медіа можливості використовувати їх як інструмент політичного впливу (якось так я трактую ідею деолігархізації, а не так, як написано в проєкті закону).

Проблему появи надлишкової кількості телеканалів у безкоштовному доступі могло би вирішити часткове переведення їх «Зеонбудом» у платний пакет. Але, як розповів раніше в інтерв’ю «Детектору медіа» гендиректор «1+1 медіа» Ярослав Пахольчук, це неможливо реалізувати.

«У людей встановлено до 5 млн сет-топ-боксів. Всі вони незакодовані і закодувати їх не можна. Тих сет-топ-боксів, які завозилися до 2014 року, уже немає, бо в середньому вони працюють п’ять років. Хто замінить ці 5 млн боксів? Навіть по 10 доларів — це 50 млн доларів. Відбити такі інвестиції навіть при величезній базі — це дуже довго», — сказав пан Пахольчук.

Чи можна було якось заздалегідь завадити виникненню цієї проблеми? Звісно, і на етапі переоформлення ліцензій «Зеонбуду» наприкінці минулого року, і ще раніше, коли в країну завозилися приймачі Т2. Можна було би, якби в держави була продумана, довгострокова, незмінна стратегія розвитку інформаційного простору.

Ще одне свідчення відсутності стратегічного підходу – це бажання завести в МХ-7 телеканал «Дом». Навіщо державний, фактично пропагандистський у хорошому сенсі цього слова телеканал, створений з конкретною метою інформування мешканців окупованих територій про події в неокупованій Україні, транслювати в незмінному вигляді на всю країну? Навіщо робити це з порушенням логіки українізації телерадіопростору? І навіщо було роздержавлювати НТКУ, щоби тепер запускати новий державний телеканал?

Усе це більшою мірою риторичні запитання, адже, здається, ми знаємо на них відповіді. Десь спрацьовує політична доцільність, десь – бажання вислужитися, десь – заробити. Цифровому ефірному мовленню в Україні всі відводять ще п’ять-сім років, після чого його витіснять інші технології. КРРТ готується до цього моменту, медіагрупи готуються. Але поки до таких та інших подібних перспектив не почне готуватися держава в цілому, усі стратегії окремих гравців матимуть забагато похибок.