Лукашенко наказал щенка. Моніторинг токшоу 24–28 травня 2021 року

Примусова посадка літака Ryanair у Білорусі та зняття з рейсу Романа Протасевича стали для українських токшоу головною темою тижня. Більшість програм намагалися зрозуміти, що Україні робити з черговим агресивним сусідом. А от проросійські шоу, навпаки, захищали білоруського диктатора. Таке враження, що українські пропагандисти входили в якийсь пакет допомоги Лукашенку від Путіна.

«Свобода слова» (ICTV), 24 травня

 

Тема ринку землі в Україні проклята. І черговий випуск «Свободи слова» лише підтвердив цю давню істину. Більшу частину годинного шоу займали звинувачення, перекрикування та персональні образи. 

На землі сварилися: Роман Лещенко, міністр аграрної політики і продовольства України. Олексій Устенко, народний депутат, фракція партії «Слуга народу». Юлія Тимошенко, народна депутатка, голова фракції ВО «Батьківщина». Ярослав Железняк, народний депутат, голова фракції партії «Голос». Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, міністр економіки (2019-2020 рр.), радник керівника Офісу Президента України. Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України (2016–2019 рр.). Загалом шість гостей (п’ять чоловіків та одна жінка). 

Відносно адекватний фрагмент ефіру тривав трошки менше двадцяти хвилин. Причому майже десять із них говорила Юлія Тимошенко. Вічна опозиціонерка критикувала законодавство про землю, піарила референдум «Батьківщини» і традиційно маніпулювала: «77% людей хочуть проведення референдуму проти продажу сільськогосподарської землі». Цікаве формулювання, але насправді 77%  — за референдум, 66% — проти ринку. Профільний міністр отримав менше часу, ніж опозиція. На початку програми Роман Лещенко розповів, як каратимуть тих, хто масово безоплатно приватизував землю. А трішки пізніше намагався прокоментувати слова Тимошенко. Та ведучий Вадим Карп’як передав слово Тимофію Милованову, й на цьому моменті токшоу можна було вимикати.

Складно сказати, до якої думки намагався дійти радник керівника Офісу президента. Проте шлях у будь-якому разі виявився занадто тернистим. Спочатку Милованов зізнався, що поважає Тимошенко, вважає її найбільш професійним політиком та навіть вчиться в неї. Потім процитував Володимира Гройсмана, який називав лідерку «Батьківщини» «мамою економічної слабкості, знищення української незалежності, корупції, популізму й неефективності». А потім — усе це в межах однієї хвилини — поховав цілий ефір однією реплікою: «На мою думку, ви є не мамою, а бабушкою корупції». 

 

Юлія Тимошенко не вірить, що це почула

Тимошенко, звісно, обурилася й назвала Милованова «грантовим мальчіком». Ведучий закликав обійтися без ейджизму та сексизму. У якийсь момент іще здавалося, що ситуацію можна врятувати й подальший ефір не перетвориться на гігантську сварку, але Милованов продовжив: «Подивіться на себе. Ви кожного дня біжите 10 кілометрів. Так люди говорять. Ви в кращій фізичній формі, ніж я». Чиновник говорив про що завгодно, від своєї дівчини до своєї мами. І весь цей треш провокував конфлікти з Вадимом Карп’яком, який просто намагався отримати відповідь на своє запитання. Поки гість звинувачував модератора в цензурі. Десь між іншим Милованов таки заявив, що влада виконає рішення референдуму про землю, якщо такий відбудеться. Але ефір було вже не врятувати. 

Тимошенко звинувачувала Милованова в роботі на гранти. А Милованов так активно виробляв шум, що ведучий навіть не міг запитати в нардепки про приклади подібної роботи. Урешті опозиціонерка обіцяла докази на наступну програму. На фоні цього Володимир Гройсман аж вибачився за свою цитату. Олексій Устенко агресивно намагався довести, що в Україні хаос на ринку землі, та звинувачував Гройсмана в тому, що за його часів ділянки купували іноземці. У фіналі програми виникали моменти, коли одночасно говорила майже вся студія. А Тимофій Милованов вчив ведучого, як вести програму. 

Виглядає так, що у провалі випуску найбільше винні двоє людей. Ведучий Вадим Карп’як, який справді надавав опозиції більше часу та не міг втримати програму в берегах. І Тимофій Милованов, який спочатку ніс ахінею, а потім заважав модератору робити свою роботу. Звісно, під певним кутом зору таку поведінку чиновника можна списати на боротьбу за рівноправ’я. У такому разі він свого досяг: нормально висловитися не зміг ніхто. 

«Український формат» (ютуб-резервація Медведчука на Першому незалежному), 26 травня

 

Цього тижня пропагандисти (кума) Путіна були зосереджені на двох завданнях: виправдати Лукашенка та дискредитувати український парад до Дня Незалежності. Складно сказати, що звучало більш обурливо.

Інтереси Росії просували: Ренат Кузьмін, Нестор Шуфрич та Анатолій Бурміч, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Ганна Скороход, народна депутатка, «За майбутнє». Юрій Дудкін, підозрюваний у державній зраді, пропагандист. Володимир Цибулько, Андрій Гнатуш, Сергій Кравченко, Юрій Атаманюк, Денис Ярославський, Георгій Біркадзе, політичні коментатори. Загалом 12 гостей (11 чоловіків та одна жінка). 

Солістом «русского міра» виступав Ренат Кузьмін. Але основу для виправдання Лукашенка на самому початку шоу заклали ведучі — Діана Панченко та Ростислав Сухачов. Саме вони назвали заяви окремих країн «істеричними», процитували лише версію диктатора (на той момент уже спростовану урядом Швейцарії) та запитали оце: «Протасевича західні спецслужби направили на убой і хотіли підставити Лукашенка?» Здавалося б, пропагандисти могли просто замовчати події в Білорусі, як вони роблять з усіма невигідними Росії подіями. Але ні — Медведчук розклав шапіто.

Ренат Кузьмін озвучив із приводу сусіднього режиму два коментарі: ті самі, які проросійські коментатори повторювали на всіх токшоу. По-перше, Україні не варто було втручатися в події, мовляв, від нашої заборони авіасполучення постраждають українці. По-друге, реакція на дії Лукашенка лицемірна: начебто багато країн так само вчиняли раніше. Матеріал про подібні випадки в день ефіру вийшов на BBC, і ні, інші ситуації не можна порівнювати із примусовою посадкою транзитного пасажирського літака за участі винищувача. Заради затримання блогера. 

 

Позиція Росії одним титром

Захистивши одну путінську маріонетку, Кузьмін перейшов до захисту іншої. На прохання ведучих нардеп коментував «незаконне» проведення розслідування проти Медведчука. Стверджував, що президент Зеленський тисне на суд, називаючи кума Путіна «ворогом». Нагадаємо, що присутня в цей момент Діана Панченко якось доводила, що має право називати Стерненка «вбивцею». Також Кузьмін викрив небезпечний план влади: вона буцімто може заарештувати будь-яку кількість депутатів, аби сформувати необхідну для себе кількість голосів. Або заарештувати голову Верховної Ради, його заступницю та першого заступника й таким чином зірвати засідання парламенту.  Реалістичний погляд на політику — одна з найсильніших сторін «ОПЗЖ».

Крім того, гість захищав канали Медведчука, стверджуючи, що їх закрили, аби забрати собі їхню рекламу. Якщо українські інформаційні канали чимось і знамениті, то це своєю неймовірною вагою на рекламному ринку. Ведучі тим часом намагалися захистити «трубу Медведчука», причому найпримітивнішим можливим способом. Діана Панченко замовчала, що вони з нафтопроводом належать одній людині, і запитала, як санкції позначаться на цінах для пересічних українців. 

Фінал розмови присвятили політичним фантазіям. Кузьмін заявляв, що Медведчук хоче будувати небандерівську Україну, а проти нього виступають лише прихильники «нацистського режиму». Судячи з останніх парламентських виборів, таких в Україні щонайменше 87%. Переконував, що Медведчук хоче, аби Україна була рівновіддалена від Росії та бандерівщини. Тому з одними хрестить дітей, а інших називає нацистами? Урешті Кузьмін захистив навіть Путіна: «Вспомните, что говорил президент Путин об Украине, о Донбассе [...] Президент Путин говорит, что Донбасс — это Украина». Справді, згадаймо, як Путін заперечував, що Україна — це держава. Чи погрожував нам втратою державності. А щодо приналежності окремих територій Донбасу, навіщо тоді Росія їх окупувала?

 

Союз за рівновіддаленість від Росії та цілісність України

Групова частина ефіру почалася з розігрування вже озвучених у цій же програмі темників. Цього разу Нестор Шуфрич доводив, що інші країни вчиняли аналогічно, а від української реакції постраждають українці. А от про «Протасевича відправили на убой» та «спецслужби підставили Лукашенка» розповідали знову ведучі. Юрій Дудкін узагалі привітав білоруського диктатора з «блестящей операцией» та «проявлением суверенитета». Хто знає, можливо, всі підозрювані в державній зраді так називають тероризм. Також гості постійно акцентували увагу на тому, як від реакції української влади — припинення авіасполучення з Білоруссю — постраждають заробітчани та люди, що потребують лікування. Варто зазначити, що інші токшоу тижня теж згадували про ці проблеми. І, власне, брали коментарі в таких людей чи профільних чиновників. На каналі Медведчука долю заробітчан коментував Дудкін. Він, мабуть, теж, кхм, заробітчанин. 

Нестор Шуфрич охарактеризував реакцію України на кричуще порушення міжнародних норм словами «хотели лизнуть или прогнуться». І натомість запропонував «возмущаться, занекоюватися, озабочиваться очень, ловить грузопоток из Беларуси». Наочний приклад кремлівського мислення та цінностей. Хлопчиком для биття у студії виступав Володимир Цибулько. Як тільки він назвав дії Лукашенка «міжнародним піратством», ведучі перебили його питанням, чи були тоді піратством дії України у 2016 році. Така ж ситуація повторилася з майже всіма його позиціями. 

Окремо варто виділити боротьбу «Українського формату» за почуття глядачів. Після того, як Георгій Біркадзе назвав Лукашенка «дідом» та «психом», ведуча Діана Панченко попросила: «Давайте все ж таки з повагою до, ну, президентів тих країн, які ми обговорюємо [...] Це ображає чиїсь почуття. Тих білорусів, які, наприклад, за нього голосували». При цьому ведучі ніяк не реагували, наприклад, на фрази про те, що «Азов» — неонациська організація. Хоча за Національний корпус цілком могло проголосувати більше реальних виборців, ніж за Лукашенка. Про Романа Протасевича в ефірі практично не згадували. 

Другим великим завданням програми стало скасування параду до Дня Незалежності. Ведучі пожалілися, що замість переговорів українська влада грає м’язами. Та показали сюжет, який висміює Володимира Зеленського в ролі головнокомандувача. Юрій Дудкін сказав, що парад — це дуже дорого і що Україна насправді не незалежна. Цікаво, існує якась державна зрада у квадраті? Крім того, зірка російського телебачення переконував, що паради проводять для підняття морального духу, але в українців дух «подорван». То, може, нам ем… провести парад? Анатолій Бурміч думав, що захід буде «пиром во время чумы», адже Україна дійшла до 30-річчя без «улыбки на лице». І все ж найкращий аргумент проти свята вигадала ведуча Діана Панченко: коронавірус. Підозрюємо, це тільки початок великої російської кампанії з нагоди тридцятого Дня Незалежності України.

 

«ОПЗЖ» під час свого параду власними тілами захищає ветерана від коронавірусу

Не думайте, що телеканал забув поклонитися Росії. Юрій Дудкін стверджував (тільки не смійтеся), що РФ задає США тон у розробці зброї, заснованої на нових фізичних принципах. Анатолій Бурміч бідкався: «Мы выбрали позицию против России. А не надо было такую позицию выбирать». Цікаво, після анексії Криму, окупації Донбасу та масового вбивства українців, яку позицію з Путіним обирає «ОПЗЖ»?

Закінчувалося шоу якимось нудним трешем про те, що нового міністра охорони здоров’я лобіювали проамериканські сили. Аж поки у студії не проявилися одразу двоє медичних геніїв. Андрій Гнатуш, судячи з усього, розповідав, що здоровий спосіб життя захищає від коронавірусу. Денис Ярославський зізнався, що він узагалі проти вакцин. Зазвичай на подібні слова у студіях Медведчука ніяк не реагують. Проте цього разу опонентів спочатку висміяв Сергій Кравченко. А потім ведуча Діана Панченко закликала гостей бути обережнішими в такій важливій темі. Чорт забирай, ви жартуєте?! Ще в березні дискредитація вакцин була редакційною політикою каналу Медведчука. 

Невже далі Діана Панченко засудить колабораціонізм?

«Право на владу» («1+1»), 27 травня

Токшоу на «1+1» присвятили ситуації в Білорусі й програма майже повністю складалася  з поміркованих політичних оцінок. Щоб гостям не було зовсім нудно, у студію запросили клоуна — Євгена Шевченка.

Лукашенка обговорювали: Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ. Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу».  Ігор Гузь, народний депутат, «За майбутнє». Євгеній Шевченко, народний депутат, якого виключили зі «Слуги народу». Роман Безсмертний, колишній посол України в Білорусі. Андрій Білецький, лідер партії «Національний корпус». Юрій Бутусов, головний редактор сайту «Цензор.нет». Дмитро Гордон, блогер. Олексій Арестович,  радник керівника Офісу президента. Євгеній Дихне, президент авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». Тетяна Мартинова,  білоруська журналістка та блогерка. Жигімантас Павіліоніс, голова комітету закордонних справ Сейму Литви. Катерина Павленко, солістка гурту Go_A. Загалом 13 гостей (10 чоловіків і три жінки).

Головним спікером вечора однозначно виступав Дмитро Кулеба. Міністр пояснював, що Україна не хоче втручатися у справи Білорусі та що Лукашенко своїми діями сам унеможливлює діалог. Казав, що Україна думає про безпеку кордону з боку Мінська. Наполягав, що наша країна не повторила позицію за ЄС, а раніше європейців ввела обмеження проти Білорусі. Обіцяв не кидати напризволяще українців, у яких виникли проблеми через закриття авіасполучення. Одну з таких громадянок «Право на владу» вмикало в ефір. Відповідаючи на запитання Юрія Бутусова, Кулеба не став оголошувати про повний розрив зв’язків із Білоруссю та Росією, але пояснив, як Україна вже послаблює деякі зв’язки. 

Інші гості студії не могли говорити про рішення, але давали оцінки. Тетяна Мартинова обурювалася фразі «заганяти Білорусь під Росію», мовляв, Білорусь уже там. Дмитро Гордон стверджував, що в Білорусі фашизм.  А ще вирішив, що нашій державі вже не треба в Євросоюз, а треба бути нейтральною. Андрій Білецький розповідав, що Роман Протасевич як міг допомагав Україні боротися за незалежність, тож тепер для нас справа честі повернути йому борг. Жигімантас Павіліоніс знову нахвалював Україну та казав, що для євроатлантичної інтеграції нашій державі треба не лише захищатися на сході, а й працювати на заході. 

Звісно, не всі розділяли ці позиції. Олексій Арестович пропонував зберегти певні зв’язки з Білоруссю, буцімто для впливу. А Євген Шевченко розповідав, що Україну використовують.

На відміну від колег-пропагандистів із каналу Медведчука, Шевченко не вдавався до істерик і не казав, що це рептилоїди Сороса через 5G підставили Лукашенка. Колишній член «Слуги народу», навпаки, симулював ореол інтелектуальності й видавав себе за людину, яка бачить справжню, а не емоційну картину. Шевченко стверджував, що Україну втягнули в геополітичну гру з відновлення СРСР. Казав, що це він зробив коридор для українців, які потребують трансплантації. Та навіть запропонував міністру закордонних справ допомогу: «Вы со мной встретьтесь. Я вам кое-что расскажу, покажу вам шахматную игру». 

 

Цікаво, де Шевченко набрався цих ігор?...

Виправдання Лукашенка не подобалися іншим гостям, а особливо Тетяні Мартиновій. Вона пропонувала відправити Шевченка в Білорусь. Порівнювала нардепа з Гебельсом та раділа, що його вигнали із фракції. Коли ж політик спробував захистити білоруський режим, нагадавши, що в Україні вбивали журналістів, та виставив Революцію гідності якоюсь незрозумілою операцією, не витримав уже Ігор Гузь. Член «За майбутнє» кричав Шевченку: «Ви не сепаратист?» — і пропонував «викинути» опонента зі студії. Це  виходило далеко за межі етики та конструктивної поведінки в ефірі. Але не так далеко, як підтримка диктатури.

Крім політиків, в ефірі взяв участь також Євгеній Дихне, президент авіакомпанії «МАУ». Він розповідав, як політичні рішення впливають на комерційних перевізників. І щодо ситуації з Білоруссю все нормально: бойкот всеєвропейський, тож жодна компанія не має неконкурентної переваги. На завершення в ефір включили солістку гурту Go_A, щоб їй подякувати. А Ірина Верещук похвалила президента Зеленського, бо той мовчить про смерть військового, і таким чином рятує життя. Оцінювати це ми вже лишимо вам.

«П’ятниця. Вечір» («Наш»), 28 травня

 

«П’ятниця. Вечір» та «Український формат» начебто виходять у різні дні на різних каналах. Але чомусь обоє однаково захищають Олександра Лукашенка. От що означає «русскій мір».

Захист Лукашенка відвідали: Олексій Устенко, народний депутат, фракція «Слуга народу». Нестор Шуфрич, народний депутат України, «Опозиційна платформа — За життя». Юлія Тимошенко, Олексій Кучеренко та Сергій Власенко, народні депутати, «Батьківщина». Андрій Рева, колишній міністр соціальної політики. Павло Розенко, колишній віцепрем'єр-міністр. Ганна Герман, ексрегіоналка. Володимир Фесенко, Михайло Чаплига, Олександр Лазарєв, Юрій Атаманюк, політичні коментатори. Загалом 12 гостей (10 чоловіків та дві жінки).

Але спочатку канал прорекламував Юлію Тимошенко. Ведучі відпрацювали як справжні професіонали піарних інтерв’ю: не лише дали лідерці «Батьківщини» виговоритися, а й наробили їй компліментів. Наприклад, що Тимошенко має серйозну практику боротьби з олігархами. Помітили, як за її двадцять років у політиці вплив олігархів зменшився? Або що її поважають, бо вона завжди готується та аргументує свої позиції. Тому вона в топі брехунів? Ведуча Ангеліна Пичик навіть поспівчувала нардепці: «Коли ж ви кажете про це все на ефірах, вас навіть слухати не хочуть. І ви думаєте, що вам дадуть провести референдум?». Макс Назаров додав: «Кажуть, що ви маніпулюєте всим цим. Але ми дякуємо вам». Не так давно Назаров дякував російському бойовику, тож ми б цим не пишалися.

Сама Тимошенко практично весь виступ присвятила ринку землі. Вона брала уривки з  відповідного законопроєкту й надавала їм своє трактування. Чи було хоча б одне з них коректним — невідомо, адже у студії не було ні експертизи, ні балансу. Але хіба є в українців причини не вірити чомусь, що розповідає Тимошенко? Крім оцінок змісту документа, лідерка «Батьківщини» оцінювала його наслідки. Гостя лякала українців отруєною водою, відсутністю органічної продукції, втратою робочих місць у сімейному фермерстві та просто рабством і колонізацією. 

У «Батьківщині», можливо від надмірного відвідування каналу Медведчука, взагалі підсіли на тему зовнішнього управління. Тимошенко також стверджувала, що Нацбанк уже не управляється Україною. І жалілася на «грантових людей». Нардепка навіть згадала, як не змогла на ICTV показати, на кого працює Милованов. Про це вона заговорила тому, що, власне, знову не змогла підтримати свої звинувачення фактами. Політикиня розповідала, як на засідання комітету соцполітики «навіть не приховуючись» прийшла людина, що буцімто лобіює під себе приватні пенсійні фонди. Але Тимошенко не стала називати її прізвище в ефірі, бо спочатку має все вивчити. То, можливо, варто спочатку вивчити, а потім звинувачувати? 

На завершення лідерку «Батьківщини» запитали, чи досі вона готова на коаліцію. Прямої відповіді не пролунало. Натомість гостя пожалілася, що до виборів дружила із Зеленським, а він у серіалі «Слуга народу» змішав її ім’я з брудом. 

Канал «Наш» проти нормальної журналістики 

Закінчивши з піаром Тимошенко, «Наш» нарешті перейшов до головної теми ефіру — підтримки Лукашенка. Про те, яким буде ефір, стало зрозуміло з перших хвилин. Ведучі торкнулися питання, хто насправді має рацію в ситуації з літаком, та показали глядачам сюжет з акцентом на позицію диктатора. Про вже викриту на той момент брехню Лукашенка в повідомленні не згадали. Натомість, із посиланням на невідомого чоловіка, вирішили, що білоруси не хочуть, аби українці втручалися у справи сусіда. Макс Назаров, як і ведучі Медведчука, назвав реакцію на події «істерією». Та оголосив опитування: «Україна і Білорусь — братські народи?» Лишилося зрозуміти, який стосунок до білоруського народу має Лукашенко.

Нестор Шуфрич в ефірі Мураєва теж повторив свою риторику з ефіру Медведчука: інші країни робили так само, Україна створила проблеми для українців. З нового в «ОПЗЖ» вигадали, що Лукашенко дотримався «формальных признаков» для посадки літака. При цьому в ефірі «Наш» під час обговорення авіації не було жодного експерта. А от на паралельній «Свободі слова Савіка Шустера» пояснювали, що Білорусь порушила базові правила. 

Більше, ніж проросійський депутат, сусіднього диктатора підтримував лише білоруський шоумен Григорій Азарьонок, якого включили в ефір. Той самий Азарьонок, який на початку весни випустив програму про нацизм в Україні, громадянську війну, «Бандеростан», масовий продаж дітей на органи, залежність від США, Зеленського-клоуна.  А ще в матеріалі розповідали, що «Азов» по три дні ґвалтує дівчат, а потім повільно вбиває їх і закопує заживо. Так, одночасно. Прекрасна людина для появи на українському телебаченні, навіть не найгірша в історії «Нашого».

На включені Азарьонок стверджував, що після протестів іще більше білорусів «сплотилось вокруг нашего лидера». Заявляв, що в Білорусі немає опозиції, а є лише «враги государства». Звинувачував Україну в підривних операціях на території сусіда. Сказав, що в Білорусі, на відміну від нас, не вбили жодного журналіста. По-перше, Дмитро Завадський. По-друге, білоруський слід в убивстві Павла Шеремета. По-третє, у квітні цього року «Репортери без кордонів» де-факто визнали, що Білорусь — найбільш небезпечна для журналістів країна Європи. Ганна Герман спочатку подякувала цьому спікеру. Але потім, коли Макс Назаров усе ж згадав один із висловів Азарьонка про Україну, попросила гостя визнати незалежність нашої держави. Шоумен у відповідь почав кричати про державний переворот і побажав, щоб Україна була такою ж незалежною, як Білорусь. 

 

Канал «Наш» дивиться у дзеркало

Цікаво, що хоча пропагандисти захищали Лукашенка, вони також використовували його як негативний приклад, доводячи, що Україна вчиняє так само. Макс Назаров стверджував, що Україна засуджує затримання Протасевича, але сама закриває ЗМІ. Та кілька разів запитував, чим Зеленський відрізняється від Лукашенка. Нестор Шуфрич казав, що Україна залежна від США та Європи так само, як Білорусь від Росії. Андрій Рева доводив, що Лукашенку можна вірити як Зеленському. 

Узагалі-то, Андрій Рева, неофіційний представник Порошенка у студії, критикував білоруського диктатора та навіть обурювався трешу у студії. Але вкотре заходив на територію російських пропагандистів, якщо це політично вигідно. У своїй промові ексміністр наголошував, що в Україні «маленький Лукашенко». А от Ганна Герман із ним не погоджувалася: на її думку, таке порівняння — це завеликий комплімент (!) для президента Зеленського. Судячи з усього, поплічниця Януковича очолює якийсь фан-клуб диктаторів. Раніше на цьому ефірі вона захоплювалася риторичними прийомами Путіна.

Загалом посил цієї частини шоу можна звести до слів все тієї ж Герман, що це Україна «оточує себе недружелюбними країнами». Тобто гості знімали відповідальність зі злочинця. І натомість критикували нашу державу. Нічого не нагадує? У другій частині ефіру «Наш» навіщось продовжив цю саму тему.

На щастя, топові пропагандисти покинули ефір і розважати аудиторію довелося Михайлу Чаплизі. Цей політичний коментатор завжди був дещо істеричним, але останніми місяцями почав відігравати роль взагалі міського божевільного. Зокрема, Чаплига вийшов до екрана та почав на карті показувати інтереси «британського обкому». Казав, що арешт Протасевича міг бути чиєюсь (не білоруською) операцією. І стверджував, що якби Лукашенко не посадив літак після повідомлення про мінування, от тоді був би терористом. Якби ще Лукашенко сам не повідомив про це мінування...

 

Як не сміятися, коли слухаєш Чаплигу? 

Другим українським шоуменом у студії був Павло Розенко. Цьому «солідарному» політику значно цікавіше було мочити Зеленського, ніж коментувати тему програми. Спочатку Розенко «пожартував», що «Квартал 95» скоро поїде на гастролі в Білорусь. Потім назвав «фейком» українські обмеження проти Білорусі. І врешті звинуватив нашу державу в лицемірстві щодо Лукашенка на прикладі… заборони російської пропаганди. Ексміністр заявив, що Україна, як буцімто сусідній диктатор свого часу, закрила три телеканали та переслідує телеграм-спільноти. Нагадаємо, що за цими спільнотами начебто встановлені прізвища співробітників російського ГРУ.  А на каналах Медведчука розповідали, що Росія врятувала Крим від української армії. Невже Розенко став на захист цих людей? Щось «європейська» опозиція повертає не туди.

У цьому ефірі «Наш» практично повністю повторив прийоми Медведчука. Тут так само дегуманізували подію, зосереджуючись на посадці літака, а не арешті активіста. Мабуть, піратство легше виправдати, ніж викрадення. І так само використовували критику Білорусі, аби брехати про схожість з Україною. Можливо, в нас і могла б бути така ситуація. Якби Революція гідності не лишила більшість цих коментаторів без влади. 

***

Цей ефір «Нашого» відбувся майже одразу після санкцій Нацради проти телеканалу. А в українських реаліях це означає збільшену кількість брехні про свободу слова. Наприклад, Макс Назаров стверджував, що покарання було спричинене словами Миколи Азарова про колонізацію України та втрату суверенітету. А як же вислів «военные преступники» про українську армію? На початку групової частини програми Назаров нагадав про «цензуру» в Україні та закликав гостей бути обережними. Знову ж не називаючи реальної причини покарання. З іншого боку, здається, санкції все ж подіяли. Адже коли білоруський шоумен Азарьонок розповідав про державний переворот в Україні, Макс Назаров засміявся, послався на Нацраду, підморгнув та заперечив слова гостя. Очевидно, без «цензури» ведучий би вирішив, що поширювати таке в національному ефірі нормально. 

«Ехо України» (Прямий), 28 травня

Поки більшість токшоу обговорювали події в Білорусі, на Прямому головною темою тижня став законопроєкт про олігархів. Адже ведучий Матвій Ганапольський вирішив, що документ спрямований виключно проти Порошенка. 

На порятунок прийшли: Ірина Фріз, народна депутатка, фракція «Європейська солідарність». Іван Крулько, народний депутат, фракція «Батьківщина». Інна Совсун, народна депутатка, фракція «Голос». Сергій Таран, депутат Київради, фракція «Європейська солідарність». Борислав Береза, колишній народний депутат. Дмитро Раімов, Мирослав Гай та Борис Тізенгаузен, політичні коментатори. Загалом вісім гостей (шестеро чоловіків та дві жінки).

Мотивацію програми справді не приховували. Майже одразу після стартових жартів про Зеленського ведучий заявив: «Це антипорошенківський закон. Це закон направлений проти однієї персони [...] Щоб оця людина не пішла у президенти, конкретна людина, робиться цей закон». Якщо ви читали «Дзеркало тижня», то знаєте, що ініціатива Офісу президента з приводу олігархів справді жахлива. Але подібний порошенкоцентризм — це все ж перебір. Прямий намагається виставити будь-які дії влади боротьбою безпосередньо з п’ятим президентом. І добре, що свіжий законопроєкт спрямований проти олігархів, а не, наприклад, садових шкідників.

Присутні детально критикувати ініціативу. Частково коментатори повторювали ті речі, які згадувало «Дзеркало тижня»: Чому просто не посилити Антимонопольний комітет? Олігарх зможе просто продати медіа й перестане бути олігархом? Частково знаходили нові проблеми, наприклад, буцімто завелику роль РНБО. У будь-якому разі, Прямий надавав темі власного колориту, кажучи, що «Квартал 95» теж впливає на ЗМІ. Чи порівнюючи плани Зеленського з Путіним. 

Сергій Таран вирішив, що законопроєкт насправді про політичні репресії. Але поки що репресії проти Тарана влаштував лише Прямий. І під час оголошення гостя, і в його титрі, і в описі програми на ютубі чоловіка називають лише «депутат Київради». Без згадки приналежності до «Європейської солідарності». А от Юрію Федоренку, депутату Київради від «Слуги народу», вказали повний титул. Репресії проти опозиції! 

 

Ти проти хлопця, про якого Прямий просить тебе не переживати

Позиція Юрія Федоренка повністю відповідала його провладному титру. Чоловік пропонував обговорювати законопроєкт про олігархів, коли його офіційно зареєструють. Жалівся, що Зеленському за два роки складно перемогти задавнені монополії. І виправдовував брата керівника Офісу президента за давніми методичками: після буцімто корупційних перемовин про посади нікого не призначили. Якби ж в Україні існувала якась відповідальність за спробу…

Далі Прямий вирішив покритикувати Зеленського за «Північний потік 2». Матвій Ганапольський, із посиланням на невідомі ЗМІ, розповів, що президент буцімто погодився зі скасуванням санкцій проти газопроводу під час зустрічі з Ентоні Блінкеном у Києві. «Тоді Зеленського нібито попередили, що через послаблення геополітичної активності Києва за останні два роки лобісти Кремля змогли активізувати питання завершення будівництва», — переказав ведучий. Цікаво, чи повідомляли ці невідомі ЗМІ, що за останні два роки послабилися ще й позиції по армії, мові та вірі. 

Ірина Фріз також стверджувала, що в часи Порошенка труби «Північного потоку 2» майже не було і її збудували за Зеленського. А причиною цьому називала відсутність чіткої позиції України. Точніше, Фріз «не пам’ятала», щоби шостий президент артикулював таку позицію на міжнародних майданчиках. Насправді, Зеленський говорив про це і в Австрії, і в Словаччині, і в Німеччині, і під час зустрічі з президентом Польщі. 

Лише наприкінці ефіру Прямий коротко згадав про Білорусь. Матвій Ганапольський назвав білоруські пункти щеплень для українців «ляпасом президенту Зеленському». Інна Совсун закликала перестати торгувати з Білоруссю. А от Дмитро Раїмов (хтось досі його кличе), навпаки, пропонував мислити економічними інтересами. 

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 28 травня

У Савіка Шустера вийшло найкраще токшоу про події в Білорусі. Наприклад, «Свобода слова» єдина додумалася покликати на розмову про авіацію експертів із авіації. 

У програмі взяли участь: Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України. Олексій Данілов, секретар РНБО України. Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська солідарність». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Валентин Наливайченко, народний депутат, ВО «Батьківщина», голова СБУ (2006–2010; 2014–2015). Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України (2014–2016). Євген Мураєв, ексрегіонал. Олексій Арестович, радник голови Офісу президента. Олександр Лиходід, льотчик-випробувач, полковник ВПС України. Вадим Лукашевич, експерт у галузі авіації. Станіслав Шушкевич, голова Верховної ради Республіки Білорусь (1991–1994). Павло Латушко, міністр культури Білорусі (2009–2012), член президії Координаційної ради Білорусі. Пятрас Ауштрявічюс, депутат Європейського парламенту від Литви. Вітаутас Бруверіс, кореспондент внутрішньої та зовнішньої політики Литви. Тетяна Хомич, сестра політичної ув’язненої Марії Колесникової. Яніс Звієдріс, пасажир рейсу Ryanair. Кирило Куликов, проросійський політичний коментатор. Загалом 17 гостей (15 чоловіків та дві жінки). 

З точки зору організації «Свобода слова» була практично ідеальною. В ефір включили пасажира захопленого літака, який розповів, що їх перевіряли так, наче жодної бомби не було. На програмі був присутній експерт з авіації, який вказав на купу нестиковок у білоруській версії подій. Починаючи від міжнародних договорів, які держава порушила, і закінчуючи тим, що в ХАМАС немає жодної причини вимагати чогось у Лукашенка. Ще один експерт, російський, трактував вчинок диктатора як повітряне піратство. Також на ефірі був присутній міністр закордонних справ України, який пояснив реакцію нашої держави: ми не шукаємо конфлікту, але не можемо допускати прецедент. Крім того, Дмитро Кулеба обіцяв допомогти компаніям, що постраждають від білоруських санкцій. У токшоу взяли участь білоруські опозиціонери зі зрозумілими посилами. І депутат європарламенту від Литви, який подякував Україні за позицію. Редакція «Свободи слова Савіка Шустера» підготувала сюжет про інші випадки примусової посадки літаків. Та згадала офіційну позицію Лукашенка. На токшоу висвітлили ситуацію з практично всіх можливих сторін. Навіть російської. 

Нестор Шуфрич на цьому ефірі намагався довести, що пілот Ryanair сам, без примусу, вирішив сідати в Мінську. Та допитувався у Дмитра Кулеби про шкоду Україні від обмежень проти Білорусі. Присутність на ефірі члена «ОПЗЖ», враховуючи, що він представляє другу найбільшу фракцію парламенту, можна було зрозуміти. Але, крім нього, у студії було двоє людей, яких «Свобода слова» знайшла невідомо де. По-перше, Кирило Куликов, дуже колишній керівник бюро Інтерполу в Україні, а в останні роки рядовий проросійський пропагандист. От і на цьому ефірі він розповідав, що Порошенко свого часу послав моряків «на верную смерть». 

По-друге, Євген Мураєв. «Українська правда» писала про можливу співпрацю Мураєва з Ахметовим. І, здається, це єдина причина, яка може пояснити його присутність на токшоу про Білорусь. Власник каналу «Наш» не обіймає жодної державної посади, не компетентний у темі авіації, його партія наразі має 4% підтримки, на програмі уже є двоє представників російської позиції. Єдине, на що впливає Мураєв, — це на ваші нервові клітини, коли вчерговий раз звинувачує Україну в анексії Криму. І тим не менше, його вдруге протягом травня кличуть на «Свободу слова». 

В ефірі Савіка Шустера колишній регіонал показав, як уміє виправдовувати диктаторів. Мураєв заперечував масштабну фальсифікацію виборів у Білорусі. Казав, що дії Лукашенка не підпадають під міжнародний тероризм. Наголошував, що це не перша така подія в історії. І, головне, ось ця цитата: «Все говорили, что Лукашенко напоминает соседа, который кого-то убивает в соседней квартире. Вы знаете, он мне больше напоминает соседа, который наказывает щенка, который гадит у него в парадной». 

 

У Миколи Лукашенка серйозний конкурент 

Олексій Данілов коментував збиття українського літака в Ірані. Секретар РНБО заявив, що Україна схиляється до версії про терористичний акт, який буцімто був потрібен, аби відволікти увагу від конфлікту Ірану та США. І критикував старі неефективні міжнародні інституції.  Також на токшоу згадали про «вагнерівців», літак із якими начебто планувала посадити Україна. Савік Шустер запитав в Ірини Геращенко, чи зреагував би світ на цю подію так само. Нардепка вирішила, що світ би нам аплодував. А от Олексій Арестович зайняв протилежну позицію. У рекламі пані Геращенко також запитували про плівки, які опублікували Bihus.info. Представниця «Європейської солідарності» сказала, що не знає, де ці плівки монтуються, та звинуватила журналіста «Свободи слова» в тому, що він неправильно ставить їй питання.

В останню чергу варто згадати Савіка Шустера. Зазвичай цей ведучий доволі апатично ставиться до маніпуляцій гостей. Але під час ефіру про Білорусь намагався їх не дозволяти. То забороняв Мураєву називати Лукашенка президентом. То заперечував слова Шуфрича, що НАТО стримано в оцінках.  То протестував проти фрази про «щенка в парадной». 

«Свободу слова» не можна було назвати ідеальною програмою. Адже, крім компетентних гостей, у студії були дуже дивні. А, крім конструктивних блоків ефіру, розфокусовані. Проте якщо ви хочете подивитися одне українське токшоу на тему Білорусі, подивіться це.

Токшоу, які не потрапили в моніторинг цього тижня:

«Пульс» (рештки Медведчука на ютубі), 25 травня

Гості: Андрій Лесик, член політради партії «Опозиційна платформа — За життя». Володимир Кацман, списочник «Опозиційної платформи — За життя». Олег Мусій, колишній народний депутат, позафракційний. Микола Азаров, громадянин Росії, якому нудно вечорами. Руслан Бортнік, Віталій Журавський,  Віктор Скаршевський, Олексій Буряченко, Кирило Молчанов, Денис Невядомський, Ростислав Балабан, політичні коментатори. Загалом одинадцять чоловіків. 

«Токшоу №1» («Україна 24»), 26 травня

Гості: Давид Арахамія, Олена Мошенець, Олександр Качура, Олексій Устенко, Юлія Гришина, Микола Сольський, народні депутати, «Слуга народу». Ірина Геращенко, народна депутатка, «Європейська солідарність». Юлія Тимошенко, народна депутатка, «Батьківщина». Ярослав Железняк, народний депутат, «Голос». Анна Скороход та Антон Поляков, народні депутати, «За майбутнє». Володимир Гройсман, колишній прем’єр-міністр. Загалом 12 гостей (7 чоловіків та 5 жінок).