Рекомендую захищати торговими марками назви команд і нікнейми гравців: інтерв'ю з адвокатом Владиславом Білоцьким

Владислав Білоцький – адвокат, бізнес-партнер практики IP & Data protection Juscutum. Захищає інтереси учасників кіберспортивної індустрії більше трьох років.

В інтерв'ю для TSN.ua Владислав розповів про стан законодавчої бази для кіберспорту в Україні, переваги від його визнання офіційним видом спорту та специфіку юридичного захисту прав кіберспортсменів.

Як адвокат із питань кіберспорту, якими справами ви найчастіше займаєтеся?

Реєстрацією торгових марок, захистом авторських прав, а також складанням контрактів, які регулюють різні питання взаємодії кіберспортсменів із зовнішнім світом.

Візьмемо, наприклад, контракт на спонсорство. Кіберспортсмен підписує договір, умовно кажучи, з Coca-Cola. Добре його не вивчивши або вичитавши із поганим юристом, він підписує контракт, який забороняє рекламу прямих конкурентів Coca-Cola, наприклад, Pepsi. Інакше кіберспортсмену загрожує виплата штрафу, який у рази більший, ніж гонорар за рекламу.

А потім на YouTube-трансляції біля спортсмена випадковим чином з'являється мерч із логотипом Pepsi чи одного з членів команди знімуть для Instagram-сторіс із напоєм конкурентів у руках. Так на кібергравця обрушуються скажені штрафні санкції. Цього можна уникнути, якщо вчасно підключити адвоката, який донесе ризики таких домовленостей.

Проблема масштабується, якщо під такі санкції потрапляє не один гравець, а вся команда.

Також рекомендую захищати торговими марками (ТМ), як назву команди, так і безпосередньо нікнейми гравців. Це інвестиція в ваше майбутнє! Все тому, що коли команда чи гравець розкручуються, без зареєстрованої ТМ, то хтось може цим скористатися: зареєструвавши на себе чи почавши виробляти мерч під цим ім'ям. Поки ринок не заполонили кепки і чашки із вашим логотипом, але не вашого виробництва, поспішіть захистити свою інтелектуальну власність.

Згадаймо кейс, коли 300 футбольних гравців подали позов проти компанії EA SPORTS, яка без їхньої згоди використовувати їхні образи. Вони гадали, що не давали згоди на використання свого образу в грі FIFA.

Як давно ви представляєте інтереси учасників киберспортівной індустрії?

Так склалося історично, що серед моїх клієнтів – зірки. Від появи зірок серед кіберспортсменів почалася і моя практика захисту зіркових представників кіберспорту. Тому моїй практиці в захисті інтересів учасників киберспортівной індустрії – більше трьох років.

Чи є в Україні правова база для кіберспортивної сфери?

Законодавча база для кіберспортивної сфери в Україні знаходиться на стадії зародження. Тільки у вересні минулого року Кабінет міністрів України визнав кіберспорт офіційним видом спорту. Все це ускладнюється досить низькою правовою культурою на території нашої держави.

На жаль, багато хто досі не розуміє, навіщо їм адвокат, і вважає за краще вчитися на власних помилках, ніж промахах на інших. До того ж, вирішувати дрібні суперечки люди вважають за краще в соцмережах, ніж в судах, переходячи до правовї площини. Якщо хтось порушує ваші права, він повинен за це відповідати.

Який державний орган зараз відповідає за регулювання питань кіберспортсменів?

Займається цим питанням Міністерство молоді та спорту України. Якщо кіберспортсмен хоче отримати підтримку від держави, фінансування, пільги і соціальні програми, він може безпосередньо звертатися до міністерства.

Як визнання кіберспорту офіційним видом спорту вплинуло на його юридичний статус у країні?

Поки це ніяк не вплинуло. Проте, це визнання дозволяє кіберспортсменам отримувати фінансування для проєктів, державні субвенції на розвиток напрямку, ренти, а також державні майданчики для проведення кіберподій.

Крім того, визнання кіберспорту професійним видом діяльності дозволяє захищати трудові права спортсменів, отримувати робочі візи. Насправді, це дуже великий і важливий крок. Найбільшу правову базу з кіберспорту має Китай. Кіберспорт у цій наддержаві – на рівні мистецтва.

У чому специфіка юридичного захисту прав кіберспортсменів?

Представники кіберспорту – досить-таки закрита частина суспільства, до якої важко потрапити. Пускають туди тільки своїх, у цьому і специфіка взаємодії з кіберспортсменами. Плюс, як я вже відповідав раніше, на жаль, не всі представники кіберспортивної індустрії розуміють необхідність своєчасного включення юриста до процесу. Як наслідок, невчасно звертаються до адвоката, несуть фінансові та репутаційні втрати, яких можна було б уникнути.

Що, на вашу думку, варто додати до законодавства, щоб краще врегулювати сферу?

На мою думку, держава не повинна регулювати практично жодну сферу в житті, яка може регулювати себе сама. Я "за" вільний ринок. Єдине, що має робити держава – це допомагати. Сприяти наданню пільг, початковим звільненням від податкового навантаження.

Кіберспорт розвивається семимильними темпами. З кожним роком зростає оборот фінансових коштів, які циркулюють у цьому бізнесі. У 2019 році оборот у сфері кіберспорту коливався в межах 950 мільйонів доларів. У 2020 році він становив вже близько 1,5 мільярда доларів. Але це без урахування беттингового потенціалу, який, за прогнозами експертів, вже зараз складає близько 10 мільярдів доларів на рік. Ринок зростатиме й надалі.

Спонсорські внески до сфери кіберспорту за 2020 рік склали близько 3,5 мільярдів доларів. Звичайно, ці суми не можна порівнювати із гемблінг-індустрією, в якій цифри у тисячі разів більші. Але, тим не менш, є тенденції до того, що традиційний спорт буде поступово відходити на другий план.

Українські кіберспортсмени визнані одними із найсильніших у світі. З огляду на це, вважаю за доцільне для держави надавати більш активну підтримку представникам інноваційного виду спорту в Україні. Чи не регулювати, а заохочувати мінімізацією оподаткування та пільгових тарифів за принципом тих, які кілька років тому надавалися айтішникам.

Українському регулятору необхідно допомогти кіберспортсменам вийти із тіні. Наприклад, надавши їм період у 5–10 років, під час якого вони будуть звільнені від сплати податків. Так у них з'явиться достатня мотивація офіційно працевлаштуватися і вийти на "білий" ринок, а у держави – можливість сприяти розвитку перспективного напряму, який буде залучати інвестицій.