Штефан Сучеван: Дистанційне навчання не стане альтернативою очному

Навчальний рік видався доволі складним для учнів через коронавірус та дистанційне навчання, тому школярі вже мріють про канікули. Вони, звісно, неодмінно настануть. Але випускникам не до них: стартувало ЗНО, результати якого багато у чому визначать їхнє майбутнє.

Яким видався навчальний рік, що минає? Як налаштовуються випускники до ЗНО? Ці теми стали визначальними у розмові з директором Сучевенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Штефаном СУЧЕВАНОМ.

Наповнюваність класів – 19 учнів

- Знаю, що найважче вчителям розставатися з випускниками. Чи це справді так, Штефане Григоровичу?

- У цьому є рація. Бо на наших очах відбувається становлення дітей. Вони приходять до нас сором’язливими шестирічками, а покидають стіни школи з високим рівнем знань. За 11 років навчання вони через учителів пізнають світ, стають справжніми громадянами країни. Цьогоріч ми випускаємо 12 учнів, які брали активну участь у громадському житті навчального закладу, виборювали призові місця на олімпіадах, захищали його честь на спортивних змаганнях. Звичайно, з ними шкода розставатися. Але, переконаний, вони ніколи не забудуть своєї alma mater і періодично навідуватимуть її.

Дистанційне навчання сприяло запобіганню масових захворювань на COVID-19, але негативно позначилося на рівні знань

- У багатьох школах чисельність учнів катастрофічно зменшується. Чи не тривожить ця проблема ваш навчальний заклад?

- Нашій школі, певно, можуть позаздрити чимало педколективів, де боряться за кожну дитину. Нинішнього року у нашому навчальному закладі навчалися 228 учнів. Середня наповнюваність класів – 19 осіб. Вже надійшло 25 заяв від батьків майбутніх першачків. І, гадаю, ще кілька додасться.

- Попри це, навчальний рік закінчився, пролунав останній дзвоник. Чим запам’ятався він?

- Запам’ятався тим, що був надзвичайно важкий через різні форми навчання, епідемію небезпечного захворювання COVID-19. Карантин запровадили у березні 2020 року, коли, по суті, навчатися залишалося одну чверть. Тоді не таким високим був рівень захворювання на коронавірус, тому у нас жила надія, що ось-ось обмеження минуть і ми звично завершимо навчальний рік. Тоді державну підсумкову атестацію скасували, та й зовнішнє незалежне оцінювання складали не всі. Сподівалися, що новий навчальний рік розпочнеться традиційно. Але вірус і далі ширився. Тому уважно стежили, щоб у школі дотримувалися соціального дистанціювання і правил гігієни, щоб педагоги спілкуватися з батьками й учнями дистанційно. Зважаючи на застороги, традиційно провели свято Першого дзвоника. Однак вчилися діти у школі епізодично, більше – дистанційно.

- Дистанційне навчання чимало шкіл загнало у глухий кут. Не скрізь вони були забезпечені комп’ютерами, інтернетом. Вас теж спіткали аналогічні проблеми?

- Ми цієї проблеми практично не відчули. Деякі нюанси все-таки траплялися, та, здебільшого, перебоїв у контактах учителів з вихованцями не було. Переважна більшість педагогів щодня приходила до школи, де вони мають кабінети, звідки і здійснювали навчання учнів. Одні користувалися шкільними комп’ютерами, інші – власними планшетами чи ноутбуками. І жоден контакт з вихованцями не відбувався формально.

- А як це можна було проконтролювати, пане Штефане?

- Елементарно. Я знаю всі паролі та ідентифікатори у системі ZOOM. В будь-який момент міг підключитися до того чи іншого вчителя й пересвідчитися – заняття проходять формально чи серйозно. Однак не буду приховувати, що не всі діти підключалися до ZOOM. Були й такі, що елементарно спекулювали тим, що у них пропав інтернет, вимкнули світло, розрядився телефон тощо. Та я знаю, якщо дитина хоче чогось навчитися, то вона буде це робити, якщо ні, то хоч став біля неї поліцейського, вона знайде причину злукавити.

- Тут ми говоримо про середню і старшу школу. А молодша? Адже не всі першокласники могли під’єднатися до системи ZООМ?

- Це правда. Але то вже відповідальність батьків. Навчальний матеріал вчителі передавали через вайбер і ZООМ, старалися. Проте не всі діти засвоювали урок. Бо коли учні бачать вчителя це одне, коли ж він не присутній на уроці – зовсім інше. Траплялося, батьки учня десь відлучалися у справах, не змогли вчасно під’єднати комп’ютер до мережі, тому їхні діти й не засвоїли поданий матеріал.

- А чи у кожного учня вашої школи є персональний комп’ютер?

- Здебільшого, сучевенські діти користуються смартфонами. Що стосується засвоювання знань і прагнення ухилитися від сумлінного навчання. Деякі наші вчителі просили батьків знімати відео, як дитина розповідає вірш напам’ять, або ж фотографували зошити із домашнім завданням і відсилали їм на вайбер. Сумлінні діти краще засвоювали матеріал, ледачі ж – гірше. Ще раз повторюся – дистанційна форма навчання не замінить живого спілкування з дітьми. Я 26 років у школі. Викладав математику, інформатику. Останні 9 років займаю посаду директора школи. Досвід чималий, тому стверджую, треба думати, як уникнути дистанційного навчання, бо наші вихованці закінчуватимуть школи неуками.

Успішність дедалі знижується

- Тоді зізнайтеся, наскільки упав рівень успішності за цих півтора року, відколи оголосили карантин?

- Не буду приховувати правду. Звичайно, успішність дещо знизилася. І це зрозуміло, адже зменшилися вимоги, а відповідно, і відповідальність. Хоча, повторюся, ті свідомі діти, котрі хочуть здобути знання, навчаються без примусу. Педагоги всім дітям пояснюють навчальний матеріал однаково. Проте є діти, котрі знають предмет, частина не хоче знати. Змусити їх зубрити ніхто не зможе.

- Ви сказали про вимоги. Може вчителі зважали на те, що діти хворіли на коронавірус?

- Випадки захворювань були, але не масові. Дітки практично не хворіли. Може хтось із них і переніс коронавірус у легкій формі. А з дорослих – восени захворіла вчителька молодших класів, відтак – дві техпрацівниці. Ми намагалися вжити всіх застережних заходів, щоб школа не стала джерелом поширення інфекції. І нам це вдалося.

- Скажіть, будь ласка, а чи сприяв карантин комп’ютеризації школи?

- Якщо відверто, то комп’ютерів не додалося. Однак рівень комп’ютерної грамотності вчителів незрівнянно зріс. Річ у тому, що на початку карантину довелося багатьом із них пояснювати, як працювати у ZООМ. Був, так би мовити, головним консультантом, адже викладаю інформатику. Але вже згодом усі педагоги освоїли «на відмінно» програму і легко працювали.

- Хотілося б від вас дізнатись ось про що. Кабінет Міністрів скасував здачу ДПА, від чого діти щасливі, а вчителі?

- Не можу стверджувати, що вчителі у захваті від нововведень. Раніше, коли учні здавали екзамени щороку, то вони вчили, повторювали матеріал, готувалися, переживали. Виходили перед учителями, розповідали, доводили, що знають предмет. А зараз здають тести. Навіть якщо не знаєш матеріал, є ймовірність вгадати. Бодай мала, але є.

- ДПА – це одне, а ЗНО – зовсім інше. Із ваших 12 випускників – скільки складають ЗНО?

- Лише семеро. П’ятеро не наважилися поступати у виші. Певно, у них інші плани. Я спілкувався зі всіма випускниками. Зізнавалися, що хтось готувався самостійно до здачі ЗНО, хтось – із вчителями. У селищі Глибока є школа, яка готує до ЗНО.

- У цій ситуації, здається, неймовірно зросла роль репетиторів, чи не так?

- Не можу заперечити. Знаю точно, що з майбутніми абітурієнтами у нашому селі з математики ґрунтовно займається колишній директор школи Степан Попеску. Нинішні вчителі теж займаються з випускниками. Вони зацікавлені, щоб їхні вихованці поступили у виші. Бо це є підсумком їхньої роботи за рік. Проте, якщо дитина хоче знати предмет, то достатньо уважно слухати на уроці.

- Штефане Григоровичу, чи багато пенсіонерів-учителів є у вашому педколективі?

- Ні, лише троє вчителів пенсійного віку із понад двох десятків трудяться у навчальному закладі. Це фанати своєї справи, котрі все життя віддали викладацькій роботі. Історію викладають Єва Сучеван та Георгій Сучеван, трудове виховання веде досвідчений Іван Плеван.

- Хотілося б дізнатися вашу особисту думку стосовно того, що в Україні скорочують кількість уроків фізвиховання.

- Те, що останнім часом діти більше хворіють, незаперечно. На мою думку, це один із впливів Чорнобиля, дедалі гіршої екології. Та й харчі дедалі більше мають нездорові штучні інгредієнти. Крім того, наші діти чимало часу вдома проводять біля комп’ютерів замість того, щоб активно розвиватися на стадіонах. Ці складові, справді, дуже негативно впливають на здоров’я. Хоча ми намагаємося залучати учнів до занять спортом. Для них обладнали новий стадіон зі штучним покриттям. Працює гурток волейболу...

- Розпочалося літо. Діти підуть на канікули, вчителі – у відпустки. Які плани у директора?

- Як і щороку. Плануємо виконати поточні ремонти у класах, коридорах. Підладнаємо нинішню систему опалення. А найголовніше – мрію за літо впорядкувати шкільний спортзал відповідно до сучасних вимог. Шукаю можливість затвердити проєкт та знайти доброчинців, які допоможуть у цьому. Сподіваюся, що з вересня навчання буде очним. Тому до старту навчального року маємо забезпечити школу дезінфікуючими, мийними засобами та речами індивідуального захисту, створити умови для соціального дистанціювання та уникнення скупчень.