Що робити, коли бреше Арестович і Facebook? Пояснюють керівниці нових центрів при РНБО та Мінкульті

«Перший очолила Поліна Лисенко, другий – Любов Цибульська. Для обох інформаційні атаки – не щось нове, але кожна дотикалась до них по-своєму.

Лисенко – зі сторони того, на кого нападають. 

У 2015-2019 вона працювала помічницею першого заступника голови Національного антикорупційного бюро Гізо Углави. НАБУ постійно потрапляло під атаки колег- правоохоронців і політиків. Зокрема, прізвище Лисенко миготіло в так званих документах нардепа і "росагента" Андрія Деркача – як людини, через яку Углава нібито передавав інформацію посольству США. 

За освітою Лисенко юристка, до РНБО працювала у приватній компанії, Офісі генпрокурора, Офісі простих рішень і результатів, що очолює Саакашвілі, та в "Укрзалізниці".

Цибульська стикалась з інфоатаками зі сторони того, хто їх розбирає по крупицях. 

У 2018-2021 вона керувала групою аналізу гібридних загроз в "Українському кризовому медіацентрі". До цього працювала журналісткою, радницею зі страткомунікацій начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка та керівницею пресслужби Іванни Климпуш-Цинцадзе, коли та була віцепрем'єркою в уряді Володимира Гройсмана.

УП розпитала в Поліни Лисенко та Любові Цибульської, як вони будують організації (спойлер – роблять це без грошей), на що конкретно будуть реагувати та де закінчується рівень їхнього впливу.

Перша перепона – бюрократія  

Назви "Центр протидії дезінформації" та "Центр стратегічних комунікацій та інформбезпеки" можуть наштовхнути на думку про великий кабінет з широкою плазмою, на якій щосекунди оновлюються цифри та прізвища. Тут – новини зі США, там – розвідка сповіщає про майбутню провокацію РФ на кордоні. А в центрі кімнати – десятки людей за комп’ютерами.

Насправді ж, попри те, що з моменту формального заснування обох центрів минуло два місяці – центри при РНБО презентували 6 квітня, при Мінкульті 31 березня – жоден поки не отримав приміщення та фінансування, а відповідно, і штату. Через це обидва не можуть повноцінно розпочати роботу.

"Я є єдиною працівницею Центру", – розповідає голова центру при РНБО Поліна Лисенко. З 2 квітня, моменту свого призначення, вона, як розповідає сама, працює без зарплати.

голова центру при РНБО Поліна Лисенко

За її розрахунками, приблизний бюджет на оплату праці половини штату, тобто 26 людей, до кінця 2021 року – 11-12 мільйонів гривень. Це близько 60 тисяч гривень у місяць на спеціаліста. Більшість майбутнього штату складатимуть аналітики. Кошти на фінансування, за словами керівниці центру, має знайти Мінфін.

Офісом Лисенко наразі є крихітний кабінет на першому поверсі будівлі РНБО та ситуативна кімната в Офісі президента, куди центр має згодом перебратися. 

Бюджет іншого центру, при Мінкульті, мав складати приблизно 10 мільйонів на рік, але коштів Мінфін поки так і не виплатив. З командою Цибульській пощастило трохи більше – крім неї, над центром працює ще 4 людей. Зустрічі проводять у міністерстві.

Любов Цибульська

"Ми вже можемо говорити, що ми працюємо, проте поки немає державних грошей і можливостей набрати колектив, я б не говорила, що центр остаточно заснований", – пояснює Любов Цибульська.

Як це має працювати

Чи справді центри при РНБО та Мінкульті мають спільне поле роботи?

З огляду на почуте, видається, що ні – у них різні завдання та аудиторії. Але доречність створення двох центрів при різних структурах – питання відкрите. 

Центр протидії дезінформації при РНБО моніторить увесь інфопростір – ЗМІ, соцмережі, публічні заяви, інформацію від розвідки та СБУ, аналізує отримане, виявляє в ньому організовані інформаційні кампанії чи атаки та сигналізує про них дотичному до теми кампанії органу. Центр не може накладати санкції, але може їх ініціювати перед СБУ. 

Фактично, він працює як радар. 

Наприклад, виявивши, що російські ЗМІ кілька днів підряд дискредитують китайський Coronavac, яким вакцинують в Україні, центр "маякує" про це МОЗ. МОЗ розглядає таке повідомлення та вирішує – реагувати на нього постом у Facebook, заявою на брифінгу чи не робити нічого. Поступово центр має напрацювати готові варіанти реагування на різні загрози. 

Аналіз центру при РНБО розрахований на державний орган, а не на пересічного українця з Житомира чи Харкова.  

А от аудиторією Центру страткомунікацій та інформбезпеки є саме той пересічний українець. Центр, у першу чергу, будує позитивні комунікаційні кампанії про Україну, у другу – публічно роз’яснює, як і хто поширив дезінформацію.

"Наприклад, коли вбили хлопчика на Донбасі, а Росія звинуватила Збройні сили, то ми буквально через кілька днів вийшли разом з громадськими організаціями і пояснили всю цю кількарівневу кампанію. На першому етапі вони сказали це, потім зробили це і т.д.", – пояснює Цибульська.

Окрім фейків, центр також працюватиме з дещо складнішими конструкціями – наративами.

"От наратив про те, що "Україна – недодержава", failed state – це фейк, який Росія конструює з наших маленьких поразок. 

Усі помиляються – це нормально. Немає держави, яка справилася з ковідом на всі 100%, усі зробили помилки, проте не в усіх громадян західних країн формується усвідомлення, що – ага, моя держава якась неповноцінна, вона нездатна до саморегулювання. А в Україні Росія з цим наративом дуже активно працює".

За наявності оперативного моніторингу від центру своєї колеги, додає вона, центр при Мінкульті буде оперативно спростовувати фейки. Поки що центр при Мінкульті отримує дані лише від СБУ, РНБО та МЗС, тоді як центр при РНБО – від 12 держорганів. 

Ні центр при РНБО, ні центр при Мінкульті не буде реагувати на кожен фейк, який з’являється у Facebook чи в Telegram. Для реагування центру при РНБО важлива організованість і тривалість кампанії.  

"Ми розуміємо, що це є кампанія, яка а) комусь потрібна, хтось є замовником, б) хтось є об’єктом, тобто на когось вона спрямована. І наша задача – встановити, хто і на кого і з якою метою. І після цього ми маємо можливість, умовно кажучи, виробити стратегію реагування", – пояснює Лисенко.

Для реагування центру при Мінкульті важливе покриття фейку.

"Якщо ми бачимо, що Страна.ua, потім телеканал НАШ і ще кілька великих Telegram-каналів це (фейк – УП) розповсюджують, то, звісно, за це треба братись, тому що це вже має ознаку скоординованої кампанії та велике покриття", – наводить приклад Цибульська. 

То що зараз відбувається в центрах без людей і грошей? 

Лисенко з центру при РНБО опікується організаційними моментами, зокрема готує документи щодо штату, структури органу та затверджує їх. У її Excel-таблиці на комп’ютері під тисячу пунктів із задачами, які треба завершити для повноцінного запустку центру.

Основна робота, тобто моніторинг та аналіз інформації, нині здебільшого на плечах органів-партнерів центру – це апарат РНБО, Офіс президента, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Офіс генерального прокурора. За словами Лисенко, вона за потреби координує аналітиків цих органів.

З результатів роботи за цей час вона називає формування глосарію рекомендованих для використання термінів, який нині проходить експертизи, і відстеження кількох інформаційних атак. Зокрема, поширення новин про вбивство 5-річної дитини на Донеччині – про реагування на яке також згадувала Цибульська. За словами Лисенко, ці новини 2,5 дні поширювались на окупованій території та в РФ, після чого перейшли в українські ЗМІ. 

"Так Україна стає інструментом в руках РФ – на що вона і розраховує. Що ми зробили? Ми одразу повідомили про це Офіс генпрокурора – і, наскільки мені відомо, зараз відкрите кримінальне провадження і проводять всі необхідні слідчі дії", – коментує керівниця центру при РНБО.

Другий приклад – моніторинг новин під час стягування військової техніки РФ до українських кордонів у квітні. На виході результат такого моніторингу виглядає як Excel-таблиця на 500 рядків лише з одного органу, наприклад СБУ чи СЗР. 

"Тобто ми зібрали все в єдиному документі, і нам зрозуміло по яких темах вони б’ють, як часто, як усе розвивається, які наслідки можливі", – розповідає Лисенко. 

Зібрану та систематизовану інформацію вони передали в ОП та апарат РНБО. На те, як ОП чи РНБО розпорядиться цією інформацією – наприклад, президент вийде із заявою-оцінкою дій РФ, чи просто її проігнорує, центр не впливає ніяк. 

За 2 місяці її спостережень, розповідає Лисенко, Росія інформаційно била по кількох темах: дискредитація вищого керівництва держави, "провокації" України на Сході, Крим, неонацисти на території України та вакцинація. Найчастіше – саме по владі країни та Криму, а от тему з вакцинацією Лисенко називає однією з "найсвіжіших".

"Процес вакцинації був, скажімо так, перебитий інформаційними потоками, зокрема з Росії. Люди почали боятись західної або індійської вакцини, яка в нас використовується, і якою, до речі, вакцинувалась моя бабуся. Вони почали думати: ага, може російська вакцина і справді краща. Це снігова куля, що мала деструктивний вплив", – розповідає Лисенко. 

Центр при Мінкульті, зі свого боку, за два місяці розробив приблизний план проектів на рік, запустив свою сторінку у Facebook, яка нині має 3 тисячі підписників і публікації на кшталт "Концертів Моргенштерна в Україні не буде", "Росія нагадала світу, що Крим – це Україна", та спільно з партнерами розробив брошуру "Що робити на випадок війни або НС". Останнє вирішили зробити після квітневого загострення на кордонах. 

"У 2014, 2015 і зараз було помітно, що люди дезорієнтовані. А брошура дуже просто пояснює – що робити під час артобстрілу, що робити в інформаційному полі? Що робити, якщо кажуть, що Україна здається?", – розповідає Цибульська.

Цибульська: Для мене Україна – це країна, яка змогла, яка вистояла. Це країна дуже сильних людей, людей, які не толерують несправедливість. Це країна борців.

Також центр почав напрацьовувати власну аналітику та створює сайт, на якому збиратиме дослідження, статті та подкасти про інформаційну агресію РФ.

"Я це бачу як доказову базу. А раптом колись буде наступний Нюрнберг для Росії, де пропаганду розглядатимуть як злочин? Тоді така база буде дуже корисною", – пояснює завдання сайту Цибульська. 

І останнє – це розробка позитивних наративів про Україну, тобто тверджень та їхніх пояснень, які, наприклад, чиновники включатимуть у свої промови, а центр – у свої подальші кампанії. Їх орієнтовно 10 штук, зараз вони тестуються на фокус-групах. 

Цибульська поки що не розкриває, що саме буде в цих наративах, але ділиться тим, що відгукується особисто їй: 

"Для мене Україна – це країна, яка змогла, яка вистояла. Це країна дуже сильних людей, людей, які не толерують несправедливість. Це країна борців. І я б дуже хотіла, щоб ми перестали культивувати образ жертви, бо ми є насправді надзвичайно сильними. 

Ніхто в Європі не перебуває настільки під атакою, під таким рівнем загрози, як є ми. Тому це несправедливо говорити, що ми не справляємось. 

Ми надзвичайно добре справляємось, враховуючи всі дані – і агресію, і присутність політичних сил, які підтримують агресора, і певний відсоток людей, які дуже добре підготовлені агресором".