Без all inclusive, але з аперолем у руці: як з’їздити у Стамбул за копійки

All inclusive – це приємно, але може виявитися зовсім не вашим варіантом. Наприклад, ви швидко починаєте нудитись на пляжі з аперолем у руці, боїтесь погладшати від наїдків у численних ресторанах на території готелю, або банально – що навіть найімовірніше – не маєте на це щастя грошей.

Тоді вмикаємо авантюризм, телефонуємо перевіреним друзям – і гайда експериментувати.

Ми з подружками робимо так часто. Минулого року саме перед карантином встигли злітати у Тбілісі. А оскільки Європа нашим туристам тимчасово не рада – нині гайнули до Стамбула. Візи не треба, летіти – менш як дві години, та й подивитися є на що.

Квитки брали за півроку. Ідея така: вони дешевші, а про витрачені гроші, навіть якщо не складеться, із часом не шкодуватимемо. Тут у поміч лоукости. Головна проблема у них – якісно зважити багаж перед відльотом і подбати про додаткову сумку на зворотному шляху. Бо ваги таки може додатися.

Далі бронюється готель, але ми вибираємо апартаменти. Там ніхто не заважає, а ще можна добряче зекономити на їжі. Ми вчотирьох заплатили 9 тис. грн за п’ять ночей. Тобто, десь 460 грн за ніч з людини. Сніданок і вечерю готували або розігрівали вдома, обідали у ресторані. Там же пили каву, бо яка ж Туреччина без кави у турці?

Отже, ласкаво просимо до Стамбула – міста, де поєднуються європейська та азійська культури, 10-мільйонного Вавилона, що готовий “розцілувати” українських туристів, оскільки інші тимчасово відсутні.

Росія до 21 червня скасувала майже усі рейси, про що турки, звісно, жалкують, але водночас й потроху опановують українську мову.

У меня хороша шкіра, куртки, хутро, вот посмотрі, – кричали нам на Гранд базарі. На касі відповідали Дякую і щоразу розповідали легенду, що мають дружину із Дніпра чи Харкова. От люблять там ці міста!

Що подивитися

Шести днів для Стамбула замало. Водночас отримати приблизне уявлення про місто за цей час можна. З обов’язкових принад, звісно, Айя Софія, Блакитна мечеть, музей Топкапі та поїздка Босфором. Гіда можна знайти, просто блукаючи містом. Власне, він сам може вискочити, немов з-під землі, й запропонувати досить недорогу екскурсію. Півгодинна розповідь про Айя Софію нам обійшлась у 30 лір із кожної – це близько 90 грн. Ми також сходили до Музею мозаїк, Музею сучасного мистецтва та з’їздили на острови.

Чому нам важлива Айя Софія

Цей храм – одна із колись найбільших християнських святинь. Близько тисячі років Свята Софія була головним храмом Константинополя. Кажуть, що там хрестилась навіть княгиня Ольга (легендарну купель можна побачити через шпаринку). Після захоплення столиці Візантії турками храм перетворили на мечеть, а частину фресок замалювали. За часів Ататюрка Святу Софію перетворили на музей. Втім, від минулого року – це знову мусульманський храм.

Мозаїки під куполом завішані білою тканиною, та все-таки кілька можна добре роздивитися. Відкрита 24 години на добу. На порозі будьте готові лишити взуття у спеціальній шафці. Це правило усіх мусульманських храмів.

До Блакитної мечеті пускають туристів лише у години, коли там не правлять службу. Однак добре роздивитися храм поки не вийде – він частково закритий на реставрацію. Так само на реставрації Цистерна Базиліка – храм, де Константинополь зберігав воду.

Для любителів сучасного мистецтва тут теж є чим поживитися. Музей – неподалік Галатської башти, у районі Бейоглу, який здався нам схожим на Париж. Нині окраса колекції – роботи Сельми Гюрбюз, яка цього року померла від коронавірусу. Сельма входила до топ-500 турецьких митців, чиї роботи продаються найкраще. Там дійсно є на що подивитися. І роздуми на теми життя та смерті, бо для неї це, в принципі, дуже схожі поняття. І роботи, привезені із Африки, з усім тамтешнім колоритом.

Як зекономити на поїздці Босфором

Якщо ви у Стамбулі – готуйтеся торгуватись. На базарі скинути можна до 20% ціни, але все залежить від вашої чарівності, а ще від настрою та нервової системи продавця. Те саме – і з екскурсіями. Краще піти прицінитися і не вірити флаєрам про кораблик Босфором за €20. Сміливо вимагайте скинути ціну удвічі. А якщо вистачить сил дійти до річкового вокзалу – можна покататися і за €5. Екскурсія триватиме дві години. Частина буде російською мовою. З пізнавальної точки зору – непогано. Плюс, можна роздивитися туристів і скуштувати чогось смачненького (окремим коштом).

Поїздка на острови рейсовим катером обійдеться лише в 10 лір (близько 30 грн). Однак готуйтеся купити стамбульську транспортну карту (Istanbul card) – це буде ще плюс 10 лір. Також, можливо, доведеться їхати до катера на трамваї. Це доволі недорого, але потрібно завжди мати готівку, аби поповнювати картку через банкомат.

Також на кораблику незайве мати із собою шмат хліба. Національна турецька забавка – годувати чайок із корми судна: тоді птахи, ніби винищувачі, летять за корабликом. Так виходять чудові фото.

Як живе Стамбул карантинний

Перед поїздкою готуйтесь здавати тест. Туреччина приймає як ПЛР, так і швидкі тести на антиген. Можна надати й довідку про нещодавно (до півроку) перенесений коронавірус, однак, як саме має бути складена ця довідка, ніхто не знає. Тож ми вирішили не ризикувати.

Також за 72 години до поїздки треба зареєструватися на сайті МОЗ Туреччини.

Вам нададуть персональний код, теоретично, за ним Туреччина зможе відстежувати ваші пересування у випадку захворювання. Без коду неможливо ані потрапити до країни, ані купити транспортну картку, ані потрапити до деяких музеїв.

До того ж поки що турки вимагають носити маску на вулицях. Правило не дуже суворе. До арешту чи штрафу навряд чи дійде, але поліція може попередити. Також маску треба вдягати у приміщеннях та транспорті. Втім, тут все нагадує Україну: маска на щелепі – звична річ.

І наостанок про те, без чого Стамбул – не Стамбул, і що не коштує жодних грошей.

Сходіть на Галатський міст подивитися на рибалок та погодувати чайок.

Рибалки стоять там мало не цілодобово, щоправда, у неділю через карантин міст майже порожній. Рибалки дуже люблять фотографуватися, а рибку – і задорого, і досить задешево – можна поїсти у десятках прибережних ресторанів.

А головне – фотографуйте котиків. Вони у Туреччині скрізь. Нічого не бояться і добре збирають уподобайки у соцмережах.