Хто ризикує захворіти на мукормікоз після Covid-19 – лікар-бактеріолог

Останнім часом світ здригався від збільшення кількості хворих Covid-19, смертей і мутацій коронавірусу. А тепер, коли вірусна інфекція пішла на спад, з’явилася нова загроза: мукормікоз або так званий чорний грибок (чорна цвіль).

Про те, що  собою являє мукормікоз і наскільки він страшний, Фактам ICTV розповіла лікар-бактеріолог, кандидат біологічних наук Жанна Собкова.

 – Мікози – це захворювання зниженого імунітету, а гриби (так звані грибки), що викликають мікози, – це умовно-патогенні мікроорганізми, небезпечні для життя пацієнтів з ослабленим імунітетом, – пояснила Жанна Собкова. – Умовно-здорові люди цілком успішно справляються з ними, адже спори грибів присутні в повітрі постійно, але не мають достатнього патогенного потенціалу, щоб почати інфекційний процес самостійно. А деякі їх види навіть входять до складу нормальної мікрофлори людини.

Інфекції, спричинені грибами вражають насамперед тих, хто перебуває або перебував у відділеннях реанімації, після трансплантації органів, хіміотерапії, а також тих, хто мав важку форму коронавірусної інфекції.

Для прогнозування процесу розвитку мікозів при Covid-19 необхідно враховувати фактори ризику:

• Зниження імунітету (як основний фактор). По-перше, тривале і у великих дозах застосування кортикостероїдів при лікуванні важких форм Covid-19. По-друге, сама вірусна інфекція, особливо з важким перебігом. І, звичайно, різні хронічні захворювання. Зокрема, неконтрольоване підвищення цукру при цукровому діабеті, що має велике значення саме при мукормікозі.
• Порушення захисних бар’єрів організму людини. До цього може призвести безконтрольне застосування антибіотиків. Від тривалого впливу антимікробних препаратів, якими лікують основне захворювання, порушується склад нормальної мікрофлори і її функції (одна з основних – захисна) і створюються можливості проникнення та розмноження інших мікроорганізмів.
• Соціальні фактори: побутові умови та доза. Люди щодня зазнають впливу спор цвілевих грибів, що є навколо. Мікроскопічні гриби існують навколо нас. Їх багато в повітрі, в ґрунті, в пилу, в приміщеннях, у продуктах харчування, сільгоспвідходах. Вони легко переносяться вітром на велику відстань. Останнім часом у всьому світі спори цвілевих грибів виходять на перше місце серед алергенів.

У чому ж особливість чорної цвілі?

Мукормікоз викликають гриби порядку Mucorales, сімейства нижчих грибів, зигоміцетів.

Це одна з найагресивніших і найважчих грибних інфекцій. Збудник вражає будь-які органи й тканини і прагне до генералізації: патогени потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. У збудників мукормікозу дуже сильно виражена здатність до руйнування тканинних бар’єрів і стінок кровоносних судин – артерій. Під їх впливом утворюються тромби і некроз тканин. Якщо вчасно не надати допомогу і не розпочати лікування, летальність становить 95 -100% упродовж кількох днів.

Симптоми мукормікозу

Симптоми захворювання залежать від ураженого органу.

• Потрапляючи в дихальну систему, збудник викликає запалення і руйнування кровоносних судин легенів, бронхів, гайморових пазух. У зв’язку з цим виникають респіраторні симптоми, характерні для бронхітів, пневмоній з виділенням мокроти, слизу.
• Шлунково-кишковий тракт відповідає здуттям, болем у шлунку та кишківнику, діареєю.
• Якщо збуднк потрапляє в шкіру, розвивається некроз тканин з характерними для нього симптомами: зміна кольору шкірної поверхні та виділення гною.
• За генералізованого процесу однією з найважливіших ознак мікозу є ендофтальміт – інфекція внутрішньоочної рідини. Тому при діагностиці на мукормікоз потрібен огляд офтальмолога.

Діагностика

Помічено, що мукормікоз з’являється або у хворих на туберкульоз, на важку форму коронавірусу або через 10-14 днів після одужання, але за умови нульового імунітету.

– Хвороба розвивається швидко, і діагностувати її потрібно так само швидко, наголошує Жанна Собкова.  Такі методи, як КТ і МРТ, не надають специфічного висновку і потребують лабораторного підтвердження. Дуже інформативна мікроскопія препаратів із люмінісцентними барвниками, для чого необхідне оснащення лабораторії сучасними люмінісцентними мікроскопами. Традиційний метод з вирощуванням культури може тривати від двох до трьох тижнів. Потрібні ПЛР-тести. Але у нашій країні їх ще немає, а в інших вони тільки в процесі розробки та впровадження.

Лікування

У всьому світі не так уже й багато препаратів, які можуть ефективно впливати на збудників мукормікозу. Збудники – зигоміцети – природно стійкі до широко використовуваних препаратів класів азолів (флуконазолу і вориконазолу) і ехінокандінів (каспофунгін). Препаратами вибору залишаються амфотерицин В, ліпосомальний амфотерицин В і азоли нового покоління: ізавуконазол (не зареєстрований в Україні) і позаконазол. Слід враховувати, що чутливість до останніх препаратів варіює  залежно від регіону.

Фактори ризику

Головні фактори ризику при мукормікозі – це наявність цукрового діабету, трансплантація органів, хіміотерапія, тривале і великими дозами лікування кортикостероїдами, підвищений вміст заліза в сироватці крові і за останніми повідомленнями – цинку, який, до речі, ще нещодавно рекомендували для посилення імунітету при Covid-19. Все це потребує глибокого і серйозного вивчення.

Профілактика

– Передусім потрібен постійний контроль рівня цукру в крові, – наголосила лікар. – Особливо людям з метаболічним синдромом, цукровим діабетом і ожирінням.

Оскільки спори грибів можуть перебувати в повітрі, в ґрунті, в пилу, на сільськогосподарській продукції, необхідно дотримуватися елементарних правил гігієни, зокрема своєчасно змінювати маски, мити руки тощо.

Необхідно також проведення заходів профілактики та інфекційного контролю в стаціонарах, де переважно перебувають пацієнти з тяжким перебігом коронавірусної інфекції.

Інші небезпечні інфекції

У багатьох країнах світу описані внутрішньолікарняні спалахи інфекції, викликаної грибом Сandida auris. Його особливість у тому, що він може передаватися від пацієнта до пацієнта. Особливо схильні до його впливу реанімаційні хворі, які перебувають на ШВЛ. Симптоми інфекції, викликаної Сandida auris, як і у всіх інфекцій, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами, залежать від ураженого органу.

Він також дуже небезпечний через виражене прагнення до генералізації інфекційного процесу. Смертність становить до 60%.

У нас, на жаль, є проблема з його діагностикою. Звичайними традиційними методами ідентифікації культур він не визначається. А ДНК-секвенування для нас поки що недосяжне.

На тлі зростаючих випадків зараження чорним грибком в декількох штатах Індії, повідомляється про зараження жовтим грибком. Зараз заражений пацієнт проходить лікування в госпіталі.