Які наслідки матиме штучне заниження розміру прожиткового мінімуму

Відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум», Міністерство соціальної політики України повідомляє, що фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах квітня 2021 року у розрахунку на місяць на одну особу становив:

• 4259 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4880 грн), а в держбюджеті 2189 грн;
• для дітей віком до 6 років – 3953 грн. У держбюджеті – 1921 грн;
• для дітей віком від 6 до 18 років – 4872 грн. У держбюджеті – 2395 грн;
• для працездатних осіб – 4421 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 5492 грн), в держбюджеті — 2270 грн;
• для осіб, які втратили працездатність – 3628 гривень. У держбюджеті — 1769 грн.

Таким чином, встановлений на квітень 2021 року прожитковий мінімум (2189 грн) занижено у 2,2 рази порівняно з його фактичним розміром.

Розуміючи цей факт, група депутатів «слуг» на чолі з Галиною Третьяковою (голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів) вирішили погратися і поманіпулювати з прожитковим мінімумом, що є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти, державні соціальні допомоги та соціальні виплати.

2 червня цього року прийнято в першому читанні законопроєкт №3515 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення».

Цей проєкт закону фактично нівелює саме поняття прожиткового мінімуму та повністю змінює методологію його визначення.

Назва законопроєкту не відповідає змісту, оскільки у законопроєкті не зазначено жодних передумов для підвищення прожиткового мінімуму.

Законопроєкт пропонує встановлювати розмір прожиткового мінімуму у відсотках до середньомісячної заробітної плати: у 2021 році – 40% зі зростанням до 2031 року до 50%. У Пояснювальній до законопроєкту не зазначено, як визначено і чому саме таке відсоткове співвідношення.

Закон України «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Так, згідно із ст. 1 Закону прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Натомість у законопроєкті пропонується визначити прожитковий мінімум як «прийнятний рівень витрат, який дозволяє підтримувати достатній рівень життя людини, притаманний суспільству».

Очевидно, що таке визначення прожиткового мінімуму – основного базового державного соціального стандарту – є не чітким та не конкретним, несе ризик суб’єктивної оцінки, порушує принцип правової визначеності, містить формулювання, які допускають оціночні судження і, відтак, жодним чином не може бути основою реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Щодо запровадження нових підходів до визначення поняття прожиткового мінімуму, порядку обчислення його розміру, сфери застосування тощо варто зауважити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за принципами, у тому числі:

• диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до їх визначення;
• наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення;
• соціального партнерства.

Проте всі зазначені принципи формування прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту у законопроєкті відсутні.

Суперечливим є запропонований підхід до визначення поняття домогосподарства, що сьогодні, по своїй суті, є поняттям дому та сім’ї.

Натомість у проєкті (ст. 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» в редакції проєкту) пропонується визначати домогосподарство як «деклароване економічне об’єднання одного/двох/декількох осіб, які ведуть спільний облік доходів та витрат, що оподатковуються податком на доходи фізичних осіб».

Таким чином, об’єднуючим принципом включення людей до складу домогосподарства в цьому випадку виступатиме лише факт ведення спільного обліку доходів та витрат для сплати ними податку з доходів фізичних осіб.

Законопроєкт пропонує скасувати поділ прожиткового мінімуму на види, в залежності від основних соціальних і демографічних груп населення (сьогодні виокремлюється прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних та непрацездатних осіб).

Проте зрозуміло, що прожитковий мінімум, наприклад, для підлітка суттєво відрізняється від прожиткового мінімуму для дорослої людини працездатного віку чи людини похилого віку.

Сумнівною є пропозиція про виключення застосування показника прожиткового мінімуму як основи для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм.

У порушення статті 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, законопроєкт пропонує вилучити із Кодексу законів про працю та Закону України «Про оплату праці» норму, що розмір мінімальної зарплати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто це може призвести до того, що роботодавці будуть виплачувати зарплату працівникам нижчу за прожитковий мінімум.

У законопроєкті відміняється встановлення різних штрафів у відсотках до прожиткового мінімуму та встановлюються їх розміри у відношенні до розрахункової величини. Незрозуміло, як зміняться розміри штрафів.

Крім того, до 2025 року Уряду плануються доручити створення нового органу виконавчої влади, діяльність якого буде спрямована на систематичне дослідження витрат домогосподарств, та затвердити методологію формування прожиткового мінімуму, розрахунок якої базуватиметься на фактичних витратах домогосподарств, хоча цю роботу зараз і так виконує Держстат та Міністерство соціальної політики.

Також автори проєкту закону пропонують змінити підходи до встановлення розмірів посадових окладів. А саме не в залежності від прожиткового мінімуму, а від мінімального розміру посадового окладу для відповідних категорій працівників, який передбачається затверджувати законом про Держбюджет на відповідний рік.

Із тексту законопроєкту не зрозуміло, як будуть здійснюватися соціальні виплати (допомоги, пенсії тощо), які зараз визначаються залежно від прожиткових мінімумів для відповідних категорій осіб.

Норми законопроєкту будуть мати прямий вплив на доходи та видатки бюджету, але до законопроєкту не надано жодних розрахунків і фінансово-економічних обґрунтувань…

До речі, Головне науково-експертне управління Верховної Ради із урахуванням багаточисленних зауважень та порушень запропонувало законопроєкт не приймати, а повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Проте, в нинішньому скликанні до думки фахівців дослухатися не модно.

Таким чином є загроза, що запропоновані законодавчі зміни перетворять прожитковий мінімум з базового державного соціального стандарту на віртуальний показник, який ні на що не впливає.

Джерело: Економічна правда