Ми сьогодні робимо операції, які ще вчора здавалися неможливими – кардіохірург Ярослав Труба

Напередодні Дня медичного працівника, який Україна відзначає сьогодні, 20 червня, Факти ICTV зустрілися із кандидатом медичних наук, старшим науковим співробітником, завідувачем відділенням вроджених вад новонароджених і дітей молодшого віку Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Ярославом Трубою.

Зустрілися, щоб у його особі сердечно привітати всіх наших чудових докторів з їхнім професійним святом, і заодно дізнатися те, про що не прийнято говорити на прийомі у лікаря. Як починався шлях у професію? Чому була обрана саме ця, скажемо прямо, не дуже проста дорога?

Шлях починається з мрії

– Моя історія почалася майже 30 років тому, коли оперували мого рідного брата з приводу важкої вродженої патології серця – аномалії Ебштейна, – почав свою розповідь хірург.

На той час це була ключова тема, якою займався і займається донині Василь Лазоришинець (нині – керівник НІССХ ім. М.Н. Амосова. – Ред.). По суті, він – єдиний професіонал в Україні, який має найбільший досвід хірургічного лікування даної патології.

Тоді, в далекому 1992-му, Василь Васильович буквально врятував життя рідної людини Ярослава. І той з того часу “захворів” кардіохірургією. Оскільки хлопцю було тоді лише 15, батьки скептично поставилися до гарячого бажання сина стати хірургом в галузі серця.

Мовляв, хіба мало ким хочуть бути діти у такому ніжному віці – космонавтами, льотчиками… Але у підлітка все було, як з’ясувалося невдовзі, по-дорослому, по-справжньому.

Чітко за планом

– Свій шлях після закінчення середньої школи я вибудовував строго за рекомендаціями Василя Васильовича, – згадує наш співрозмовник.

Вступити до медичного вузу, закінчити його обов’язково з червоним дипломом. Плюс – досконало опанувати англійську мову. Молодий чоловік незмінно слідував цим маршрутом.

На другому курсі Запорізького медуніверситету йому пощастило познайомитися з чудовими запорізькими хірургами Олександром Никоненком і В’ячеславом Осауленком.

І аж до шостого курсу весь свій вільний час Ярослав проводив у відділенні кардіохірургії Запорізької обласної лікарні.

По закінченні вузу з гордістю показав своєму наставнику червоний диплом. На що Василь Васильович сказав, що тепер потрібно пройти інтернатуру. І не тільки з кардіо-, але і по загальній хірургії. Це було абсолютно і правильно, і необхідно, оскільки значно розширило професійний кругозір молодого лікаря.

А через якийсь час, в 2002 році, його прийняли у штат легендарного Інституту Амосова.

Входження у велику медицину

Незабаром Ярослава Трубу і декількох його таких же молодих, сповнених ентузіазму колег інститут, яким тоді вже керував Василь Лазоришинець, направив на цілий рік на навчання у провідні клініки Італії. Трубі дістався Мілан.

– Власне, так почалася моя справжня кардіохірургія, – посміхається Ярослав.

Він із гордістю згадує, що, незважаючи на молодість, Лазоришинець все ж дозволяв оперувати самостійно. На ті часи це було немислимо! Вважалося, що для початку потрібно років 10-15 відстояти біля операційного столу в якості асистента, і тільки потім братися за скальпель.

– Але ми стали щасливим винятком із цього усталеного правила, – розповідає Ярослав.

І уточнює, що під займенником “ми” має на увазі нинішніх справжніх лідерів вітчизняної кардіохірургії – головного лікаря Інституту Амосова Сергія Сіромаху, доктора медичних наук, професора Костянтина Руденка, кандидата медичних наук, кардіохірурга вищої кваліфікаційної категорії Бориса Кравчука.

Хірургія вищого пілотажу

Завідувати відділенням вроджених вад серця у новонароджених та дітей раннього віку Ярослав Труба почав в 2007 році. Йому було всього 30 років –  наймолодший завідувач Інституту.

Якщо говорити безпосередньо про операції, то, за словами кардіохірурга, його першим самостійним втручанням стало закриття артеріальної протоки,

А найскладнішим, звичайно ж, Norwood, операція, названа на честь американського кардіохірурга, який вперше її виконав.

• Відкрита артеріальна протока (ВАП) – судина, що з’єднує грудну аорту із легеневою артерією. У нормі ВАП обов’язково у 100% присутня у плода, але закривається незабаром після народження, перетворюючись на артеріальну зв’язку. Умовно вважають, що в нормі ВАП повинна закритися протягом перших двох тижнів життя. Якщо ж цього не відбувається, то говорять про наявність вади серця.
• Операція Норвуда – проводиться у віці до двох тижнів із використанням апарату штучного кровообігу. В ході операції, в залежності від показань, проводиться атрісептостомія (з’єднуються аорта і легенева артерія), або виконується шунтування між правим шлуночком і легеневою артерією.

Ніхто крім нас

Більше 20 років Ярослав Труба займається вивченням методів хірургічної корекції важкої вродженої вади серця, яким є синдром гіпоплазії лівих відділів серця.

Синдром гіпоплазії лівих відділів серця – вроджений порок серця, що характеризується критичним недорозвиненням лівих відділів серця. Оскільки дитина з цією вадою потребує екстреної операції незабаром після народження, вона вважається критичною вродженою вадою серця.

За словами хірурга, на сьогодні в Україні ніхто, окрім професіоналів Інституту Амосова, ще не береться оперувати дітей із цією страшною патологією. Це дуже складний, драматичний шлях, з високим фактором ризику і аж ніяк не гарантованим успішним результатом.

– Але ми це робимо, не дивлячись ні на що! Напевно, тому що є простий життєвий принцип: хто, якщо не ми, – каже Ярослав Труба.

Він дуже пишається тим, що в 2010 році був у складі найпершої бригади, яка виконувала дане втручання. Все пройшло успішно. На сьогодні у Ярослава десятки таких пацієнтів. Десятки врятованих крихітних життів, сотні не скалічених страшними втратами батьківських доль.

Сьогодні є за що подякувати і вклонитися до самої землі нашим лікарям.

Фото джерело: Інститут Амосова