/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F81%2F768f6c1f689f03ef69719a6d9609c955.jpg)
10-й «Книжковий Арсенал»: головні книжки для медійників
Свято всіх книголюбів, Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», повернулося до столиці! Масштабне не лише літературне, а й культурне дійство розпочалося сьогодні, 23 червня, й триватиме до неділі. Заплановано понад дві сотні подій офлайн: це те, за чим ми скучили за час пандемії.
Зверніть увагу: квитки тепер продаються лише онлайн і послотово. Вони дають можливість увійти до «Мистецького Арсеналу» в окремий часовий проміжок окремого дня. А от перебувати на фестивалі можна буде без обмеження часу. Це зроблено для того, щоб убезпечити гостей та учасників у час карантину. І, звісно, не забувайте про маски.
Аби ви не розгубитися поміж тисяч книжок на стендах видавців і не пропустили їхні презентації, ми публікуємо цей текст.
Репортажі
До книжки «Кордони мрій. Про невизнані республіки» польського журналіста, мандрівника та аналітика Томаша Ґживачевського, яка вийшла в «Видавництві 21», увійшло 13 репортажних текстів. Автор подорожував пострадянськими невизнаними республіками у 2015-2016 роках. Поштовх до написання цієї книжки виник у нього під час перебування в окопах з українськими добровольцями взимку 2015-го під Пісками. Томашу вдалося побувати й в ОРДЛО. Інші тексти збірки стосуються Придністров'я, Абхазії, Південної Осетії і Нагірного Карабаху. Це не аналіз політики й геополітики, в центрі уваги Ґживачевського не географія чи театр воєнних дій. А радше побут і людська психологія. Його репортажі пр те, яким є життя на війні й у «сірій зоні» і як воно впливає на людину й спільноту.
Томаш Ґживачевський стане гостем 10-го «Книжкового Арсеналу». Дискусія довкола його книжки відбудеться 26 червня о 13:30 на локації «Кафе Європа» за участі Олени Шеремет та Інги Кейван.
«Струп. Іспанія роз’ятрює рани» Катажини Кобилярчик – ще одна книжка про війну й ще один репортаж польської школи вийшов у видавництві «Човен», але він геть інакший. «Головні герої цієї книги мертві» – попереджає авторка вже в першому реченні. Причому давно. Катажина вирушила слідами жертв громадянської війни в Іспанії, яка завершилася понад 80 років тому. Спілкувалася з їхніми родичами, істориками, антропологами, священиками. Тоді загинуло півмільйона людей: солдат і цивільних. У меморіальному комплексі Долині полеглих, створеного за ініціативи Франсіско Франко, поховано менш ніж 34 тисячі. Де решта? Хто і як їх шукає? Якою в усі ці повоєнні десятиліття була позиція влади Іспанії щодо вшанування пам'яті загиблих у громадянській війні з різних її боків? Чим небезпечна політика забуття? Це лише кілька питань, які ставить авторка, але далеко не всі. «Ступ» – друга книжка Кобилярчик про Іспанію. Торік вона здобула Премію ім. Ришарда Капусцінського «За найкращий літературний репортаж» – а це безперечний знак якості.
Технології й інформаційні маніпуляції
У своїй книжці «Зафейсбучені. Як соціальна мережа штовхає світ до катастрофи»
знаний венчурний капіталіст та один з перших інвесторів Facebook Роджер Макнамі узявся попередити світову спільноту про небезпеку соцмережі. Як вона може впливає на вибори по всьому світу, економіку й охорону здоров'я, а також наше щоденне життя, порушуючи право на приватність і забуття — про все це бестселер «Зафейсбучені». Роджер Макнамі десятиліттями популяризував технології і досі володіє акціями Facebook, однак к 2016-му році виявив втручання Росії в вибори в США через цю соцмережу. Тоді він констатував катастрофу, однак, як і багато хто, уважав це багом, лазівкою, яку знайшли злочинці, а компанію — жертвою. Однак уже з перших розмов зі співробітниками компанії стало зрозуміло, що це не так. За словами автора, це історія про довіру, привілейованість і владу, яка досі триває. А він прагне насамперед попередити аудиторію про серйозні загрози від соцмережі.
Чи може ця книжка від Yakaboo Publishing змусити вас видалитися з Facebook? Навряд. Але важливо, що автор, який понад 35 років має стосунок до інформаційних технологій, шукає вихід з кризи, спричиненої соцмережами, як і багато хто з нас, а також уряди, громадський сектор і великі бізнеси.
Зовсім з іншої опери книжка лікаря і блогера Андрія Сем’янківа (MED GOblin) «Медицина доказова і не дуже», яку видала «Віхола». Автор, який зокрема регулярно коментує медичну тематику в сюжетах шоу Майкла Щура «#@)₴?$0», заповзявся спростувати поширені фейки і теорії, які побутують у наших широтах. Адже в еру соцмереж йдеться не лише про небезпеку від нав’язливої реклами ліків, які можуть нашкодити, чи сумнівні народні засоби, до яких удаються пенсіонери. Гомеопатія, антибіотикорезистентність, антивакси, фітотерапія, — ось лише кілька тем, які порушує автор. Важливо, що книжка містить і практичну користь: MED GOblin розповідає, як критично аналізувати медичну інформацію і зокрема розпізнавати призначені «фуфломіцини». Що, погодьтеся, більш ніж актуальні навички для кожного. Дискусія з нагоди виходу книжки відбудеться 27 червня о 18:00 в «Лекторії». У ній окрім автора візьмуть участь Іван Черненко та Ірина Андрейців.
Ще одну важливу книжку про інформаційні маніпуляції видали в ArtHuss. Автор «Постправди» Лі Макінтайр, науковий співробітник Центру філософії та історії Бостонського університету, пояснює, яким чином світ дійшов до орвеллівської реальності, в якій на перший план виходять емоції та враження, а факти стають сумнівними, ба більше, повсякчас йдеться про якісь «альтернативні факти». Він описує бачення, що власне є постправдою, до чого тут фейки й які бувають інформаційні маніпуляції. Цікаво, що Макінтайр описує весь цей спектр проблем на різних кейсах часів президентства Дональда Трампа. І водночас акцентує: це не нове явище, воно нам усім добре відоме з маніпулятивного заперечення наукових фактів про куріння, еволюцію, вакцинацію і глобальне потепління. Автор говорить і про те, яку роль в тому, де ми опинилися, відіграло зменшення впливу традиційних ЗМІ і одночасний вибух довіри до інформації з соцмереж. Як влучно зазначає Макінтайр, перший крок до медіаграмотності — зацікавитися темою. І, варто зазначити, його книжка цьому сприяє.
Книжка «Netflix і культура інновацій» Ріда Гастінгса та Ерін Маєр — не про серіальне виробництво чи те, як стрімінгові сервіси змінюють кіно- та телеіндустрії (а шкода). Це доволі класичний взірець бізнес-літератури, де в центрі уваги корпоративна культура компанії Netflix. Саме вона, на думку авторів, і стала рушієм до успіху. Окрім філософії компанії і підходів до роботи з персоналом, читач книжки, виданої»Vivat», дізнається дещо про історію її створення й запуск власного продакшну на додачу до стрімінгового сервісу. Але насамперед вона саме про побудову корпоративної культури, лайфхаки та оригінальні менеджерські рішення щодо роботи персоналу Netflix. Співзасновник компанії Рід Гастінгс зазначає, що головне правило Netflix — жодних правил. Мовляв, керівництво цінує людей більше, ніж приписи й віддає перевагу інноваціям над продуктивністю, й секрет саме в цьому. Повіримо чи спробуємо перевірити, чи може цей досвід е стати в пригоді нашим компаніям за умови суттєвої його адаптації до бізнес-реалій в Україні?
Публіцистика
Трохи менше року тому в Білорусі розпочалися протести проти чинної влади, яка і досі, попри масовий опір — нагорі. Нова книжка поетки, журналістки й перекладачки Ії Ківи «Ми прокинемось іншими» пропонує почути голоси 10 сучасних білоруських авторів: Таццяни Нядбай, Ганни Сєвяринєц, Альгєрда Бахаревіча, Мариї Мартисевіч, Дмітрія Строцева, Юлі Цімафєєвої, Уладзя Лянкєвіча, Андрея Хадановіча, Вальжини Морт і Уладзімєра Арлова. У більшості з них авторка взяла інтерв'ю двічі: в перші тижні протесту, і пізніше, коли думки щодо подій дістали трошки витримки часом, а це — важливо. У передмові Ія Ківа пише, що хотілося б говорити про літературу, але доводиться про Білорусь як таку. Не лише про причини, перебіг і наслідки масштабних протестів, переламний момент, який важливо зафіксувати, а й про історію та менталітет країни, яка — так близько, з якою так багато спільного, але про яку ми знаємо замало. Читач цієї книжки, яка вийшла в «Видавництві 21», зможе познайомитися не лише з поглядами білоруських письменників, але й зїхньою творчістю, адже до видання увійшли переклади кількох поезій співрозмовників Ії Ківи. На «Книжковому Арсеналі» буде нагода побачити авторку й п’яти її героїв вживу. Дискусія довкола книжки відбудеться 25 червня о 18:00 в «Кафе Європа».
Ще одна нехудожня книжка довколалітературної тематики — «20+1 або Земля мертвих» письменника, радіоведучого та перекладача Павла Вольвача. Її жанр автор визначив як кросовер. Письменник Михайло Бриних описав це так: «автор поєднує нешаблонне літературознавство з автобіографічним нарисом, мандрує не тільки чужими маршрутами, а й власною творчістю, що постала — завдяки чи всупереч — саме цим людям». Про яких же людей ідеться? Здебільшого тих, які вже відійшли у засвіти. Це зокрема класики української літератури, такі як Микола Вінграновський, Василь Герасимюк чи Ігор Римарук. Але вже не «книжні», не з уроки української літератури, а в текстах Вольвача — живі. Окрім колег по перу, це також буцімто випадкові люди з запорізької юності автора, які в його житті виявилися важливими. Завдяки цьому й самобутньому стилю автора книжка видається напрочуд оригінальним експериментом. Олександр Положинський стверджує, що «20+1 або Земля мертвих» — хороша основа для серіалу. Більш ніж інтригуюча заява, зважаючи на тему. Варто прочитати, аби погодитися чи не погодитися з музикантом, який також є одним із героєм книги Вольвача. Презентація книжки, яка вийшла в «Видавництві Старого Лева», відбудеться 23-го червня о 18.00 в залі «Папір» за участі Михайла Бриниха.
Видавництво «Vivat» готує до друку новинку для полиці історичної літератури. Йдеться про книжку «Країна жіночого роду», яку упорядкував історик та журналіст Вахтанг Кіпіані. Це збірник публікацій авторів і авторок «Історичної правди» про більш і менш відомих українок, які відіграли визначну роль в історії, культурі, науці, громадських рухах України ХХ століття. Серед героїнь — Олена Теліга, Анна Храплива, Ольга Петлюра, Айше Сеїтмуратова, Ірина Калинець та інші. Книжки поки немає в продажі, вона ще в друці, але на «Книжковому Арсеналі» можна буде почути її обговорення за участі упорядника та журналістки й літературознавиці Ірини Славінської. Розмова відбудеться 27 червня о 13:30 у залі «Сфера».
«Ласощі для Медора» – так називається свіжа збірка письменника, колумніста та перекладача Андрія Бондаря, яку видало «Видавництво Старого Лева». У ній аж 56 есеїв, написаних автором упродовж 2017–2020 років. Більшість — для видання «Збруч». Вони про культуру й літературу, нашу історію та менталітет, своїх та чужих, а також війну, яка і досі триває в Україні, та пандемію, яка підкорила собі весь світ. Герої короткої прози автора – як завжди, випадкові й невипадкові. Подекуди впізнавані й типові, а іноді – справжні оригінали. До когось автор ставиться зі співчуттям, а комусь не пробачає, проте всі вони займають його думки – завдяки цьому ми й отримуємо ці тексти. Андрій Бондар зізнається, що писав ці есеї «для власного задоволення, інтелектуальної забави та ментального порятунку в непростий для мене час». А тепер і читач зможе ними поласувати, адже тексти автора написані як завжди майстерно. Водночас есеїстика Бондаря – це завжди пожива для роздумів і навіть внутрішньої дискусії з автором. За попередню свою збірку короткої прози «Церебро» автор здобув премію «Книга року ВВС 2018» в номінації «Есеїстика».
Ще одна важлива збірка есеїв, видана «Видавництвом Старого Лева», – це «Лексикон націоналіста» письменника, публіциста й науковця Миколи Рябчука.
Автор пропонує аналізує минуле, теперішнє і майбутнє України в політичному та культурному аспектах. У своїх есеях Микола Рябчук торкається подій революції 2004 і 2013 років, розглядає кризу української еліти, а також національної ідентичності українців, а ще деталізує у фактах наслідки залізної завіси ХХ століття у сфері культури і препарує феномен «пострадянської людини».
Уже багато років автор пише про історію, політичне життя й виклики сьогодення в Україні до іноземних видань, проте зізнається, що давно хотів переповісти це простіш, як то кажуть, для широкого кола читачів. Спробувати живити поняття з царини політології у конкретних подіях і ситуаціях. Тут йому став у пригоді жанр есею. Читати втілення задуму Миколи Рябчука на папері (чи екрані) — пізнавально і цікаво. Так само, як і слухати почесного президента Українського ПЕН. Така нагода буде і на фестивалі. 24 червня о 12:00 розмова за мотивами його книжки відбудеться в «Кафе Європа». Окрім пана Рябчука в ній візьмуть участь Володимир Кулик, Оксана Форостина та Володимир Єрмоленко.
Насамкінець не можу не згадати важливу книжку — збірку дуже особистих есеїв «Про що вона мовчить», яка стала першою ластівкою видавництва Creative Women Publishing. Старт його роботи прийшовся на карантин, і попри це до створення першої книжки команда залучила і 48 відомих українських жінок, серед яких багато медійниць, і краудфандингові кошти. Кожна авторка поділилася власною історією, пов'язаною зі статтю: є тут і про болючі, і про щасливі досвіди. Про тілесність і сексуальність, пошуки ідентичності та материнство, хворобу й зцілення, токсичні стосунки та особисті кордони... У списку авторок зокрема є Емма Антонюк, Наталія Васюра, Ірма Вітовська, Лариса Денисенко, Євгенія Кузнецова, Дарка Озерна, Оксана Павленко та Ірина Славінська. Презентація книжки у формі перфомансу «Про що вона мовчить»: десакралізація мовчання» відбудеться 23 червня о 16:30 на Вуличній сцені.
В доковідну еру, 2019-го року, «Книжковий Арсенал» отримав звання «Найкращий літературний фестиваль світу». До 27 червня маємо нагоду оцінити захід вже з погляду відвідувача, який за минулий рік пережив кілька локдаунів. Програма подій мені підказує, що читачі «Детектора медіа» не розчаруються.