Найбільша в історії. Як танкова битва за Дубно-Броди змінила хід Другої світової

Танкова битва за Дубно-Броди – маловідома, але одна із вирішальних подій в історії Другої світової війни.

Перебіг та наслідки одного із перших зіткнень німецьких і радянських військ для українських земель важко переоцінити.

Офіційно Бродівсько-Дубенська битва 23-29 червня 1941 року – найбільша танкова битва у світовій історії.

Співвідношення сил

Тривалий час реальне співвідношення військ, які брали участь у битві за Дубно-Броди, замовчувалося або фальсифікувалося.

Після розпаду СРСР та відкриття архівів дослідники з’ясували, що перевага радянських військ була колосальною, однак через неправильно обрану тактику плани на перемогу провалилися.

З радянської сторони у битві взяли участь 3 356 – 3 430 танків, армія Вермахту натомість протиставила лише 610 танків.

Для порівняння, станом на 1941 рік армія сусідньої Румунії налічувала трохи більше 100 танків, а Словаччина та Угорщина, які також воювали на боці Третього Рейху – менше сотні.

Під час масштабного захоплення Польщі у 1939 році Третій Рейх задіяв понад 2 тис. танків.

СРСР

Йдеться про участь п’яти механізованих корпусів (8, 9, 15, 19 та 22-й) і частини шостого (4-й).

На їхньому озброєнні станом на початок битви було 3 356—3 430 танків, зокрема:

• 33 танки КВ-2.
• 116 танків КВ-1.
• 318 танків Т-34.
• 450 бронеавтомобілів.

Водночас підтверджено, що жоден із корпусів не був укомплектований за штатом.

Третій Рейх

Йдеться про участь 11, 13, 14 та 16-ї танкових дивізій, що входили до складу німецької 1-ї танкової групи.

За офіційними даними, безпосередню участь у Бродівсько-Дубенській битві взяли лише 610 ворожих танків.

Тобто з обох сторін було задіяно близько 4 тис. танків. Враховуючи радянські бронеавтомобілі, співвідношення сил СРСР і Рейху було 6:1.

Головні помилки

На думку українського історика Валерія Грицюка, з радянського боку битва була погано спланована, тож ситуація почала виходити з-під контролю від самого початку.

Не маючи надійно перевіреної інформації щодо ходу воєнних дій, радянське командування замість оборони ухвалило рішення про контрнаступ.

Важливо розуміти, що на момент початку війни радянські механізовані корпуси перебували на стадії формування та переозброєння.

Головні події битви розгорнулися на ділянці від Радехова і Бродів до Дубно та Луцька.

Моторизовані корпуси ПЗФ (Південно-Західного фронту) отримали завдання розбити ударні групи ворога.

– Головна помилка радянського командування – недооцінка противника і катастрофічно погана розвідка, – переконаний Валерій Грицюк.

Протягом всіх днів битви дії радянських військ були неузгодженими: головними проблемами стали відсутність зв’язку, нестача пального та боєприпасів.

Таким чином, завдати єдиного потужного удару по ворогу не вдалося, а готувати план оборони було запізно.

Валерій Грицюк підкреслює, що в обставинах, які склалися, радянська сторона не могла уникнути поразки.

– Навіть якби битва й не відбулася, все одно техніка танкових корпусів була приреченою. Евакуювати її у тил однак би не змогли.

Наслідки битви

Танкова битва за Дубно-Броди однозначно стала переломною подією перших днів німецько-радянської війни.

Війська Південно-Західного фронту, які боронили українські землі, замість очікуваного переможного контрнаступу вимушено відійшли вглиб СРСР на 250—300 км від кордону.

Втрати радянських військ:

• безповоротні (включно із полоненими) — більше 172 тис. осіб;
• санітарні — близько 70 тис. осіб;
• середньодобові — понад 16 тис. осіб.

Серед техніки було втрачено абсолютну більшість озброєння, задіяного у битві: 4 381 танк, 5 806 гармат і мінометів, а також 1 218 бойових літаків.

Втрати німецьких військ – непорівнянно низькі, йдеться про 3 817 смертей та 85 танків.

Саме такою ціною радянські війська, зазнавши поразки, все-таки зірвали блискавичну перемогу Вермахту, адже план Барбаросса не було виконано повною мірою.

Фото: Воєнний альбом