"Посеред зими станеться аварія на трубі в Росії. І Німеччина постане перед вибором: хочете газу – качайте з "Північного потоку-2"

Зараз треба менше говорити, а більше діяти. Показувати американцям і європейцям, що Україна хоче правильних речей і потребує допомоги, – каже експерт з енергетики Вадим ГЛАМАЗДІНСША відмовилися від санкцій проти оператора газопроводу "Північний потік-2" та його генерального директора Маттіаса Варніґа. Це сталося після візиту державного секретаря Сполучених Штатів Ентоні Блінкена до Києва. А також після того, як Кабінет міністрів припинив повноваження наглядової ради Нафтогазу і звільнив голову правління Андрія Коболєва. Чи є між цими подіями зв'язок?– Санкції накладаються не тому, що комусь подобається наша держава. А найперше узгоджуються з пріоритетами та зовнішньою політикою країни, що їх запроваджує. Сполучені Штати розглядають Україну як форпост демократичних цінностей у Європі. Як країну, яка щиро намагається їх поширювати, попри агресію Росії і намагання зробити нас своєю частиною. Щоб протистояти загарбницькій політиці Кремля, потрібно розбудовувати інституції. Цей шлях у Європі й Америці вважають обов'язковим.Росіяни десятиріччями використовують корупцію. Експортують її, щоб розхитувати ситуацію всередині країн. Протистояти цьому означає боротися за демократичні цінності, за європейський шлях.Американці бачили, що Україна не просто заявляє, а рухається в цьому напрямі – впроваджує корпоративне управління у державних компаніях, судову реформу, роботу незалежного банківського регулятора. Доки Київ демонстрував це – мав підтримку.Ми зійшли з цього курсу?– Москва і Берлін лобіювали "Північний потік-2", вкладали гроші. Німці щотижня посилали урядові делегації до Вашингтона, які переконували, що це суто економічний проєкт. І не треба, мовляв, у нього втручатися.Нашій команді вдавалося показувати, які наслідки він матиме й чому виступаємо проти. Що запуск газогону погіршить ситуацію не лише України, а й усієї Східної Європи. Це працювало. Ми отримали два раунди санкцій.Влада знехтувала домовленостями із західними партнерамиАле влада почала відверто нехтувати правилами. Приїздить один із лідерів країни, що нам допомагає, і питає: "Що ж ви робите?" А у відповідь чує: "Ми суверенні, не чіпайте нас". У цей час почалися атаки на корпоративне управління Нафтогазу. Та питання не про Нафтогаз, не про Коболєва, а про сам принцип незалежного корпоративного управління. Нехтували домовленостями й обіцянками фінансовим організаціям, західним партнерам. Під час і після візиту Блінкена нам прямим текстом казали: "Ви робите неправильно. Якщо такі розумні, то самі вирішуйте ­проблему "Північного потоку-2".Кому це вигідно?– Це точно вигідно росіянам. "Північний потік-2" стане інструментом прямого впливу на всі країни на схід від Німеччини. В них фізично забракне газу. Про це свідчать результати дослідження німецького аналітичного центру Berlin Economy, оприлюдненого в жовтні 2019 року. Якщо взимку якійсь країні не вистачатиме палива, росіяни запропонують прокачати його, але попросять про якісь послуги. Наприклад, останнє, що Україна дала Росії в рамках "газових домовленостей", – база в Севастополі.Як ситуація з Нафтогазом впливає на відносини України зі США?– У політиці та дипломатії все, що відбувається, – це сигнали. Україні вже не натяками, а прямо дали зрозуміти: ви робите неправильні речі. Якщо хочете сприяння – зробіть щось, аби було видно, що це не просто збір грошей, а допомога країні, яка прагне розвитку й не хоче назад у Росію.Якщо "Північний потік-2"добудують, то ми самі в цьому винні.Неможливість використовувати "Північний потік-2" стане політичною поразкою РосіїПроте санкції ніхто не скасовував. Була доповідь Держдепу, в якій вказали кількість кораблів і компаній, щодо яких застосують санкції. У цьому списку зазначений "Академік Черський" – корабель напряму пов'язаний із Газпромом. Це також сигнал, що двері поки що не зачинені. Можуть накласти санкції навіть на Газпром, якщо на це буде політична воля.Побутує думка, що німецька "Партія зелених", яка має сильні позиції, увійде в наступну урядову коаліцію. Вони категорично проти "Північного потоку-2". Тож Байден зможе використати це для зупинки будівництва газопроводу, не йдучи на конфронтацію з Берліном. Наскільки це ймовірно?– Це припущення давно крутиться в інформаційному просторі. Але два моменти роблять його недієвим.По-перше, "Зелені" можуть увійти у провладну коаліцію, навіть сформувати уряд, і канцлером може стати представник цієї партії, та це жодним чином не вплине на добудову "Північного потоку-2". У Німеччини немає юридичного механізму зупинити його будівництво. Бо в їхніх територіальних водах роботи практично завершилися. Є німецькі дозволи, які можна відкликати через суд. Екологи намагалися позиватися, але поки що безрезультатно.Лобісти нічого не вирішують. Це роблять ті, на кого вони працюютьПо-друге, якщо газогін добудують і росіяни не потребуватимуть транзиту через Україну, Москва його зупинить. Безвідносно до того, хто буде при владі в Німеччині – "зелені", "фіолетові" чи ще якісь. Посеред зими станеться якась аварія на трубі в Росії, що йде до України. І Німеччина постане перед простим вибором. Хочете газ – качайте з "Північного потоку-2". Так Росія робила з транзитом туркменського палива до Європи 2009 року. На російській трубі сталася аварія. І відтоді жодного кубометра туркменського газу в Європу не надходить. Наслідки аварії досі не ліквідовані. Так було у Грузії 2011-го. Це класичний російський підхід. Неможливість використовувати "Північний потік-2" стане політичною поразкою Кремля. Тому він користуватиметься газогоном – байдуже, хто буде при владі в Німеччині.Газопровід може бути завершений до вересня. Чи використає його Росія на повну?– Чуємо лише заяви. Проєкт фізично незавершений. Є друга нитка. От її будівництво можна зупинити. Достатньо в повній мірі використати санкції. Вони прописані так, що можуть бути накладені, наприклад, на Nord Stream AG 2 (проєктна компанія, створена для планування, будівництва й подальшої експлуатації газопроводу "Північний потік‑2". – Країна) чи на Газпром. Або на порти. Так було наприкінці 2019-го. У грудні залишався місяць для прокладання труб. Іноземні компанії швидко виконували роботи. Росіяни відмовлялися навіть говорити з нами про транзитну угоду – хіба про шестимісячний контракт. Уже спали й бачили, як за місяць усе завершать. Ще кілька місяців на пускові та налагоджувальні роботи – і все. Мовляв, Україна їм не потрібна. Потім були перші санкції. Всі розумні компанії вийшли з проєкту. Півтора року росіяни думають, як добудувати. Якщо обмеження накладуть на Nord Stream AG 2, жоден порт із ними не працюватиме. Не зможуть кораблями доставити труби. Чи зроблять це Штати, невідомо.Чи є зараз у США та Євросоюзі лобісти українських інтересів щодо "Північного потоку-2"?– У нас побутує думка, що для отримання результату у Штатах достатньо найняти лобіста. Ці фахівці, безумовно, важливі, але вони лише забезпечують процес. Домовляються про зустрічі, шукають найкращу аудиторію, допомагають правильно формулювати тези. На місці організовують щоденну комунікацію. Але нічого не вирішують. Це роблять ті, на кого вони працюють. Українська делегація їздила у США раз на місяць. Робота цієї команди була успішніша. Інколи нам допомагали урядовці та депутати. На жаль, лише інколи.Нафтогаз піде в арбітраж. Майже напевно виграє, але десь за три рокиЩоб бути ефективним, потрібно мати практичний досвід. Знати, як доносити інформацію до різної аудиторії, враховувати нюанси спілкування. Для тих, до кого звертаєшся, твоє питання одне з тисячі. Потрібно повторювати постійно і правильно. Не бачу зараз, щоб люди, які це вміють, були задіяні у просуванні українських інтересів.Що робити українському керівництву? Переконувати Вашингтон посилювати санкції?– Можу точно сказати, чого не робити. Не можна казати: якщо добудують "Північний потік-2", це стане поразкою Байдена (20 травня президент Володимир Зеленський заявив, що "це буде програш Сполучених Штатів Америки і президента Байдена". – Країна). Зараз треба менше говорити. Потрібно діяти. Показувати американцям і європейцям, що Україна прагне правильних речей і в цьому потребує допомоги.Якщо "Північний потік-2" таки завершать, які для нас це матиме наслідки?– Ми, ймовірніше, не матимемо транзиту для Європи. Так, у нас є угода до 2024-го. І в разі припинення транзиту чи його оплати Нафтогаз піде в арбітраж. Майже напевно виграє, але десь за три роки – саме стільки тягнуться такі процеси. Потім ще невідомо, чи заплатить Газпром. Чи буде щось, що змусить його це зробити.Згадаймо Стокгольм. Арбітражне рішення було в лютому 2018 року (Стокгольм­ський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації за недопоставлені Газпромом обсяги газу для транзиту на суму $2,6 млрд. – Країна). Газпром мав із 1 березня постачати в Україну газ. Росіяни взяли в Нафтогазу передоплату – 250 мільйонів доларів. А за 10 хвилин до півночі перед 1 березням сказали: "Ні, не качатимемо". Гроші – повернули, але газу не було. На вулиці 17 градусів морозу. Сподівалися, що Україна почне відбирати транзитний газ і росіяни так покажуть Європі: дивіться, знову краде. І так буде щоразу.Режими роботи української газотранспортної системи доведеться переглянутиЩо змусило Москву заплатити, хай і наприкінці 2019 року? Санкції. Вони зрозуміли, що їм доведеться підписати нову транзитну угоду з Україною. Бо "Північного потоку-2" не буде. А без врегулювання попереднього спору, не могли цього зробити. Тому Газпром і розрахувався. Чи матиме Україна за три чи чотири роки такий важіль тиску, невідомо.Що буде з українською газотранспортною системою?– Транзит газу через Україну, майже напевно, припиниться. Навіть попри діючий до 2024 року контракт. Власне це і є головною метою будівництва газогону. РФ добре знає, як змусити європейців погодитися на транзит через "Північний потік-2".Українська ГТС потребуватиме суттєвого перегляду режимів роботи. Утримувати її всю в робочому стані, найімовірніше, буде економічно недоцільним.Як у Євросоюзі ставляться до газогону в обхід України?– Із 28 країн-членів щонайменше 20 – активно і вголос висловлюються проти цього проєкту. Євросоюз міг би запровадити такі ж санкції, як американці. І заблокувати будівництво. У Штатах Конгрес має ухвалити закон, й адміністрація, хоче того чи ні, муситиме виконувати.В Європейському Союзі рішення щодо санкцій має підтримати уряд кожної держави-члена. Нинішній німецький не схвалює їх. Австрійський – теж. Таких країн дві чи три, але цього достатньо для неухвалення.