Приліт Вагнера. Моніторинг токшоу 21–25 червня 2021 року

«Український формат» (ютуб-канал Медведчука), 23 червня

Інколи складається враження, що медіа Віктора Медведчука покинули не український телевізійний ефір, а саму фізичну реальність. Заперечення дійсності тут починається ще в назві («Перший незалежний»?) і тягнеться аж до слів гостей. У всесвіті медведчуківських токшоу Україна підступно готується до війни з Росією, а на кума Путіна хочеться рівнятися.

У паралельному вимірі зібралися: Ілля Кива та Нестор Шуфрич, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олег Барна, колишній народний депутат від Блоку Петра Порошенка. Олег Мусій, колишній народний депутат. Віталій Журавський, ексрегіонал. Другорядні політичні коментатори: Михайло Чаплига, Олександр Охрименко, Олександр Лазарев, Андрій Теліженко, Ігор Рейтерович, Олексій Якубін, Андрій Доманський. Загалом 12 чоловіків.

У першій частині програми ведучі Ростислав Сухачов та Діана Панченко проживали мрію практично будь-якого українського журналіста: мали годину прямого ефіру з Іллею Кивою. Уявляєте, скільки гострих запитань, прямих закидів та незручних історій можна адресувати йому за цей час? Що ж, ведучі Медведчука обрали іншу тактику: дали Киві говорити що завгодно.

Тож вуличний дипломат бідкався, що це Білорусь фактично припинила спілкування з Україною. Хоча насправді Київ обмежив взаємодію з Лукашенком. Головнокомандувач жомом стверджував, що українська влада «все время» говорить про силове закінчення конфлікту з Росією. Хоча насправді президент Зеленський навіть як останній варіант розглядає стіну, а не атаку. Гарант мемів зізнався, що Медведчук має «лицо, на которое хочется равняться», бо не вдається до вуличного тиску. Насправді кум Путіна має «приватну армію», яку очолює сам Кива.

Ледь не все, що викидав в ефір член «Опозициійної платформи — За життя», змушувало брови підніматися. Так, на його думку, Сергій Стерненко вбив людину «ради забавы» (насправді на активіста напали). Україна намагалася зірвати перемовини Путіна та Байдена, загострюючи ситуацію на фронті (насправді це Росія стягувала війська). В інший момент монологу Кива вирішив, що Зеленський загострює конфлікт, аби викликати «жалость». Мовляв, США поставили на шостому президентові «черную метку» і змушують піти з посади. Кива також кричав, що ветеранів дивізії «Галичина» «мы недавно тихонько должны бы были подкапывать в посадках». І стверджував, що росіяни, білоруси та українці — один народ.

Ведучі не просто не зупиняли ці потоки, вони намагалися зрівнятися з гостем в абсурдності. Діана Панченко переконувала, що реакція України на буцімто обстріл британського есмінця радикальніша, ніж у колективного Заходу. Ростислав Сухачов обурювався, що президент Зеленський у своєму дописі на День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни не згадав про «велику вітчизняну»: «Зараз не зрозуміло, яка війна…» Хоча там було чітко згадано про Другу світову. У якийсь момент програма сколапсувала й перетворилася на російське телебачення. «Український формат» знайшов та навіщось показав відео, на якому буцімто українські військові скандують: «Геть москалів! На ножі, на ножі!» Стілець під Дмитром Кисельовим захитався.

Десь між цим усім Кива сказав, що Яна Дугарь не причетна до вбивства Павла Шеремета: «Её просто назначили быть обвиняемой». І прокоментував студію «Українського формату»: «У нас всегда на заставке Виктор Владимирович Медведчук. Потому что, ну, сегодня это символ... борьбы оппозиции с беспределом». Радше символ свободи слова на каналі Медведчука.

Усі стоп-кадри виходять такими

В основній частині програми ведучі планували обговорити (читай, правильно подати) інцидент із британським есмінцем. Але аналітичної потужності гостей відверто не вистачало на міжнародну політику. Та й сам «Український формат» замість фактів показував глядачам фотографії міністра закордонних справ на пляжі.

Політкоментатор Михайло Чаплига називав дії Британії провокацією. Дотримання міжнародного права та українських інтересів взагалі доволі провокативна річ для російського ютуба. У сюжеті Першого незалежного просто вигадали, що Байден сказав «тверде “ні” для України в НАТО». Діана Панченко констатувала повний провал по Кримській платформі, але забула послатися на Совет Федерации. Пізніше ведуча погодилася з позицією Путіна: під час Революції гідності Україну змусили обирати між Заходом та Росією. Мабуть, це проявилося в добровільних акціях на підтримку євроінтеграції? Ще веселішим був момент, коли Діана Панченко згадала, що вони з Ростиславом Сухачовим були на Майдані, бо працювали на каналі, який фактично там розташований. Колега миттєво почав виправдовуватися: «Я виконував професійні обов’язки…» До речі про виправдання, Нестор Шуфрич випадково ледь не визнав російську агресію. Нардеп з «ОПЗЖ» розповідав, як у 2014 році Ангела Меркель «звонила Путину, если я не ошибаюсь, 29 или 30 августа. И просила остановиться под… Остановить представителей "ДНР" под Мариуполем». Фух, в останній момент змінив реальність на колабораціонізм.

Нестор Шуфрич молить Путіна не зупинятися під Солсбері

Також в ефірі намагалися обговорити коронавірус. Але учасників «Українського формату» не вистачило більше ніж на звинувачення чиновників у корупції, спадщину «Доктора смерть» та теорії змови, що новим штамом влада відволікає увагу від провалів. Крім того, токшоу показало підбірку п’яти коментарів із фейсбука проти святкування тридцятої річниці Незалежності. Жодної іншої думки в соціальній мережі, очевидно, не було. Канал Медведчука продовжує виступати проти відзначення ювілею України.

Окремо варто відзначити присутність в ефірі Олега Барни, кандидата від «Європейської солідарності», який не потрапив у парламент. Тут шоумен сварився з іншими гостями про дивізію «Галичина», називав Зеленського «мимлею», згадував йому сауни, стверджував, що всі знають, що Андрій Єрмак — агент ФСБ. Незрозуміло, навіщо Порошенкові карликова аудиторія ютуба Медведчука. Але в Барни виходить хіба що поглиблювати стереотипи про рідну партію.

Ви за нею не сумували, але «Український формат» у цьому випуску повернув рубрику «Післямова». У ній зовсім третьорядні коментатори пережовують те, що щойно жували другорядні. Тож головною зіркою традиційно виступає ведучий. Олександр Шелест стверджував, що коли українські військові на відео співають про москалів, то мешканці окупованих територій думають, що це про них. І роздмухував паніку навколо брошур про поведінку в разі війни: «У вступному слові, протягом тексту постійно згадується Росія [...] Вам не здається, що це такий, знаєте, ну, дуже такий чіткий план? Ми готуємося до повномасштабної війни з Росією. Зелена влада до того готується [...] Ледь війну не оголосили Росії. Це ми чи наші західні партнери так впливають?» Чорт забирай, це сьомий рік війни з Росією так впливає.

«Право на владу» («1+1»), 24 червня 

Ефір під заголовком «План Президента Зеленського» видався в рази менш насиченим, ніж інтерв’ю ведучої Наталі Мосейчук з президентом, яке показували прямо перед цим. У дещо скороченому та останньому випуску сезону гості встигли поверхово пройтися лише по питанню референдуму з приводу «стіни» з окупованими територіями.

Про референдум говорили: Роман Лещенко, міністр аграрної політики. Руслан Стефанчук, Михайло Радуцький, Ірина Верещук, народні депутати, «Слуга народу». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Леонід Кравчук, перший президент України, голова української делегації у Тристоронній контактній групі. Тимофій Милованов, радник керівника Офісу президента. Наталія Виноград, епідеміологиня. Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна». Олексій Мочанов, волонтер. Геннадій Друзенко, політичний коментатор. Володимир Фесенко, політичний коментатор. Картонна копія Ірини Геращенко, «Картонна солідарність». Загалом 12 гостей (10 чоловіків, дві жінки, одна картонна вирізка).

Руслан Стефанчук розповідав, які корисні референдуми. І необережно запропонував поставити українцям питання щодо Мінських угод: що перше — кордон чи вибори. Ірина Верещук одразу не погодилася з такою ідеєю. Олексій Мочанов стверджував, що громадяни некомпетентні, аби вирішувати настільки серйозні речі. Геннадій Друзенко теж казав, що не пам’ятає прецедентів таких референдумів, як президент запропонував із приводу окупованих територій, і назвав це намаганням позбутися відповідальності. Володимир Фесенко нагадував, що з приводу зміни територіального устрою взагалі не можна проводити референдуми. Леонід Кравчук наголошував, що велике значення має формулювання запитання, та ображався, що історію з ним та Гончарем неправильно цитують.

І це, власне, все. В інший час Нестор Шуфрич та Ірина Верещук читали різні переклади цитати Вікторії Нуланд, заступниці Держсекретаря США. Ніхто не процитував оригінал, а Кравчук назвав Шустера посміховиськом. Крім того, Ірина Верещук намагалася захищати Андрія Єрмака. І, звертаючись до Наталі Мосейчук, піарила президента Зеленського: «Скажіть, скільки разів ви могли взяти інтерв’ю у Порошенка? За всю каденцію Порошенка». По-перше, запитайте співробітників Прямого каналу, скільки інтерв’ю вони взяли у Зеленського. По-друге, коли ще президент Порошенко сам прийшов у «Право на владу», з ним збиралися через це судитися.

Упс

До початку основної теми Михайло Радуцький та Наталія Виноград коротко відзвітували про боротьбу з коронавірусом, зокрема, штамом «Дельта». Після основної теми Роман Лещенко встиг додати пафосу про земельну реформу та порадив громадянам не продавати землю. Мосейчук на прощання прокоментувала інтерв’ю Зеленського: «Дуже далеко від “какая разніца”».

«Ехо України» (Прямий), 25 червня

За легендою, десь на Прямому каналі є дві пляшки: на випадок, якщо Порошенко знову стане президентом, і на випадок, якщо хтось доведе «справу вагнерівців». Другу відкрили в цьому ефірі.

На свято зібралися: Ростислав Павленко, народний депутат, фракція «Європейська солідарність». Інна Совсун, народна депутатка, фракція «Голос». Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, фракція «Слуга народу». Володимир Омелян, ексміністр інфраструктури. Борислав Береза, екснародний депутат. Ігор Мірошниченко, екснародний депутат, «Свобода». Олександр Антонюк та Борис Тізенгаузен, політичні коментатори. Загалом вісім гостей (шість чоловіків та дві жінки).

Інтерв’ю Володимира Зеленського, у якому президент, можливо, визнав «операцію з вагнерівцями», стало для Прямого настільки важливою подією, що ведучий Матвій Ганапольський підводив до токшоу майже вісімнадцять хвилин. А останній гість отримав перше слово ще через годину. Модератор сказав, що це перша програма, коли йому не до жартів. Глядачам показали коментарі політиків, які раніше заперечувати спецоперацію. Ганапольський прокоментував саме інтерв’ю Зеленського, вколовши розмову за «ввічливість», але наголосивши на «програмності» заяв. У результаті центральні запитання ведучого звучали так: «Чому Зеленський цілий рік брехав? [...] Чому він зараз це визнав?» Зрозуміло, що жоден гість ефіру не міг знати відповідей. Тому в кращому разі вони пропонували глядачам спекуляції. У гіршому — трибунал.

Роман Безсмертний на включенні вирішив, що Зеленський зізнався в діях з ознаками державної зради. Сказав, що не знає, як шостий президент може далі лишатися на посаді. Й охарактеризував інтерв’ю так: «Що не речення, то кримінал». Інна Совсун казала, що життя не готувало Зеленського до такої складної ситуації. Борислав Береза розповідав, що під час перегляду йому було важко повірити, що очільник держави може «так потужно стріляти собі в ногу». Закидав «холуям Банкової», що вони все знали й брехали. Пропонував теорію, що інформацію про «вагнерівців» оприлюднили на випередження розслідуванню Bellingcat.

В Ігоря Мірошниченка був інший погляд: президент розголосив інформацію в межах непрогнозованого «потоку свідомості». Також Мірошниченко хвилювався, буцімто зрив спільної із Заходом операції створить дипломатичну проблему. І зійшовся з Березою на тому, що Зеленський — це президент України, який має найбільше шансів опинитися у в’язниці. Не хочемо псувати Прямому свято, але нагадаємо, що Янукович уже засуджений. Крім того, гості повторювали про зрадників в оточенні Зеленського і що тепер нічому не можна вірити. А Володимир Омелян дійшов аж до того, що головнокомандувач «перекреслив смерті MH17. Він перекреслив смерті українців, які загинули на війні».

Знаєте, що цьому протиставила представниця «Слуги народу»? НІ-ЧО-ГО. Це був чи не найкомфортніший ефір Ольги Василевської-Смаглюк на Прямому: ведучий на самому початку закликав коректно ставитися до гості, надав їй слово одній із перших, на неї цього разу ніхто не кричав. Але народна депутатка все одно коментувала мало та невпевнено. У якийсь момент Матвій Ганапольський навіть попросив її більше говорити та ще раз надав слово, поки деякі інші гості не висловлювалися ще ні разу. Але політикиня, можливо, вперше в історії українського телебачення :) відмовилася від нагоди. Головне, що за ефір сказала пані Ольга, — це що ніхто й не заперечував наявність операції. (Крім, звісно, Андрія Єрмака, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства оборони та частково президента Зеленського.) Також нардепка повторювала версію, що президент, можливо, уникнув гірших наслідків для України; стверджувала, що посадка літака в Україні була б вигідна лише Росії. А на завершення необережно заговорила, що Україна сім років під впливом Міжнародного валютного фонду.

Унікальний кадр. Депутатка відмовляється від слова на токшоу

Дві наступних теми зайняли вдвічі менше часу й надихали студію не так сильно. Спочатку заговорили про референдум щодо «стіни» з окупованими територіями. Ростислав Павленко сказав, що така ідея президента тягне на зазіхання на територіальну цілісність. Омелян стверджував, що єдиний план головкомандувача щодо окупованих територій — повний контроль із боку Росії. Матвій Ганапольський вирішив, що Зеленський хоче провести абиякий референдум. Олександр Антонюк вигадав геніальний рецепт виконання Мінських угод: «Назвати ОРДЛО “об'єднана територіальна громада Донецька”, “об'єднана територіальна громада Луганська”, яка входить у склад Керченського району Автономної республіки Крим». Перед тим, як це озвучити, Антонюк навіть окремо попросив «не сприйняти, що це як дурня».

На завершення цього блоку Борислав Береза вирішив розповісти історію про себе та Зеленського. Бо що то за українець, який не має подібної історії. Спочатку колишній політик згадав, як буцімто пояснював майбутньому президенту, навіщо існує Парламентська асамблея Ради Європи. А потім сказав: «Йому подобається більше за все — це я відверто, я знаю це, я не думаю, я знаю, — вирішувати судьби людей, перед якими він раніше виступав на корпоративах та в банях». Звідки Береза це знає? Можливо, вони виступали разом?

Коли набридне «Пряма опозиція», можна зробити гаслом каналу «Не думаємо про Зеленського, а знаємо»

В останню чергу в ефірі поговорили про інцидент із британським есмінцем. Гості, звісно, покритикували українську владу: з нею ми не можемо показати Росії силу. А ведучий між іншим заявив, що на виборах президента «важливо, хто другий». Підозрюємо, на парламентських виборах важливо, хто четвертий. Проте справді перегнув палицю Володимир Омелян: «Британці насправді, по-імперськи, в себе вдома. 160 років тому вони вже були тут. Вони захопили Севастополь». Кхм, пане Омелян, Крим — це Україна.

Зрозуміло, що від токшоу про «справу вагнерівців» на Прямому вже ніхто нічого не чекає. Але, незважаючи на старання Матвія Ганапольського, в цьому ефірі вийшло все ж забагато поверхових емоційний оцінок. Якщо глядачі хочуть послухати про державну зраду Зеленського та його некомпетентність, у них для цього є розмови на кухні. А від начебто політичних експертів на токшоу про інтерв’ю президента можна вимагати принаймні глибшої аргументації. Чи плюралізму. Чи балансу, який звалився на плечі всього однієї гості — а вона не змогла його забезпечити.

«П'ятниця. Вечір» («Наш»), 25 червня

Токшоу на телеканалі «Наш» ніколи не славилися своєю стрункістю чи внутрішньою логікою. Але ця програма просто посипалася, що визнали навіть ведучі. Таке буває, коли купа різних політиків просуває свої партійні наративи. А начебто центральну тему програми — інтерв’ю президента — монтують із маніпуляціями.

У студії опинилися: Олена Лукаш, міністерка юстиції часів Януковича. Олександр Корнієнко, Олег Дунда, Олексій Устенко, Людмила Буймістер, Неллі Яковлєва, народні депутати, «Слуга народу». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Павло Розенко, ексвіцепрем'єр-міністр. Сергій Хлань, екснардеп від «Блоку Петра Порошенка». Денис Казанський, член української делегації в ТКГ. Кирило Куликов, Олег Старіков, Михайло Чаплига, Дмитро Раїмов, політичні коментатори. Загалом 15 гостей (12 чоловіків і три жінки).

Тема президентського інтерв’ю стабільно трималася лише в сольному блоці з Оленою Лукаш. Вона стверджувала, що ідея збудувати стіну з окупованими територіями — це прояв безсилля, обман виборців, порушення Конституції й можливий замах на основи національної безпеки. Казала, що президент не може оголосити подібний референдум. Вважала, що владі не потрібен Донбас, а Володимир Зеленський втратив «внешнюю легитимность». Не забула поплічниця Януковича і російський наратив, що візит українського президента в США — це «вызов на ковер». А на завершення розмови зіронізувала, що це «слабоумие», коли Україна засуджує спробу європейців почати діалог із Росією. Вибачте, звісно, що відстоюємо власні інтереси. Але й сам Євросоюз теж проти діалогу. Ведучий Макс Назаров у цій частині шоу кілька разів хвалив Дмитра Разумкова.

Основна частина програми почалася з маніпуляції. «Наш» подав уривок інтерв’ю Зеленського щодо «стіни» на Донбасі, але закінчив на словах «цей план, він може бути». У повній версії президент наголосив, що до референдуму можуть вдатися, якщо інші формати не спрацюють.

Олексій Устенко зі «Слуги народу» більшість своїх виступів присвятив критиці Порошенка. Інколи вона була примітивною: мовляв, за часів Порошенка не будували дороги. Та Гройсман на цих дорогах так піарився, що аж журналістів на вертольотах катав. Інколи звинувачення були банальними: мовляв, Порошенко «тиснув руку, обіймав», а у спадок від нього дісталися Мінські угоди. Але щонайменше одного разу Устенко зміг здивувати: «Во-первых, там с 14-го года я не особо помню у нас каких то крупных дипломатических побед». Прямий канал йому суддя, але визнання Криму окупованим, не визнання сепаратистів Донеччини й Луганщини суб’єктними, санкції, існування Нормандського формату, виключення Росії з G8... Ігнорування цих речей — це приниження не Порошенка, а всієї України. До Верховної Ради Устенко займався аграрним сектором, можливо, його не варто пускати на телебачення коментувати дипломатію?

Ведучі тим часом цитували слова Байдена шестирічної давнини про Мінські угоди. Стверджували: президент Зеленський бачить, що Україну не беруть у НАТО. Та брехали, що «колективна Європа» хоче відновити діалог із Росією, хоча насправді вона буквально виступила проти. Також на ефірі згадували можливий діалог Зеленського з Путіним, виборче законодавство, концерт «Басти». Після всіх цих літературних відступів Нестор Шуфрич отримав слово й не знав, про що говорити. Подивіться самі, це прекрасний момент, коли й ведучі, й гості втратили суть розмови:

Макс Назаров: «Нестор Иванович, ну вот»

Ангеліна Пичик: «Шо скажете?»

Нестор Шуфрич: «Да, о чем вопрос?»

Ангеліна Пичик: «По Донбасу»

Макс Назаров: «Смотрите, мы запутались на самом деле. Понимаете, мы выстраиваем дискуссии каждый раз. Минск, не Минск…»

Професійний ведучий токшоу, коли поставив гостю питання «Ну вот»

Насправді у «П’ятниці. Вечір» усе ж була центральна мета — легітимація російських бойовиків. Точніше, ведучі та Нестор Шуфрич причепилися до слова «терористи» й доводили, що вести з ними перемовини нормально. Ведуча Ангеліна Пичик закликала не відмовлятися від ідеї, якщо Росія каже, що це єдиний спосіб змінити Мінські угоди. Нестор Шуфрич пропонував говорити з тими, хто не засуджений за тероризм. А пізніше стверджував, що на окупованих територіях немає колаборантів: «Что такое классический колаборант. Это тот, который сотрудничает на конкретной территории с оккупационным режимом [...] Кстати, они не коллаборанты. Они собственную создали систему государственного управления». Подібна позиція — це не просто брехня, це власне колабораціонізм. Адже насправді частину України окупувала Росія. І причина, чому Україна не хоче вести перемовини з якимись бойовиками, в тому, що вони не суб’єктні. Не важливо, засуджені за тероризм чи ні, вони нічого не вирішують. У нас не громадянська війна.

У другій частині програми з ведучими Володимиром Полуєвим та Анною Степанець конструктиву було ще менше. Наприклад, Павло Розенко традиційно заочно воював із Зеленським. Казав, що президент бореться з олігархами, але отримує інтерв’ю в «теплій ванній» на олігархічному каналі «1+1». Порівнював нинішню ціну газу з часами «злочинної влади Порошенка». Це іронічне порівняння «Європейська солідарність» вкрала в регіоналів. І навіть заявляв, що такими темпами рівень життя на окупованих територіях скоро буде вищим. Просто процитуємо тут відповідь Дениса Казанського: «Вам бы на каналах “ДНР” выступать».

Компанію Розенку на каналах окупантів може скласти Михайло Чаплига. Він якраз розповідав, що Київ так само в заручниках: «Чем мы отличаемся от того, что происходит в ОРДЛО?» А ще поширював наратив про громадянську війну. Дмитро Раїмов стверджував, що не звільняти людей на окупованих територіях соромно: «Если сейчас в центре Киева в плен возьмут высотный дом террористы. Мы что, будем сидеть и ждать, пока они выйдут сами?» Також Раїмов устряг у перепалку з Неллі Яковлєвою щодо вакцинації. Під час неї нардепка аж встала, після чого встав політичний коментатор і студія перейшла на ультразвук. Урешті «слуга народу» покинула ефір. А Михайло Чаплига заявив, що членам монобільшості читають лекції, як боротися з ним, Раїмовим та ще деякими коментаторами. Дивлячись на поведінку Чаплиги в ефірі, справді хочеться сподіватися, що деякі спеціалісти його вивчають.

Ведучі радіють рейтингам

Чому в п’ятигодинному ефірі було так мало сенсу? Бо більшість гостей не здатні були його продукувати, а ведучі не здатні були якісно модерувати розмову та ставити правильні запитання. Яка цінність токшоу, де дискусія звучить буквально так: «О чем вопрос?» — «По Донбасу».

Токшоу, які не потрапили в моніторинг:

«Пульс» (Перший незалежний), 22 червня

Гості: Володимир Кацман, кандидат у народні депутати від «Опозиційної платформи — За життя». Марина Ставнійчук, керівниця управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Януковича. Олександр Лазарев, Віктор Скаршевський, Іван Ліберман, Павло Кутуєв, Денис Невядоський, політичні коментатори. Загалом сім гостей (сім чоловіків та одна жінка).

«Токшоу №1» («Україна 24»), 23 червня

Гості: Роман Лещенко, міністр аграрної політики. Олександр Корнієнко, Олексій Устенко, народні депутати, «Слуга народу». Юлія Тимошенко, народна депутатка, «Батьківщина». Ярослав Железняк, народний депутат, «Голос». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Георгій Тука, ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій. Дмитро Лінько, екснародний депутат, Радикальна партія. Надія Савченко, екснародна депутатка. Олексій Арестович, речник української делегації в ТКГ. Дмитро Співак, ведучий Медведчука. Загалом 11 гостей (9 чоловіків та дві жінки).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.  Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.