Розділений Кіпр. Укроки для України

Середземне море, найчистіші пляжі, найнижчі податки в ЄС і більше 300 сонячних днів у році – звичний набір асоціацій, коли вам говорять про Кіпр. Але Кіпр – це не тільки добре знайомий українцям курорт, а й приклад тривалого на десятиліття поділу країни.

Як Донбас, але не зовсім

Північна частина острова до війни була головним економічним центром Кіпру. В принципі, як і Донбас в Україні.

Саме Північ приносив близько 70% всіх доходів країни, а Фамагуста – найбільше місто північної частини Кіпру – вважався головним портом острова. Ця частина Кіпру вважалася і більш красивою і мальовничою, більш привабливою для туристів.

У Фамагусті був елітний район Вароша, який вважався чимось на зразок місцевого Лас-Вегаса. Тут відпочивали Бріжит Бардо і Елізабет Тейлор, а готелями володіли громадяни більше 20 країн світу.

Але війна змінила все. Від процвітаючого регіону не залишилося і сліду. Зараз Північний Кіпр – це повністю дотаційна територія, яка живе виключно за рахунок допомоги Туреччини. Нічого не нагадує?

Вароша ж взагалі перетворилася на місто-привид. Мені вдалося в нього потрапити і враження він справляє вкрай гнітюче.

Найчистіше море і руїни навколо, поржавілі вивіски, зруйновані готелі. Чимось нагадує Прип’ять, тільки знаходиться в одному з наймальовничіших куточків світу.

Хоча в цілому, Північний Кіпр мало схожий на те, з чим у нас асоціюються окуповані території. Тут представлені міжнародні бренди, на вулицях немає людей зі зброєю, тільки скрізь турецькі прапори.

Ще паралелі з Україною? Один з головних символів війни в Україні – Донецький аеропорт, на Кіпрі – Міжнародний аеропорт Нікосії. Як і в Донецькому аеропорту, тут велися запеклі бойові дії.

Правда, термінал аеропорту не настільки зруйнований, як у Донецьку. На злітній смузі навіть зберігся останній літак кіпрських авіаліній, який так і не зумів полетіти. Зараз територія аеропорту контролюється миротворцями ООН.

І це ще не все. Кубок Кіпру з футболу в 2021 році виграв футбольний клуб Анартосіс. З 1974 року він базується в Ларнаці на грецькій частині острова. Але повна назва команди Анартосіс Фамагуста, тобто він з Північної, турецької частини і все ще сподівається повернутися додому. Донецький Шахтар передає привіт.

Уроки реінтеграції

Кіпрським чиновникам і експертам не подобається, коли у них питаєш про те, чому за 47 років конфлікт так і не вдалося залагодити. При тому, що масштаби і інтенсивність бойових дій з тим же Донбасом тут просто непорівнянні.

– Грекам-кіпріотам і туркам-кіпротам дуже важко довіряти один одному, вже сформувалася культура поділу. І, на мою думку, найбільша проблема, так би мовити слон в кімнаті – це Туреччина, її політика і її амбіції контролювати Кіпр. Кіпр-знаходиться в серці території, яку Туреччина вважає історично своєю сферою впливу, – говорить професор Університету Нікосії Міхаліс Контос.

І тут теж є паралелі з Україною.

– У вас дуже сильний сусід, і у нас теж. Не забувайте, що географія пояснює дуже багато, – підкреслює Андреас Маврояніс, офіційний представник греків-кіпріотів на переговорах по кіпрському конфлікту.

Кіпр знаходиться в самому центрі Східного Середземномор’я, на перетині шляхів з Європи в Африку і на Близький Схід. Контроль над цією територією має істотне геополітичне значення.

Плюс до всього в морській економічній зоні Кіпру недавно ще й газ знайшли, боротьба за видобуток якого тільки ускладнює міжнародні розклади навколо острова.

– Геополітична ситуація в Східному Середземномор’ї така, що Туреччина була і продовжує бути важливим партнером заходу, це велика регіональна сила, з якою рахуються і не хочуть сваритися, – констатує Маврояніс.

Переговори щодо врегулювання конфлікту в глухому куті. Греки-кіпріоти пропонують перетворити державу на Федерацію двох громад, двох зон, двох рівних частин, з обов’язковим виведенням турецьких військ з північної частини Кіпру.

Але турки-кіпріоти наполягають на офіційному закріпленні поділу острова і міжнародному визнанні Турецької Республіки Північного Кіпру.

У такій ситуації найважливіше для греків-кіпріотів ментально не втратити зв’язок зі своїми громадянами по ту лінію розмежування, і цьому нам можна було б у них повчитися.

– Для нас всі кіпріоти – громадяни Республіки Кіпр, всі турко-кіпріоти наші громадяни, це означає, що вони можуть отримати паспорт Республіки Кіпр. Тобто вони громадяни ЄС і можуть скористатися всіма перевагами членства Кіпру ЄС, вони можуть вільно пересуватися по Європі, – підкреслює Маврояніс.

Маврояніс додає, що вони не намагаються зробити їх життя більш важким і нещасним, навпаки вони намагаються зробити його легше, щоб вони бачили перспективи реінтеграції. В іншому випадку вони просто кинуть їх в обійми Туреччини. Вони повинні бачити, що їхнє майбутнє в житті разом з греками-кіпріотами в єдиній країні.

Турки-кіпріоти можуть вільно в’їжджати на грецьку частину острова, отримувати освіту, медичну допомогу, їм доступні всі пільги. Є навіть житлові програми для переселенців.

– Вони отримують фінансові пільги, вони не повинні платити податки в Республіці Кіпр. Це відповідальність Республіки Кіпр піклуватися про турків-кіпріотів незалежно від факту поділу острова. Я вважаю навіть мало допомоги, потрібно робити ще більше, щоб турки-кіпріоти були ближче до Республіки Кіпр. Не на користь Кіпру, щоб турки-кіпріоти ставали біднішими. Якщо це станеться, це створить лише більше можливостей для Туреччини, – вважає Міхаліс Контос.

До речі, на південній частині острова досі обирають, наприклад, мера Фамагусти. Звичайно, така посада швидше номінальна, але сам факт, що про місцеве самоврядування не забувають – показовий і може бути цікавий для України.

У парламенті Кіпру – 30 місць турків-кіпріотів пустують, як і у Верховній Раді України, де немає депутатів з Донбасу і Криму. Але турки-кіпріоти можуть голосувати на виборах Європарламенту, і один з нинішніх представників Кіпру в ньому – турків-кіпріот.

– Час іде, з’являються нові покоління, у яких взагалі немає досвіду спільного проживання в єдиній країні. Час не на стороні вирішення проблеми, але якщо у вас немає додаткових опцій, потрібно продовжувати боротися за те у що вірите, – говорить Маврояніс.

Кіпр показує приклад, що час не особливо і лікує, і що навіть самі квітучі і розвинені райони через затягування конфлікту можуть перетворитися на руїни. Приклад, який так не хотілося б повторювати в Україні.

На Кіпрі живуть дві громади: греки-кіпріоти (близько 80% населення острова) і турки-кіпріоти (18%).

У 1960-х роках між громадами почалися етнічні конфлікти, що підігріваються двома великими державами-патронами Кіпру: Грецією і Туреччиною. У 1974 році радикали з боку греків-кіпріотів організували на острові військовий переворот, а Туреччина відповіла на це прямою військовою інтервенцією.

Турецькі війська зайняли близько 37% території Кіпру. З тих пір острів розділили на дві частини – Південну і Північну. На півдні живуть греки-кіпріоти, на північ вивезли турків – кіпротів.

Через весь острів проходить лінія розмежування, яку контролюють миротворці ООН, її називають зелена лінія.

Південна частина Кіпру – це власне всім нам добре відома Республіка Кіпр, член ЄС і єдина міжнародно визнана держава на острові.

На півночі ж створили так звану Турецьку Республіку Північного Кіпру. Її існування визнає тільки Туреччина. А для всього світу офіційно – це тимчасово окупована територія. Тільки ця приставка тимчасово затягнулася вже на 47 років.