Як Кіркорову з уклоном винесли ключ від Києва

Червень приніс низку знакових подій на фронті гібридної війни. Сама по собі кожна з них навряд може щось означати. Проте всі разом вони можуть дати поживу для роздумів конспірологам. Адже на передову війни ідентичностей вивели, без перебільшення, важку артилерію – Філіпа Кіркорова.

Наприкінці квітня цього року до списку російських артистів, які загрожують національній безпеці України, внесли тамтешнього репера Алішера Валєєва (сценічний псевдонім Моргенштерн). Заборона дала змогу скасувати анонсовані в Україні концерти. Після чого репер у червні почав судитися зі Службою безпеки України. Залишимо за дужками той прикрий факт, що на восьмому році російсько-української війни в Україні теоретично можна анонсувати російські гастролі. 

Натомість інший репер — Василь Вакуленко (сценічний псевдонім Баста) — у червні ж вільно в`їхав в Україну попри протести активних громадян та патріотичних громадських організацій. Це стало можливим, бо заборона на в`їзд Басти в Україну, запроваджена 2017 року через виступи в окупованому Криму, перестала діяти. 

Поки вона діяла, у мережі спалахнув короткочасний, проте помітний у медіа скандал. Донька судді Печерського суду Анастасія Тарасюк записала у травні нецензурне відео, в якому назвала Крим російським, українську музику – лайном, а тих, хто забороняє Басту – бидлом. 

Нарешті, на щастя своїх українських фанатів, Баста таки дав концерт у Києві. Без скандалів і тут не обійшлося. Один із маркетинг-директорів компанії Fozzy Group Слава Баранський підтримав росіянина, висміяв європейські цінності та назвав українську культуру «сільською». Після чого, як повідомляє компанія, втратив посаду й роботу. Чому російських артистів уперто тягне на українські майданчики, хоча до їхніх послуг у кілька разів більша гастрольна територія на батьківщині — питання риторичне. 

Після історії з Філіпом Кіркоровим, про яку йтиметься далі, потроху стає зрозуміло: російські репери проводили в Україні розвідку боєм. Принаймні, збоку їхні дії сприймаються саме так. Адже довкола Кіркорова влаштували танці наскільки дивні, наскільки й брудні. 23 червня російського артиста Мінкульт за поданням СБУ оголошує загрозою нашій національній безпеці. Але вже за тиждень СБУ розвертається на 180 градусів і вже офіційно просить Мінкульт виключити Кіркорова з «чорного списку». Що й сталося. 

Варто зрозуміти: Філіп Кіркоров – це не Баста з Моргенштерном. Вони та подібні до них хіба в Україні мегазірки. У Росії вони мають певний вплив на локальну молодіжну спільноту й власний сегмент шоу-бізнесу. Проте вплив Кіркорова в Росії та на росіян лише на кілька позицій поступається впливу самого Путіна. Жодних перебільшень. Кіркоров у російському шоу-бізнесі – це Путін у політиці. Як і Нікіта Михалков у російському кіно.

 «Коронувала» короля поп-сцени на початку 1990-тих Алла Пугачова, коли юний Філіп став її черговим чоловіком. До того хлопчина був на третіх, у кращому випадку – на других ролях. Хоч з`являвся у популярній в СРСР «Ранковій пошті», куди без корупційних схем не потрапити, проте до того, як за нього взялася Пугачова, не запам`ятався ані піснями, ані навіть зовнішністю. Замолоду Кіркорова плутали то з колегою по цеху Женею Білоусовим, то з метром радянської естради Сергієм Захаровим. 

Натомість Пугачова вивела чоловіка в люди. Кіркоров став її найбільш вдалим продюсерським проектом. І не треба забувати: за популярністю в СРСР Пугачова поступалася лише Володимиру Висоцькому. Принагідно згадаю анекдот, який називає генсека Брежнєва дрібним політичним діячем доби Алли Пугачової. Що означає: з естрадною артисткою рахувалася владна верхівка. Вона була недоторканою – як зараз її екс-чоловік і протеже. 

Більше того. Пугачовій важко закинути пряму пропаганду радянського ладу. Натомість Кіркоров є одним із провідних пропагандистів та популяризаторів «русского мира». Пугачова навряд була і лишається щирою прихильницею Брежнєва, Андропова, Черненка, Горбачова чи Єльцина. Але Кіркоров – демонстративний прихильник Путіна. Він пішов далі своєї кумирки, вчительки та екс-дружини. Він сміливо змішав шоу-бізнес із політикою. Російською політикою. 

Звідси починається історія тісних дружніх стосунків двох артистів – Філіпа Кіркорова та Володимира Зеленського. Про їхню тісну дружбу нагадав сам російський артист ще на початку цього року, образившись, що чинний президент України по старій пам`яті не вирішив питання з забороною на в`їзд. Мовляв, саме Кіркоров свого часу ввів тоді ще актора Зеленського в російський шоу-бізнес і, відповідно, в російський інформаційний простір. 

Хто моніторить інтерв`ю українських артистистів, які давно прописалися в Росії, той не дасть збрехати: абсолютно всі вони зобов`язані Філіпові Бедросовичу. Той-таки Андрій Данилко (сценічний псевдонім Вєрка Сердючка) не раз і не два заявляв: «Буде так, як скаже Філіп, він усе вирішує». В різний час Кіркоров продюсував Ані Лорак, Віру Брежнєву, де-факто кілька років контролює російське представництво на «Євробаченні». Йому зобов`язана купа народу не лише в Росії, а й на пострадянському просторі. Передусім – в Україні. 

І зобов`язання визнаються українською стороною не лише зараз. Звання народного артиста України Кіркоров отримав від президента України Віктора Ющенка за, цитата, вагомий внесок у розвиток культурно-мистецьких зв`язків між Україною та Росією. Забрати це звання в друга Путіна та Зеленського неможливо. Принаймні, так вважає чинний Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. До речі, він сам потрапив наприкінці червня в медійний скандал із расистським присмаком. 

Не слід забувати: СБУ очолює Іван Баканов, друг дитинства і сусід по будинку Володимира Зеленського. З огляду на цю обставину, виведення з «чорного списку» Філіпа Бедросовича, який відкрив «зелену вулицю» в Росії  для бізнесу «Студії Квартал 95», виглядає жестом доброї політичної волі. Якою Кіркоров незабаром неодмінно скористається. 

Адже це вам, повторюся, не Баста з Моргенштерном. Скандал — друге ім`я Філіпа Кіркорова. Перелік скандалів за його участі навіть із короткими описами кожного займе кілька сторінок. Пропагандист «русского мира» неодмінно піде на черговий конфлікт, оголосивши про гастролі Україною. Хіба є концертні майданчики, здатні йому відмовити? Адже Кіркоров – це гроші. Громадські активісти неодмінно почнуть протестувати, але підстав не пустити Кіркорова в Україну більше нема. Те, що він досі народний артист, додасть скандалу перчинки. 

Результат прогнозований: концерт Кіркорова в Києві неодмінно відбудеться. СБУ та Міністерство культури спільно, в чотири руки, винесуть одіозному російському поп-королю на прізвисько Сонцеликий ключі від Києва на оксамитовій подушечці. Здадуть столицю без бою. Виглядає фінал саме таким, і зупинити «естрадний реванш» навряд чи можливо. Бо за Кіркорова, на відміну від російських реперів, стоїть керівництво української держави. Заробітки Сонцесяйному в цій ситуації не важливі, хоча волонтерською акцією ймовірний концерт не назвеш. Значно важливіше – перетнути кордон, довівши інституційну слабкість усього, що стосується захисту інформаційного та культурного простору України.