Чим закінчиться редизайн газових мереж і для чого це потрібно Україні?

В Україні впритул зайнялися пілотними проектами з оптимізації газорозподільних мереж (ГРМ). Редизайн, як називають цей процес фахівці, життєво необхідний для нашої країни – як з тактичної точки зору, так і стратегічної.

Українська ГРМ розвивалася двома «хвилями». Перша – кінець 70-х – початок 80-х років минулого століття, коли почалася масова газифікація населених пунктів, навіть невеликих сіл. Друга хвиля - початок 90-х років. І якщо в радянські часи мережі будували більш-менш якісно, то потім – виходячи з наявних можливостей, ситуативно, без всякого майстер-плану розвитку системи в цілому.

Одним словом, зараз вітчизняна газорозподільна мережа – це понад 350 тис км труб, більшості яких 40-50 років (20% взагалі знаходяться в украй зношеному стані). При цьому часто регіональні мережі - це якісно і технічно різні сегменти. Та про що говорити, якщо газова труба, підведена до якогось дому в селі, може складатися з ділянок різного діаметру – що було під рукою, то і зварили.

Технологічні втрати

Розглядаючи необхідність редизайну української ГРС з тактичної точки зору, слід звернути увагу на те, що спочатку вона була розрахована на прокачку 120 млрд кубічних метрів газу на рік. Але ось уже протягом п'яти років «блакитного палива» прокачується по мережах в чотири рази менше, ніж було розраховано.

Так, в 2020 році, за даними Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), загальне споживання газу в країні склало 29,8 млрд кубометрів.

Споживання газу в Україні в 2019-2020 роках

Але від того, що палива прокачується менше, загальний кілометраж газових мереж не зменшився. Газ сам по собі по трубах не йде, його «проштовхує» такий же газ, але який називають «технологічним».

Для того, що б доставити метан до конфорки кінцевого споживача, необхідно прокачати його через газорегуляторні пункти і газорозподільні станції, знизивши тиск до мінімального. При цьому треба врахувати технологічні втрати на стиках труб і метрологічні втрати на лічильниках, враховувати температурний коефіцієнт і так далі.

Загалом, для доставки газу споживачеві треба підтримувати всю систему цілком, а якщо вона заповнена не повністю, то зростають втрати технологічного газу. Так, при обсягах 120 млрд кубометрів на рік втрати становили 1,2%, при 29,8 млрд – вже 4,8%. А це в кінцевому підсумку відбивається на тарифах і платіжках. Причому прикро – не використовуємо, але все одно платимо.

Виробничо-технологічні витрати

Виходів із ситуації, щоб не росли втрати технологічного газу – два. Або збільшувати загальне споживання газу (а це нам не потрібно, споживаємо, скільки необхідно), або – редизайн. Скоротити саму систему, прибрати зайві стики і газорегулюючі пункти. Зменшити діаметр труб – так зручніше підтримувати необхідний тиск, використовувати сучасні матеріали – той же поліетилен.

Глобальні проблеми

Тепер про те, наскільки редизайн українських газорозподільних мереж важливий зі стратегічної точки зору. На жаль, запуск газопроводу «Північний потік-2», завдяки якому російський газ буде йти в Європу в обхід України, швидше за все, неминучий. Володимир Зеленський заявив, що в такому випадку державний бюджет втрачатиме як мінімум $3 млрд на рік. Але тут є ще одна проблема, яка стосується безпосередньо газорозподільних мереж.

З вересня 2020 року Україна перейшла на імпорт газу через віртуальний реверс - блакитне паливо відбирається з транзитного потоку з Росії до Європи. (До цього, з 2015 року, існував фізичний реверс, коли транзитний газ перетинав кордон України з європейськими державами, міняв власника, а потім повертався назад в нашу країну).

Російська сторона зараз запевняє, що контракт на транзит газу через Україну може бути продовжений після закінчення нинішнього договору в 2024 році. Але як казав ще Отто фон Бісмарк, «Договір, підписаний з Росією, не варто паперу, на якому написаний». Тому цілком можливо, що після 2024 року Україна позбудеться транзитного газу, а значить, виникнуть величезні проблеми і з наповненням газорозподільних мереж.

Природного газу власного видобутку явно не вистачить для збереження навіть нинішнього рівня – близько 30 млрд кубометрів. А значить, необхідно буде використовувати альтернативні варіанти, наприклад – біогаз або водень. Але в останньому випадку редизайн вітчизняних газових мереж тим більше необхідний, адже українські труби в нинішньому їх стані фізично нездатні витримати транспортування цього енергоносія майбутнього.

А оптимізація газорозподільних мереж, в свою чергу, підштовхне до модернізації магістральних трубопроводів, по яких можна буде експортувати український водень в країни Євросоюзу. Нагадаємо, що уряд України вважає експорт водню в Європу одним з пріоритетних напрямків.

Назустріч новій енергетиці

«В даний час дослідженнями можливості транспортування газорозподільними мережами сумішей природного газу з воднем займається Регіональна газова компанія, – розповідає в бесіді з «Главкомом» керівник Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Костянтин Гура. – Аналогічні випробування, тільки вже в магістральних мережах, планує почати і компанія «Нафтогаз України».

Випробування Регіональної газової компанії по використанню водню в газорозподільних мережах почалися ще в серпні 2020 року. Зараз вже зрозуміло, що нинішня система здатна витримати газову суміш з вмістом водню не більше 20%.

«Нам очевидно, що до 2035 року зміниться світова енергетика, структура палива. Це буде екологічно чисте паливо – водень, біогаз, які замінять звичний зараз природний газ. І до того часу наша газорозподільна система повинна бути повністю готова, повинен бути проведений редизайн», – говорить «Главкому» директор зi стратегії розвитку Регіональної газової компанії Станіслав Казда.

Як він розповідає, перші точкові проекти по редизайну РГК почала в кінці 2020 року, до них було залучено п'ять газорозподільних компаній, інвестовано 18,8 млн грн. Підсумкові результати показали, що річна економія коштів від реалізованих проектів по оптимізації мереж становить 10,8 млн грн. На 2021 рік заплановано вісім проектів, залучено 36,2 млн грн інвестицій.

«Ці гроші – кошти самих операторів, в тарифах передбачено окремий рядок на інвестиції, – пояснює Казда. – Але цього, звичайно, вкрай недостатньо, потрібні інвестори. Редизайн всіх газорозподільних мереж – це довгострокова програма, вона вимагає інвестицій близько 200 млрд грн в нинішніх цінах, період окупності – до десяти років. Але без редизайну не обійтися, це операційна ефективність, зниження витрат на обслуговування, а головне – підвищення безпеки і надійності системи».

Андрій Кузьмін, «Главком»