Ні про шоу. Моніторинг токшоу 28 червня — 2 липня 2021 року

Політики більше не хочуть обговорювати заявлені теми ефірів. Вони хочуть сваритися до втрати дихання, мінятися місцями з ведучими та сумніватися в ефективності вакцинації. Ще дзвонив Азаров, радив почитати книги шістдесятих. 

«Пульс» (ютуб-канал Медведчука), 29 червня

Зовнішній вплив, дискредитація вакцин, «русофобія» — пропагандиські наративи медіа Медведчука настільки затерті, що вже майже не викликають емоцій. Єдиний, хто рятує «Пульс» від цілковитого перетворення на п’ять годин білого шуму, — це Микола Азаров. До його історій про оборону Донбасу від каральних батальйонів неможливо звикнути.

Ефір заповнювали: Анатолій Бурмич та Олександр Качний, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Володимир Кацман, колишній кандидат у нардепи від «Опозиційної платформи — За життя». Микола Азаров, прем'єр-міністр часів Януковича, втікач від українського правосуддя. Олег Мусій, колишній народний депутат. Політичні коментатори: Михайло Погребинський, Сергій Годний, Павло Кутуєв, Володимир Цибулько, Віктор Суслов, Олександра Решмеділова. Усього 11 гостей (10 чоловіків та одна жінка).

У глядачів немає жодної причини дивитися «Пульс». Ютуб-канал Медведчука наскільки маргіналізований, що сюди не ходить ніхто, крім його власників, замовних коментаторів (майже всі є в базі «Текстів») та найбільш відчайдушних політиків. Переважно колишніх. Гості «Пульсу» проходять негативний відбір. І токшоу апріорі не може оцінити жодну тему збалансовано та фахово. 

Візьміть, до прикладу, першого спікера цього випуску Володимира Кацмана, списочника ОПЗЖ на останніх виборах, якого тут продовжують оголошувати «заслуженим журналістом». Він коментував рішення Верховної Ради, згідно з яким, міжнародні експерти матимуть вирішальний голос під час відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Думаєте, Кацман аналізував судову реформу, заглиблювався у причини, які привели до таких змін, згадував прецеденти? Звісно, ні, він просто повторював фрази про зовнішній вплив: «Украина проиграла судебную систему», «идолопоклонство перед Западом», «армия зарубежных пенсионеров», «сдача страны под управление», «семипосольщина». Коментатор навіть вирішив, що Польща стала успішною, бо іноземні наглядові ради не обирають їй суддів. Нагадаємо, що Польща буквально входить до Європейського союзу, а це впливає на призначення членів Феміди. І після такого Кацмана титрують «політичним експертом».

Коли намагаєшся згадати ще якусь банальну фразу про зовнішній вплив

Мабуть, одного представника ОПЗЖ виявилося замало, тож ведучі «Пульсу» вирішили додати в розмову з ним ще й позицію партії. Причому зісмішною підводкою: «Давайте ми дамо заяву однієї з політичних сил. Зокрема, “Опозиційної платформи — За життя”». Начебто на каналі ОПЗЖ могли дати позицію якоїсь іншої партії. Ні, тут процитували лише одну думку: «Влада цілеспрямовано здає суверенітет України й судову владу під контроль зовнішніх кредиторів». 

Наступним у студії на відеовключенні  з’явився Михайло Погребинський. Розмова з цим гостем вийшла більш насиченою. Він і жалівся на «нові європейські принципи», зокрема, щодо ЛГБТ+. І розповідав, що російські вболівальники підтримують українську збірну, поки у Львові наливають за поразку Росії. І просував кремлівську позицію, що проти виконання Мінських угод виступає «партія війни». Так, наче сама партія «русского мира» виконала хоча б перший пункт — перестала вбивати українців. Але не в усьому Погребинський був згоден із начальством. Одного разу він процитував Медведчука («Возвратим Донбасс на Украину, а Украину — на Донбас») та заявив: «Мне не нравится это выражение. Потому что я не очень понимаю, что значить возвратить Украину на Донбасс. Это что значит? Это значит, что теперь там запретят все русские школы?» 

Звісно, гість згадав також про «зовнішній вплив» у судовій реформі. І покритикував відкриття ринку землі, мовляв, ще зарано. Але найабсурднішою частиною розмови з Погребинским став піар Андрія Лесика, провінційного представника ОПЗЖ, який славиться перфомансами в Харківській міськраді. Посеред розмови з політичним коментатором ведучий Павло Кужеєв оголосив: «У нас на черзі інформація про те, що член політради “Опозиційної платформи — За життя” Андрій Лесик поспілкувався з мешканцями Харкова». Господи, дивно, що такій тектонічній події не присвятили окреме токшоу. Під час прямого включення на фоні чотирьох бабусь харківський герой повідомив, що в міста є проблеми. А Погребинський пізніше заявив, що Лесик був би гарним мером. Таке враження, що працюють не досвідчені пропагандисти, а аматори, яким заплатили по 50 гривень.

Ви колись бачили людей, яким більш нудно?

Також під час розмови з Погребинським медведчуківці процитували свіжу фейкову соціологію. Якийсь «Інститут соціології громадянського суспільства» (жодної інформації) на замовлення якоїсь West market industrial llc (жодної інформації) виявив, що 56% українців не вважають Україну незалежною. Здавалося б, типова маніпуляція з числами, але навколо цього опитування якась аномальна кількість дурні. По-перше, хоча соціологію презентували під час справжньої прес-конференції, цим займався Олександр Ковтуненко. Це колишній нардеп від «Батьківщини», який тепер принижується на російських токшоу. По-друге, хоча неймінг авторів дослідження й так доволі смішний, під час презентації Ковтуненко додатково заявив, що West market industrial Limited liability company — це американський інститут. По-третє, очевидно, аби додати опитуванню правдоподібності, в його межах також виявили, що більшість українців вважають Медведчука невинним, а ОПЗЖ має практично однаковий рейтинг зі «Слугою народу». Це вже просто неповага до брехні як мистецтва. (Наприклад, Київський міжнародний інститут соціології дає цифри ~20 і 12 відсотків за «слуг» і ОПЗЖ).

Американський інститут намагається виміряти, чи Держдеп уже достатньо захопив Україну

У груповій частині дискусії політичні коментатори повторювали ті самі тези: про соросят у судах, зовнішнє управління, виклик президента Зеленського на килим до Міжнародного валютного фонду. Ну, ви знаєте. Цей шум трохи розбавив Руслан Коцаба, якого напередодні облили зеленкою. Під час включення пропагандист пожалівся на медійників, які називають його прокремлівським. А Олександр Качний побажав, щоб у нас було побільше таких «журналістів» як Коцаба. Чому перше — правда, а друге — кошмар, читайте у нашому досьє.

Ще на цьому ефірі Качний ставив під сумнів ефективність вакцинації. І виконав старий хіт. Минулого березня нардеп в ефірі каналу Медведчука намагався довести лікарці, що та не правильно розповідає про ситуацію з коронавірусною хворобою в Італії. Тепер він доводив уже колишньому міністру охорони здоров’я, що той не розуміється на ситуації в цій же країні. Зазначимо, що минулого разу Качний змінив думку десь за три тижні, побачимо, як піде зараз. 

У вільний від антиваксерства час член ОПЗЖ хвилювався, що в українську територіальну оборону будуть з’їжджатися військові злочинці. А Віктор Суслов заявив, що війну з Росією веде не Україна, а Захід. Як думаєте, це проатлантичні мрії про підтримку з боку союзників, чи проросійська зневага до смертей українців? 

Добивати глядачів традиційно випало Миколі Азарову. Із причин, які складно пояснити навіть найвідданішою роботою на Росію, токшоу «Пульс» регулярно закінчується годинною розмовою із колишнім прем’єром. На цьому етапі ветеран режиму Януковича нагадує найгіршого стереотипного діда, який поїхав від вас у дім для літніх людей, але все одно продовжує дзвонити та вчити жити. Наприклад, Азаров не хоче, аби українці в опитуваннях називали російську мову іноземною. Йому не подобається, коли розповідають про героїв Революції гідності. Він навіть радить «молодежи», що треба почитати. 

Проте Азаров телефонує Україні не лише понити, а й аби передати трішки російської пропаганди. Заявити, що російську культуру створювали й малороси, які потім «стали называться» українцями. Заперечити російську агресію. Сказати про окуповані території: «Граждане Украины создали органы самообороны. Создали их от карательных батальонов». Ведучий Павло Кужеєв на це не відреагував. Можливо, монологи Азарова використовуються для якогось медичного дослідження, і модератор не хоче псувати результати. 

Ви колись могли подумати, що Азаров закінчить цим?

«Токшоу №1» («Україна 24»), 30 червня

Хочете подивитися, як три покоління політиків майже три години з’ясовують, хто з них керував/керує державою гірше? Ви потрапили за адресою.

Сварилися: Олена Шуляк, Євгенія Кравчук, Данило Гетманцев, Юрій Камельчук, народні депутати, «Слуга народу». Олексій Кучеренко, Іван Крулько, народні депутати, «Батьківщина». Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Кіра Рудик, народна депутатка, «Голос». Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Антон Поляков, народний депутат, «За майбутнє». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». Тарас Качка, заступник міністра економіки. Тимофій Милованов, голова наглядової ради «Укроборонпрому». Павло Розенко, ексвіцепрем’єр-міністр. Усього 14 гостей (10 чоловіків та чотири жінки).

Ведучий Василь Голованов кілька разів намагався зав’язати в ефірі суперечку. То згадав про Ларису Ніцой, якій не сподобалася мова українських футболістів. То сказав, що своїми заявами про «зовнішнє управління» в Україні Путін віддзеркалює нашу позицію щодо бойовиків. Нестор Шуфрич навіть відреагував на це розповідями, що президент Зеленський міг просто закінчити війну, і що Росія хоче виборів на окупованих територіях. Та ми знаємо, що хоче, але ж на своїх умовах. Крім того, Шуфрич обмовився (сподіваємося!), що український кордон після виборів встановлять по лінії розмежування. І заявив, що в розумінні військових перші пункти Мінських угод щодо припинення вогню виконані. У розумінні яких військових, убитих? 

Проте справжня «дискусія» не розгорялася, поки політики не перейшли до енергетики. Тут Павло Розенко та Данило Гетманцев одночасно кричали про тарифи за різних влад. Наскільки завзято, що «Слузі народу» бракувало дихання. Потім Тимофій Милованов сварився з Нестором Шуфричем. Останній розповідав: «При мені гривня була по вісім, хлопче». Також Милованов сварився з Кучеренком. Вони з’ясовували, хто з них «клерк», а ще голова наглядової ради знову назвав Юлію Тимошенко «бабушкой коррупции». Ведучий Василь Голованов закінчував цей блок під звуки червоної кнопки та шукав позитив: «Мені приємно, що дискусія гаряча. Це означає, що ми правильно обрали тему». По-перше, це дуже суперечливе питання, хто обрав тему. По-друге, це не була дискусія — люди просто кричали. 

У другій частині ситуація особливо не змінилася. Вікторія Гриб просувала інтереси Ахметова в зеленій енергетиці. Юрій Камельчук зі «Слуги народу» пожалівся на «кріпацьке мислення» українців, які погоджуються на менші зарплати. Та в якості позитивного прикладу згадав про «жовті жилети» у Франції. Ем, член влади  закликав до протестів проти себе? 

Невдовзі після цього Олексій Гончаренко та Юрій Камельчук уже з’ясовували, як їм соромно один за одного. Потім Камельчук кричав на колишнього колегу по фракції Антона Полякова, мовляв, його дії — «лампочки роздавати на окрузі». Сам нардеп із групи Коломойського розповідав про «геноцид украинцев». 

Цікаво, що член «Батьківщини» Іван Крулько в ефірі токшоу послався на книгу «Атлант розправив плечі». Мовляв, там гарно описана шкода тиску держави на бізнес. Це дуже весело, бо найбільш соціальна на словах партія парламенту послалася на ідеологію, яка виступає за тотальний індивідуалізм та, серед іншого, називає отримувачів соціальних виплат «паразитами». Це так само абсурдно, як, наприклад, розширення гасла «Європейської солідарності»: «Армія, мова, віра, возрождение СРСР».

«Присягаюся своїм життям, що ніколи не житиму заради іншої людини», — «Атлант розправив плечі».

«П’ятниця. Вечір» («Наш»), 2 липня

Після того, як Євгеній Мураєв передав «Наш» «трудовому колективу», справи «П’ятниці. Вечір» пішли ще гірше, ніж раніше. Минулого тижня ведучі просто визнавали, що «заплуталися». Цього тижня їх за трибуною підміняли нардепи. Більша частина токшоу нагадувала театр абсурду.

Глядачів розважали: Денис Маслов, Юрій Камельчук, Галина Янченко, народні депутати, «Слуга народу». Юрій Бойко, Олександр Качний, Тетяна Плачкова, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Сергій Власенко, Іван Крулько, народні депутати, «Батьківщина». Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Вікторія Гриб, народна депутатка, «Опозиційний блок». Павло Розенко та Андрій Рева, колишні міністри соціальної політики. Юрій Атаманюк та Валентин Гладких, політичні коментатори. Усього 14 гостей (11 чоловіків та три жінки). 

Можливість для піарних монологів отримав Юрій Бойко. Разом із ведучими він обговорював, хто фінансує «Слугу народу». Жалівся, що в питанні миру влада загнала себе в кут радикальними висловлюваннями. Повторював тези про зовнішній вплив, мовляв, «грантоїди» не представляють українське суспільство, а судова влада остання не була під «внешним управлением». Ведуча Анна Степанець теж розповіла теорію змови, що «західні партнери» контролюють суди й через них тримають усіх «на крюках подвешенными». А ведуча Ангеліна Пичик заявила, що зовнішній вплив «бачать наші сусіди» та подала цитату… Путіна.

Незалежний експерт у питаннях України та Заходу

Закінчити цей треш можна було лише виправданням ще одного диктатора. Тож Бойко разом із ведучим вирішили захистити Лукашенка від України. Гість заявив, що ми мали б дякувати білоруській владі за Мінський формат, а не «шельмовать, как только что-то там произошло». «Что-то там» — це захоплення влади, вбивства протестувальників, репресії, повітряне піратство та захоплення заручників. У фанатів Путіна, звісно, високий больовий поріг, але щоб аж так… Ведучий Володимир Полуєв після цього запитав, як нормалізувати стосунки з Білоруссю. Так наче ми не засуджуємо диктаторський режим, а шукаємо в нього пробачення. 

Перша частина ефіру офіційно стосувалася законопроекту про олігархів, але насправді звелася до взаємних образ. Уже на шостій хвилині розмови Сергію Власенку нагадали, як Юлія Тимошенко розсмішила парламент заявою, що вона не пов’язана з олігархами. Він у відповідь згадав про «гру» Зеленського на роялі. Денис Маслов зі «Слуги народу» не стерпів образи на адресу начальства й поліз у цитати прокурорки про Тимошенко. Власенко згодом знайшов іншу цитату. Сварки між «Батьківщиною» та «слугами» множилися й наприкінці цієї частини Власенко ляпнув Юрію Камельчуку: «А ви такий же наркоман, як і президент ваш?» Пізніше нардеп спробував виправдатися, але, здається, ніхто йому не повірив. 

Тим часом в Олександра Качного була своя боротьба. Йому не подобалися питання про Медведчука-олігарха: він навіть підозрював ведучих у «заказе». Члену ОПЗЖ, як завжди, здавалося, що йому мало дають слово. Він обіцяв «слугам народу»: «Мы скоро будем прокурорами для вас». А потім, після взаємних криків, Качний образився, що Юрій Камельчук не сприймає перспективу бійки з ним серйозно: «В смысле? Дитя, шо значит: “Всмысле, с кем?”» Павло Розенко намагався довести, що «Квартал 95» — олігархічна структура, яка прийшла до влади та тепер впливає на державні рішення. І казав, що Зеленського зробили президентом через «маніпулювання суспільною думкою». А як «Європейська солідарність» агітувала виборців, молитвою?

Крім усього цього, в ефірі пропонували пройти детектор брехні із приводу конвертів. Жалілися, що Антимонопольний комітет очолює «подружка Олени Зеленської». Навіщось включали Олександра Дубинського, якого все одно було майже не чути. Юрій Камельчук поставив під сумнів незалежність мережі «Опора», бо вона, мовляв, працює за «грантові гроші». Та на повному серйозі намагався довести, що опитування президента було майже безкоштовним: «Шо роздруковували? Кілька листочків?» Про будь-кого іншого ми б сказали, що він брутально бреше: охопити половину виборчих дільниць — це не кілька листочків. Але от Камельчук може щиро цього не розуміти.

Модераторів вистачало хіба на звинувачення гостей у балагані та дитячому садочку. Тож нардепи вирішили взяти шоу у свої руки. Точніше, Макс Назаров запропонував вести програму Олександру Качному. Але той відмовився ы до трибуни вийшов Сергій Власенко. Було весело, але трохи анархічно. Якийсь час токшоу мало трьох модераторів.

А ми все думали, кому Мураєв передав «Наш»...

Друга частина програми продовжила ідеї першої, просто з новими учасниками. Виступати до трибуни виходили Галина Янченко та Андрій Рева. Вони ж активно сварилися між собою. Вікторія Гриб стверджувала: «многие западные партнеры» кажуть, що не вже не бачать Україну не карті. Але не змогла назвати, хто саме: «Вері реп’ютебел інтернешенел організейшнс». Тетяна Плачкова голослівно заявила, що для більшості українців слова президента, що ми з росіянами не один народ, занадто категоричні. 

Ведучі кілька разів намагалися виставити українців ксенофобами. То пропонували обговорити пост Олега Семінського, члена «Слуги народу», який сказав, що росіяни матимуть в Україні обмежені права. То хотіли виставити заяву Лариси Ніцой про мову українських футболістів серйозною суспільною проблемою. Також ведуча Анна Степанець пожартувала, що сьогоднішній Зеленський запровадив би санкції проти себе зразка 2014 року.

Жодна тема цієї частини програми — мир, обіцянки політиків, корінні народи — не була обговорена ґрунтовно. А додаткового сюру подіям надавав Іван Крулько, який посеред виступів інших гостей озвучував ситуацію в паралельному футбольному матчі. Дивишся «П'ятницю. Вечір» і стає зрозуміло, чому Мураєв вирішив покинути своє шапіто. 

Токшоу, які не потрапили в моніторинг:

«Український формат» (NewsOne), 30 червня

Гості: Юрій Павленко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Олена Лукаш, міністерка юстиції часів Януковича. Ігор Швайка, колишній народний депутат від «Свободи». Валерія Заружко, народна депутатка, «Радикальна партія». Юрій Дудкін, підозрюваний у державній зраді, політичний коментатор. Володимир Цибулько, Денис Ярославський, Георгій Біркадзе, Кирило Молчанов, політичні коментатори. Усього 10 гостей (8 чоловіків та дві жінки).

«Ехо України» (Прямий), 2 липня

Гості: Софія Федина, народна депутатка, «Європейська солідарність». Марина Бардіна, народна депутатка, «Слуга народу». Кіра Рудик, народна депутатка, голова партії «Голос». Сергій Рудик, народний депутат, група «За майбутнє». Олександр Турчинов, колишній в.о. президента України. Ігор Лапін, екснардеп від «Народного фронту». Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього. Усього 7 гостей (чотири чоловіки та три жінки).