Велика сила малої листівки. Політв'язням Кремля підписали близько пів тисячі поштівок під час Х Книжкового Арсеналу

В одному з кутків Х Книжкового Арсеналу, поміж книжковими вітринами й мистецькими інсталяціями, стоїть стіл. Замість стосів книг на ньому розкидані поштові листівки. Він майже не помітний на фоні яскравих стендів видавництв, але дехто з відвідувачів цілеспрямовано шукає саме його. Тут, під банером проєкту #PrisonersVoice, підписують листівки українцям, які за сфабрикованими звинуваченнями перебувають за ґратами в Росії та в окупованих нею Криму і частині Донеччини й Луганщини.

Таких зараз 111 — саме стільки імен і прізвищ українських вчених, медиків, громадянських журналістів, письменників, правозахисників у роздруківці екселівської таблиці, що лежить на столі. Із цих кількох аркушів (на одному місця замало) можна обрати конкретного адресата. Наприклад, напроти прізвища кримськотатарського активіста Еміра-Усеїна Куку на аркуші волонтери від руки написали, що 26 червня, в один із днів фестивалю, він відзначить у російському СІЗО свій 45-й день народження. Якщо визначитися важко, волонтери пропонують підписати листівку «дорогому другу» або «земляку»; такі пізніше розподілять між в'язнями.

До тексту на листівці є чіткі вимоги: писати російською й без політики. На друге правило одна з відвідувачок із розумінням киває, а от перший пункт вочевидь викликає спротив. Проте мета перемагає принцип, і листівка опиняється в скрині.

Стенд проєкту #PrisonersVoice на Х Книжковому Арсеналі

Стенд працював упродовж усіх п’яти днів ювілейного фестивалю. Паралельно під час Арсеналу відбулися читання листів політичних в'язнів на сцені фестивалю і в етері «Радіо Культура». Загалом відвідувачі Х Книжкового Арсеналу підписали близько пів тисячі поштівок політичним в'язням Кремля, розповіла «Детектору медіа» Наталя Відєнєєва, координаторка проєкту #PrisonersVoice у громадській організації «Центр громадянських свобод». Поштівки із Книжкового Арсеналу, а також «правозахисних вікендів» в Івано-Франківську та Чернігові надішлють разом.  

На фоні 36 тисяч відвідувачів Х Книжкового Арсеналу (стільки нарахувала пресслужба фестивалю) кількість листівок може здатися незначною. Натомість стенд відвідало чимало відомих людей. Зокрема листівки політичним в'язням Кремля надіслали президент Володимир Зеленський, прем'єрміністр Денис Шмигаль, експрезидент Петро Порошенко, експрезидентка Литви Даля Грибаускайте, письменник Сергій Жадан, письменниця Ірена Карпа, а також чимало журналістів і медійників (розповіли про це у фейсбуку).

Письменниця Ірена Карпа

На подив Наталі Відєнєєвої, поштівки здебільшого підписувала молодь 20 – 25 років. Слова (а іноді слово) підтримки писали й діти.

Проєкт #PrisonersVoice — частина однойменної глобальної акції. Він привертає увагу світової спільноти до українських політв’язнів, які перебували або досі перебувають в російських тюрмах, та до порушення Росією міжнародного законодавства прав людини.

Ініціатива бере початок із 2014 року. Тоді громадська організація «Центр громадянських свобод» запустила інформаційну кампанію #LetMyPeopleGo, щоб висвітлити політичні переслідування українських громадян у Росії, Криму і на Донбасі. У 2018 році, коли український кінорежисер і політв’язень Олег Сєнцов оголосив голодування, ЦГС запустив міжнародну ініціативу #SaveOlegSentsov. Після звільнення з в’язниці та повернення з Росії Олега Сєнцова в 2019 році ініціативу перейменували на #PrisonersVoice. Мета залишилася незмінною: звільнення всіх українських політичних в’язнів Кремля.

З кореспонденцією для ув'язнених — листами й поштівками —у #PrisonersVoice працюють упродовж всього року. Зокрема щороку взимку ЦГС оголошує тримісячний марафон писання листів політичним в'язням. Так активісти пропонують українцям поділитися своїм теплом і святковим настроєм із тими, хто стрічає новий рік у неволі. На масових заходах на кшталт Книжкового Арсеналу відвідувачам пропонують заповнити поштівку, однак не вказувати конкретного адресата.

«Що це їм дає? По-перше, звісно, це показує, що ми їх пам'ятаємо, піднімає настрій. По-друге, ці листівки покращують становище політв'язнів. Здавалося, така дрібниця, але ні. Так ми підвищуємо увагу до політичного в'язня, і вже, скажімо так, керівництво пенітенціарного закладу задумається, чи дозволяти собі щось зайве щодо нього. Якщо до в'язня прикута увага через кореспонденцію, вони розуміють, що цей в'язень не сам, і їм важче виконувати катування. Так поштівки працюють для в'язня», — розповідає Наталя Відєнєєва.

Однак до адресатів доходять лише близько третини поштівок, розповіла «Детектору медіа» Наталя Відєнєєва. Причина — заскладні процедури в російських інституціях. Найкраще, пояснила Наталя, надсилати листи й поштівки через родичів і адвокатів політв'язнів. Крім того, додає Наталя Відєнєєва, треба бути обережним не лише зі змістом листа, а й із зображенням на поштівці: «Поштівки для акції обирали так, аби там, не дай Боже, не було якогось зайвого напису чи мапи України з Кримом. З вишиванками старалися не купляти: декілька штук потрапило і невідомо, пропустять чи ні. Через цензуру проходять лише листівки з аполітичним текстом і зображенням. Навіть не всяка листівка з Укрпошти підійде, тому що це можуть розцінити як агітацію». Тож учасникам акції дісталися поштівки без написів українською мовою та з нейтральними зображеннями: пейзажами, квітами, тваринами. Особливо символічними виглядали поштівки зі світлиною ведмедя.

У #PrisonersVoice планують і далі співпрацювати з Книжковим Арсеналом, сказала координаторка проєкту. Уперше марафон листів на фестивалі організували в 2019 році (у 2020 році фестиваль не відбувся через коронавірусну епідемію). Тоді відвідувачі написали приблизно стільки ж листівок, однак цьогоріч до проєкту долучилось більше знаменитостей, зауважила Наталя Відєнєєва. Вона додала, що проблема політичних в'язнів потребує постійної медійної підтримки, оскільки суспільство швидко втрачає до неї цікавість: «Якщо ми мусуємо тему, у тому числі за допомогою журналістів, то увага суспільства зростає. Якщо ні, то люди займаються своїми справами. Треба постійно нагадувати, адже люди звикають. Ви самі розумієте, сьомий рік».

Фото: Prisoners Voice / Facebook; Анни Єгорової