"Час тирана" стане відповіддю на пошлість "Слуги народу"

Історія – це не вчителька, а поліцейський. Карає народи, які не чують голосу минулого.Так вважає письменник, колишній посол України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі Юрій Щербак. На Х Міжнародному фестивалі "Книжковий арсенал" у Києві презентував оновлену редакцію роману "Час тирана. Прозріння 2084 року". Це заключна частина фантастичної трилогії "Час". Вийшла в київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".Дія антиутопії відбувається впродовж 2077–2084 років, у період та після глобальної війни. Головний герой – генерал військової розвідки Ігор Гайдук, який стає диктатором України."Твір продовжує сюжетну лінію попередніх двох романів, де за гротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих подій майбутнього. Автор має широкий кут зору на проблематику міжнародних відносин. Щедро використовує цитування таємних документів, які розкривають цинізм та подвійні стандарти гравців політичної сцени. Подає своє парадоксальне бачення того, що може статися з Україною і світом", - йдеться в анотації.Весь час думаємо: ми вже відомі у світі чи ні? Та дуже відомі. На нас дивляться сотні розвідок, працюють над Україною в генеральних штабах‒ Ми як країна ще не відбулися, не стали самодостатніми й вільними. Сьогодні все ще окуповані російською мовою та навіть гірше – ментальністю. Совєцькими догмами, стереотипами, брехнею від влади, яка хоче будувати не Україну, а Малоросію, - каже Юрій Щербак.Ми повинні думати весь час про високе. Я розумію, що це дуже немодне слово. Але повірте мені, що історія – це не вчителька, яка каже дітям, як треба діяти в тих чи інших обставинах. А жорстокий поліцейський, який спочатку мовчить, а потім жорстоко карає народи, які не чують голосу минулого. І нас сильно карає. Бо часто ігноруємо уроки.Маємо комплекс меншовартості. Живе в нас, бо ми ще не повністю незалежні. Весь час думаємо: ми вже відомі у світі чи ні? Та дуже відомі. На нас дивляться сотні розвідок, працюють над Україною в генеральних штабах. Увійшли у цей світ тисячами доріжок і зв'язків.Ми зараз усюди. Наприклад, у США зустрічав українця-командира американського атомного бойового ударного підводного човна. Ви можете собі уявити? Ми просто самі недооцінюємо себе і свою націю. Але я проти самозвеличення. Маємо бути іронічними, скептичними, критичними щодо себе. Бо багато гріхів за нами є. Але не повинні принижуватися. А розуміти, що ми народ, який має майбутнє і який переможе.Українець стає суб'єктом світової політики, її активним гравцем. Заходить у тканину історії та починає її перетворювати‒ Трилогія про генерала-хорунжого Ігоря Гайдука захопила з перших сторінок. Це українська "бондіана", - говорить дипломат Данило Лубківський. – З вихором шифротелеграм, поворотів сюжету й дивовижних алюзій. Де українець постає динамічним, хоробрим героєм. Де звучить голос українців як глобальної нації.Манера подачі й розмови з читачем нагадує найкращі зразки світової фантастики. Інтонації, схожі на Роберта Шеклі та Рея Бредбері, зачаровують, і раптом починаю реготати від дотепності тексту та образів.Українець стає суб'єктом світової політики, її активним гравцем. Заходить у тканину історії та починає її перетворювати. Тут для мене Щербак споріднений ще з двома іменами. Валерія Шевчука та Юрія Косача, який з такою ж могутньою творчою фантазією демонструє українську присутність у світовій історії в час Богдана Хмельницького. Усю тріаду сьогодні друкує "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Це шиплячий казан, з якого проривається українська пристрасть і суб'єктність.Можна знайти спосіб донести образи Щербака широкій аудиторії. Це дуже кінематографічний роман. Цікавий для того, щоб перевтілити в серіал. Вийде прекрасна відповідь на пошлість "Слуги народу".Немає такої халепи, яка б могла трапитися зі світом, яка не відбулася в романах Щербака. Передусім стосуються України. Виписана точно і безжально‒ Трилогія Юрія Щербака - це наша "Вогнем і мечем", тільки через понад 100 років і не про минуле, а про майбутнє, - каже поет і перекладач Юрій Лисенко. - Епопея мала б увійти в основу ментальності сучасного українця так, як твори Генрика Сенкевича - у польську. Бо у нас поки проблеми з тим, щоб щось витіснило Кіркорова.Немає такої халепи, яка б могла трапитися зі світом, яка не відбулася в романах Щербака. Передусім стосуються України. Виписана точно і безжально. З цілою галереєю держиморд, зрадників, поганців, дебілів, дегенератів і хитрунів.Уявіть собі: на чолі держави стоїть гетьман з усією національною символікою, а за ним – група олігархів, яким наплювати на все. Це злі люди, кожен з яких – "смотрящий" за певним регіоном, яким володіє. Більшість населення є кріпосними. Це ні в кого не викликає жодних сумнівів. А особливо патріотично налаштовані українці можуть виїхати у спеціальні резервації. Там грають на кобзах, танцюють гопака, співають пісень, їдять борщ з галушками – усе прекрасно, національне життя буяє. Єдине, що не мають права виїжджати за межі своєї резервації. Якщо виявив бажання жити у справжній етнографічній Україні, ти туди пропадаєш назавжди.Найвиразніший персонаж – полтавський генерал Тарас Галушка, який керує сектором безпеки. Водночас бізнесмен, який ліпить галушки й вареники і пропагує їх по всій Україні. Страва у нього в центрі свідомості. Здавалося б, цього досить для того, щоб змалювати образ обмеженого псевдопатріота. Але цей хлопець – ще й наркобарон світового масштабу. Крім того, спокійно продає Україну – і росіянам, і мусульманам.Якби я був міністром освіти, весь випускний клас щотижня учні писали б твір про образи трилогії "Час". Скажімо, бутафорського гетьмана, цинічних олігархів чи дурних хуторянських зрадників. Але щоб читати 1500 сторінок, передусім мають бути цікавими. Тут усе бігає, стріляє, міняється по сто разів. Весь час несподівана і парадоксальна дія.Твір мав би викликати фурор і стати знаменитим, настільною книжкою для кожного. Бо нарешті з'явився суперхіт вітчизняної літератури. Проте ніхто не повідомив суспільству, що в нашій культурі трапилося щось красиве і корисне.Я б хотів, щоб наше суспільство, особливо молоді люди, не задихалися в цій країні. Щоб ми створили нарешті Україну як нормальну європейську демократичну процвітаючу державу‒ Сьогоднішня розмова - ковток свіжого повітря для людини, яка мала 75 відсотків враження легень і задихалася весь час, - додає Щербак. - Я б хотів, щоб наше суспільство, особливо молоді люди, не задихалися в цій країні. Я розумію, коли хочуть виїхати. Не засуджую. Але тут має бути чиста атмосфера. Щоб ми створили нарешті Україну як нормальну європейську демократичну процвітаючу державу.‒ Після прочитання третього "Часу" мене не покидає думка: що було далі з Гайдуком? – звертається до автора директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Іван Малкович.‒ Не скажу. Напишу, отоді дізнаєтесь.‒ Власне цим питанням я й хотів би спонукати до написання. Ювілейний "Книжковий арсенал" відбувся з 23 до 27 червня. Проходив у столичному комплексі Мистецький арсенал. Свою продукцію представили 145 видавництв. Відбулося понад 300 подій - презентацій, дискусій, концертів, перформансів, лекцій. Захід відвідали близько 36 тис. людей. Ще 39 тис. глядачів долучилися до подій онлайн.