«Типові журналісти»: від телеграм-каналу з медійними вакансіями до мультиплатформного проєкту

Журналістка й комунікаційниця Лілія Боднар заснувала проєкт «ТЖ/Типові журналісти» позаторік. Спершу він замислювався як телеграм-канал для поширення вакансій та можливостей, адресованих медійникам. Але з часом переріс у щось більше й тепер пише про розвиток у медіа, ініціює онлайн- та офлайн-заходи, моніторить зміни цифрового світу, ділиться лайфхаками тощо.

«ТЖ» існує одночасно в кількох вимірах. Телеграм-канал, із якого починалися «ТЖ», залишається улюбленою платформою команди. «Це місток між тими, хто шукає, й тими, хто створює, — пояснює Лілія Боднар. — В Україні багато громадських організацій, проєктів, ресурсів, але здебільшого вони не займаються щоденним анонсуванням медійних подій чи поширенням вакансій». 90 % контенту для телеграм-каналу команда шукає й добирає самотужки, шукаючи оголошення на «Детекторі медіа», сайтах Інституту розвитку регіональної преси, Інституту масової інформації та інших медійних організацій. Деякі заходи рекомендують навіть не організатори, а читачі, побачивши, що редакція пропустила цікаве оголошення.

«"ТЖ" публікує анонси всіх релевантних подій, які є безкоштовними, — розповідає Лілія. — Якщо це якась не дуже медійна тема, скоріш за все, відмовляємось. Платні події анонсуємо тільки за гроші з відповідним маркуванням "на правах реклами". Ми також маркуємо партнерські матеріали. Радо співпрацюємо з людьми, медіа та громадськими організаціями, які просять анонсувати їхні події. Але просимо за можливості розповісти і їхній аудиторії про нас. Це допомагає знайти нових читачів», — розповідає Лілія.

Інстаграм проєкту пропонує креатив: «інгредієнти», які псують текст; найпоширеніші фрази, від яких хвилюються медійники; комікси про журналістське життя та багато іншого. На фейсбук-сторінці діляться освітнім, мотиваційним та розважальним контентом. На сайті можна знайти огляди соцмереж, поради, історії журналістів та ЗМІ. Раніше на цих платформах команда «ТЖ» поширювала освітній контент, але з часом стало ясно, що це невдала стратегія. «Наприклад, у нас була рубрика "Спеціалізація", де експерти надавали коментарі про скіли, літературу, фільми тощо. Це було дуже ресурсозатратно, а результати не відповідали очікуванням. Освітній контент дуже складно сприймати, особливо коли людина заходить в інстаграм розважитись і відпочити. Тому ми змінили формат», — розповідає засновниця «ТЖ». Тепер в інстаграмі більше коміксів та інтерактиву, а на фейсбуку додалися меми. За словами Лілії, після зміни контенту та стилю ведення сторінок показники покращилися: люди більше лайкають, поширюють, коментують.

Ще один напрям роботи «ТЖ» — челенджі. Наприклад, #пиширедагуй, #фотографуйдивуй, #говоризнімай. Учасники челенджів публікують свої роботи та переглядають, як виконують завдання інші. А ще знайомляться одне з одним. «У нас була ситуація, коли дівчинка знайшла собі кавалера за допомогою челенджа. Потім з ним розійшлася, але ми жартували, що колись було "Nokia Сonnecting People", а тепер — "ТЖ Connecting People"», — розповідає Лілія Боднар. Учасники челенджів отримують менторську підтримку. У листопаді 2020 року фідбек учасникам челенджа #фотографуйдивуй 2.0 надавав оператор Назар Салабан, а в липні 2021 року менторкою #говоризнімай стала тренерка з ораторського мистецтва Віра Оленєва.

У серпні 2020 року «ТЖ» влаштували Медіапікнік, який зібрав у Києві медійників зі столиці та регіонів. Щоправда, карантин поки що стримує команду від нових офлайн-заходів.

Власне, команда «ТЖ» — це шестеро медійниць, кожна з яких має свої обов’язки в проєкті. Склад команди мінявся вже не раз, тому Лілія розробила механізм пошуку й запрошення нових людей.

«Аби потрапити в команду, потрібно мати стимул до змін, проукраїнську позицію і розуміння, хто ми і що робимо. Для нас важливо, щоб людина була адекватною, мала такі ж цінності, як ми, та бажання зростати. В анкеті ми завжди ставили три ключові питання: "Які медіа ви читаєте? ", "За якими журналістами стежите? ", "Чи є у вас досвід роботи в медіа? ". Якщо людина відповідала, що дивиться канали Медведчука та читає проросійські сайти, то зазвичай не проходила відбір. Та найчастіше відмовляли, бо людина не аргументувала, чому ми маємо обрати саме її, або ж не знала нічого про наш проєкт», — розповідає Лілія про принципи добору.

Через волонтерську команду «ТЖ» пройшло чимало людей — політологинь, історикинь, філологинь, — які хотіли з’ясувати, чи журналістика — це їхнє. Робота у виданні допомагала їм пізнати медіасвіт, навчитися писати й вести соцмережі, працювати в команді. Ці люди тепер переважно працюють в інших медіа.

Люди, які приходять працювати в команду «ТЖ», здебільшого початківці. «Вони переживають, що їх розкритикують, не мають сміливості, аби щось створювати. Тому нашим внутрішнім кредо стало "більше відваги": не боятися, не панікувати», — каже Лілія.

«ТЖ» — за гендерну рівність, але команда зараз складається лише з дівчат. «Нас це непокоїть, — коментує Лілія. — Але ми маємо символ проєкту — панду Кирила, хоча б одного чоловіка :) У проєкті було кілька хлопців, класних командних гравців, але вони швидко від нас ішли. Зазвичай просто зникали й не виходили на зв’язок. Можливо, їм некомфортно в дівочому колективі, ставало нудно чи, може, їм цікавіше писати про інші теми».

У вересні 2020 року у проєкту з’явилася редакційна політика. Раніше, каже Лілія Боднар, ці принципи існували в її голові, а потреба в публікації виникла, коли «ТЖ» почали просити публікувати вакансії проросійських медіа. «Коли ми просто відмовляли, нас часом звинувачували, що ми не даємо читачам права вибору, де працювати, — розповідає засновниця «ТЖ». — Тоді ми зрозуміли, що найкращий вихід — пояснити на сайті, з ким ми не співпрацюємо». У переліку тих, із ким «ТЖ» не співпрацює, — політичні партії, проросійські медіа і релігійні організації.

Ще один фільтр — мова. В пріоритеті в «ТЖ» українське та українськомовне. «Якщо ми анонсуємо проєкти в телеграмі, то перевіряємо, якою мовою вони ведуться. Ми за те, щоби популяризувати українське. Якось нам запропонували партнерство з телеграм-каналом, який публікує вакансії. В обміні підписниками ми нічого поганого не бачимо, але коли вивчили ресурс, то побачили: 70 % дописів — запрошення працювати в російських компаніях. Для нас це стовідсоткове табу», — каже засновниця «ТЖ». Співпрацю з цим каналом відклали до того часу, коли він припинить співпрацю з російськими роботодавцями.

Головні проблеми «ТЖ» — брак часу й грошей. Адже проєкт не є основною роботою для членкинь команди, тож вони не можуть займатися його розвитком у робочий час. «Ми витрачаємо на "ТЖ" пів години чи годину на день, на вихідних можемо довше посидіти над завданнями та ідеями, — каже Лілія. — Зараз кожна з нас визначає, скільки вільного часу може приділити проєкту». Гонорарного фонду в «ТЖ» немає, тож людям, які пропонують писати тексти за гроші, редакція вимушена відмовляти. Поки що, за словами Лілії, команда працює над утіленням ідей, які дозволять заробляти гроші. Проєкт намагається збирати гроші на патреоні (але патронів поки що немає), публікує рекламу та продає брендовані речі — футболки, сумки, чашки тощо.

Від напрямів, які забирають багато ресурсів і не дають шансів на монетизацію, довелося відмовитися. «Наприклад, ми призупинили ютуб-канал, адже щоб випускати справді класні відеоролики, потрібна професійна техніка й людина, яка цим займатиметься. Боляче було закривати телеграм-канал “Медіасалат”, який ми зробили для довших текстів, коли ще не мали сайту. Багато рубрик із нього ми перенесли в соцмережі, деякі скоро з’являться на сайті», — розповідає Лілія.

Молодіжні / студентські медійні ініціативи на зразок «ТЖ» частіше занепадають, аніж переростають у професійні проєкти, адже зазвичай у їхніх творців рано чи пізно змінюються пріоритети, а мотивація для волонтерської роботи нетривка. Команду «ТЖ» від того, щоб опустити руки й закинути проєкт, втримує позитивна реакція читачів: «Коли нам пишуть хороші відгуки, коли люди репостять, лайкають, коментують, це нас завжди заряджає та мотивує. Наша єдина втіха — реакції наших читачів і читачок».

Лілія згадує, як торік одна з читачок завдяки оголошенню на «ТЖ» влаштувалася на Суспільне. «Ми опублікували це повідомлення двічі. Спершу читачка подумала, що ця робота не для мене, а коли побачила вакансію вдруге, вирішила спробувати. Коли її взяли, написала пост подяки "ТЖ"», — розповідає вона.

Якось на прямий етер в інстаграмі редакція запросила Дарину Кучер — журналістку й колишню ведучу ранкової програми на Суспільному в Дніпрі, яка розповідала про свою роботу. «Пізніше глядачка ефіру, зустрівшись із Дариною на тренінгу у Львові, подякувала "ТЖ" за знайомство з класною людиною», — розповідає Лілія. За її словами, є кілька видань, які поширюють вакансії та знаходять працівників тільки через телеграм-канал «ТЖ».

У майбутньому Лілія Боднар бачить «ТЖ» фінансово незалежною «онлайн-медіабібліотекою», де читачі знаходитимуть усе — від книжок до фільмів, від порад зі спеціалізації до спільноти, вакансій та можливостей.

«Зараз про нас знає менше людей, ніж могло б. Але ми сподіваємося, що вже найближчим часом вийдемо на новий рівень і зможемо показати людям потужні партнерства й спецпроєкти. Ми хочемо виготовляти ще більше журналістського мерчу, який будуть купувати і який ми зможемо надсилати й в інші країни. Доробляємо "[Не] типову мафію" — нашу першу настільну гру. Маємо ідеї для наступних суто медійних ігор. Також запустимо спільноту, в якій гуртуватимемо початківців із досвідченими менторами, слухатимемо лекції, виконуватимемо практичні завдання. Буде й декілька навчальних курсів — як про журналістику, так і на суміжні теми», — розповідає Лілія.