Злочинець чи заручник ситуації: подробиці про справу голосіївського стрілка

8 липня відбувся суд на так званим голосіївським стрілком, який поранив із рушниці поліцейського, двох цивільних осіб, а потім забарикадувався у квартирі і підпалив її.

Охоронцям довелося одягнути бронежилети, адже суд у цій справі зібрав стільки охочих, що ледве не доходить до бійки.

Головним фігурантом є 38-річний Іван Мартинюк, який спокійно та виважено просить вибачення за скоєне.

– Дуже шкодую, дуже шкодую, але на жаль так сталося. Я свою вину відчуваю, але сподіваюся на чесний розгляд справи, – розповідає обвинувачуваний.

У цій стрілянині посеред Києва все не так просто, вона почалася із дзвінка Івана Мартинюка за номером 102.

Чоловік запевняє, що хтось ломиться до нього в квартиру і благає патрульних приїхати якомога швидше.

Патрульні стукають у квартиру до Івана та хочуть, аби він відчинив двері. Начебто, жодних спроб зламу або ж силового проникнення, але виявляється, що все відбувалося все за дещо іншим сценарієм.

Разом з патрульними на виклик приїхали і співробітники приватної охоронної фірми.

– Надавали послугу особистий Шериф тій людині яка хотіла разом з поліцією потрапити в квартиру. Ми побачили нашого замовника і співробітників поліції які брали участь у відкритті двері в квартиру, – розповідає засновник охоронної компанії Дмитро Стрижов.

З нагрудних камер співробітників приватної охорони добре видно, як патрульні допомагають якимось незнайомим людям, які намагаються прорватися в квартиру Івана. 

Вони закривають дверне вічко аркушем паперу, підтримують гумовою палицею і саме цієї миті лунає постріл.

Далі до будинку біжать спецпризначенці, ЖК перекривають і ведуть перемовини з забарикадованим чоловіком, а за годину починається штурм.

У суді прокурор де-факто підтверджує: патрульні дійсно приїхали допомогти гостям Івана Мартинюка.

– В приміщенні коридору перебували працівники поліції і вимагали, щоб останній відчинив двері і вийшов з квартири з метою проведення огляду на підставі рішення суду, – каже прокурор Голосіївської окружної прокуратури Києва Володимир Вінніков.

А той самий Іван Мартинюк вже рік був справжнім заручником у цій квартирі. Купив її у кредит, через проблеми в сумнозвісному банку Дельта – платежі зупинилися, а збанкрутілий банк взяв і продав його квартиру.

Поки судилися, Іван взагалі не виходив із помешкання, бо квартиру будь-якої миті могли захопити нові власники.

Їжу добровільному бранцеві передавали сусіди, а друзі навіть доправляли харчі квадрокоптером.

Коли Івана котре прийшли викидати, з ним була його цивільна дружина.

– Ніяких посвідчень особи пред’явлено не було, ніяких процесуальних документів пред’явлено не було, на підстав яких можна було б судити, що це документ дозволяє якимось особам невідомим проникати в чуже житло, – каже жінка.

Іван каже, що попереджував про свій намір стріляти і це був крайній захід.

-Кажу прямо  – поліцейські допомагали зламувати двері, хоча мали захищати порядок і безпеку громадян, власне я знаходився у своєму житлі.

Я вимушено вистрілив, на жаль, але це була крайня міра, я про це попереджав. Я кричав через двері, що в мене є зброя, я попереджав, що буду стріляти, злам продовжувався. Я був впевнений, що саме поліцейських нема за дверима я сподівався, що вони слідкують за цим, але точно не є учасниками самого зламу, – розповідає підозрюваний. 

Івана на два місяці відправили у СІЗО, а от що буде з квартирою за $150 тис. – невідомо. Поки помешкання опечатали, і охорона комплексу туди нікого не пускає.