Чим небезпечні «крафтові» продукти з ринку

Улюблена справа багатьох українців на вихідних – ходити на закупи. Такі традиційні походи сформували в більшості думку, що найкращі продукти – у фермера, “з грядки до столу”. Чи відповідає це дійсності? Пандемія дещо внесла свої корективи, але досі є чимало покупців, які готові витратити цілий день на базарі та в магазині в пошуках найчервонішого яблука, найсмачнішого сиру чи найсвіжішого м’яса.

Знаючи про любов господинь до всього домашнього, виробники намагаються одержати з цього зиск, додаючи до назви свого продукту слова «фермерське», «локальне» чи «крафтове». До того ж фермерські продукти виглядають «душевними», красиво викладені у плетеному кошику чи упаковані невеликими порціями, вони викликають довіру. А продавця ми зазвичай знаємо в обличчя чи на ім’я, щодня бачимо на ринку дорогою з роботи.

У пошуках смачних продуктів, треба дбати ще й про їх безпечність. Що ж треба знати, щоб вибирати фермерські продукти харчування свідомо?

Фермерське, локальне, крафтове. Чи є різниця?

Фермерські продукти, як зрозуміло з назви, вирощують і виготовляють на фермах, у багатьох випадках це сімейні ферми, на яких усі обов’язки розподілені між членами однієї родини. Як правило, такі продукти виробляються дрібними чи середнього розміру партіями. Через це часто споживачі вважають, що фермерські продукти виробляються «як для себе».

Крафтові продукти подібні до фермерських. Основна відмінність у тому, що крафтові продукти виробляються невеликими партіями без застосування технологій, які притаманні промисловим виробникам. Термін «крафт» прийшов до нас із США зі сфери пивоваріння й означав авторське пиво, зварене вручну. Сьогодні крафтові продукти харчування можуть пропонувати невеличкі магазини чи заклади харчування, інтернет-сайти, базари.

Також трапляється термін «локальні» чи «місцеві» продукти. Локальний продукт — це такий, що виготовляється в певній місцевості та може передавати традиції чи особливості регіону. Наприклад, карпатський мед, херсонський кавун. Місцеві виробники звикли збирати врожай, коли він максимально дозрів, та одразу передавати на продаж. Обсяги виробництва теж невеликі, тому передбачається, що продукція завжди свіжа.

Але обираючи фермерське, крафтове чи локальне, люди мають розуміти, що жодне з цих визначень саме по собі не означає, що продукт безпечний. Про безпечність продуктів харчування свідчить не стільки належність продукту до фермерських, крафтових чи локальних, скільки відповідальне ставлення до процесу виробництва, місце реалізації та підтверджуючі документи.

Смачний — значить безпечний?

Яким би не був «душевним» фермерський продукт чи його виробник, при виборі варто зважати не лише на смак. Смакові характеристики продукту й безпечність — не синоніми.

Безпечний продукт — це той, який не чинить негативного впливу на здоров’я людини. Так безпечний помідор чи огірок може бути «пластмасовим» на вигляд і «ніяким» на смак, і навпаки, запашний, червоний, м’ясистий помідор може виявитися небезпечним для здоров’я.

Виробник має зважати на різні фактори, що впливають на безпечність продукту.

Небезпечним продукт стає під дією біологічних, хімічних і фізичних груп факторів. Біологічними вважаються патогенні мікроорганізми, які за деяких умов шкодять споживачеві. До хімічних груп факторів належить пестициди, антибіотики, алергени, солі важких металів тощо. А фізичні – це безпосередньо предмети, які там не повинні бути і які можуть пошкодити слизову оболонку чи інші органи. Якщо всі ці фактори відсутні або не перевищують норми, то продукт може вважатися безпечним.

Коли ж мова заходить про смакові характеристики продукції, то смачно чи не смачно — це лише суб’єктивна думка споживача. Очевидно, що смакові характеристики не регулюються нормами на державному рівні, але виробник може досліджувати очікування покупців і відповідаючи на них, робити свою продукцію такою, що має більший попит.

Так, фермерський продукт може бути безпечним, але не смачним; смачним, але небезпечним, і, зрештою, безпечним та смачним.

Як обрати безпечне та смачне?

Нове харчове законодавство встановлює базові вимоги до безпечності харчових продуктів. Основною вимогою є відповідальність будь-якого фермера, локального чи крафтового виробника за безпечність харчових продуктів, які він виготовляє, і його зобов’язання — запровадити всі необхідні для виробництва заходи, щоб харчовий продукт не завдав шкоди.

Проте покладатись лише на відповідальність виробників не варто. Споживач теж має відповідальність — свідомо обирати безпечні продукти.

Що може зробити споживач:

???? Свідомо обрати місце, де купувати продукти харчування. Не купувати продукти на стихійних ринках. Іти на закупи до спеціально обладнаних місць торгівлі.

???? Вивчати інформацію про продукт і правильне його використання (дотримання умов зберігання, правильне споживання, відмова від споживання протермінованих продуктів).

???? Запитати в продавця підтверджуючі документи.

???? Ставити виробникові запитання, наприклад:

-Чи зареєстрований він як оператор ринку харчових продуктів у Держпродспоживслужбі України? Це дає гарантію, що діяльність ведеться законно та контролюється з боку держави.

-Чим саме захищає та удобрює рослини? Чи проводить лабораторний контроль продукції, а також землі, води, яка використовується у виробництві?

-Чи впроваджені вимоги міжнародних стандартів щодо систем управління безпечністю харчових продуктів (ISO 22 000, GLOBALG.A.P. тощо)?

Відповідальність за безпечність продуктів харчування лежить на всіх учасниках: виробникові, постачальникові, продавцеві та споживачеві.

Щоб дізнатися більше про те, як обирати безпечні продукти харчування чи перевірити свої знання про безпечність харчових продуктів, зверніться по допомогу до Фермер Бот, де зібрано основні питання, міфи, рекомендації та корисну інформацію про безпечність продуктів харчування.