“Глобалізація на віки вічні?”: Читайте уривок із книги Фаріда Закарії про світ після пандемії

Фарід Закарія — редактор тижневика Newsweek International й один із найбільш впливових і популярних американських політичних аналітиків. В українському виданні "Наш формат" вийшла друком його книга "10 уроків для світу після пандемії", яку у 2020 році назвали "Найкращим нон-фікшн" за версією Amazon.

У новій книзі Фарід Закарія розмірковує над тим, що чекає на людство в постпандемічний час, і який вплив на поширення Covid-19 мала природа. Також автор на прикладі таких країн як Південна Корея і Тайвань аналізує, чому їм вдалося швидко приборкати поширення коронавірусу. Це книжка не лише про пандемію, а й про світ, який народжується.

Ми публікуємо уривок із книги "10 уроків для світу після пандемії", в якому автор розповідає про взаємозв'язок між пандемією та глобалізацією, і намагається дати відповідь на запитання: "Що чекає на людство далі?".

Глобалізація на віки вічні?

Людська істота не хоче і не вміє стояти на місці. Рух був способом розвитку світу десятки тисяч років. Якби ми розглядати глобалізацію як рух людей, товарів та капіталу, який постійно збільшується, то вона почалася вже тоді, відколи перші люди почали мігрувати з Африки десь між 60000 та 90000 років тому — швидше за все, посуха та голод (і, можливо, хвороби) змусили їх шукати нові території, щоб харчуватися. Протягом тисячоліть процес глобалізації розвивався доволі швидко, його стимулювали війни та хвороби. З постанням імперій — Перської, Римської, інків, Малі, Монгольської, Османської — торговельні шляхи значно розширилися, люди досягли нових кордонів, що призвело до перемішування народів.

Дату, коли зародилася сучасна глобалізація, можна визначити дуже точно. Таке світило, як Адам Сміт, запропонував два роки — 1492 і 1498. Перша дата — це рік "відкриття" Колумбом обох Америк; а друга, коли Васко да Ґама відкрив новий шлях до Азії навколо Африки. Сміт назвав це двома найбільшими і найважливішими подіями, зафіксованими в історії людства. Чому? Саме від цих дат почалося потужне розширення світової економіки, розширивши ринок мільйонами нових споживачів та виробників.

Комерційні містечка Європи, замість того щоб бути виробниками та перевізниками на дуже невеличкій частині світу (тій частини Європи, що омивається Атлантичним океаном, і на території країн, що лежать навколо Балтійського та Середземного морів), тепер стали виробниками важливих товарів для численних процвітаючих землеробів Америки, а також перевізниками, а в деяких відношеннях також і виробниками майже для всіх країн Азії, Африки та Америки.

Сміт писав це в той час, коли сільське господарство все ще домінувало в економіках майже всіх країн світу, але він розумів і бачив, як цей розширений світовий ринок призведе до стабільного зростання торгівлі та виробництва. Міста та містечка, передбачав він, замінять сільську місцевість як творців найбільших економічних цінностей.

Після Промислової революції торгівля зросла, як ніколи раніше. Цукор, вино, тютюн і тріска відвантажувалися по всьому світу у дедалі більших обсягах. (Глобалізація також передбачала жорстоку, жахливу торгівлю поневоленими людьми, які століттями були безкоштовною робочою силою у таких галузях, як виробництво цукру й тютюну.)

Втім пожвавлення торгівлі товарами не покращувало загального рівня життя аж до початку XIX століття. Історики Кевін О'Рурк і Джеффрі Вільямсон стверджують, що великий вибух глобалізації розпочався у 1820 роках і тривав протягом XIX століття. До такого вибуху призвів потужний обвал цін на транспортування. Вони зазначають, що між 1882 та 1914 роками вартість доставки рису з Ранґуна (сучасний Янґон у М'янмі) до Європи скоротилася на три чверті. Так само впали тарифи на перевезення вугілля між Шанхаєм та Наґасакі. Всього за три десятиліття тоннаж світового судноплавства майже потроївся. Ціни на продукцію в усьому світі почали наближатися до однакового рівня. Одночасно із цією глобалізацією в країнах, які стали членами цього нового широкомасштабного ринку, почалося відчутне збільшення доходів.

Такі ж колосальні зміни відбувалися і в наші дні. Одним із прикладів може слугувати падіння вартості комунікацій внаслідок поширення інтернет зв'язку. Коли я навчався в коледжі, подзвонити в Індію і поговорити з мамою для мене було так дорого, що мені доводилося ретельно розраховувати бюджет і виділяти на нього окремі кошти, а потім, під час розмови, постійно слідкувати за годинником. Сьогодні моя дочка може провисіти п'ять годин на телефоні у FaceTime, спілкуючись із другом із Сингапуру, і це їй нічого не коштуватиме. І хоча ця ситуація може виглядати для нас як падіння цін на зв'язок, насправді йдеться про зменшення ціни на транспортування цифрових послуг та товарів. Це й стало причиною другої хвилі глобалізації, під час якої ми й досі живемо.

Глибокі течії сучасної глобалізації значно відрізняються від тих, які відбувалися раніше. Інвестиції течуть по всьому світу. Товари виготовляються в одній групі країн, а рекламуються, продаються та обслуговуються — в іншій. Іноді товар пересувається по п'ять-шість разів вперед-назад між країнами. Інформація блискавично поширюється світом. За цим усім стоїть постійний, безперервний рух людей: 5 мільйонів міжнародних студентів, 270 мільйонів мігрантів, 1,5 мільярди туристичних подорожей щорічно. Чи можна все це змінити? Можливо, темпи зростання сповільняться, але глобалізацію штовхає вперед така кількість структурних сил, що для повномасштабного розвороту або зупинки потрібно масово перекривати усі можливі комунікації і зв'язки, що матиме жахливі наслідки. Проте, варто пам'ятати, що таке перекриття вже одного разу траплялося в сучасній історії — і може статися ще раз.

Остання велика епоха глобальної інтеграції спостерігалася на початку ХХ століття. Світ здебільшого переживав мирні часи. Сфера технологій зазнала серії дивовижних революцій, які й стали причиною цієї інтеграції — винайдення телеграфу, телефону, радіо, потягів, пароплавів, автомобілів та електричного освітлення. Торгівля сягнула безпрецедентних обсягів. Описуючи ті запаморочливі часи, економіст Джон Мейнард Кейнс зауважив, що люди дуже швидко звикають до немислимих раніше зручностей:

Житель Лондона, сьорбаючи у ліжку свій ранковий чай, міг замовити по телефону будь-який товар з будь-якого кутка планети у будь-якій кількості й обсязі, а також впевнено очікувати швидкої доставки прямо в оселю.

Люди їздили за кордон без паспортів та спілкувались з іншими людьми із-за кордону так, як ніколи раніше. Десятки мільйонів іммігрантів оселилися в нових країнах, таких як США, Канада та Австралія. З 1870 по 1914 рік загальна кількість робітників, що оселилася в іноземній країні, зросла вп'ятеро516. У 1914 році 15% населення США складали іммігранти, цифра, до якої країна зараз, століття по тому, лише наближається.

Співвітчизник Кейнса, Лорд Брайс, один із найглибших аналітиків епохи, у 1902 році сказав, що "задля досягнення економічного добробуту все людство швидко перетворюється на один народ".

Кількома роками пізніше автор бестселера "Велика ілюзія" Норман Енджелл стверджував, що великі європейські країни стали такими взаємозалежними, що у разі початку війни вона буде актом самознищення. Порушення рівноваги глобальної торгівлі та виснаження ворога однієї із сторін (тобто торгового партнера) коштуватиме набагато дорожче, ніж економічна вигода від перемоги. "Войовничі нації не успадковують землю; вони перетворюються на людську стихію, що розкладається", — писав він.

Енджелл мав рацію, коли завбачив, що війна буде дорогою та контрпродуктивною, але Європа все ж вирішила провести експеримент. Через чотири просочені кров'ю роки Старий світ втратив 20 мільйонів населення, а міцно переплетена економіка усіх ворогуючих сторін лежала в руїнах. Чотири величезні багатонаціональні імперії — Російська, Австро-Угорська, Османська та Німецька — розпалися. Війна спричинила потужні політичні та економічні бурі, що принесли комунізм у Росію, фашизм у Німеччину та Італію та Велику депресію у США. Трохи пізніше почалася ще одна, ще кривавіша війна. Знадобилося 60 років, щоб більшість показників глобальної торгівлі повернулися до рівня, який існував до Першої світової. Останній потужний крок глобалізації підірвав не економічний та технологічний спад, а політика — точніше, її старий прагматичний варіант.

Як кажуть, історія не повторюється, але часто римується. Сьогодні ми живемо у нову епоху глобалізації та технологічних змін, і разом з тим нам доводиться спостерігати за поверненням старої історії, яка вже не раз траплялася у міжнародних відносинах — піднесення нової потужної держави та зростання неспокою, який вона створює для існуючої гегемонії. Безкомпромісна жорстка прагматична політика може повернутися разом із піднесенням Китаю та посиленням конкуренції між двома найбільшими економіками планети — Китаєм та США. Можна впевнено стверджувати, що, зважаючи на рівень взаємозалежності між двома країнами, тривалий конфлікт буде для них непосильним, дорогим і надзвичайно контрпродуктивним для пересічних громадян обох країн. Але, як стверджує Норман Енджелл, це не означає, що такого не станеться.

Коротко кажучи, глобалізація ще не вмерла. Але ми здатні її придушити.

Дивіться також: "Мрії мого батька": Читайте фрагмент книги Барака Обами про його життя до президентства.