/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F10%2F336bb63ae86085167bce6b3f246c897d.png)
Костянтин Єлісєєв. Північний потік 2 або мовчати не можна
У кращих традиціях дій на випередження розгортається інформатака, яка мала б зневірити Київ і змусити Україну прийняти Північний потік 2 як даність.
Під килим ховаються виміри безпеки і свідомо акцентується увага на економічній суті проєкту.
Така собі російська мантра, що тепер ретранслюється спільно Вашингтоном і Берліном.
Нічого доброго Україні це не віщує, суцільні виклики.
Про що йдеться?.
1- Для Кремля й Путіна особисто запуск ПП2 це не лише справа честі, а й іміджевий проєкт.
Якби треба було ще кілька мільярдів закопати в його реалізацію — закопали б.
Тому справа не в грошах чи економічній вигоді, яку може прокачати Газпром через цей газогін.
Справа в меті Кремля продемонструвати слабкість Заходу і його неможливість протистояти Росії.
Після того, як запуск ПП2 буде погоджено, російський режим отримає бажану сатисфакцію (і бонус перед парламентськими виборами у вересні).
На цьому фоні формули гарантій Заходу — як фіговий листок.
2- Т.
енергетичні гарантії, що за даними ЗМІ пропонують Україні, не варті паперу, на якому написані.
Серйозно вірити в те, що загроза санкцій проти РФ на випадок її спроби енергетично натиснути на Україну зупинить Кремль, може лише наївний.
Далеко за прикладами ходити не треба і згадати хоча б той же Будапештський меморандум.
Слід звернути увагу й на перші паростки російської пропаганди.
Кремлівські стратеги вже вигадали відповідь і цілком резонно запитують: якщо ПП2 називається зброєю в руках РФ проти України та ЄС, то чому зброєю не може називатися і ГТС України проти РФ? Протиборство не зупиниться й після запуску ПП2.
3- ПП2 примножить розбіжності в ЄС по лінії нові-старі держави-члени.
Спокійно прийняти перспективу російських кораблів і підводних човнів, які будуть боронити ПП2 від вигаданих загроз, країнам Балтії не вдасться.
Як і змиритися з ризиками своїй енергетичній безпеці не вдасться Польщі, куди разом з Україною заїжджає спецрадник держдепа США Шолле.
Для російської ж сторони з її натренованими м’язами гібридних воєн, ці розбіжності як різдвяний подарунок.
ПП2 ідеально підходить на роль «яблука розбрату».
І в ЄС, і в НАТО.
4- Запуск ПП2 ознаменує завершення активної фази протистояння російській агресії з боку Заходу.
Це можна називати як завгодно — від холодного миру до умиротворення, однак суть не змінюється.
Між захистом України і співпрацею з РФ Захід таким чином обере Росію, що матиме наслідки і для файлу боротьби України за відновлення територіальної цілісності.
Хто сказав, що реалізація ПП2 допоможе мирному врегулюванню на Донбасі, деокупації Криму, змінам у поведінці Кремля? Саме навпаки.
5- ПП2 зафіксує кінець принципу «нічого про Україну без України».
Київ і без того по суті було усунуто від обговорення проєкту, «сприяли» чому недолугі випади з Банкової в бік Берліна та Вашингтону.
Увагу привернули, довіри не додали, проблеми примножили.
6- Після запуску ПП2 ніякі санкції проти РФ не матимуть значення, окрім символічного.
Як би не намагалися потім переключити увагу на економіку, з першим кубометром газу через ПП2 Кремль запустить пропагандистську атаку про слабкість, безпорадність і меркантильність Заходу, для якого «цінності не цінності», коли йдеться про гроші.
А для України завершення ПП2 означатиме втрату ефективної гарантії від нових військових авантюр Кремля.
Із санкціями чи без.
Будемо сподіватися, що президент Зеленський обере шлях боротися, а не мовчати.
Теза про попередників не спрацює.
Фактично 60% газогону, за наявними даними, побудовано саме за останні 2 роки, а ось за попередників цей процес нещадно гальмувався санкціями.
Зберігалася єдність проукраїнської міжнародної коаліції, яка нині тане на очах.
Як настанова: нічого не вирішено, поки не добудовано останню 12 метрову секцію ПП2.
Ніякий газ не піде «трубою Путіна», допоки її не сертифіковано.
Нічого не погоджено, допоки Київ через активну й дієву, а не піар-дипломатію, буде боротися, залучаючи на свій бік коаліцію однодумців.
Не мовчить.