Кожен із вас — олігарх. «Велика деолігархізація» на каналі Ахметова

На телеканалі «Україна 24» наразі вийшло всього три випуски програми «Велика деолігархізація», але вона вже досягла більшого, ніж автори оригінальної реформи — законопроєкту про олігархів. Повністю нівелювала олігархів. Шоу наскільки розмило, підмінило та заперечило проблему, що ведучий Дмитро Бєлянський почав прямо казати: «Большого босса не существует».

Ахметов feat. Зеленський

Опис «Великої деолігархізації» звучить як щось середнє між романом Джорджа Орвелла та номером «Вечірнього Кварталу». Програма про боротьбу з олігархами виходить на телеканалі найбільшого та найвпливовішого олігарха країни — Ріната Ахметова. Фактичну боротьбу проти роботодавця веде Дмитро Бєлянський, співробітник «Медіа Групи Україна» з десятирічним стажем. Кореспондентами цього проєкту виступають колишня прессекретарка президента та фіналіст конкурсу на нового прессекретаря президента Олександр Бондаренко. А ще у програмі з назвою «Деолігархізація» не називають імен олігархів. Зате у спеціальній рубриці переказують тиждень голови держави.

Чи не найбільша інтрига такого шоу — а про що воно взагалі планує розповідати? Адже ведучий обіцяє, що епізоди виходитимуть щотижня аж до «принятия закона», «вступления закона в силу» чи навіть до «завершения реформы». І логічно виникає питання, чим можна настільки часто й довго заповнювати майже годинний ефір на вузькоспеціалізовану тему. На щастя, тут на допомогу «Великій деолігархізації» приходить її мета. Це шоу відволікає увагу від олігархів чим завгодно.

Зокрема, як уже згадано вище, програма кладе «паркет» імені Володимира Зеленського. Під час першого ефіру ведучий пояснив, що слова президента та відповідальних за деолігархізацію чиновників відрізняються. Тож шоу буде «усе, що стосується президента, подавати тільки від першої особи». Інтенцію можна зрозуміти, але в «Щоденнику президента» чомусь розповідають про його футбольні відео, твіти про Канаду, дзвінки Папі Римському, екскурсію на американський есмінець, виступ в Академії внутрішніх справ. Ця рубрика триває майже десять хвилин і за три тижні в ній жодного разу не згадали жодної події, яка стосується деолігархізації. Хіба під час візиту до Німеччини Зеленський говорив, зокрема, про антиолігархічний законопроєкт.

Для повного занурення піаром голови держави в межах «Великої деолігархізації» займається Олександр Бондаренко. Фіналіст відбору на посаду прессекретаря Зеленського, про що ведучий шоу сам нагадує в кожному ефірі. Переможцем конкурсу та, власне, нинішнім речником став Сергій Никифоров, який раніше теж працював на «Україні 24». Колишня прессекретарка президента Юлія Мендель має в межах «Великої деолігархізації» власну колонку. На цьому етапі вже й без джерел Hromadske можна здогадатися, що Ахметов бореться проти себе разом із Банковою. Хоча Дмитро Бєлянський це заперечує.

Від авторів тонкого ненав’язливого піару «Гуманітарного штабу»

До речі щодо Юлії Мендель: перший епізод за її участі вийшов в ефір 17 липня. Нова «постійна колумністка програми» критикувала Верховний суд, що якраз скасував указ президента Зеленського про звільнення голови Конституційного суду Олександра Тупицького. Ця частина програми перетворилася на неприкриту атаку проти ворогів головнокомандувача. Мендель прирівняла Тупицького до «великої політичної корупції»; сказала, що він протистоїть здоровому глузду; звинуватила в «руйнуванні держави». Рішення Верховного суду ексречниця виставила «допомогою» захиснику корупції. А от Зеленського — захисником держави. Логічним фіналом такої промови стало це: «Конституція і захищеність українців не може залежати від інтерпретації маленької групи людей. Не обраної народом. І вже з надто сумнівною репутацією». Ні, Мендель не про РНБО. Вона про «систему правосуддя», хоча до повноважень Конституційного суду, згідно з Конституцією, належить «офіційне тлумачення Конституції».

Якщо ви починаєте запитувати «а де ж олігархи?», то варто віддати Юлії Мендель належне, вона вигадала хоча б якийсь зв’язок: «Справедлива і прозора система правосуддя — це і є перший чіткий крок до деолігархізації». Інші ведучі літературних виступів на каналі Ахметова не напружуються навіть так.

Плацкарти атакують

Офіційна логіка, яку в першому ефірі озвучив ведучий Дмитро Бєлянський, така: деолігархізація має змінити країну на краще, пересічним громадянам може бути складно помітити ці зміни, тож натомість ситуацію регулярно перевірятимуть журналісти. Для цього «Велика деолігархізація» вже побувала на базарах, у плацкартах «Укрзалізниці» та центрах вакцинації. Тобто тих місцях, на які порівняно чи не найменше впливають олігархи. Зв’язок нечесних бізнесменів із проблемами цих галузей «Україна 24» не пояснювала. Адже неофіційно шоу Ріната Ахметова намагається якраз відволікти увагу глядачів від проблем, які виникають на перетині бізнесу та політики. Навіщо українцям історії про монопольне зловживання Ахметова на енергоринку, його майже монопольне забруднення довкілля, 147-кратний прибуток на радіочастотах чи чотири рази закриті кримінальні провадження. Деолігархізацію, її ж помітно в іншому, — спекотному плацкарті.

Відволіканням уваги сенс рубрики не вичерпується. Прямо в межах шоу під назвою «Велика деолігархізація» Рінат Ахметов зловживає своїм впливом. Кореспондентка Єлизавета Герасимюк наприкінці сюжету із продуктового ринку посилається на анонімних експертів: «Виробники, замість ринкової конкуренції, часто спільно завищують собівартість продукції». Ведучий підхоплює цю тему і вказує глядачам на одних із головних антагоністів програми — агрохолдинги. У різних ефірах тут повторюють про несплачені цими компаніями податки (ось та ось). Та навіть згадують назви підприємств, які буцімто заробляють на поверненні ПДВ. Дмитро Бєлянський жаліється: «В списке из 13 фамилий, которым кое-кто пытается подменить идею деолигархизации, фамилий владельцев этих бизнесов нет и не будет».

«Кернел», «АДМ Юкрейн» та «Нібулон» після трьох випусків так і лишаються єдиними приватними компаніями, згаданими в негативному контексті в межах програми про боротьбу з олігархами. При тому що Ахметов сам причетний до аграрної компанії HarvEast. Тож подібна риторика нагадує звичайну боротьбу з конкурентами. Відзначимо, що про приналежність до олігархів Андрія Веревського, головного бенефіціара «Кернел», президента Зеленського запитували на пресконференції.

Які 40 мільярдів гривень збитків на «Роттердам+»? Ви краще гляньте, як подорожчав хліб!

Ще очевидніша боротьба Ахметова проти «Укрзалізниці». Це єдине державне підприємство, у проблеми якого заглиблювалися у «Великій деолігархізації». Причому в усіх трьох випусках. То закидали йому збитки та критикували наглядову раду, то згадували розслідування журналістів та борги, то жалілися на умови перевезення пасажирів. Історія медійного тиску Ахметова на «УЗ» триває вже давно. Справа в тому, що олігарх сумнівно заробляє на транспортній компанії. А вона своєю чергою хоче перестати фактично субсидувати бізнес Ахметова. Очевидно, щоб цього не сталося, медіа Ріната Леонідовича дискредитують перевізника та нав’язують своє бачення ситуації. Результат виглядає аж занадто іронічно: «Велика деолігархізація» розповідає про збитковість «Укрзалізниці», але мовчить, через кого та недоотримує мільярди гривень.

«Укрзалізниця» втрачає на металургійних перевезеннях 15 мільярдів гривень на рік? Ви краще гляньте, як спекотно пасажирам!

Хто знає, можливо, нахабство — це секрет успіху Ахметова. Інакше складно пояснити, як у «Великій деолігархізації» може бути така концентрація бізнесового лобізму олігарха. Коли ведучий приділяє час критиці якогось законопроєкту, можете бути певні — інші медіа називають його буквально «антиахметовським».

Кожен із вас — олігарх

Ви все ще дивуєтеся, навіщо програмі про деолігархізацію виходити влітку, коли парламент на канікулах і не генерує інформаційних приводів. Відповідь дуже проста: це ідеальний час, аби сформувати наратив. Як із ринком землі, медициною, боротьбою з корупцією чи десятком інших тем, які олігархічні медіа вже успішно викривили в уяві глядачів. Та уповільнили чи навіть зірвали відповідні реформи. До того, як влада повернеться до прийняття рішень із деолігархізації, «Україна 24» матиме ще кілька тижнів, аби нав’язати українцям свою головну думку: олігархи — не проблема.

«Не в олигархах дело. Дело в системе», — цю позицію Дмитро Бєлянський повторює кожен ефір по кілька разів. Окремі її варіації переходять межі нав’язування та наближаються до самопародії: «Мы не позволим тихо свести деолигархизацию к простому раскулачиванию олигархов и к переделу их собственности в пользу новых» (джерело); «Системе удобно, когда есть враг. Системе удобно, когда враги назначаются. Потому что, когда происходит любая персонализация, внимание общества отвлекается от десятков тысяч коррупционеров на десятки частных случаев. Фамилий» (джерело); «Коррупционная система своими многочисленными голодными пастями заинтересована в том, чтобы деолигархизация свелась к борьбе с олигархами. А не с незаконным влиянием как таковым. Поэтому и называют фамилии» (джерело); «Эта безликая масса, которой очень удобно, когда несколько особей обозначены как враги. Они отвлекают на себя внимание и гнев» (джерело); «Непонятно, как предлагается поступить со средними и мелкими инвесторами в украинскую коррупцию» (джерело).

«Велика деолігархізація» відволікає увагу від конкретних винуватців та намагається змістити акценти на абстрактну систему. Розмити боротьбу з олігархами, замінивши її вічною боротьбою з усією політичною корупцією взагалі. Добре, що хоч не злом як явищем. Така подача можлива, зокрема, тому, що за три ефіри програма так і не пояснила глядачам, хто такі олігархи й чим вони небезпечні. Натомість Дмитро Бєлянський розмазав цей термін по сотнях тисяч українців: «Каждый из вас — олигарх. Позволю себе перефразировать [...] обращаясь практически к каждому украинскому чиновнику». Пізніше медійник фактично заперечив існування та вплив великих олігархів: «Нельзя добраться до какого-то определенного главного злодея. Или группы таковых. Не потому что они хорошо защищены. А потому что их нет».

На підтримку цих думок «Україна 24» знайшла та цитує аж одну публікацію від Chatham House. Направду в ній є багато цікавого: про вплив Ахметова на енергетику чи політичну силу медіа. Але «Велика деолігархізація» акцентує увагу на інших речах, зокрема, на тому, що термін «олігарх» некоректний.

Ми нарешті дожили до антиутопії

Останнім гвинтиком самозахисту Ахметова служить дискредитація опонентів. «Велика деолігархізація» поки що не атакує реформаторів широким фронтом, але використовує тактику тисячі порізів. У першому епізоді ведучий прогнозує, що корупціонери спробують заробити на деолігархізації, та стверджує, що «деолігархізатор» — це найсолодша робота для «околополитических существ». У другому випуску медійники бідкаються, що не знають, хто писав законопроєкт про олігархів. Титр на екрані розповідає про «призначення ворогів». Ведучий заявляє: «С самого начала было понятно — хорошее дело деолигархизацией не назовут».

Чесне зізнання Ахметова про своє шоу

Поки що найбільше шпильок на адресу деолігархізації містить третій ефір. Тут роблять висновок про «чистосердечное признание» міністра юстиції, мовляв, законопроєкт написаний під конкретних осіб. Знову дискредитують активістів, цього разу титром «Корупція пожирає своїм борців». Дмитро Бєлянський хвилюється, що майно олігархів переділять на користь тих, хто «по его данным», вже називає себе «деолигархами».

«Велика деолігархізація» дійшла навіть до не дуже завуальованих погроз: «Когда закон про деолигархизацию примут во втором чтении [...], слово «олигарх» превратится в юридический термин. Его нельзя будет употреблять безнаказанно. Нельзя будет огульно навешивать ярлыки».

***

Яким ви уявляєте шоу про боротьбу з олігархами? Ймовірно, там мають розповідати про політично-бізнесові схеми, а не плацкарти «Укрзалізниці». Подавати історичні довідки про олігархів, а не про тиждень президента. Разом з експертами шукати методи вирішення проблеми, а не розмивати її до абсурдного «деолігархізація не повинна зводитися до боротьби з олігархами».

«Велика деолігархізація» на каналі Ахметова виглядає саме так, як можна очікувати. Це спроба найбільшого та найвпливовішого українського олігарха зманіпулювати реформою. Відволікти увагу від «фамилий», пролобіювати свої податкові інтереси, очорнити опонентів. І по суті... це навіть не дуже страшно. Олігархічні медіа буквально створені для просування інтересів власників, і було б дивно, якби Ахметов не намагався себе захистити. Страшно те, що до цього причетний президент.

Зеленському не лише присвячують десять хвилин паркету в кожному випуску. Дмитро Бєлянський активно підтримує українського лідера: називає деолігархізацію «найголовнішою реформою» очільника держави, декларує боротьбу головнокомандувача із системою та навіть описує можливі загрози. «Кто-то попробует уничтожить обвинениями и враньем доверие украинцев к своему президенту»,  — проговорює ведучий на камеру крупним планом. Так, що це нагадує погрозу.

Ми не можемо достеменно сказати, які стосунки пов’язують «Велику деолігархізацію» з Офісом президента. Але логіка ще не покинула цей світ. Найбільший олігарх України не може піарити борця із собою. І ця діяльність не може бути односторонньою ініціативою Ахметова. У шоу ж бере участь Юлія Мендель. Колишня прессекретарка Зеленського, яка в цій програмі продовжує працювати на імідж боса.

Дмитро Бєлянський запитував, як українцям помітити боротьбу з олігархатом, зв’язком бізнесу та політики, впливом на державу через ручні медіа... Насправді, одним із чудових свідчень цього стало би зникнення цієї програми.