"Будуть вас вбивати": після смерті санітара психлікарні медики попереджають про небезпеку для всіх

У Кривому Розі пацієнт вбив санітара психіатричної лікарні. Його шукали три доби, затримали. Сталося лихо у спеціалізованому медзакладі, де, здавалося б, усі розуміють, з якими пацієнтами мають справу.

То що ж узагалі відбувається в сфері психіатрії та чому від прогнозів іде мороз по шкірі, 25 липня йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

"А з вами буде те, що пацієнти з закритих психлікарень прийдуть до вас додому. Вони будуть вам різати двері. Будуть вас підпалювати. Будуть вас душити. Будуть вас вбивати. Будуть переслідувати вас і ваших дітей", - говорить заслужений лікар України, заввідділенням ТМО "Психіатрія" Владислав Сова.

Те, що зараз каже він, схоже на жорстоку і страшну вигадку. Можливо, саме тому все щойно сказане ним – в МОЗі назвуть "міфом".

"Десь міф. Чому? Бо важкий пацієнт – він точно буде в лікарні", - це слова заступника міністра охорони здоров'я проти слів досвідченого психіатра. Завідувача відділенням величезної столичної лікарні, де щодня мають справу з пацієнтами, серйозно хворими на психічні розлади. То кому з них двох вірити?

Так, що ж сталося, що вони заговорили про дуже делікатну і неймовірно складну проблему? І чому, якщо її не вирішити - буде біда? При чому одна - вже сталася.

"Якщо пацієнт психіатричної лікарні перебуває не в полі зору психіатра – він стає потенційним убивцею. А що він зробить у цьому стані? Ми бачили. Недавні події в Кривому Розі це показали", - каже Владислав Сова.

Що сталося?

"Сталевою ніжкою стільця завдав кілька ударів по голові. Один з яких прийшовся в скроню. Санітар миттєво помер", - говорить головний лікар Микола Жир.

Його 54-й день народження став його ж днем смерті. Геннадій Берднік, що останніх 20 років працював санітаром у Гейківській психлікарні поблизу Кривого Рогу загинув від рук свого ж підопічного. Така версія поліції. Санітара знайшли мертвим під ранок. Ймовірного убивцю - ні. Він - втік. Як виявиться згодом - відібрав у вже мертвого медбрата ключі і пішов у невідомому напрямку.

"Хворий цей страждає на шизофренію. Дуже злоякісний перебіг", - каже головлікар.

В ту ніч на 40 пацієнтів чоловічого відділення психлікарні були лише одна медсестра і санітар, Геннадій Бердник.

"І дружина працює в цьому ж відділенні. Могло статися таке і з його дружиною!", - каже сусідка загиблого Валентина Уткіна.

На всю величезну територію - лиш один нічний вартовий. Втікача не бачив. Три доби того розшукували копи. А довколишніми селами ширилася паніка. Бо вже було відомо: чоловік небезпечний. Йому - 21. Був засуджений за викрадення авто, отримав умовний термін. Суд відмовив у в'язниці, бо на психіатричному обліку хлопець - ще з шести років. Саме у цьому закладі, де сталася біда, проходив курси лікування неодноразово. Вчергове він прийшов до лікарні добровільно місяць тому. Батьки вмовили. Бо кидався на них з ножем. Лікарі кажуть, пацієнт важкий. Але від лікування уже були рузальтати. Аж раптом - зрив...

"Все протікає імпульсивно. Йде він, почув якийсь голос, який закликає: "Убий!", - каже заступниця директора лікарні Тамара Дудниченко.

Медицина швидше мертва, ніж жива

"Є чітке відчуття абсолютної непотрібності на сьогоднішній момент психіатричної служби. Бо вона не цікава. Бо вона дотаційна… А тут треба ще на божевільних гроші виділяти", - говорить заслужений лікар України, заввідділенням ТМО "Психіатрія" Владислав Сова.

Резонанс від вбивства у психлікарні спровокував переглянути цілком і повністю роботу всієї системи охорони здоров'я. Бо стало зрозуміло точно - щось чи хтось не працює.

"Якщо не будуть ухвалені заходи якісні щодо зміни ситуації… Я думаю, що впродовж двох-п’яти років випадки, які на сьогодні, на щастя, поодинокі, стануть системними", - каже Владислав Сова.

2017 року у львівській психлікарні стався випадок, про який говорила вся Україна. Агресивний пацієнт, що до того чотири роки примусово лікувався за жорстоке вбивство батька, знову потрапив до лікарні. Вже добровільно. За наполяганням матері. Раптом - неконтрольований напад агресії. Пацієнт барикадується, бере у заручними ціле відділення, де майже 80 психічно хворих. До штуруму поліції встигає порізати десять людей.

За іронією і специфікою системи охорони здоров'я, після затримання чоловіка, його помістили в ізолятор тієї ж психлікарні, де влаштував різанину. Вже тоді питання стало руба - чому ця трагедія стала можливою у спецзакладі? І чому у відділенні, де 80 пацієнтів з важкими психічними недугами, лиш сім медиків.

"Заробітна плата санітара в цій установі 3 тисячі 200 гривень. На руки отримує 2 тисячі 800. Жоден адекватний мужчина не піде працювати в такі умови", - казав тоді один з лікарів.

Після цього резонансу і чотирьох років ситуація, схоже, лиш погіршилася. Як у Гейківській лікарні, де убили санітара.

"Співробітники не захищені! Крім слова, медикаментів і діагностики - у нас ніяких заходів захисту немає!", - нарікає головлікар Микола Жир.

Торік тут вдвічі скоротили кількість молодшого медичного персоналу. Все просто їм урізали фінансування. Це тому на три сотні пацієнтів - 80 санітарів та медсестер. Здавалося б, це - далека провінційна лікарня. В столиці - точно краще.

"Приміром, наша лікарня – найбільша психлікарня в Україні. Гадаю, що найбільша в Європі. Там на 1200 ліжок. З урахуванням літа – на 70% ми заповнені. От, у мене відділення на 25 ліжок. У мене у відділенні – 1 лікар. Все. Санітарів на зміні – один. Це абсолютно неможливо! В інших відділеннях по 30-35 ліжок з важкими психіатричними пацієнтами, з такими пацієнтами, які, зокрема, здійснюють вбивства. Точно так само. Один лікар, одна медсестра. Завідувач відділенням і санітарка. Все!", - говорить заслужений лікар України, заввідділенням ТМО "Психіатрія" Владислав Сова.

А тому, каже, нові випадки трагедій - це питання часу.

Хто врятує медицину?

Хто винен та, головне, що робити з психіатрією в Україні? З цим ТСН прийшла до Міністерства охорони здоров'я.

"Але ви розумієте… Дуже важко, напевне, все ж таки попередити такий стан хворого. І деколи ми розуміємо, що зачасту, можливо, кількість персоналу, який є у лікарнях, він, можливо, недостатній для того, щоб вчасно зреагувати… Це – з різних причин. Ну, причин може бути багато", - каже перша заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як.

Насправді, каже психіатр Владислав Сова, причина – одна:

"Міністерство ставиться до психіатрії… ніяк не ставиться".

Справа в тому, що рік тому розпочався другий етап медичної реформи, яка захоплює й психіатричну галузь.

"Тільки за наявності пацієнта держава заплатить гроші. Вона не заплатить за стіни, енергоносії. Якщо пацієнт є – лікарня кошти отримає", - кажуть у МОЗі.

Та головне! Реформа стосовно психіатрії - зосереджена на роботі амбулаторних лікарень. Це ті, де немає важких хворих. Але куди подінуться важкі? Бо лікарі твердять, що їх лиш прибуває і випадки усе більш запущені.

"Ви будете боятися виходити на вулицю і не тільки вночі, але й вдень. І повірте, це абсолютно не якась утріруваність. А це – фактаж", - говорить Владислав Сова.

У сухому підсумку. За фактом убивства в психлікарні - міністерсто лиш планує розпочати не рефомру там, де це конче потрібно, а просто перевірку усіх спеціалізованих закладів в країні. Для чого?

"Для того, щоб зробити певні висновки і також на них відреагувати і, можливо, допомогти нашим колективам справлятися з цією ситуацією. Дай Бог, щоб її більше ніколи не виникало", - пояснює перша заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Садов’як.

То хто правий - чиновники МОЗу чи психіатри-практики? Схоже, найближчим часом саме на вищі сили і потрібно розраховувати пацієнтам та медикам.

Автори: Андрій Орляк, Ольга Павловська