Хрещення Русі-України. Як було відновлено автокефалію ПЦУ

Щорічно 28 липня відзначають День хрещення Київської Русі-України.

Це важливий день для нашої країни, оскільки саме після прийняття християнства у 988 році Русь утвердилася як потужна європейська держава.

Крім цього, сьогодні вшановують пам’ять князя Володимира Великого.

Саме йому належить проведення історичної реформи, яка полягала у прийнятті християнства як державної релігії.

Роль Володимира

Думки істориків сходяться в тому, що головною причиною, чому Володимир вибрав християнство, було зміцнення влади князя і його визнання на міжнародній арені.

Наприкінці Х століття Візантія (головний центр християнства грецького обряду) переживала важкі часи, тому потребувала військової протекції.

Уклавши угоду з Володимиром, візантійський імператор обіцяв провести хрещення Русі і віддати заміж за князя свою сестру Анну, що давало шанс Володимиру на візантійський престол.

Дипломатичні домовленості були виконані, і в 988 році відбулося хрещення жителів столиці Русі – Києва. Протягом наступних кількох років хрестилася переважна більшість русичів.

Згідно з літописними згадками, перехід до нової релігії був кривавим і жорстоким, адже далеко не всі язичники (яких довгий час підтримував Володимир) були готові попрощатися зі своїми віруваннями.

З початку ХІ століття Русь стала однією з найвпливовіших держав на європейському континенті. Релігійна реформа послужила зміцненню князівської влади.

Тим часом до заснування “третього Риму” – Москви – залишалося більше 100 років.

Окупація Київської митрополії

Після розпаду Русі на князівства і активізації країн-сусідів українські землі надовго залишаються без державності, проте традиції, мова і релігія залишалися недоторканими.

Центр православ’я залишався у Києві, де ще з княжих часів було зведено десятки храмів. Більш того, православні церкви стали навчати – перші книги, надруковані в Україні, були саме богословськими. Освіта поширювалася завдяки храмам, ченцям і богослужінням.

Отець Ярослав, настоятель церкви Хрещення Господнього, переконаний, що саме друга половина XVII століття змінює хід подій.

– Перелом відбувся в 1686 році, коли потужну Київську митрополію захопила Московська Патріархія.

Вже в 1695 році всі українські церкви вимушено перейшли на московський лад, а видання богословських книг українською мовою (того часу) стало незаконним.

Процес русифікації української церкви затягнувся на століття, що лише підкреслювало цілеспрямовану політику російських царів у релігійному питанні.

З роками Українська православна церква (як і мова, культура, освіта) все більше втрачала свої позиції, і, на думку деяких істориків, ставала “неповноцінною”.

Лавра як символ проросійських впливів

Після відновлення української незалежності у 1991 році постало питання утвердження Української Автокефальної церкви. Тоді між Москвою і Києвом був добре налагоджений діалог, проте перший президент Росії Борис Єльцин не збирався віддавати Лавру Київському патріархату.

У 1992 році відбувається резонансна подія – Києво-Печерську лавру шляхом рекету захоплюють десятки московських священнослужителів під захистом бійців ОМОНу.

Після цього без жодної згоди тодішнього керівника УПЦ Філарета було організовано псевдособор, який відсторонив його від влади. Відтоді Лавра належить УПЦ Московського патріархату.

– Києво-Печерська лавра є однією з найбільших православних святинь в Україні. За часів Русі вона була визнаним оплотом православ’я, а в 1592 році отримала ставропігію, тобто підпорядкування безпосередньо Константинопольському патріарху, – розповів отець Ярослав.

Він також висловив думку, що існування православних церков різних юрисдикцій в одній державі – це ненормально.

– Оскільки Лавра – це не просто храм, а справжній музейний комплекс, велике значення має і ідейний сенс. Так, відвідувачі неодноразово повідомляли про наявність проросійського “порядку денного”.

Зокрема, йдеться про пропаганду радянських та імперських ідей під час екскурсій, – поділився отець.

Томос наш

Згідно з останніми оцінками, православними себе вважають 79,3% громадян України.

Незважаючи на велику історію християнства на українських землях, після 1991 року православна церква перебувала в тіні РПЦ. Ситуація змінилася після надання Україні Томосу в січні 2019 року.

– Томос – указ про офіційне визнання, надання автокефалії для церкви. Українська церква на чолі з митрополитом Епіфанієм отримала томос від Патріарха Варфоломія, – розповідає отець Ярослав.

Він також зазначив, що РПЦ боялася визнання Української православної церкви, не приховуючи цього.

Її представники всіляко відтягували процес надання Томосу, а коли це сталося – відмовилися визнавати автокефалію ПЦУ.

– Через певну необізнаність багато вірян думає, що російська церква – більш канонічна за українську. Однак це – проста маніпуляція. Патріарх Кирило не любить про це говорити, проте якраз російська церква Томосу ніколи не отримувала, – підкреслив отець Ярослав.

З історичної точки зору, це було не надання, а відновлення Томосу, який Православна українська церква вже мала.

– Важливо зрозуміти, що російська церква нас ніколи не визнає, адже це буде для них повною ідеологічною поразкою.

Спільне свято?

Велике свято хрещення Київської Русі також святкуватимуть і російські священнослужителі.

Продовжуючи не визнавати автокефалію ПЦУ, зводячи величезний пам’ятник Володимиру Великому в Москві, Росія намагається “перетягнути ковдру” і відібрати вагому частину української історії.

Однак для України це свято про відчуття спадкоємності понад тисячолітньої історії державності, про прийняття ролі Києва, збереження і повагу до традицій.

День хрещення Київської Русі-України – велике свято соборності і символ єднання для всіх українців.

Наталка Тарчевська