Підготовка, ціни та розваги: як подорожувати Туреччиною власним ходом

Ми часто чуємо поради тревел-блогерів: подорожуйте, відкривайте для себе нове. Але коли їдемо у омріяну відпустку, хочеться перекласти усі клопоти на турагентів і знайти готель, де годуватимуть, розважатимуть, і можна увесь день валятися на пляжі.

Втім, жодна путівка не лишить вам стільки спогадів та емоцій, як відпустка власним ходом. У цьому я переконалась після останньої подорожі до Туреччини.

У цій статті я розповім усе, що потрібно знати, аби самостійно влаштувати собі незабутню подорож.

Підготовка

Близько за місяць до відпочинку власним ходом я почала готуватися. Спершу визначилась із країною, яку хочу відвідати. Вибір був між популярними нині туристичними напрямками: Чорногорія, Греція та Туреччина.

Нижчі ціни на житло й оренду авто стали вагомими аргументами для нас із чоловіком на користь турецької відпустки.

Куди летіти та що дивитись

Тут раджу скористатися YouTube. Повірте, там більше інформації, ніж вам може розповісти найдосвідченіший турагент.

Вбиваєте у пошуку Відпочинок в Туреччині і дивитесь, дивитесь і знову дивитесь. Кілька вечорів я просто передивлялась відео десятків блогерів і звичайних мандрівників про різні міста та локації, відмічала їх собі на мапі.

Звісно, деякі пляжі та готелі здавалися казковими на відео, тож я додатково перевіряла їх за фото й відгуками у google-мапах і за локацією в Instagram.

Там вже трошки локації фільтрувалися: десь багато туристів, десь красиво лише у певний час доби. Так у мене на google-мапі потроху почав вимальовуватись маршрут.

Від Анталії узбережжям Середземного моря ми спускалися до Егейського моря і міста Датча.

Наш маршрут на близько 1,4 тис. км мав ось такий вигляд: Antalya – Beldibi Bahçecik – Dolusu Park Kemer – Çıralı – Suluada Plajı – Finike – Kaş – Kaputaş Beach – Kabak Valley, Fethiye – Faralya – Ölüdeniz – Butterfly Valley – Fethiye – Marmaris – DatçaА.

На ньому ми обрали для себе кілька десятків локацій, куди точно варто заїхати, і намагалися оминати класичні туристичні курорти. Головне – спланувати подорож. Нам хотілося пляжного відпочинку з крапелькою екстремальних розваг. І почали ми з Анталії. Там аеропорт і хороший вибір ренталів авто.

Як долетіти

Отже, квитки до Анталії можна купити відносно дешево, якщо: обирати переліт лоукостом, з пересадкою і в найбільш незручний час. Я обрала економію, а не комфорт.

Тому мені підходили варіанти за 4,5-5,5 тис. грн в обидва боки. Вилітати потрібно вночі, з пересадкою дорога займає 5-6 годин. Звісно, можна летіти прямим рейсом і без нічних пересадок, але тоді квитки стартують від 8 тис. грн.

Транспорт

Коли квитки вже куплені, варто переходити до пошуку автівки. Я підбирала рентал за принципом дешевий, але із хорошими відгуками.

Можна бронювати машини одразу в кількох ренталах – міжнародних і місцевих компаніях. Завдаток компанії з оренди авто не беруть, але якщо заброньовану вами машину забере хтось інший (таке буває), у вас хоча б будуть варіанти.

Місцеві рентали дешевше: до прикладу, ми лишили заявку в одному з таких, нам передзвонили і пообіцяли забронювати Ford Fiesta за 550 грн на добу. В міжнародній компанії машина середнього класу коштувала 800 грн. Повернути її потрібно у тому ж місті, де брали (біля аеропорту Анталії).

Якщо орендувати машину в одному місті, а лишати в іншій точці Туреччини, це вийде трошки дорожче.

І тут варто сказати, що машину краще обирати з урахуванням місцевості. Це ми зрозуміли вже під час подорожі. Наш маленький Ford важче справлявся з гірськими серпантинами і крутими підйомами. А дороги повз узбережжя доволі складні.

За 10 днів ми проїхали 1,3 тис. км і оцінили переваги власного транспорту, бо можна зупинятись будь-де, аби зафіксувати червоний захід сонця, сфотографувати ще одну блакитну бухту чи просто випити турецького чаю в придорожньому кафе.

До речі, з собою ми взяли близько $500, аби поміняти на місцеві гроші. Та у більшості випадків ми розраховувались карткою.

Готелі

Це, як на мене, один із найважливіших етапів підготовки. Раджу бронювати житло хоча б на перші кілька діб. Можливо, захочеться відпочити після літака (особливо якщо нічний переліт) і вже потім шукати пригод.

Звичайно, можна забронювати одразу готелі на всі дні подорожі, але тоді доведеться бути прив’язаним до бронювання. А раптом якесь місто не сподобається або, навпаки, там захочеться лишитися довше?

Якщо усе розпланувати і оплатити житло на всі ночі, важко змінювати плани (на багатьох сайтах із бронювання гроші за скасування житла у день заселення можуть і не повернути). Саме тому, приїхавши до ньового міста, я бронювала готель на всі подальші ночі під час обіду.

До речі, популярний сайт для бронювання booking на території Туреччини не працює (хоча на ньому спокійно можна забронювати турецькі готелі в Україні), тому мандрівники радять користуватись або VPN (що не дуже безпечно для ваших даних), або користуватись альтернативними сайтами.

Це виявилось хорошою ідеєю, бо кілька великих міст на маршруті (Кемер чи Фетхіє) нам здались надто туристичними, і ми там вирішили не зупинятись взагалі.

Зрештою зупинялись у чотирьох готелях, вартістю від 700 грн за ніч і до 2 тис. грн. Шукали в інтернеті, аби у вартість номеру входив сніданок, і мій особистий фільтр пошуку – басейн.

Якщо у період вашої подорожі туристів мало, вам пощастить і номер безкоштовно можуть покращити. Нам так робили кілька разів.

Друзі, що подорожували Туреччиною одночасно із нами, розповіли, що взагалі не бронювали готелі в інтернеті, адже домовлятись на рецепції – дешевше. Я цей лайфхак не перевіряла.

Ось кілька рекомендацій, де зупинитись:

Найбільш незвичайний готель, в якому я жила – це дерев’яні будиночки Tree Houses Hotel.  Він розташований поблизу міста Фетхіє і просто над Долиною Кабак.

Коштує 1,6 тис. грн, у цю вартість входить сніданок. На території є великий басейн, але найбільша його перевага – вид. Поєднання моря і скалистих гір, покритих хвойними деревами.

Власник готелю запропонує організувати вуличний перегляд футболу або привезти пальне з міста, адже поруч заправки ми не знайшли!

У долині Кабак неподалік від готелю є затишний, чистий пляж зі скелями, порослими соснами.

Сюди рідко приїжджають туристи (бо доволі важко дістатися гірськими схилами), хоча там є маленькі магазинчики і зона кемпінгу. Пляж із гальки, а вода – насичено-блакитного кольору.

Ще один класний готель ми знайшли поблизу міста Каш, в якому планували провести щонайменше два дні. В Peace Hotel хороший сервіс, басейн і сад. Коштує він 1,2 тис. грн за ніч.

Оскільки, окрім нас, туристів там більше не було, нам запропонували найкращий номер. Але до пляжу звідти пішки не дійдеш, тож ми добиралися автівкою.

Що потрібно перед поїздкою

За нинішніх умов, якщо збираєтеся летіти до іншої країни, передусім подивіться, які існують правила на в’їзд. Це можна зробити на сайті https://tripadvisor.mfa.gov.ua/.

Зокрема, для подорожі в Туреччину потрібні: або документ про вакцинацію, або документ, який вказує, що ви вже хворіли, або ПЛР чи експрес-тест на антиген.

Ми ледь про це не забули, тому тест здавали в останній момент. І найважливіше, аби в’їхати в Туреччину, потрібно заповнити електронну форму на сайті міністерства охорони здоров’я Туреччини, посилання можна знайти в інтернеті.

Що важливо: заповнити її потрібно за 72 години до в’їзду, і роздрукувати або зберегти на смартфоні. Чесно кажучи, показати цю форму нас просили двічі: у турецькому аеропорту під час пересадки і на вході до одного із пляжів.

Улюблені локації нашого маршруту

Чірали

Курортне селище недалеко від Кемеру, розташоване у межах Національного парку Олімпос. Вже кілька десятків років, на відміну від Кемеру, Чірали вважається містом незалежних відпочивальників.

Там немає великих мережевих готелей, тільки маленькі пансіонати, палаткові містечка і неймовірно красива природа – у повітрі пахне хвоєю.

Ціни набагато нижчі, аніж у Кемері. А пляж із видом на гори доступний для усіх туристів, і не відмежований для якихось готелів.

На вході на пляж розміщені правила поведінки, бо тут зона для розмноження морських черепах, вони десятками можуть виповзати з води.

Через це гальковий пляж Чірали перебуває під захистом Європейської агенції з навколишнього середовища.

Пляж Капуташ

Його називають одним із найкрасивіших пляжів Туреччини. Вода тут дивовижного кольору, і неймовірно прозора. Поблизу жодних готелів і туристичних міст.

Пляж – просто по дорозі з міста Каш (20 км від нього) до Фетхіє. Машини паркуються прямо на дорозі, і крутими сходинками можна спуститися до пляжу з дрібної гальки.

Тут можна купити лежак і парасолю, а можна пройти трохи далі та сісти в тіні величезної скелі. Мене вразив сервіс, чисті переодягальні і душ із видом на море.

Однак я рекомендую приїжджати сюди у будні дні – хоча локація й не класично туристична, але на вихідних сюди з’їжджається багато людей.

Долина метеликів

Найбільше захоплення і одночасно розчарування в мене викликала Долина метеликів. Унікальне місце поблизу Фетхіє. Її блакить можна роздивитися згори, якщо зупинитися біля вітального знаку селища Фаралія, дорогою до міста Олюденіз.

Там бухта, як на долоні. А от дістатися туди можна лише водою, рейсовими човнами з Фетхіє або Олюденізу. Я купувала квиток на маленький ранковий човен з Олюденізу за 200 грн.

Всю красу цього заповідника важко описати, там ростуть гранати, оливки і апельсини. Між маленькими пляжними барчиками з дерева і пальмового листя бігають гуси.

Тут можна лишитися на ніч у наметі, або просто провести цілий день на пляжі чи в гамаку під деревом. Розчаруватися у цьому казковому місці мене змусили величезні туристичні кораблі, що активно заходять сюди після 12-ї і лишаються до 4-ї дня.

Пляж одразу заповнюється людьми, а кораблі, що стоять біля берега, забруднюють воду.

Фініке, бухта Магаралі та інші неймовірні маловідомі місця

Блакитна бухта з маленькою печерою, до якої потрібно пливти. Розташована вона просто посеред траси з міста Фініке до Кашу.

Цей пляж не гірший за ті, куди щодня приїздять сотні туристів – блакитна, аж синя вода і біла галька.

Сюди не планували їхати, натрапили випадково. Просто зупинились посеред дороги і провели там декілька годин. Людей майже не було, лише кілька місцевих, які також проїжджали повз.

Дорога від Кашу до Олюденізу

Дуже непроста, але видовищна. Їхати потрібно якісною державною дорогою D400. На ній є кілька платних ділянок (в середньому 30 грн). Але можна й безкоштовно – складним гірським маршрутом.

Вид – неймовірний. З одного боку високі скелі, з іншого – море. Дорога складається з крутих підйомів і гострих поворотів.

Їздити гірськими серпантинами, через маленькі села, кемпінги і блакитні бухти – неймовірно. Щоправда, ваша мапа матиме такий вигляд:

Проте краєвид з вікна ось такий:

Розваги

Аквапарк Долусу

Важко сказати, що це не туристична локація, але заїхати на кілька годин і спробувати усі водні гірки можна. Їх тут близько двадцяти.

Це один із найбільших аквапарків Туреччини. Тут дитячі, дорослі і  екстремальні водні гірки, є й басейни різної довжини і глибини. Вартість: 1 тис. грн для дорослих і 600 грн для дітей. У цю вартість включено обід і користування камерами схову.

Параглайдинг в Олюденизі

Найпопулярніша розвага на нашому маршруті. Підйом на гору Бабадаг і політ із неї над усім узбережжям. З висоти пташиного польоту можна побачити і Олюденіз, і долину метеликів, і природні парки, і найближчі острови, і неймовірне Середземне море.

Коштує політ на параплані з інструктором від 2-3 тис. грн. За ці гроші вас піднімуть на гору, проведуть тренінг і дадуть камеру для зйомки.

Політ можна придбати на місцевому пляжі – ви побачите безліч рекламних пропозицій.

До речі, якщо самостійно піднятися на гору Бабадаг, звідки й запускаються парапланеристи, можна трохи зекономити. Хоча чекати все одно доведеться, поки привезуть усе необхідне спорядження.

Їжа

Якщо їздити нетуристичними локаціями, можна зекономити на їжі. На місцевих ринках і у супермаркетах продукти коштують дуже дешево.

Я на обід і вечерю обирала маленькі ресторанчики далеко від центру туристичних міст. Шукала їх на google-мапах і читала відгуки. В середньому обід на двох зі свіжою рибою, салатами і морепродуктами коштував 500-600 грн.

Найдорожче у турецьких ресторанах, як на мене, коштують алкогольні коктейлі. На деяких пляжах – по 200-300 грн.

Порада: обов’язково спробуйте блакитних крабів поблизу міста Каш.

Їх роблять на грилі, а компліментом запропонують різні салати та закуски. Раджу за крабами заїхати в Kaya Restaurant. Це маленьке кафе на шляху з міста Фініке в Каш. Там отримаєте краба за 50 грн.

Не бійтеся подорожувати своїм ходом

Під час подорожі я побачила дві різні Туреччини. Одну – за часів карантину, обов’язкового носіння масок і повного локдауну в неділю. Та іншу – Туреччину після зняття карантинних обмежень, з барами, ресторанами і безліччю туристів.

І під час обмежень, і після їх часткового зняття подорожувати своїм ходом – ідеальний варіант. На турецькому узбережжі ми не стикнулися із тим, що не могли знайти вільних місць в готелі або ж чекали кілька годин на заселення.

Місцевий бізнес дуже орієнтується на туристів, що подорожують власним ходом і, відповідно, самі обирають де жити та де витрачати гроші.

Висновок:

Днів: 10

Людей: 2

Кілометрів в дорозі: 1400

Орендовано готелів : 4

Ідеальні пляжі: 8

Побачили 2 моря

Витрачено коштів загалом: до 40 тис. грн, з яких 11,3 тис. на житло. Ми не економили взагалі ні на їжі, ні на розвагах.

Розваги і незабутній досвід: 6