"30 років Незалежності": Вінницька область - Подільський Афон, містичне село і таємничі печери монахів-рахманів

31 липня ТСН розпочала спецпроєкт, присвячений 30 річниці Незалежності України. Цього року до свята 1+1 підготував особливий, мультиформатний проєкт. Вперше на українському телебаченні служба новин на місяць вирушить у всеукраїнський тур, а 24 серпня у столиці відбудеться спецефір із яскравим перформенсом.

ТСН у Вінниці. Студія працювала на площі Небесної сотні. Це - одне з місць, де люблять збиратися вінничани. Зараз про край, який називають "перлиною Поділля" - Вінниччину. Чим славиться, чим відома в світі і що наразі ховає від очей туристів, про це 6 серпня йдеться в сюжеті ТСН.19:30 в рамках спецпроєкту "30 років Незалежності".

"Перлина Поділля, аграрна, смачна, або містична - Вінниччина. Як не називай, але тим вона приваблива – що вона різна. І я вам покажу саме таку", - каже Валерій Кузнєцов.

Вінниччину унікальну. Лагуна у Черепашинцях вабить туристів з усієї України. Блакитна вода, скелясті береги і хвоя – створюють унікальні пейзажі.

Вінниччину родючу. Бо тут мільйони гектарів пшеничних полів і яблуневих садів. Найбільше врожаю зернових і ягід збирають саме на Поділлі.

Вінниччину історичну. Це - край палаців і маєтків. Тульчин - маєток польського магната Потоцького. Мандарині оранжереї, палаци з мармуру, порцеляна і живопис. Тут проходили королівські прийоми та бали.

Ви це маєте знати - Вінниччина - легендарна. "Щедрик", який співає увесь світ, народився у селі Марківка. В цій сільській хаті ріс і творив Микола Леонтович і саме на цьому піаніно вперше зіграв легендарного хіта.

30 років Незалежності" | Вінницька область: блакитна лагуна, містичне село та смачна картопля

Вінниччина – апетитна. Якщо ви ще не чули про картоплю по-уланівськи - мерщій до Уланова. Смажена картопля, з часниковим соусом, приготована колись на швидкоруч, тепер делікатес.

Ви повинні пам'ятати - Вінниччина вона ще і містична. Село на півдні області, про яке говорять, як місце сили. За туристів тут старовіри, шамани і йоги. Манить язичників старовинний скельний храм. Дивні фігури на камені. Олень, півень і вагітна жінка. Що це все означає? Досі сперечаються історики. Люди вірять, саме тут здійснюються усі бажання і заряджаються наші "природні батарейки"

"А що таке Подільський Афон? Чули? Бачили? Ходімо покажу", - каже Валерій Кузнєцов.

Аби дістатись до Лядівського монастиря підіймаємось кілька сотень метрів угору. Краєвиди навколо захоплюють подих. Скелі омиває величний Дністер. Річка розділяє українські та молдовські землі. На горі дзвіниця і скельний монастир. Чим же він манить туристів і паломників з усієї України?!

"Наш монастир заснований Антонієм Печерським в 1013 році. Тому наш монастир був найдревнішим в тогочасній Київській Русі і аналогів по древності нема", - каже отець Нікон.

Отець Нікон про обитель знає все. Каже, вона ідентична грецькому Афону. Цього колись хотів засновник Антоній Печерський.

"Це ложа Антонія, келія зберіглась в первозданному вигляді, де Антоній міг відпочивати", - каже отець Нікон.

Трохи вище над монастирем збереглись висічені просто у горі келії. Крихітні двері і вікна. Всередині, незважаючи на спеку, прохолода. Мало віриться, але колись у цій печерній келії молились кілька десятків ченців. Нині у монастирі сім монахів, живуть вони вже не у скелях, а в сучасному храмі.

На скелях навколо таємничі надписи і символи. Що це все означає, однозначної відповіді не мають ані ченці, ані дослідники. Але сходяться в одному – Лядівський монастир унікальна архітектура споруда.

"Це є зразок сакральної архітектури, унікальність, що печери є символом нашої історичної пам’яті , архітектури, символом сподвижництва чернецького. Лядівський монастир не має аналогів тому, що він для нас цінний, бо зв'язаний з іменем Антонія Печерського, є зв'язок між Поділлям і Києвом, між пониззям і центром України, релігійним ,культурним і освітнім центром", - каже архітектор Микола Крижанівський.

Та виявляється - це не єдині і не найстаріші печери навколо Дністра. Старожили переказують легенди про рахманів, таємничих духівників, які ще в 11 столітті жили у цих скелях.

"Монахи-ченці жили одинаками, є декілька печер, які споріднені між собою. В печерах можна знайти давні написи", - каже дослідниця Мирослава Марченко.

Аби знайти печери треба заїхати у село Оксанівку, а далі кілька десятків кілометрів проїхати хащами і суцільним бездоріжжям. Дістатись печер рахманів можливо лише із альпійським спорядженням, тому разом з нами вирушає скелелаз Павло, досвідчений мандрівник В’ячеслав і місцева дослідниця Мирослава.

"До печер ми будемо добиратись пішки, вгору, підніматись, шлях нелегкий", - каже скелелаз Павло Бондрух.

І Павло був правий йти у гору, через непролазні хащі – дуже важко. Цими маршрутами ще не ходили туристи. Окрім магічних краєвидів, натрапляємо на печерну церкву.

Місцеві розповідають що тут жили легендарні рахмани, вони були воїнами, монастир келіотського типу, проживали всі у келіях і тільки раз на тиждень збирались у печерній церкві", - каже дослідниця Мирослава Марченко.

Аби дістатись до скельної церкви доводиться йти по таких вирубаних східцях. Тут дуже багато ікон. Вище – ще важче. Аби знайти печери рахманів йдемо знову спочатку хащами і гірським хребтом. Страшно, бо просто під ногами майже вертикальна скеля. Один невірний крок і можна впасти кількасот метрової висоти. Але до печер рахманів можна потрапити лише звідси і тільки у спорядженні. Висічені у гірській породні гроти із таємничими символами на стінах. Дослідники називають справжнім дивом і культовою пам’яткою. Саме тут вважають, жили легендарні рахмани, у печерах не лише молились, а й воювали. Скеля була своєрідною цитаделлю під час нападу турків.

"Це залишки тих минулих часів, які лишились нам як пам’ятка, коли людям доводилось ховатись. Ще колись тут були проходи, могли виходити цими проходами, ховаючись від нападів. Турки порозбивали ці скали ядрами, що осипалось і зараз сюди можна спуститись тільки на мотузках", - каже скелелаз Павло Бондрух.

Про скельно-печерний оборонний комплекс мало хто знав. Місцеві ентузіасти домоглись аби його визнали і внесли до реєстру державного пам’яток. Але це, кажуть лише початок, головне зараз – аби печери могли побачити туристи.

"Це досвід і цей досвід за гроші не купиш це просто треба відчути. І головне, що це поруч із нашою домівкою", - каже мандрівник В'ячеслав Мацюх.

Павло разом з однодумцями планує зробити шлях більш доступим, хащі розчистити і знайти спонсорів, аби купити альпіністське спорядження. Вірить, легендарні печери монахів-рахманів – стануть популярним путівником і до їхньої Оксанівки, яка біля підніжжя цих скель - приїдуть таки туристи . Їх тут готові зустрічати у розмальованих хатах і пригощати автентичними стравами.