Наслідки «пушилінізації» Лукашенка

Торік у матеріалі для «Детектора медіа» я спрогнозував процес «пушилінізації» Лукашенка силами Кремля, себто, перетворення президента Білорусі на кремлівського посіпаку, ватажка донецьких сепаратистів Дениса Пушиліна. Сьогодні, у річницю старту протестів у Мінську, на своїй прес-конференції «Велика розмова з президентом» Олександр Лукашенко повністю підтвердив цю тезу.

Відповідям на запитання українських журналістів — ведучої медведчуківського Першого незалежного Діани Панченко та ведучого мураєвського каналу «Наш» Макса Назарова — самоназваний президент Білорусі присвятив понад сорок хвилин.

Він ретельно та методично доносив меседжі щодо майбутнього України, більшість яких вже давно сформульована у Кремлі. Зважаючи на те, що навчання російських військ «Захід-2021», що будуть проходити на території Білорусі, становлять значну загрозу для національної безпеки України, буде не зайвим проаналізувати, які  кремлівські меседжі транслює Лукашенко.

Що сказав «пушилінізований» Лукашенко

Слабкість білоруської опозиції та небажання робити реальні кроки з боку колективного «Заходу» призвели до того, що Олександр Лукашенко перетворився на безальтернативного сателіта Кремля, який витрачає усі свої зусилля виключно на торгівлю з Путіним. У цій торгівлі він, природно, готовий пожертвувати всім, у тому числі й Україною.

Спілкуючись із українськими журналістами, Лукашенко сам підняв тему вбитого у Києві білоруського опозиціонера Віталія Шишова, звинувативши у його смерті українську владу, як раніше звинувачував її ж у вбивстві Павла Шеремета (якого диктатор цього разу також згадував).

За словами Лукашенка, якщо вбитий Шишов був на території України, то Україна і несе відповідальність за його смерть. А доказів причетності білоруської влади до цього вбивства  немає.

Лукашенко вважає, що припинення авіасполучення з Мінськом була тією «червоною лінією», яку перетнула українська влада, свідомо погіршуючи відносини з Білоруссю. Натомість Лукашенко вважає, що «потрібно було посидіти і помовчати, а не бігти попереду Євросоюзу, куди Україну ніколи не візьмуть». На думку Лукашенка, багато білорусів літали в Одесу, а тепер обирають курорти Краснодарського краю Росії.

Він також заявив, що Білорусь ніколи першою не «зробить капость» та не нападе на Україну, якщо українські вояки першими не ступлять на білоруську територію зі зброєю.

Відповідаючи на слова Макса Назарова, який похвалив Лукашенка за те, що він є популярним політиком в Україні, президент сказав, що «ви дострибаєтеся… Я перейду цю межу… без зброї… І отримаю мінімум 90% підтримки серед українців… І повернемо Україну». Сумнівний жарт був сприйнятий залом з аплодисментами.

Багато часу Лукашенко присвятив поясненню своєї позиції щодо Донбасу. Однак, за його словами, і Порошенко, і Зеленський не робили реальних кроків, щоб припинити конфлікт, тоді як Путін був готовий і на припинення конфлікту, і на відновлення Донбасу. «Порошенко відмовився, щоб у Донбасі був мир», — сказав він.

Лукашенко розкритикував прийняття в Україні закону щодо продажу землі, а також закону про корінні народи. На його думку, такі закони можуть роздратувати Путіна.

Він також визнав, що він би «розмовляв з ідіотами», мабуть, маючи на увазі лідерів так званих ЛНР та ДНР, оскільки таким чином відповідав на питання Назарова, чи потрібно Києву вести прямі перемовини з сепаратистами. Як приклад він навів поведінку Порошенка, який підписав мінські домовленості у присутності Плотницького та Захарченка. Крім того, він порадив Володимиру Зеленському «стрибнути у гелікоптер і летіти» на окуповані території Донеччини та Луганщини. Разом із тим Лукашенко вважає, що Зеленському «не дають це зробити».

А ще, мовляв, він готовий зателефонувати Зеленському, але останній не підніме слухавку, тому що американці цього нібито не зрозуміють.

Отже, підсумовуючи слова Лукашенка:

• Відповідальність за вбивства Віталія Шишова та Павла Шеремета несе Україна;
• Україна перейшла межу, заборонивши проліт білоруських літаків над своєю територією;
• Порошенко і Зеленський не хочуть припиняти конфлікт на Донбасі, тоді як Путін чекає цього з нетерпінням;
• Зеленському треба самому їхати на перемовини до лідерів терористичних угруповань;
• Білорусь не нападатиме на Україну, але готова воювати, якщо Україна «почне першою».

Якщо ви не помічаєте того, що ці тези лунають із Кремля вже більше шести років, то вам слід почитати «Білу книгу спеціальних інформаційних операцій проти України 2014-2018».

Що може зробити «пушилінізований» президент

Відповідаючи на одне з запитань про ймовірне входження Білорусі до складу «союзної держави», яку пропонує Кремль, Лукашенко відповів, що «думає головою Путіна» і вважає, що Кремлю не потрібен такий тягар проблем, який буде викликаний об’єднанням держав. З іншого боку, Лукашенко наголосив, що така його позиція не є перепоною для глибокої «економічної інтеграції».

Однак слід очікувати, що «пушилінізований» президент Білорусі буде не тільки «думати головою Путіна», а й бігати ногами Путіна, та натискати на спусковий гачок автомата пальцями Путіна. Адже з 10 по 16 вересня цього року на території Білорусі відбудуться військові навчання «Захід-2021» (полігони «Обуз-Лесновський», «Домановський», «Ружанський» та «Брестський»), де, за словами командувача Західного військового округу генерал-полковника Олександра Журавльова, буде відпрацьовано приховане розгортання військ, а особливу увагу буде приділено готовності систем управління та усіх видів забезпечення. Як зазначив Журавльов, російські війська впроваджують нестандартні способи дії батальйонних тактичних угруповань при боротьбі з безпілотниками, цілями, що низько летять, та швидкісними бронеоб’єктами.

Під час попередніх військових навчань «Захід-2017» білоруські та російські вояки воювали з вигаданою країною Вейшнорією, яка відтоді має свої офіційні представництва в інтернеті та навіть свій інстаграм. У сценарії навчань «Захід-2021» проти Республіки Полісся та Центральної Федерації (якими, ймовірно, є Білорусь і Росія) виступають країни Няніс, Помор’є, Полярна Республика та міжнародні терористичні угруповання, якими керують західні країни, маючи на меті дестабілізувати Республіку Полісся.

Перший заступник міністра оборони Білорусі Віктор Гулевич сказав, що в контексті сценарію «вороги» захочуть змінити керівництво Республіки Полісся та приєднати її західні території до Няніс. Няніс — це видозмінена литовська назва річки Вілія (Няріс). А Помор’є — історична назва області на південному узбережжі Балтійського моря та в Польщі.

Хоча Україна у сценарії російського генштабу ніяк не представлена, я б не виключав, що українське Полісся може знаходитися під ударом. І замість бажання казкового Няніса приєднати частину казкової Поліської Республіки реальна Білорусь може спробувати приєднати частину реального Полісся, організувавши дестабілізацію українського регіону за допомогою російських спецслужб.

Небезпека навчань «Захід-2021»

За словами американських експертів, які нещодавно взяли участь у віртуальному круглому столі, організованому Центром аналізу європейської політики, проблемою навчань Росії та Білорусі є прозорість, відсутність якої порушує міжнародні зобов’язання в рамках ОБСЄ щодо запрошення спостерігачів. Кількість заявлених військових, задіяних у навчаннях, видається надто малою, а насправді може бути значно більшою. Крім того, метою навчань заявлено саме приховане розгортання підрозділів. До того ж, Росія бойкотувала зустріч, організовану керівництвом ОБСЄ, щоб, згідно з вимогами Віденського документа, роз‘яснити свої наміри щодо пересування військ.

Увагу привертають і масштаби перекидання російських військ, які мають вартість, що набагато перевищує користь від просто навчальних вправ. Витрачаючи такі гроші на логістику збройних сил, Кремль може сподіватися ще й на щось інше.

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Ринкевич також вважає, що військові навчання біля кордонів балтійських держав можуть вилитися у прикордонні конфлікти, що будуть виражатися у «...непорозуміннях, діях, не схвалених командуванням». Особливо це актуально в період прикордонної кризи через використання Лукашенком мігрантів як гібридної зброї.

Найбільшою проблемою прийдешніх військових навчань, як і прикордонної кризи з мігрантами на кордонах Литви, Латвії та Польщі, є той факт, що колективний Захід вперто не хоче визнавати протистояння Володимиру Путіну як безальтернативний підхід.

Олександр Лукашенко є такою самою проксі-силою, як і ватажки донецьких і луганських сепаратистів Пасічник та Пушилін, які не грають жодної ролі особисто, а є втіленням інтересів Кремля та російських спецслужб. Розуміючи та усвідомлюючи це, Вашингтон, Берлін та Париж ігнорують цю проблему, залишаючи Польщі, Україні та країнам Балтії боротися з загрозою. І приймаючи гру Путіна у «буферну зону», яку він будує навколо Росії.

Ймовірно, це виллється у серйозні несприятливі наслідки для країн, що межують із цією «буферною зоною». Однак політики Вашингтона, Берліна та Парижа глибоко помиляються, сподіваючись, що це їх не торкнеться. Адже, політика «не злити Путіна» ніколи не закінчувалася його заспокоєнням, а ще більше роз’ятрювала його інтереси.