Комунізм впав тихо: історик Грицак про розвал СРСР і значення незалежності України

Уже незабаром Україна святкуватиме 30-річчя незалежності. Розпад Радянського Союзу пам’ятають тисячі українців, однак новому поколінню часто буває незрозуміло, “як жилося раніше”.

Про значення української незалежності та вади радянського минулого в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV розповів історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.

– Ярославе Йосиповичу, як ви оцінюєте падіння СРСР і подальший референдум за незалежність України?

– Можу сказати, що комунізм упав напрочуд тихо. Усі думали, що він падатиме з лев’ячим ревом, гуркотом, а воно впало тихо-тихо, із мишачим писком.

А щодо референдуму, то наші громадяни голосували за незалежність із різних причин. Очевидно, що тут, на Галичині, голосували, бо ми – українські патріоти, ми, знаєте, це вимріяли.

У Києві партійна еліта голосувала, оскільки їй треба було втримати владу. На сході більшість людей голосували тому, що вірили: тільки-но ми проголосуємо, станемо багатими.

Але склалося так, що стара еліта передала владу сама собі.

– Якою була стереотипна “стабільність” у Радянському Союзі?

– Згадується 1990 рік. Якою може бути стабільність у Радянському Союзі, коли в одну мить знецінилися усі гроші? Усе, що ви мали із заощаджень, раптом випаровується.

Було відчуття того, що це вулкан, який вибухає. Навіть не вибухає, а валиться.

Не було там і соціальної справедливості. Усі були бідними. І у тій бідноті вони не розуміли, що вони – бідні.

А символом радянськості був поганий товар. Поганої якості. А ще черги. Бо за цим поганим товаром треба було ще й відстояти.

– Що, на вашу думку, змінилося після відновлення незалежності України?

– Тепер ми маємо свободу, але не вважаємо це особливим досягненням. Бо це схоже на те, як людина дихає повітрям – так само і ми не відчуваємо, що маємо свободу.

Для мого покоління виїхати за кордон було просто неможливо. Польща для мене була недосяжною країною.

Скінчилась ситуація консервної банки. І до того ж ця закатана банка була, вибачте на слові, тухлою.

У Радянському Союзі українці пройшли перехід від аграрного до індустріального суспільства. Із села у місто, грубо кажучи.

А от за останні 30 років ми пройшли інший великий перехід, про який багато не говоримо. Ми пройшли від індустріального суспільства до постіндустріального.

– А які проблеми залишаються?

– Україна має типові проблеми молодої держави. Передусім це виняткова нестабільність, політична боротьба і зміна еліт. Але головне, і це дуже важливо, – рівень корупції. Якщо ви хочете порівняти Україну з якоюсь іншою країною, дивіться на Сполучені Штати Америки 1820 року.

Майже завжди присутня війна, є революції, нестабільність. Молоді держави мусять через це пройти. Після розпаду імперії Україна здобула сильний комплекс меншовартості.

Я вважаю, що домогтися успіху в Україні неможливо. Щоб домогтися успіху в Україні, його спочатку потрібно домогтися за кордоном.

Але не варто шукати слабкостей українців у наших стереотипах.

– Що для вас – бути українцем?

– Я з України не виїду. Я часто виїжджаю, але завжди повертаюся. Я не можу цього пояснити, це метафізично.

Коли я слухаю композитора Лисенка Боже великий, єдиний, у мене мурашки по шкірі. Коли я був на Майдані, у мене були мурашки.

Це питання метафізичне. Ми не можемо осягнути розумом це відчуття. Україна мною промовляє, вона мене рухає.