«Поліські тенета» у зоні відчуження

5 серпня чималий гурт журналістів і блогерів вирушив у Чорнобильську зону відчуження. Кінематографісти з DocNoteFilms запросили представників засобів масової інформації на перший публічний показ свого нового документального фільму «Поліські тенета». Незвичним цей показ можна назвати саме тому, що відбувся він у Поліському, селищі міського типу на Київщині, яке тепер знаходиться в зоні відчуження, і саме це місце є головним героєм стрічки.

Такий формат – оригінальна вигадка авторів, які прагнули таким чином запустити промокампанію фільму. Гості престуру мали можливість не лише першими переглянути стрічку «Поліські тенета», показ якої відбувся у приміщенні колишньої пожежної частини, де нині знаходиться лісництво, а й на власні очі побачити локації фільму, пройтися вулицями безлюдного міста, відчути його атмосферу та емоції поліщуків, яким довелося покинути рідні домівки. Крім сучасних зйомок, у фільмі можна побачити й віднайдені авторами унікальні кадри любительської кінохроніки тих часів, коли в Поліському гуло життя – до аварії на Чорнобильській АЕС там мешкали 13 000 осіб.

Дитятки, контрольно-пропускний пункт у зону відчуження

Дорогою до Поліського. Наслідки пожежі 2015 року

Показ в будівлі колишньої пожежної частини

Режисер Костянтин Кляцкін проводить екскурсію колишніми вулицями

Палац культури в Поліському

Актова зала в будівлі райкому компартії та райвиконкому

Присутнім представили героїв фільму, мешканців Поліського, які спеціально приїхали на показ: Броніслава Андрієвського, голову Київського обласного товариства «Поліське земляцтво», колишнього начальника Поліського районного відділку міліції в 1975—1995 роках, який зараз мешкає у Переяславі; Миколу Лазарєва, кандидата біологічних наук, з 1989 року наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, який виїхав із Поліського у 1995 році, та Дмитра Герасименка, який після довгих років переїздів усією Україною в 2003 році повернувся, став самоселом і донині проживає в Поліському.

До обговорення після показу приєднався ще один учасник проєкту – вчений Денис Вишневський, співробітник Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, створеного у зоні відчуження. Він розповів про екологію заповідника і роботу вчених із вивчення змін у природі, адже припинення життєдіяльності людини сприяло рекреації екології цих місць.

Герої фільму Дмитро Герасименко (ліворуч) та Броніслав Андрієвський (праворуч)

Герой фільму Микола Лазарєв

Денис Вишневський

Стрічка створена на замовлення та за фінансової участі Суспільного мовлення. Про те, як виникла ідея «Поліських тенет», та про процес роботи над фільмом розповіли автор ідеї та оператор Павло Липа, режисер Костянтин Кляцкін і продюсер Сергій Малярчук.

У доробку студії DocNoteFilms вже є поважний перелік документальних стрічок із фестивальною історією, у яких кінематографісти звертаються до важких, навіть болісних тем: повнометражний «Крим, як це було» (2016), присвячений анексії Криму Росією та долі тих українських військових моряків, які не зрадили присязі та вийшли з окупованого півострова; короткометражний «Крихка свобода» (2018) – це розповіді людей, котрі опинилися в полоні бойовиків на Донбасі; серіал «Крутий заміс» (2020-2021), героями якого стали ветерани війни на Сході, їхні долі насичені спогадами, часом драматичними, а часто відверто сповненими курйозів та гумору і водночас розповідями про їхні спроби знайти себе у мирному житті, та інші роботи.

До теми Поліського DocNoteFilms теж звертається не вперше – в 2019 році студія випустила короткометражний фільм «Поліське. Післячуття», який є унікальним кінематографічним експериментом – на екрані нічне життя міста-привида. Нині цей фільм доступний для перегляду на Youtube-каналі DocNoteFilms. Тож цілком логічним можна вважати ідею розповісти докладніше про історію Поліського та його мешканців.

Автор ідеї та оператор «Поліських тенет» Павло Липа

Режисер Костянтин Кляцкін

Продюсер Сергій Малярчук (в центрі)

Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року хтось із відповідальних за ліквідацію наслідків аварії згідно з інструкцією окреслив кордони 30-кілометрової зони, очевидно за допомогою циркуля. Поліське всередину цього кола не потрапило, адже знаходилося за 50 кілометрів від станції. Але радіоактивна хмара не зважала на службові інструкції та канцелярські прилади й рушила на захід у напрямку Поліського. Рівень забрудненості у місті став місцями більшим, ніж в Чорнобилі чи Прип’яті. Проте «нагорі» вважали, що в Поліському все в нормі та на додачу переселили туди ще й велику кількість мешканців Прип’яті, збільшивши населення невеличкого містечка вдвічі.

Досить довго в Поліському не здійснювався належний радіаційний контроль, всі опікувалися тим, що відбувається в межах 30-кілометрової зони. Як і в Києві, з усіх сил намагалися приховати інформацію про реальний стан справ, «боролися з панікою» і так само вигнали людей на демонстрацію 1 травня, а потім ще і на 9 травня, аби показати всім, що ніякої загрози немає і місто повністю придатне для життя. Тим, хто хотів будь-що виїхати і вивезти свої родини з Поліського, чинили перешкоди, погрожували подальшими неприємними наслідками – звільненням із роботи чи з лав комуністичної партії з пониженням соціального статусу. Мешканці Поліського, як і переселенці з Прип’яті, опинилися в пастці, в тенетах брехні радянської бюрократії.

Зрештою влада була змушена визнати, що рівень забрудненості надмірний – у Поліському замінили покриття будинків та тричі перестеляли асфальт на дорогах, навіть зрізали та вивезли за межі міста верхній шар ґрунту, замінили його новим. Але з евакуацією мешканців влада зволікала. Лише в перші роки незалежності України нарешті провели нові дослідження стану екології та врешті ухвалили рішення про повне відселення мешканців з Поліського, яке офіційно завершилося в 1999 році. Поліщуків розселили по всій Україні, багато хто з них так і не зміг повністю адаптуватися в інших місцях, сумуючи за малою батьківщиною. Тож метою авторів фільму стало розповісти глядачам цю трагічну історію, адже про Поліське відомо значно менше, ніж наприклад, про Прип’ять.

Кадр з фільму «Поліські тенета»

Кадр із фільму «Поліські тенета»

Кадр з фільму «Поліські тенета»

Другий допрем’єрний показ «Поліських тенет» пройшов 7 серпня в Переяславі й також не випадково, адже саме у Переяславі нині мешкають багато поліщуків, яких переселили з Поліського у 1990-х роках. Тут вони створили музей Київського полісся, збирають артефакти та спогади переселенців, видають книжки, намагаючись таким чином зберегти пам'ять про рідні місця, регулярно організовують зустрічі земляків.

На показі стрічки у Переяславі. Знімальну групу представляє перший заступник голови «Поліського земляцтва» Василь Безверхий

Студія DocNoteFilms також завершує роботу над документальним однойменним серіалом, де йтиметься не лише про долю Поліського та його мешканців, а й про інші доволі несподівані та неоднозначні аспекти сучасного життя зони відчуження.

Всеукраїнська прем’єра повнометражного документального фільму «Поліські тенета» відбудеться 22 серпня о 17:20 на 24 каналах Суспільного мовлення («UA: Київ»; «UA: Крим»; «UA: Вінниця»; «UA: Волинь»; «UA: Дніпро»; «UA: Донбас»; «UA: Житомир»; «UA: Закарпаття»; «UA: Запоріжжя»; «UA: Карпати»; «UA: Кропивницький»; «UA: Львів»; «UA: Миколаїв»; «UA: Одеса»; «UA: Полтава»; «UA: Рівне»; «UA: Суми»; «UA: Тернопіль»; «UA: Харків»; «UA: Херсон»; «UA: Поділля»; «UA: Черкаси»; «UA: Буковина»; «UA: Чернігів»). Фільм також буде опубліковано на Youtube-каналі Суспільного.