Україна у психотерапевта. Як міг би виглядати цей діалог

30-річчя для багатьох – перехідний етап і привід для рефлексії та хвилювань. Не завжди виходить впоратися з тривогами, підбити підсумки та поставити нові цілі самостійно. Набагато простіше це зробити, якщо звернутися за допомогою до компетентного психотерапевта. А як би виглядала розмова, якби на прийом до такого фахівця прийшла наша 30-річна країна? Уявімо..

Здається, я не справляюся з викликами. Пандемія, нестабільність – складний період затягнувся. Що робити?

Неможливо допомогти тому, хто не хоче усвідомити проблему і потребу в допомозі. Тому добре, що держава усвідомлює свої проблеми і їх приймає. 

Необхідно повернутися до розуміння історії. Війни з імперіями, голодомор, існування у складі Радянського Союзу – Україна переживала більш значні проблеми, ніж ті, з якими стикається зараз. Але раніше Україна залишалася сам на сам з труднощами, а зараз у неї є союзники та партнери. Плюс, велика частина населення прагне допомогти своїй державі. 

Виживає той, хто готується до загрози. Адже, знаходячи труднощі, в результаті краще з ними справляється

Проблеми держави Україна є і в інших країн. І якби Україна була живим пацієнтом, це був би пересічний пацієнт. Це плюс, адже дає розуміння безлічі варіантів вирішення проблем. 

Мені здається, я більше зосереджена на негативі, ніж на позитиві. З цим можна щось зробити?

Бути більш негативно налаштованим нормально. Так влаштований наш мозок. Це біологічна особливість будь-якого організму, націленого на виживання. Виживає той, хто готується до загрози. Адже, знаходячи труднощі, в результаті краще з ними справляється. 

Держава – це теж великий організм. Тому краще виживають ті держави, які готуються до неприємностей, усвідомлюють труднощі та знаходять варіанти подолати їх. Ви точно бачили в історії приклади, коли країна жила одним днем, не особливо тривожилася про труднощі, економіці, що призвело до проблем з Євросоюзом.

Якщо уявити державу, як живий організм, то населення – це клітини. У людини клітини не сидять в стані спокою, вони постійно шукають в організмі запальні процеси, якусь загрозу. У тому числі, завдяки клітинному імунітету, людина виживає. Також і держава. Так, у нашої держави є "температура" (дестабілізація економіки), буває "нудота" (зміна влади, кризи). Але "організм" бореться, тому виживає.  

Якщо держава вважає, що не помиляється, то стає тоталітарною. Простий приклад – Північна Корея

Я сумніваюся у своїх силах, адже стою перед океаном виборів. Який шлях правильний? Як не помилитися?

Не помиляється той, хто нічого не робить. Потрібно не боятися припуститися помилки, а боятися не знайти спосіб її вирішити. 

Помилка в житті пацієнта – це нормально. Не було б помилок, пацієнт не прийшов би на терапію. Пацієнт, який приходить впевнений в тому, що він не помиляється, часто – нарцис і абьюзер. Якщо держава вважає, що не помиляється, то стає тоталітарною. Простий приклад – Північна Корея. 

Розумію свій потенціал, але важко створити нове, довести до ладу старе. Мені здається, у мене депресія, що робити?

Іноді старі речі немає сенсу лагодити, а потрібно замінити на нові. Якщо щось не працює, має сенс переглянути погляди. 

Ми повинні навчитися всередині особистості на ім'я Україна змінювати деструктивні моделі поведінки та покращувати існуючі позитивні моделі. У нас немає завдання погане зробити краще. Наше завдання-погане поміняти на хороше. 

Будь-яка істота прагне до контакту, потрібно навчитися допомагати союзникам

Розвивати навички користування технологіями (Мінцифри), піклуватися про себе (МОЗ), покращувати культурний рівень (Мінкульт), фінменеджмент (Міністерство фінансів), налагодити нормальні відносини з "людьми" – іншими країнами. Будь-яка істота прагне до контакту, потрібно навчитися допомагати союзникам, не соромитися просити про допомогу, і відмовляти тим, кому допомагати не хочемо. 

Мені 30, але я не уявляю, яким буде моє майбутнє.  

Думати про майбутнє не корисно, тому що ми не можемо його запобігти. Ми тільки можемо зробити так, щоб наше сьогодення було більш комфортним. Зрештою, 30 або 100 років – всього лише цифра.

Як почати піклуватися про себе?

Перший крок до цього – усвідомити, що ти цього заслуговуєш. Україна – сильний етнічний і культурний центр, і хоча б тому заслуговує, щоб з нею рахувалися. Адже поки Україна не зрозуміє, що заслуговує доброго до себе ставлення, Інші їй про це не скажуть.

На щастя, сьогодні Україна вже почала про себе піклуватися.

Спартак Субота, психотерапевт, кандидат психологічних наук, науковий керівник Інституту когнітивного моделювання