Реформа ГАСИ: направление верное, потенциал не исчерпан

Государственная архитектурно-строительная инспекция была органом, который должен был либо коренным образом измениться, либо исчезнуть.

Слишком много нареканий со стороны всех участников градостроительной деятельности, еще больше - обвинений в коррупции.

Поэтому весной 2020 года решение Кабинета министров о ликвидации ГАСИ - как монополиста с чрезмерными полномочиями - строительное сообщество восприняло в целом одобрительно. Но оптимизм был скорее сдержанным, чем безоговорочным.

Осторожность в оценках была связана с некоторой декларативностью объявленной реформы градостроительной отрасли и с такой же неопределенностью в отношении дальнейших шагов. Распределив между тремя новыми органами регуляторные и контрольные функции ГАСИ, ликвидировать монополизм, наверное, можно. Однако глубинные проблемы явно не решить, не говоря уже об узких местах и наболевших вопросах. Между тем, в стране разворачивалась реформа децентрализации, был взят курс на цифровую трансформацию экономики, а строительный рынок требовал притока инвестиций. Поэтому многие специалисты и практики справедливо полагали, что государственная градостроительная политика нуждается в масштабном обновлении.

К чести кураторов реформы — они быстро осознали, что системные преобразования требуют соответствующих шагов. И в декабре 2020 года состоялась перезагрузка реформы градостроительства и ГАСИ. Правительство, в частности, вернуло местным органам полномочия осуществлять архитектурно-строительный надзор. А впоследствии КМУ принял постановление о Государственной инспекции архитектуры и градостроительства Украины. Ее назначили ответственной за реализацию политики по вопросам государственного архитектурно-строительного контроля и надзора. Однако главная новация заключалась в том, что масштабные изменения привязывались к принятию базисного закона.

1 июля 2021 года Законопроект №5655 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно реформирования сферы градостроительной деятельности» был принят в первом чтении. При этом конституционное большинство свидетельствует, что этому законопроекту гарантирована поддержка в сессионном зале. То есть реформа сделала весомый шаг к воплощению.

Среди ключевых новаций Законопроекта №5655, связанных с ликвидацией ГАСИ, обратим внимание на следующие:

- разграничены полномочия органов градостроительного контроля и градостроительного надзора;
- градостроительный контроль осуществляет Государственная инспекция архитектуры и градостроительства Украины, а также исполнительные органы местного самоуправления и уполномоченные лица по градостроительному контролю (это абсолютно новый субъект в отрасли, к которому еще следует тщательно присмотреться);
- функции по государственному градостроительному надзору исполняет центральный орган исполнительной власти, обеспечивающий формирование государственной политики в сфере строительства, градостроительства и архитектуры, на данный момент – Министерство развития общин и территорий;
- при министерстве предусмотрено создание Градостроительной палаты. Этот орган рассматривает дела о нарушениях в процессе строительства со стороны субъектов градостроительства: подрядчиков, чиновников, экспертов, инженеров технического надзора и т. п.

Что это дает? На мой взгляд, новая модель государственного архитектурно-строительного контроля и надзора имеет очевидные плюсы:

- цифровизация отрасли (делает ее прозрачной, минимизирует коррупционные риски);
- упрощение процедур начала строительства (положительно оценено участниками рынка);
- передача контроля над  самовольным строительством на места (прямая выгода для общин и органов самоуправления).

Однако следует указать и на некоторые недостатки, которые можно устранить в процессе подготовки законопроекта ко второму чтению. Прежде всего - нет полной уверенности в эффективности Градостроительной палаты в части ее «пропускной способности». Это может привести к консервации многочисленных конфликтов в строительстве, что явно не пойдет на пользу участникам рынка.

Для детального анализа больше подошел бы законопроект, подготовленный ко второму чтению, и, разумеется, практика его применения. Однако общий вывод сформулировать можно уже сейчас. Для первой системной попытки реформы градостроительной отрасли весьма неплохо. Направление верное, но потенциал для позитивных изменений использован не полностью. Поэтому все проблемные моменты требуют доработки и уточнения с учетом интересов субъектов отрасли.

И два пожелания на перспективу.

Во-первых, при подготовке законопроектов такой весомости и значимости стоит учитывать мнение всех заинтересованных сторон - без исключения. А в этом случае есть некоторое разочарование со стороны архитектурного сообщества.

Во-вторых, сегодня актуально не просто обновление государственной градостроительной политики - остро необходимо ее переосмысление. Новые населенные пункты появляются все реже, индустриальная экспансия практически завершена. Однако накапливаются проблемы развития в уже сформировавшихся городах. Поэтому нужно переносить акцент с градостроительства как такового на создание комфортного, безопасного жизненного пространства в городах.
 

Реформа ДАБІ:
напрям правильний, потенціал не вичерпано

Державна архітектурно-будівельна інспекція була тим органом, який мав або докорінно змінитися, або щезнути. Забагато нарікань з боку всіх учасників містобудівної діяльності, ще більше звинувачень у корупції. Тому навесні 2020 року рішення Кабінету міністрів щодо ліквідації ДАБІ - як монополіста з надмірними повноваженнями - будівельна спільнота сприйняла загалом схвально. Втім оптимізм був радше стриманим, аніж беззаперечним.

Обережність в оцінках зумовлювалася певною декларативністю оголошеної реформи містобудівної галузі й невизначеністю дальших кроків. Вочевидь, простим розподілом регуляторних і контрольних функцій ДАБІ між трьома новими органами монополізм ліквідувати можна. Проте глибинних проблем не вирішити, не говорячи вже про окремі вузькі місця й наболілі питання. Тим часом в країні набирала обертів реформа децентралізації, був взятий курс на цифрову трансформацію економіки, а будівельний ринок потребував нового припливу інвестицій. Тому значна кількість фахівців справедливо вважала, що державна містобудівна політика вимагає масштабнішого оновлення.

До честі кураторів реформи - вони досить швидко зрозуміли, що системні перетворення потребують відповідних кроків. Тому в грудні 2020 року відбулося перезавантаження реформи містобудування й ДАБІ. Зокрема, уряд повернув місцевим органам влади повноваження здійснювати архітектурно-будівельний нагляд. А згодом КМУ ухвалив постанову, якою утворив Державну інспекцію архітектури та містобудування України. Саме цю установу призначили відповідальною за реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Проте головна новація полягала в тому, що всі масштабні зміни були прив’язані до ухвалення базисного закону.

1 липня 2021 року законопроєкт №5655 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності» було прийнято в першому читанні. При цьому конституційна більшість свідчить, що цьому законопроєкту гарантовано підтримку в сесійній залі. Отже, можна говорити про те, що реформа зробила вагомий крок на шляху до втілення у життя.

З-поміж ключових новацій Законопроєкту №5655, зокрема щодо ліквідації ДАБІ, звернімо увагу на такі:

- розмежування повноважень органів містобудівного контролю й містобудівного нагляду;
- містобудівний контроль здійснюватиме Державна інспекція архітектури та містобудування України, а також виконавчі органи місцевого самоврядування й уповноважені особи з містобудівного контролю - це абсолютно новий суб’єкт в галузі, до якого ще слід ретельно придивитися;
- функції з державного містобудівного нагляду виконуватиме центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури, на цей час - Міністерство розвитку громад і територій;
- при міністерстві передбачено створення Містобудівної палати. Цей орган розглядатиме справи про порушення в процесі будівництва з боку суб’єктів містобудування (підрядників, чиновників, експертів, інженерів технічного нагляду тощо).

Що це дає? На мій погляд, нова модель здійснення державного архітектурно-будівельного контролю й нагляду має очевидні плюси:

- цифровізація галузі (дає змогу зробити її прозорішою, мінімізує корупційні ризики);
- значне спрощення процедур початку будівництва (позитивно оцінено учасниками ринку);
- передання контролю за самочинним будівництвом на місця (пряма вигода для громад і органів місцевого самоврядування.

Проте слід вказати й на певні вади, які можна ліквідувати в процесі підготовки законопроєкту до другого читання. Зокрема, немає повної впевненості щодо ефективності Містобудівної палати в частині її «пропускної здатності». Це може спричинити консервацію численних конфліктів у будівництві, що явно не піде на користь учасникам ринку.

Для детального аналізу більш годиться законопроєкт, який буде підготовлено до другого читання й, звісно, практика його застосування. Однак загальний висновок сформулювати можна. Як для першої системної спроби реформи містобудівній галузі зовсім не погано. Напрямок вірний, але потенціал для позитивних змін використано не повною мірою. Тому усі проблемні моменти потребують доопрацювання й уточнення з урахуванням інтересів суб’єктів галузі.

Два побажання на перспективу.

По-перше, готуючи законопроєкти такої ваги й значущості, варто враховувати думку всіх зацікавлених сторін без винятку. А в цьому випадку відчувається певне розчарування з боку архітектурної спільноти.

По-друге, сьогодні актуально не просто оновлення державної містобудівної політики. На часі її переосмислення. Нові населені пункти з’являються дедалі рідше, індустріальну експансію практично завершено. Натомість відбувається накопичення проблем розвитку в містах, що вже сформувалися. Тож переносьмо акцент з містобудування як такого на створення в містах комфортного й безпечного життєвого простору.