Хворіємо, бо нам це вигідно?

Хвороба - це спосіб отримати те, що без хвороби отримати ніяк не вдається. Не секрет, що практично всі захворювання у своїй основі мають психологічну причину.

Але класична медицина офіційно визнає кілька захворювань, в яких психосоматичний фактор є провідним і як спосіб задоволення потреб по-іншому задовольнити неможливо.

То що ж дозволяє хвороба?

Піклуватися про себе без почуття провини

Ліки, всілякі засоби догляду, дорогі аналізи, процедури, обстеження - все це вам забезпечено, просто тому що хворієте.

Спробуйте ту ж суму витратити на послуги стиліста або курс масажу.

Для кількох поколінь людей - це неприпустимо. Завжди є те, на що гроші потрібніші.

Право на відпочинок

Парадокс у тому, що більшість сучасних жінок, навіть ставши фрілансерами або мають вільний графік, все одно живе за принципом: «У жінки є тільки два випадки, коли вона може нічого не робити - це вагітність або хвороба».

І вся наша система побудована за цим принципом.

Дитина не може не ходити в школу, якщо вона не хоче.

Є єдина причина, через яку вона пропускає школу, - це хвороба.

Чи не абсурд це?

Право на турботу близьких

Можливість почутися людиною, про яку дбають.

Якось не прийнято у нас піклуватися про «сильних, розумних і успішних», тим більше про тих, які можуть подбати про себе самостійно.

А хвороба дає право отримати цю турботу і ніжність.

Якщо ж близькі і далі ігнорують навіть ці недвозначні меседжі про допомогу, то хвороба прогресуватиме і в якийсь момент ці прохання доведеться почути.

Чергування у реанімаційній палаті буде забезпечено.

Увага близьких та друзів

Хвороба - це спосіб почуватися особливими, вартими уваги.

Вас обговорюють, про вас говорять.

Ви стаєте «темою дня». І що складніша хвороба, то більше «зітхань і ахів».

Повага

Людина, що переносить страшні страждання, разом із жалем і співчуттям навіть із думками: «Не дай Бог, мені таке ...», викликає трепет і повагу.

Якщо те, чим займаєтеся наразі, чомусь не викликає поваги, перш за все у вас самих, то серйозна хвороба дасть цю повагу.

І бажання почуватися «героєм» ніхто не скасовував.

Можливість не вирішувати те, що потрібно вирішити

Коли серйозно захворіла дитина, ідею з розлученням доведеться відкласти.

Сильна хвороба змусить почекати з новими проєктами і зміною діяльності.

Багаторічний догляд за близькою людиною - вагома причина, щоб не задаватися питаннями особистого життя і кар’єри, запізнень на зустріч або роботу.

Можливість прислухатися до себе

Ми завжди кудись поспішаємо, а основне постійно відкладаємо.

Під час хвороби життя різко сповільнюється, і на перший план виходить те, що раніше ігнорували і не помічали.

Кожен вдих, кожен крок стає важливим, як і можливість все відкласти і докорінно оцінити своє життя.

Остання воля помираючого

До бажань хворої людини прийнято прислухатися, і захворівши, можна нарешті змусити чоловіка полагодити крани і ручку на дверях. Не кажучи вже про інші, більш глобальні прохання.

Побачити світ з іншого боку

Хвороба дозволяє потрапити в іншу реальність.

Якщо вам доводилося кілька годин дивитися на складки тканини на абажурі або розглядати фігури дивовижних звірів у тріщинах на стелі - розумієте про що мова.

Коли єдине, що можете - це годинами дивитися в один квадрат метр на метр, то світ постає перед вами абсолютно з іншого боку.

Переосмислити своє життя

Серйозна хвороба змушує задуматися про те, про що раніше воліли не думати. Коли постає перспектива, що можливо це кінець, то вся брехня про себе і своє життя кудись випаровується, і ви залишаєтеся з правдою.

І у цей момент відбувається глобальне перевстановлення системи.

Переоцінка всього свого життя.

Потреби - це такі речі, які доводиться задовольняти.

Питання тільки у способі. Якщо доросла людина через якісь причини не готова говорити про свої потреби відкрито, то несвідомо вмикається цей механізм через хвороби. Вроджені хвороби або хвороби дітей до 6-8 років - це несвідоме мамине замовлення на 70% і татове на 30%. Хвороба дітей - це один із способів задовольнити свої приховані потреби і проробити свої ж риси завдяки хворобі дитини. Визнавати такі речі «безпосередньо в лоб», без належної готовності - практично неможливо. Вмикається сильний психологічний захист. Тому до розуміння цього треба поставитися виважено: