Літо восени і дощі взимку: як зміниться клімат України до 2100 року

За три десятиліття незалежності клімат України зазнав значних змін. Аномально високі температури, довготривала спека, посухи, лісові пожежі, руйнівні зливи, паводки та інші екстремальні погодні явища стали буденністю. Експерти кажуть, що українці мають адаптуватися, оскільки надалі ці тенденції лише посилюватимуться, і це пов’язано із глобальною ситуацією на планеті.

Як змінилися клімат та екологія в Україні за 30 років та на що чекати далі, Факти ICTV розбиралися з експертами – екологом, директором Центру екологічного консалтингу та аудиту Оксаною Волоско-Демків і завідувачем відділу прикладної метрології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Вірою Балабух.

Україна на тлі глобальних змін клімату

Із глобальними змінами клімату пов’язані й усі інші фактори, які відчуваються не лише в Україні, переконує еколог Оксана Волоско-Демків.

– Передусім це стосується того, що через індустріалізацію і викиди в повітря концентрація вуглекислого газу, який створює парниковий ефект, за останні 150 років зросла на одну третину. Таких піків не було за всю історію існування планети, тобто за сотні тисяч років. Температура поверхні Землі зросла на 1,18 градуса за Цельсієм, – пояснила вона.

Якщо говорити про Україну, за її словами, температура за три десятиліття підвищилася на 1 градус. Це ніби й не дуже багато, але, враховуючи загальні світові тенденції, зміна клімату впливає на дуже багато факторів, які також зачіпають нашу країну.

Серед них вона назвала танення льодовиків. Вони можуть просто зникнути. А це означає, що підніметься рівень світового океану, зміниться рух течій, напрямок вітрів. Посушливі місця можуть стати зволоженими, а зволожені – посушливими. Розподіл температури по планеті буде неоднозначний.

– У нас зараз спостерігаються так звані хвилі тепла, які лише наростатимуть. Це періоди дуже високих температур, які пов’язані із засухами, зокрема. Оця посуха дуже впливає на пожежі та необережне поводження з вогнем передусім. Випалювання сухостою на полях, листя спричиняє займання торфів та викид у атмосферу канцерогенів, – уточнила Волоско-Демків.

За даними дослідження Інституту світових ресурсів (WRI), найвищий ризик посух у світі наразі мають Молдова та Україна, навіть у порівнянні з країнами Північної Африки та Азії.

Значний вплив на добробут українців має інтенсивність ведення сільського господарства, оскільки у нас величезні території зайняті родючими ґрунтами.

– Україна посідає дев’яте місце за площею орних земель. Це 33 млн га, з яких 60% – чорнозем. Але частка розораних земель є найвищою у світі – це 54%, тобто половина розорана. Це нібито й не проблема, але через необережне ставлення до землі, зокрема перевиснаження такими культурами, як соняшник, соя, ріпак, які забирають поживні речовини, передусім зменшується вміст гумусу. На його відтворення треба сотні тисяч років, – констатує еколог.

Некоректне ведення землеробства також призводить до вітрової ерозії через наростання такого явища, як пилові бурі. Експерт каже, що в Україні вже 20 млн га охоплені пиловими бурями (дані Міндовкілля. – Ред.). Це свідчить про тенденцію до опустелювання великих територій на півдні країні.

Ще один фактор – українські річки втрачають водність, а в криницях падає рівень води. Це відбувається не лише через зміни клімату, а й через велику водозатратність технологій на целюлозо-паперових підприємствах, або використання аграрними холдингами артезіанської води на великих фермах.

– Тому тут потрібна така впорядкована система щодо використання для тваринництва поверхневих вод після відповідного доочищення, а не артезіанських свердловин, які передусім мають забезпечувати потреби людей, – вважає еколог.

А для збереження ґрунтів, на думку Волоско-Демків, треба передбачити багато запобіжників під час приватизації земель: встановити їхню родючість, яке є потенційне забруднення. Щоб власники відповідали за шкоду потенційну, яка може завдаватися через деградацію гумусу, через ерозії, перевиснаження ґрунтів, і розуміли, що у них будуть матеріальні збитки.

– Крім того, у нас є величезна проблема, пов’язана з якістю води у поверхневих водоймах. Вона погіршується і через сільське господарство, і через комунальні стоки, які погано очищуються. Це має бути планова і комплексна робота, щоб зрозуміти, куди рухається клімат, як ми повинні адаптовуватися до цього, – наголосила еколог.

За її словами, тут держава так само має встановлювати законодавчі запобіжники та інвестиційні вимоги у процесі приватизації земель та великих підприємств: Це єдине, про що ми можемо говорити зараз.

Температурні аномалії та їхні наслідки за 30 років незалежності

Кліматолог Віра Балабух зупинилася детально на головних тенденціях зміни клімату в Україні за останні три десятиліття, аномальних явищах, як, де і в які періоди зростала температура.

– Якщо говорити про останні 30 років, це не лише роки незалежності України. Для кліматологів період з 1991-го до 2020-го особливий, бо це період, за який визначається кліматична норма. Оскільки для визначення багаторічних значень Всесвітньою метеорологічною організацією рекомендовано застосовувати 30-річний період. Він зазвичай починається на одиницю, а закінчується на нуль. Тому у 2020-му закінчився другий такий період, який перетинається із попереднім, – пояснила вона.

Експерт наголосила, що перший кліматичний період – це 1961-1990, а другий – 1991-2020, тому коректно порівнювати, як змінилася кліматична норма, яка свідчить про зміну кліматичної системи загалом.

За її словами, тенденція до підвищення температур в Україні зберігається протягом усього року, всіх сезонів. Найбільше – у північних та північно-східних областях, і зменшується далі на південь.

Балабух каже, що аномалії температури зростають саме на північ, тобто найбільше вона підвищувалася на тих територіях, де було прохолодніше, і в холодну пору. Якщо говорити про Україну, то це Сумська та Харківська області.

Кліматолог уточнила, що загалом за останні 30 років середня річна температура на материковій частині України зросла на 1,2 градуса. Найбільше зростання спостерігалося взимку та літом – майже на 1,5 градуса. Зима стала теплішою на 1,4 градуса, а літо – на 1,5. Найменші зміни характерні для осені.

Якщо брати за місяцями, то найбільше зросла температура повітря у січні – на 2 градуси. І таке перевищення, як зазначила Балабух, є критичним для екосистем, оскільки починають спостерігатися дуже помітні зміни, які здебільшого стають незвортніми.

– Вельми показовий 2020 рік, коли дуже високі температури спостерігалися у січні, у багатьох регіонах вона була переважно додатною. Більш того, в окремі періоди температура була настільки високою у північних і західних областях, що відповідала тій, яка зазвичай спостерігається на південному узбережжі Криму, – навела приклад науковець.

Водночас, за її даними, в окремі роки ці зміни перевищували 6 градусів – у Львівській та Чернігівській областях.

У теплий період також спостерігається суттєве зростання температури, особливо у липні та серпні, які стали теплішими більш ніж на 1,5 градуса. Такі зміни впливають на тривалість сезонів – зима стає все коротшою і менш суворою, а літо довшим і спекотнішим. У 2020-му літо в Україні тривало до середини жовтня.

– Збільшується кількість літніх днів, і ця тенденція характерна не лише для теплого періоду. Літній день, це коли середньодобова температура перевищує 15 градусів. Все частіше такі дні ми спостерігаємо навесні, восени і подекуди навіть взимку. Зима 2019-2020 року показала, що у грудні на заході країни, зокрема в Івано-Франківській області, максимальна температура сягала +20, – нагадала кліматолог.

Аномальні температури впливають і на тривалість спекотного періоду. Наприклад, у липні 2021-го більше двох тижнів було понад +30. Це явище супроводжувалося надзвичайно високою нічною температурою, коли вона перевищувала +20. Таке явище метеорологи називають тропічною ніччю. Протягом останніх трьох десятиріч спостерігається тенденція до зростання таких ночей, і цього року буде вочевидь рекорд, наголошує експерт.

Дощ замість снігу – нова картинка сучасного клімату

В Україні спостерігається тенденція до зростання повторюваності та інтенсивності конвекційних явищ погоди – граду, шквалів та смерчу. Кліматолог каже, що підвищення температури призводить до утворення дуже потужних хмар, завдяки наявності вологи у помірних широтах. Тому нині під час злив протягом кількох годин може випасти місячна норма опадів, а то й більше. Такі процеси найбільш характерні для південних та південно-західних регіонів.

Змінюється структура опадів. Влітку вони стають більш локальними, а взимку випадають переважно у вигляді дощу, а не снігу.

– За 30 років чітко прослідковується тенденція, що у нас все рідше відмічається стійкий сніговий покрив. Вона характерна і для південних, і для північних областей. Якщо в 1970-1980-х роках ми не уявляли зими без снігу, то діти, які народилися у роки незалежності, вже майже не знають, що таке ковзани, санки чи лижі. Катаються переважно на якихось стадіонах. Це така нова картинка сучасного клімату, – пояснила Балабух.

Саме сніговий покрив є дуже важливим чинником у водозабезпеченні річок, які переважно мають снігове живлення. Тому за останні десятиліття зникло багато малих річок, а середні та великі втратили свою водність. Багато боліт також пересохло. Цьому сприяли не лише зміни клімату, а й меліоративні роботи, які раніше були характерними для України, особливо на Поліссі.

Два місяці без дощу

Суттєво зростає тривалість бездощового періоду. Останні п’ять років особливо посушливі в Україні. В окремих регіонах бувало без опадів два і більше місяців.

– І це на фоні високої температури, яка була не властива для цього регіону, що призводило до збільшення випаровуваності вологи, зростання посушливості, інколи навіть на фоні збільшення опадів. Це процеси, які взаємовиключають один одного, і це є тенденцією останніх 30 років, – наголосила Балабух.

Посушливі процеси характерні не тільки для півдня, зони ризикованого землеробства, яка й далі розширюється, зауважує науковець, а й для Полісся, що у 1960-1970 роки було надмірно зволоженим. Нині ці території потребують не осушування, а навпаки – додаткового зволоження, особливо якщо врахувати, що ґрунти там піщані.

Проблеми збільшення посушливості, особливо на Поліссі, та пожежної небезпеки кліматолог називає тенденціями, які характерні для останніх десятиріч. І 2020 рік став їхнім підсумком.

Зливи та паводки

Надмірна кількість опадів призводить до паводків та підтоплень, особливо у Карпатському регіоні. Як правило, вони пов’язані із невеликими, але дуже потужними хмарами, які не дозволяє виявити існуюча мережа спостережень.

– Значну кількість лісів у Карпатах за ці 30 років просто знищили. Поєднання двох чинників – збільшення інтенсивності опадів та зменшення лісового покриву – призводить до зростання небезпеки підтоплень і руйнувань, як це було у 1998-му, 2008-му і минулого року, – зазначила Балабух.

Клімат та урбанізація

Бурхливий розвиток міст за останні 10 років, тобто проблема урбанізації, є іще одним негативним чинником зміни клімату.

Міста активно забудовуються, вкриваються асфальтом, зникають парки та зелені зони, що призводить до підвищення такого ефекту, як осередок тепла. Це означає, що температура у містах може бути на 5-10 градусів вище, аніж у передмісті.

– Це є дуже великим викликом. Процеси опадоутворення в містах посилюються. Дощі випадають більш інтесивні, все частіше чуємо про підтопилення найбільших міст, – сказала експерт.

Пилові бурі та знищення родючих ґрунтів

Водночас в Україні відзначається тенденція до зменшення повторюваності сильних вітрів та всіх явищ, пов’язаних із вітрами – хуртовин та пилових бур. Балабух переконує, що протягом останніх 30 років таких явищ стало значно менше.

Вона нагадала, що у 1960-1970-ті роки було насаджено багато лісосмуг, тому вдалося майже позбутися пилових бур. Лише зараз це явище повертається, але ще не набуло катастрофічних масштабів.

– Це пов’язано не лише із атмосферними процесами. Значною мірою зумовлено втратою захисних лісосмуг за роки незалежності, особливо за останні п’ять років. Минулого року ми бачили, що це явище спостерігалося навіть не на півдні, а на тому ж Поліссі – у Житомирській та Чернігівській областях, – сказала вона, наголосивши, що насадження лісосмуг – приклад позитивного впливу діяльності людини на зміни клімату.

А цього року українці спостерігали імлу із пилу, принесеного з Прикаспійського регіону і навіть Сахари.

– Раніше у нас були так звані чорні бурі, які все зносили, родючого шару не залишалося. На утворення сантиметру ґрунту треба не одне століття, а втратити його можемо за кілька годин. Тому руйнування лісосмуг стало величезною катастрофою. Воно ще довго даватиметься взнаки з урахуванням зміни атмосферних процесів та появи сприятливих умов для утворення пилових бур, – підсумувала Балабух.

Прогнози зміни клімату та екологічної ситуації в Україні

Зникнення цілих міст за 30 років прогнозує директор Центру екологічного консалтингу та аудиту Оксана Волоско-Демків, якщо й надалі знищуватимуться зелені зони на користь забудови.

– Вони стануть просто непридатними для життя, інфраструктура не витримуватиме, а люди намагатимуться звідти виїхати, в основному через дефіцит та якість води. Безконтрольне пробивання артезіанських свердловин – величезна проблема, і вже є ознаки перехресного забруднення водоносних горизонтів, – пояснила вона.

Це також може бути переміщення великої кількості людей із півдня на північ – так звані кліматичні мігранти, які втікають від опустелювання та посух.

За її словами, якщо продовжуватиметься така тенденція з погодою, південні області стануть непридатними для ведення сільського господарства через відсутність води.

Потерпатиме Україна і від пожеж, після яких необхідне тривале відновлення. Це гірший варіант, каже еколог, а є ще оптимістичний сценарій адаптації людей до змін клімату.

– Передусім це стимулювання підприємств, під які можуть брати ерозовані чи забруднені землі, щоб вони привели їх до належного стану, – конкретизує Волоско-Демків.

Серед інших методів пристосування до змін клімату еколог назвала запровадження найкращих технологій у с/г щодо використання пестицидів, хімікатів, обробітку землі, сівозмін, лісозахисних смуг, попередження розширення площі пісків, щодо заборони розорювання земель, які потрапляють у зони посух.

– На місці деградованих електростанцій можна ставити вітряки, сонячні станції, але не на родючих землях. А в містах – створювати зелені зони та парки, а не бездумно забудовувати висотками, – вважає вона.

Завідувач відділу прикладної метрології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Віра Балабух погоджується, що для кліматичного прогнозу важлива передусім людська діяльність, бо її вплив значно більший, аніж у природних чинників:

– Залежно від того, як розвиватиметься суспільство, є прогнози викидів парникових газів та інші прогнози – що буде, якщо ми будемо адаптуватися до всього цього, тобто прогнози сценарію впливу.

За її словами, основним джерелом викидів парникових газів є енергетична галузь і наші шахти. І тут проблема полягає в тому, чи Україна й надалі використовуватиме вугілля, чи перейде на безвуглецеві технології.

Кліматолог каже, що існує багато таких сценаріїв, оприлюднених Міжурядовою групою експертів з питань змін клімату.

– Проте всі сценарії прогнозують подальше підвищення температури повітря. До середини століття середня за рік температура може зрости десь на 1,5 градуса, відносно 1981-2020 років, а якщо говорити до кінця століття – то навіть на понад 3 градуси. А за сценаріїв, які не передбачають заходів з адаптації, ці зміни можуть бути ще більшими. Якщо до цього часу ми говорили, що більший ріст був характерний для зими і літа, надалі температура може суттєво зростатиме ще й восени, – прогнозує кліматолог.

Проте всі сценарії прогнозують подальше підвищення температури повітря. До середини століття середня за рік температура може зрости десь на 1,5 градуса, відносно 1981-2020 років а якщо говорити до кінця століття – то навіть на понад 3 градуси. А за сценаріїв, які не передбачають заходів з адаптації, ці зміни можуть бути ще більшими. Якщо до цього часу ми говорили, що більший ріст був характерний для зими і літа, надалі температура може суттєво зростатиме ще й восени, – прогнозує кліматоло

Відповідно, це може зумовити збільшення літнього сезону і спекотного періоду, а також зменшення тривалості опалювального сезону. Кількість опадів зміниться несуттєво, проте спостерігатиметься їхня неоднорідність протягом року: холодний період може стати більш вологим, а теплий – посушливим.

– Найбільші зміни очікуються у другій половині XXI століття, – підсумувала Балабух.