Перший парад і перші сльози Зеленського. Фоторепортаж

На третій рік президентства глава держави та Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський дозрів до проведення військового параду Хрещатиком. Два попередніх Дні Незалежності обходились без цього заходу, бо він вважався «не на часі» та й взагалі не в’язався з образом «миротворця» Зеленського. Втім різка мілітарізація президентського іміджу та кругла дата – 30 років – таки змусили Офіс президента підкорегувати традицію. У Зеленського пояснили необхідність проведення параду цього року потрібністю продемонструвати моральну підтримку бійцям Збройних сил та підсумувати досягнення України за три десятиліття Незалежності. На парад було витрачено близько 100 млн грн бюджетних коштів, з яких, наприклад, 3 млн потягнув святковий намет, в якому сьогодні увечері вступатимуть оперні співаки.

Серед запрошених традиційно – колишні президенти, члени уряду, голова Офісу президента Андрій Єрмак, голова Верховної Ради Дмитро Разумков, мер столиці Віталій Кличко, голова СБУ Іван Баканов та інші посадовці як нинішні, так і колишні. З релігійних діячів були помічені митрополит помісної Української православної церкви Епіфаній та (несподівано, попри гучні заяви і шантаж) предстоятель Московської церкви Онуфрій. Нагадаємо, раніше РПЦ в Україні погрожувала ігнорувати святкування через візит до України Вселенського патріарха Варфоломія.

У підсумку Онуфрій зі свитою таки з’явився, але тримались вони дещо осторонь. А от патріарха Філарета, який тридцять років будував українську церкву, вперше взагалі не запросили на урядові заходи. Як і тих ексдепутатів, які в 1991 році голосували за проголошення української Незалежності, чим Зеленському на урочистому засіданні парламенту відкрито дорікнув нардеп першого скликання Володимир Крижанівський.

Перед парадом релігійні лідери провели спільну молитву у Софії Київській, на якій були присутні президент з дружиною. Спільну молитву зачитав митрополит Епіфаній. Інші лідери теж по черзі виголосили слово.

Також президент та перша леді вшанували пам'ять Героїв Небесної сотні.

Власне, військовий парад розпочався лише на другій годині заходу на Хрещатику. Перед цим виступив президент. У своєму спічі Зеленський кілька разів окремо зауважив, що сьогодні Україна святкує не започаткування, а відновлення своєї Незалежності. Те, що українська державність має куди довший термін, ніж 30 років, мав продемонструвати досить талановито та незвично знятий ролик, в якому перераховувались ключові віхи історії України та її звичайні герої. Щоправда, у такій хронології вже помітили кілька гріхів – наприклад, була відсутня згадка про перше олімпійське золото для України від фігуристки Оксани Баюл, яка нещодавно заявила про відмову від українського громадянства.

«Ми – молода родина зі славетної династії Київської Русі – України, з роду її засновників, – пустився в подорож в минуле Зеленський. – Ми не сироти й не знайди. Ми нащадки могутньої країни, яка була центром Європи. Ми маємо поводитися відповідно».

Під час промови Зеленський підписав указ про запровадження нового свята – Дня Української державності. Її точкою відліку вважатиметься рік заснування Києва, а відзначатися це свято буде у день Хрещення Київської Русі.

В промові президента вистачало, мабуть, необхідного в такі моменти пафосу: він вихваляв українські літаки, танки, ракети, дороги, перший в світі цифровий паспорт та нагадував про досягнення, що були здобуті за його президентства, на кшталт зняття депутатської недоторканості та запуску ринку землі. Іноді президента відверто заносило як в ситуації з заявою, що православ’я походить з Києва (цікаво, що з цього приводу подумав патріарх Варфоломій). Втім інколи Зеленський дозволяв собі фірмовий тролінг. Коли він перераховував видатних постатей, які дав країні кожен з регіонів, то подякував Рівненщині, Чернігівщині та Сумщині за перших трьох президентів, втім серед видатних уродженців Донеччини відзначив не «вічно легітимного» її представника, а Леоніда Бикова та Сергія Бубку, а серед відомих вінничан – не присутнього Петра Порошенка, а Василя Стуса.

Закликавши українців припинити внутрішні чвари та об’єднатися, глава держави приступив до вручення президентських відзнак. І тут Офіс президента традиційно зробив реверанси у бік зовсім різних аудиторій. Попри те, що парад був військовим, власне, про війну Головнокомандувач згадував дуже побіжно. Зі спортивної сфери Зеленський відзначив згаданого вище Сергія Бубку та Андрія Шевченка. З шоубізу – Дмитра Монатіка, який тепер є Заслуженим артистом України. Як і Шевченко, орден Ярослава Мудрого отримав давній друг нашої країни Вахтанг Кікабідзе. Посмертно були нагороджені колишній голова МЗС Анатолій Зленко та співак Назарій Яремчук, якого звання Героя України раптово знайшло за 26 років після смерті.

У самому параді взяли участь як сухопутні війська, так і авіація – українська і країн-партнерів. Одночасно в Одесі проходив військовий парад на воді за участі кораблів України і НАТО. Перед початком параду Зеленський не втримав сліз, коли дівчинка, що символізувала Україну, пробігла під величезним 30-метровим національним прапором з букетом квітів, аби вручити його військовому.

Дівчина і завершила дійство зворушливим виконанням пісні «Україна», яку вона заспівала на пересувній жовто-блакитній квітці. Це вже не перший випадок, коли президентська команда залучає дітей до своїх зворушливих перфомансів.

Навіть недоброзичливці Зеленського мають визнати, що він та ті, хто готував шоу на 30-річчя Незалежності, в цілому, задали дуже високий рівень. Парад лише яскрава частина усіх запланованих заходів. Банковій також чи не вперше вдалось влаштувати у серпневе політичне міжсезоння кілька важливих подій міжнародного значення. Візит Ангели Меркель, саміт «Кримської платформи», візит патріарха Варфоломія – доволі пафосний та яскравий початок нового політичного сезону.

Кореспонденти «Главкома» поспілкувались з людьми, яким вдалося подивитися парад «вживу», та послухали їхні враження.

Голос народу

Після параду люди, які зібрались у центрі столиці, жваво обговорювали побачене.

– Тату, а я хотіла би побачити, як вони стріляють, – говорить після проходження військової техніки маленька дівчинка на плечах у чоловіка.

– Краще не потрібно, – коротко відповів батько, уникаючи роз’яснень.

Поряд з ними – два хлопці, які протягом параду діляться враженнями не лише про ходу військових, а й про політику і спорт. Один з них на ім’я Олександр уже п’ять років живе у і працює в Канаді. Поїхав за океан вчитися, потім знайшов роботу. Займається розробкою програмного забезпечення для банків. Нині на три тижні приїхав в Україну до родини. Згадує, як на 18 річницю Незалежності на урочистості запросили молодь, якій саме 24 серпня виповнилося 18. То було оригінальним рішенням. А от на парадах раніше не був. «До цього хіба що по телевізору спостерігав. Загалом, свято відчувається, настрій піднесений», – ділиться хлопець враженнями. Каже, що техніка сподобалася.

Його товариш Артем є засновником стартапу, сам з Києва. Загалом враження у хлопця позитивні: «Під час активних бойових дій хотілося би, щоби техніка була на фронті, а нинішній парад підтримує військових, які нас захищають». Артем пригадує Помаранчеву революцію, вважає, що тоді вперше він з друзями відчули свободу. Для нього саме ті масові виступи людей показали, що Україна справді незалежна і не йде у фарватері Росії. «Були сильні відчуття», – згадує він.

Тетяна з Івано-Франківської області живе у Києві. Каже, що вдруге спостерігала парад наживо. «Перший раз було кілька років тому. Літаки були, але менше тоді. А нині багато. Нині масштабніший парад», – каже дівчина. За її словами, Україна змінюється не тільки через те, що багато людей вдягають вишиванки, а й через зміни у свідомості. «Я студентка, у нас в університеті багато людей з різних регіонів України. Як розповідали мої батьки, раніше був бар’єр у спілкуванні студентів з різних регіонів. Тепер він згладжений. Я спілкуюся завжди українською. І коли людина зі мною спілкується російською, я просто цього не помічаю. І не тільки мови це стосується, а й культури загалом», – каже Тетяна.

Леся прийшла на парад з родиною. Каже, що і раніше була на таких заходах, але нині все значно масштабніше, сподобалося. Але шкодує, що не мали можливості роздивитися усю техніку так, як хотілося. Дівчина впевнена: країна змінюється у правильному напрямку. Зокрема у ставленні до мови. «У мене є друзі російськомовні, які зараз намагаються говорити українською. А раніше був період, коли говорити ламаною українською їм було соромно. Мовляв, краще розмовляйте російською. Таке ставлення спонукало їх повернутися до російської. Але якщо ось так відштовхувати російськомовних, то вони і не почнуть», – міркує Леся. Її чоловік Ігор додає, що саме події 2013–2014 років кардинально змінили Україну. «Точку неповернення до СРСР Україна вже пройшла», – робить висновок чоловік.

Вікторія родом із Запоріжжя, вже 10 років проживає у Києві. Вона пригадує перший з початку російсько-української війни парад у 2014 році, коли після святкування Дня Незалежності техніка відправилася «на передок». Зараз, каже жінка, більше сучасної техніки, виробленої в незалежній Україні. «У людей змінилося ставлення до параду в порівнянні з тим, яким воно було раніше. Зараз люди пишаються військами, підтримкою від усього народу. Пишаються люди тим, що ми можемо зробити усе, що завгодно», – вважає Вікторія.

Ще одна українка на ім’я Вікторія прийшла на парад із сином. Каже, що їм було дуже добре видно все дійство, бо розташувалися на балконі одного з будинків на Хрещатику. Від параду у захваті, бо багато нової техніки і настрій піднесений.

Віра вже три роки мешкає у Києві, сама з Кропивницького. Їй з онуками пощастило трохи менше. Через величезну кількість людей не вдалося подивитися парад повністю, розгледіти вдалось лише авіацію. Жінка поділилася враженнями від того, як розвивається країна. «Свободи зараз більше, мені подобається вільна Україна. Хоч я російськомовна, але все розумію. Онуки українською вільно спілкуються. Був момент, коли я працювала на керівній посаді, але ані я, ані мої колеги не володіли українською. І через це було мені прикро. І коли до нас приїжджали україномовні споживачі, то ми вважали їх «селюками» і було прикро і через це. Всі змінив Майдан 2013–2014 років», – каже жінка. На її думку, перш за все, самі українці винні в тому, що почалася війна, бо були несвідомі. Зараз усе змінилося.

Цікава деталь: всіх, кого опитав «Главком», коли розмова торкається маркерів, які визначають зміни в країні, хвилювало мовне питання. Тобто українську свідомість люди ототожнюють як мінімум з нормальним сприйняттям і володінням українською. Не знайшлося жодної людини, яка би висловилася негативно про доцільність параду, хоча в суспільстві кілька років тому точилися дискусії щодо цього.

Павло Вуєць, Михайло Глуховський, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»