День народження країни: сподобатися більшості українців

До тридцятиріччя Незалежності України на Майданs Незалежності провели низку урочистостей, найочікуванішою з яких був парад. Це був перший парад за каденції Володимира Зеленського — його чекали два роки. У свій перший рік Зеленський скасував парад, у 2020 році через пандемію коронавірусної хвороби День Незалежності святкували без параду, але з концертом на Софійській площі.

Ювілей Незалежності відзначали вже з парадом, концертом та іноземними гостями. На парад Зеленський запросив своїх попередників — Леоніда Кучму, Віктора Ющенка та Петра Порошенка, також захід відвідали президенти Литви, Польщі та Латвії. Ця подія зібрала в центрі Києва тисячі людей. Хто не зміг приїхати на Майдан, мали змогу дивитися святкування на офіційних сторінках президента, телеканалах, у соцмережах та читати текстові трансляції видань.

Урочистості розпочалися з церемонії підняття державного прапора, виконання Гімну України та промови президента. Володимир Зеленський також вручав нагороди військовим, лікарям, представникам спорту та культурним діячам.

Після цього показали театралізоване дійство «ДНК» («День народження країни»), під час якого маленька дівчинка, яка уособлювала Україну, пройшла повз різноманітні періоди з життя країни — від часів Трипілля до наших днів. Наприкінці вона пробігла через Майдан Незалежності до військового, який очолював колону військового параду, та подарувала йому букет. Це дало старт військовому параду: 4000 бійців різноманітних родів військ і техніки пройшлися Хрещатиком, а в небо підіймалася авіація та найбільший транспортний літак «Мрія». У той же час парад провели в Одесі, у ньому взяли участь військово-морські сили України разом із силами країн НАТО.

Завершував святкування Дня Незалежності концерт на НСК «Олімпійський» — «Незалежність в нашій ДНК». Він розпочався ввечері з 3D-шоу, яке ілюструвало символіку свята та супроводжувалося театралізованим козацьким танцем. Участь у концерті взяли Софія Ротару, Ірина Білик, Ніна Матвієнко, Джамала, Тіна Кароль, Олександр Пономарьов, Monatik, Христина Соловій, «Океан Ельзи», СКАЙ, «Скрябін», Gо-A, Kyiv Symphony Orchestra, Національний академічний ансамбль імені Павла Вірського та інші. Режисерка-постановниця шоу Катерина Царик розповіла, що в телеверсії концерту використали штучний інтелект, а сама телетрансляція відрізняється від шоу наживо. Шоу в прямому ефірі показав «1+1», а на ютубі транслював канал «Суспільне. Культура». Спеціальні ефіри, прямі трансляції, концерти, кінопрем’єри та серіали показували й інші українські телеканали.

«Детектор медіа» запитав у медійників про їх враження від святкування Дня Незалежності.

Юрій Макаров, шефредактор директорату Суспільного телебачення:

— Святкування на Майдані, в принципі, справило дуже гідне враження. Трохи несподіваним був театр «живих фігур» — театралізоване дійство «ДНК», мені, радше, не сподобалася кількість димів. Але загалом, як телевізійний продукт, все було надзвичайно ефектно й у настрої. Я радий, що цьогоріч організатори вирішили уникнути відвертої попси. Президент, який виглядав напрочуд адекватно. Якщо не рахувати «живі картині», то це фактично повторює практику за Петра Порошенка. Там був приблизно той самий сценарій. Тобто, вони зрозуміли, що не треба туди пхати нічого зайвого й воно буде краще. Загалом враження цілком позитивне.

Що стосується концерту на НСК «Олімпійський» — це була більш-менш очевидна історія: зібрати знакові пісні, популярних виконавців. Незалежно від того, подобається мені та чи інша зірка, чи є у мене претензії до послідовності деяких зірок, зокрема, у гастрольній діяльності, — все виглядало рівненько, з розмахом. Головним бонусом була публіка, яка під зливою не розбігалася, а, навпаки, поділяла весь емоційний накал. Зрозуміло, що ніхто не сепарував людей у кадрі — в нас просто красиві люди. Самі по собі пісні теж не зіпсували, не спотворили, у музичному відношенні все було зроблено практично бездоганно. Це не винахід велосипеду, але не відомо, чи треба було його винаходити. Це було абсолютно адекватно й співмірно настрою.

Натомість напередодні Дня Незалежності я був в опері, на збірному концерті яскравих номерів Національної опери. От там були змішані враження. Національну оперу якої країни ми бачили й чули? Шоу близько до бездоганного, але дивитися черговий не дуже вдалий балет Скорульського за геніальною «Лісовою піснею» й робити над собою зусилля, що це саме той твір Лесі Українки. Це класичний український балет абсолютно конвенційний, перепрошую, нудний. Якби не психоделічний супровід на панелі ззаду, це було б зовсім безнадійно. Сьогодні консервувати такий балет — ганьба!

Дивився документальний проєкт Суспільного «Колапс: Як українці зруйнували Імперію Зла». Я страшенно щасливий за колег і друзів — автора Олександра Зінченка й режисера Сергія Лисенка. Вони впоралися, перфектно впоралися зі своїм завданням, на мою думку.

Олег Вергеліс, театральный критик, мистецький оглядач видань «Главком» та «Дзеркало Тижня. Україна»:

— Низка державних-культурних заходів до 30-річчя Незалежності України у форматі «телекартинки» (на яку налаштовані мільйони українських телеглядачів) — це, на мій погляд, день персональної перемоги Андрія Борисовича Єрмака (як успішного кінопродюсера і голови ОП), котрий, на мою думку, гучними живописними й емоційними заходами до Дня Незалежності фактично дав піар-залп майбутньої політичної історії, на кшталт культмасової підготовки до другого президентського терміну Володимира Олександровича Зеленського. Багато моїх знайомих сприймали святкову ошатну емоційну телекартинку крізь призму саме такої «концепції» арт-підготовки другого терміну.

Образ президента на тлі вдалої, прорахованої до деталей, яскравої, патріотичної й доволі переконливої «телекартинки» сприймався щиро, доброзичливо, іноді навіть дуже успішно. Телекартинка, загалом, працює на нашу емоційну жіночу аудиторію, котра має особливий сентимент до Зеленського, як до сина, брата, однокласника, «одного в полі воїна», якому заважають падлючі вороги, а він однак хоче якнайкраще... Святкова телекартинка, переконаний, додасть до теперішнього рейтингу президента певні плюси, от побачите.

Вдалим вийшов і великий святковий концерт на стадіоні «Олімпійський»: чудова партитура сценічного світла, правильні святкові сукні у співачок (як у Софії Ротару, наприклад) й усім нам знайомі пісні, які важко зіпсувати навіть найекстремальнішим виконанням.

Олексій Панич, доктор філософських наук, професор, медіаексперт:

— Дивився телепрограму — хто й що показує. Звернув увагу, що один телеканал показав американський День Незалежності. Це вже така традиція —хоча не знаю, яке відношення воно має до нас. Хіба що там інопланетяни нападають, а тут, мабуть, натяк на російсько-українську війну. Хіба так це можна розуміти.

Я дивився парад, який було показано з усіма деталями, у тому числі відео «ДНК України». Загалом парад цього року майже нормальний. Він був дуже схожий на паради за Петра Порошенка, однак із деякими винятками. Перший виняток у плюс нинішній владі — перестали копіювати об’їзд коробок військових зі стандартними привітаннями. Те, що я з дитинства чув із Червоної площі, а потім декілька років воно було в Києві. Як на мене, добре, що позбулися таких решток радянської традиції. З іншого боку, хотіли якомога більше всього засунути в цей парад — і військове, і не військове. Коли вже почалася поліція на Duster — це мені вже виглядало як пародія. Все ж таки військовий парад, а гордо проїжджають патрульні Duster.

Найцікавіша фішка, яка мала зворушувати, — це «ДНК нації». Але тут навпаки: якщо в параді загалом засунули те, що там мало бути, і те, що не мало; то «ДНК України» вийшло дуже обрізаною версією. Я так зрозумів, що головна ідея була — повибирати все, що викликає максимальне сприйняття в українців, і викинути все, що викликає суперечності. Бо це магістральна політика цієї влади — подобатися максимально великій кількості виборців одночасно. У результаті вони хотіли сподобатися всім, але «люди ж будуть дивитися не лише на те, що там є, але й на те, чого там немає». Мене, наприклад, різонуло, що в «ДНК», як його бачить влада, взагалі не виявилося нічого західніше Києва. Не було Данило Галицького, Івана Франка, не було взагалі нічого від частини України, яка була під Австро-Угорщиною, а потім під Польщею. Я вже не кажу про ОУН і про УПА. Тобто «ДНК» вийшло обрізане, сувора, сильна скорочена та відредагована версія.

Ще один момент, який викликав несприйняття в цих урочистостях, — це державний герб. Я розумію, якщо б не винесли це питання в парламент, то влада розписалася б у своїй поразці. Але я приєднуюся до тих, хто казав, що це одоробло не можна приймати як Великий державний герб. Я цілком підтримую ідею, що малий гербі — він же і великий. Краще прибрати з Конституції тезу про те, що Великий державний герб має бути тризуб і ще щось. Влада хотіла зробить щось об’єднавче в такий день, але винесла глибоко конфліктне питання на обговорення парламенту.

Окрім цього, великий комплімент Лодигіну, Зінченку й тим, хто робив документалку про те, як українці розвалили Імперію Зла. Назва трохи претензійна, бо в самому фільмі чітко показано, що не лише українці розвалили Імперію Зла, поляки, наприклад, упевнені, що це вони зробили. Менше з тим сам фільм зроблений чудово. Справді є про що згадати. Наскільки я уважно стежив за цією подією, а навіть для мене кілька деталей у фільмі стали новинкою. Це справді було найкраще, що мені трапилося в телеефірі. Паралельно з цими двома зарядами — три серії та чотири серії — було ще два «Зворотних відліки». Вони теж дуже сподобалася. На жаль, я через це не встиг дивитися інші канали. Святкові концерти я не дивився, в мене прохолодне ставлення до естради. Я дивився лише так, щоб побачити, що відбувається.

Багато каналів взагалі проігнорували свято. Є низка каналів, яким День Незалежності чи ні — не важливо. Наприклад, К1, «Мега», Новий канал. Може, це й нормально, має бути в людини й такий вибір — не знаю.

Юрій Бутусов, головний редактор видання «Цензор.нет»:

— На парадах мені особисто хотілося деталізованої інформації, історії якоїсь. Але це питання смаку й власного розуміння — як ти бачиш ті чи інші події. У мене зауважень до параду не було. Для мене концертна діяльність, співи не є предметом інтересу. Під час параду на інші речі звертав увагу й не був учасником концертних історій, а спілкувався з людьми. Для мене концерт не є суттєвої ознакою свята, але хтось дивиться — можливо, для когось це важливо.

— Дмитро Тузов, ведучий «Радіо НВ», член Незалежної медійної ради

Загалом враження позитивні. Я бачив інсталяцію з дівчинкою — сподобалося. Жива інсталяція з відновленими фрагментами історії — це було несподівано. Технічних збоїв я не помітив. Сподобалися ще історичні акценти в промові Зеленського, оскільки це, окрім іншого, елемент протидії спробам Путіна переписати та загарбати українську історію. Я не в повному обсязі дивився, але з того, що бачив — враження позитивні. Водночас я б під час трансляції, можливо, меншими робив паузи. Коли були паузу, думаю, можна було б більше інформації давати.