Що світ знає про Україну й чому любить її «сором'язливою любов'ю»

26 серпня у Львові після річної перерви через епідемію COVID-19 стартував Львівський медіафорум із темою «real journalism matters [still]». «Детектор медіа» писав, як виступили телеведуча Мирослава Барчук, колишній політв’язень Станіслав Асєєв, медійник Франак Вячорка та італійська журналістка Франческа Боррі. 27 серпня під час дискусії «Що світ знає про Україну» спікери з різних країн резюмували, як нас сприймають за кордоном і що ми можемо запропонувати світу.

«Сором'язлива любов», або Україна — це складно й динамічно

Щоби з’ясувати, що європейці знають про Україну та яка дезінформація поширюється про неї Європою, провели дослідження, розповів Марко Ферраро, член представництва ЄС в Україні. За попередніми результатами, загалом про Україну європейці знають небагато, а більшість не знає нічого. Та меншість, якій відомо про Україну з особистих чи бізнесових причин, позитивно налаштована до України, знає її культуру та нинішню ситуацію, сказав Марко Ферраро.

«Україна — це дуже складно», це країна війни та поширення російської дезінформації. Саме це, за словами Марко Ферраро, відомо більшості обізнаних європейців. Він додав, що в деяких країнах ЄС респонденти зазначили, що не довіряють Україні як державі і що вона не сприятлива для бізнесу. За попередніми даними дослідження, згаданого членом представництва ЄС, лише 15 % опитаних зазначили, що почувалися би безпечно в Україні, натомість більше половини зазначили, що хотіли б її відвідати. Цей феномен Марко Ферраро назвав shy love, тобто сором’язлива (несмілива, полохлива) любов. Спікер також відзначив низький рівень усвідомлення європейцями спільних з Україною цінностей, а зокрема розуміння меседжу, що Україна захищає Європу від Росії в сучасному геополітичному контексті.

В Азії, зокрема в Індонезії, знають про анексію Криму. Там сприймають Україну як передову нової холодної війни, а також як країну, що намагається залишити минуле позаду, але воно її наздоганяє, сказала Джилліан МакКормак, директорка Internews в Україні. В опитаних нею експертів Україна викликає здебільшого асоціації з трагічними подіями та явищами, зокрема Чорнобилем, російським вторгненням, анексією, Голодомором, Голокостом, колишнім СРСР, корупцією. Водночас Джилліан МакКормак відзначила й позитивні моменти, які згадують про Україну, — родючі ґрунти, борщ, перемогу над корумпованим режимом, прагнення до кращого майбутнього, сильне громадянське суспільство. Україна — це динамічна країна, яка не боїться змін, резюмувала Джилліан МакКормак.

«У Євросоюзі від України дуже втомилися»

За сім років після Революції гідності Україна перетворилася з об’єкту міжнародної політики на суб’єкт, сказав Давід Стулік, керівник Східноєвропейської програми безпекового центру «Європейські цінності» в Чехії, ексречник представництва ЄС в Україні. Це означає, що з голосом України рахуються найбільші гравці міжнародної арени, пояснив він. Попри випадки на кшталт  угоди про завершення будівництва газопроводу «Північний потік — 2» (Україна виступила проти транзиту російського газу в Європу, однак США і Німеччина уклали угоду. — Ред.), Україна показала, що вміє відстоювати свою позицію через міжнародні процедури, сказав Давід Стулік. «Раніше домовлялися про Україну. Зараз домовляються з Україною. Це дуже важливо», — додав він.

Серед багатьох «але» — велика втома від України в Євросоюзі, сказав Давід Стулік. Він розповів, як провів консультацію із журналістом чеського суспільного телебачення, однак репортаж про святкування Дня незалежності України починався словами про «нещасну країну», що досі в стані війни та не поборола корупцію. Спікер зазначив, що цей наратив повторює російський. «Велика проблема, що навіть люди, які підтримують Україну, часто не розуміють, що у вас відбувається. Це динамічна країна, на неї неможливо дивитися як на статичну. Україна змінюється, є багато позитивних історій», — сказав Давід Стулік.

Водночас Давід Стулік сказав, що вважає позитивним зникнення України з порядку денного Європарламенту, оскільки «там обговорюють лише проблеми», а Україна має «дбати про позитивні новини про себе». Зокрема, закріпляти співпрацю з країнами ЄС, сказав він: «Так ви показуєте, що доросли до певного економічного рівня, політичного мислення. Що для вас насамперед важливо мати добрі стосунки із сусідами (з якими їх можна мати). Це показує, що ви спроможні інтегруватися в ЄС, де принципи добросусідства складають основу».

Медійний імідж України

Важливо, звідки світ дізнається новини про Україну, акцентував Вадим Міський, програмний директор громадської організації «Детектор медіа» та секретар наглядової ради Суспільного. За його словами, світ знає, по-перше, те, що ми самі говоримо про себе і, по-друге, що про нас говорять інші зацікавлені сторони. Зокрема, він назвав два провідні російські наративи про Україну, досліджені «Детектором медіа»:

1. Україна — failed state. Вона не здатна бути успішною та приречена на поразку в усьому.
2. В Україні порядкують фашисти та нацисти.

Спікер додав: нещодавно поважний європейський аналітичний центр опублікував статтю про те, що в Україні домінують фашисти, і політолог Андреас Умланд писав на неї спростування.

Натомість коли українці говорять про себе самі, це переважно «позиціонування проти», сказав Вадим Міський. «Ми досить добре себе позиціонуємо як країна, яка змогла дати відсіч та стримує російську агресію на передовій. Утім навіть на параді до національного свята — Дня незалежності — ми хочемо кричати кричалку про Путіна. Це не зовсім про наше свято, радше це приклад позиціонування проти. Потрібні позитивні наративи про нас», — пояснив він.

Дотична проблема — відсутність розвиненого й потужного іномовлення, на відміну від більшості європейських країн, додав Вадим Міський. На його думку, канал UATV попри точкові успіхи й реорганізацію, з багатьох причин (у тому числі фінансових) так і не став мовником на зразок BBC World, «Радіо Свобода» чи Deutsche Welle, який би ефективно доносив державну позицію закордонній аудиторії. Водночас Вадим Міський відзначає внесок Суспільного мовлення, яке є членом Європейської мовної спілки й постійно надає свої новинні сюжети про події в Україні до системи обміну новинами Eurovision News Exchange. За перше півріччя 2021 року НСТУ надала понад 1300 відеосюжетів, і в ефірі іноземних суспільних мовників їх показали понад 5500 разів, повідомив Вадим Міський.

Щодо ролі міжнародних медіа Джилліан МакКормак сказала, що серед опитаних нею за кордоном багато людей не згадували Україну без згадки Росії. За її словами, це пов’язано з тим, що ще в 90-х американські, британські, французькі, німецькі медіа мали бюро та кореспондентські пункти в Москві й сьогодні російська позиція просочується навіть у найкращі медіа або тисне на них. Тож історія українців залежна від того, що Росія хоче, щоб люди за кордоном думали про Україну, сказала Джилліан МакКормак. Однак, на думку спікерки, свого часу позиція жертви фундаментально допомогла Україні на міжнародній арені. «Медіа пишуть про біди та кризи, тому що людина інстинктивно цим цікавиться. З іншого боку, медіа шукає персонажа, який скеровує хід історії», — сказала Джилліан МакКормак.

Як змінитися: «м’яка сила», перевага першого ходу та позитив

Розширити стратегію наративів про Україну на міжнародному рівні та здобути перевагу першого ходу. Марко Ферраро сказав, що той, хто говорить першим, формує базову думку, навіть якщо сказане — брехня. «Росія має перевагу першого ходу в описі конфлікту в Україні. Ми можемо скільки хочемо казати “ми боремося за європейські цінності”, але ми говоримо другими. Ми маємо розширити комунікацію: говорити про культуру, історію, туризм, цифрові інновації. Ми маємо стати першими на цьому полі», — сказав він. Способом перехопити інформаційний порядок денний стала, наприклад, «Кримська платформа», додав Вадим Міський. «Нам потрібно мати лідерство в цьому процесі. Ніхто зовні не прийде і не скаже, як нам краще, якщо ми самі не будемо про це говорити. Ми зацікавлені, щоби ситуація з Кримом змінилася, тому логічно, що ці дії робимо ми», — сказав він.

У цьому ж контексті варто створювати позитивні наративи про Україну. Вадим Міський зауважив, що потрібно говорити про українців як про високоосвічену націю, яка впевнено розвивається, а не лише чинить спротив. Він розповів, як під час мандрівки в Італію, батьківщину оперної музики, місцеві розповіли йому, що пам’ятають гастролі симфонічного оркестру «Українського радіо». Завдяки таким ініціативам поширюється якісно інакші уявлення про Україну, і такої комунікації бракує, сказав Вадим Міський. Джилліан МакКормак додала, що слід продовжити впроваджувати реформи й паралельно комунікувати шлях боротьби з корупцією. Водночас Марко Ферраро зауважив, що не вважає роботою журналістів «пітчинг України» на міжнародній арені: «Це завдання уряду, громадянського суспільства. Журналістам варто зосередитися на історіях людей. Наприклад, розповідати не про містечко з великою історичною спадщиною, а про людину, чиє життя з ним пов'язане».

Пишатися й не культивувати самопожертву. Давід Стулік навів приклад, як після резонансу від презентації форми збірної України на чемпіонаті Європи з футболу йому почали замовляти футболки з «Героям слава!», адже всі, хто вболіває за Україну, хотіли отримати таку. Цю історію Давід Стулік назвав «м’якою силою, за допомогою якої Україна може інтеліґентно нагадувати про себе всьому світу».

Налагодити контакти з діаспорами. Без цих контактів важко змінити ставлення інших націй до себе, сказав Давід Стулік. Він розповів, що українську діаспору в Чехії не розуміють, коли вона поширює наратив, що Україна захищає Європу від Росії. Спікер додав, що в Чехії є українці, які «хочуть бути чехами більше, ніж самі чехи», і водночас патріотично налаштовані українські студенти, яких сприймають на рівні зі студентами з інших країн Європи.

Не чекати швидких результатів. Давід Стулік зазначив, що в ситуації, коли в Євросоюзі вважають, що в Україну вкладено чимало грошей, а відчутних змін немає, а Україна водночас чекає швидкого «так» щодо членства в ЄС, обом сторонам потрібен час. Спікер ужив метафору підлітка, який не може за день здобути ступінь доктора наук, хоч скільки грошей і ресурсів у це вкладуть.