Еміне Джапарова: «Мета — достукатися до тих, хто приймає рішення про політику невизнання окупації, не лише через політичні декларації, але й через серця»

У Києві пройшла найбільша міжнародна подія за час незалежності — саміт «Кримська платформа». У ньому взяли участь представники 46 країн і міжнародних чи міждержавних організацій та найвищі посадовці України. Ініційований Україною новий міжнародний консультаційно-координаційний формат має на меті розв’язання проблеми російської окупації Криму та повернення півострова під контроль України. «Детектор медіа» вже готував путівник подіями саміту та розпитував про значення саміту народного депутата Рустама Умєрова. Ми також дослідили згадки про «Кримську платформу» в українських телеграм-каналах. На запитання «Детектора медіа» відповіли медійники та експерти з кримської проблематики та міжнародних відносин — Валентина Самар, Олександра Дворецька, Сергій Сидоренко, Алім Алієв та Осман Пашаєв. Окремо публікуємо розгорнуті відповіді першої заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джапарової.

— Пані Еміне, як ви загалом оцінюєте успішність проведення саміту «Кримської̈ платформи»?

— Почну з того, що інавгураційний саміт «Кримської платформи» започаткував перший міжнародний формат із деокупації Криму. Від самого початку російської спроби незаконно анексувати півострів Україна вживала всіх можливих політико-дипломатичних заходів задля забезпечення найшвидшої міжнародної реакції на це безпрецедентне та віроломне порушення норм міжнародного права. Ми працювали на двосторонньому та багатосторонньому рівнях, проте нам бракувало власного діалогового майданчика, де питання незаконної окупації Криму та її наслідків могли б обговорюватися комплексно та на регулярній основі.

По-друге, саміт «Кримської платформи» став украй важливим інструментом у боротьбі з російською дезінформацією. Упродовж семи років з моменту окупації півострова Росія переконує світ у тому, що питання Криму «назавжди закрите». Цим фейковим наративом Кремль передусім намагається приспати нашу пильність, примусити світ змиритися з його злочинами та не чинити йому опору. Отже цінність саміту також полягає у відновленні активного інтересу до кримського питання з боку офіційних кіл та громадськості багатьох держав світу. Саміт демонструє, що світ не забув про злочини Росії та стоїть пліч-о-пліч з Україною у питанні деокупації.

Завдяки «Кримській платформі» Україні вдалося консолідувати довкола теми Криму практично всіх партнерів євроатлантичного простору та членів Групи Семи, а також усі ключові міжнародні організації нашого регіону, зокрема ЄС, НАТО і Раду Європи. Саміт надав поштовх новим об’єднавчим процесам задля спільного пошуку шляхів звільнення півострова мирними політико-дипломатичними методами.

Попри шалений тиск Москви та спроби зірвати саміт, нам вдалося долучити до спільної декларації саміту «Кримської платформи» сорок шість підписантів, які підтвердили готовність продовжувати політику невизнання спроби анексії Криму та посилювати тиск на Росію.

Проте найголовніше, як на мене, й те, що самим фактом проведення саміту Україна засвідчила свою лідерську позицію та продемонструвала інституційну спроможність та силу своєї дипломатії! Ми продемонстрували здатність виходити до світової спільноти з нестандартними пропозиціями та інноваційними ініціативами, разом із забезпеченням їхнього ефективного втілення у життя. І це ще одна заявка на регіональне лідерство України, в тому числі в питаннях, які стосуються розв’язання «заморожених конфліктів» на пострадянському просторі.

— Які головні сигнали «Кримська платформа» мала послати світові, Україні, зокрема тимчасово окупованому Криму, і Росії? Чи послала вона їх?

— Як на мене, найсильніші повідомлення саміту «Кримської платформи» стосувалися саме громадян України, що опинилися в окупованому Криму. Ми чітко продемонстрували, що Україна своїх не лишає. Наш меседж був безкомпромісним: ми ніколи не припинимо боротьбу за повернення Криму. І в цій боротьбі йдеться про забезпечення кращого майбутнього для мешканців Криму. Ми зробимо все можливе, щоби Крим разом з Україною став частиною Європи у всіх її сенсах – політичному, ціннісному, економічному, соціальному та культурному.

По-друге, ми надіслали потужний сигнал усім громадянам материкової України та актуалізували національний дискурс щодо питання Криму. Від гасел про важливість і пріоритетність для України звільнення Криму переходимо до планомірної роботи з досягнення цієї мети. І тут очевидно, що повернення Криму має стати метою та завданням кожного громадянина нашої держави.

Що ж до міжнародної спільноти, то, крім суто політичних та дипломатичних меседжів, ми надіслали важливий заклик етичного характеру. Ми ще раз наголосили, що питання повернення Криму — це не питання недосконалості або відсутності стратегії, але готовності стати на її захист. Realpolitik стає реальністю лише тоді, коли відсутній спротив. Пригадайте виступ лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, який нагадав, що «царство шакалів триває доти, доки не прокинуться і не підіймуться на ноги леви».

Справді, аби в Криму запанувало право, а не груба сила, світова спільнота має піднятися на ноги. Ми сподіваємося, що найактивніші партнери разом із нами візьмуть на себе лідерство у ключових сферах «Кримської платформи»: політиці невизнання та санкцій, сфері безпеки, захисті прав людини, подоланні екологічних та економічних наслідків російської окупації Криму.

Безумовно, «Кримська платформа» не замінить і не планує замінити роботу міжнародних організацій — ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО, ЄС та НАТО. Однак сподіваємося, що лідерство та посилена координація в межах платформи призведуть до якісного стрибка та посиленої синергії, що в кінцевому рахунку приведе Крим до деокупації.

— Чи запропонувала, на вашу думку, «Кримська платформа» цілісну стратегію повернення Криму? Як ви її оцінюєте?

— Мені б дуже хотілося, щоб задля вироблення такої цілісної стратегії було достатньо одного-єдиного інавгураційного саміту. Проте будьмо реалістами: для деокупації й повернення ситуації з Кримом у міжнародно-правове русло не вистачило навіть семирічних зусиль, докладених усією міжнародною спільнотою з дня окупації Криму.

Неординарне завдання потребує неординарних шляхів його розв’язання. Пошук цих шляхів і цих рішень і є завданням «Кримської платформи».

Унікальність цього нового консультаційно-координаційного формату полягає в його трирівневій системі, яка передбачає вироблення стратегії повернення Криму не лише на міжурядовому рівні, але й на не менш важливих міжпарламентському та експертному.

Ми сподіваємося, що, об’єднавши зусилля активних друзів України на всіх цих рівнях, «Кримська платформа» невдовзі запропонує нові ідеї, кращу координацію та цілісну стратегію. Ми прагнемо досягти такої синергії міжнародних зусиль, у результаті якої буде якісно посилено скоординований тиск на Росію з метою започаткування переговорів про звільнення Криму. Ми готові до креативного мислення і сподіваємося на вашу підтримку.

— Яка медійна/інформаційна складова є зараз у боротьбі за повернення Криму і якою, на вашу думку, вона має бути?

— Росія розгорнула кампанію репресій проти журналістів у Криму, аби приховати реальний стан речей. Після початку російської окупації на півострові не залишилося жодного незалежного медіа. Хтось просто безслідно зник, хтось був безпідставно затриманий, а хтось заляканий та змушений виїхати з Криму. В таких умовах функції журналістів почали виконувати звичайні люди. З’явилося поняття «громадянських журналістів», які через соціальні мережі розповідають про наслідки російської окупації.

В цих людях російська окупаційна адміністрація також побачила загрозу, почала фабрикувати проти них справи, висувати безпідставні звинувачення, зокрема маніпулюючи контртерористичним законодавством. Нині за ґратами перебувають щонайменше дев’ять кримських громадянських журналістів, насамперед кримських татар.

У цій ситуації проактивна комунікація України на міжнародній арені набуває особливого значення. Тут ми бачимо три стратегічні завдання.

По-перше, це оперативне доведення до відома ключових стейкхолдерів інформації про грубі порушення прав людини в Криму, залучення іноземних урядів та міжнародних організацій до адвокації незаконно затриманих мешканців Криму.

Як приклад: буквально кілька днів тому Україна ініціювала заяву міжнародної Коаліції за свободу ЗМІ із вимогою до Росії звільнити журналіста-фрилансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка. Ми розуміємо, що часто максимально широка публічність слугує своєрідним оберегом, запобіжником від того, що Росія не вдаватиметься до більшого свавілля проти затриманих. Міжнародний тиск на Росію сприятиме звільненню цих людей.

По-друге, ми жорстко реагуємо на будь-які спроби спотворити статус Криму в інформаційних матеріалах за кордоном, картах, позначеннях окупаційних адміністрацій у соціальних мережах. І тут ми оперуємо не лише власними політичними аргументами, але й відповідними резолюціями Генеральної Асамблеї ООН.

По-третє, це – переосмислення концепту подачі Криму на міжнародній арені, його взаємозв’язку з Україною, її історією. Для саміту «Кримської платформи» ми розробили мистецько-візуальний проєкт про культуру Криму. Ми поставили собі за мету достукатися до тих, хто приймає рішення про політику невизнання окупації, не лише через політичні декларації, але й серця. І відгуки учасників саміту перевершили наші очікування.

Відповідно, ми будемо продовжувати нарощувати м’язи «м’якої сили», у тому числі із залученням Українського інституту, реалізовувати проєкти публічної дипломатії на підтримку возз’єднання України і Криму.