Кадровий скандал у столиці: яке майбутнє чекає дитячий театр на Липках?

Старт нового театрального сезону у столиці пожвавив гучний скандал довкола Київського Театру юного глядача (ТЮГ) на Липках. Згідно з чинним законодавством, Департамент культури Києва провів конкурс на посаду директора - художнього керівника цього популярного столичного дитячого театру.

На керівну посаду претендували три кандидати. Але запекле протистояння розгорнулося поміж двома:

• Віктором Гиричем, відомим українським театральним режисером, що тривалий час керував ТЮГом на Липках (майже 30 років) і зробив цей театр, вважайте, образним синонімом свого режисерського імені.
• В'ячеславом (Славою) Жилою, керівником столичного театру «Актор», відомим театральним менеджером, амбітним гравцем на столичному театральному полі.

Передвиборча «кампанія» тривала напружено й емоційно – з залученням збентежених акторів театру, соціальних мереж, публікацій у ЗМІ й іноді, на жаль, з переходом на особистості.

У підсумку конкурсна комісія при Департаменті культури столиці винесла вердикт: переможцем конкурсу на посаду керівника ТЮГу визнано Славу Жилу.

Ніде правди діти, для частини колективу це був і шок, і несподіванка, адже за тривалий час працівники театру звикли до певного ритму роботи під батьківською опікою Віктора Гирича, а тут нова людина і туманне майбутнє попереду.

І коли в одному телерепортажі на цю тему автор цього матеріалу угледів заплакані очі тюгівських актрис (у передчутті свого фатального майбуття?), то миттєво зателефонував Славі Жилі та попросив про інтерв'ю для «Главкома»: стосовно імовірних перспектив ТЮГу та деяких улюблених актрис, таких, як Валерія Чайковська, наприклад.

Це перше інтерв’ю нового керманича популярного столичного театру. Розмова – про трупу, запрошення зірок і молодих режисерів, про баланс комерційного та елітарного, про специфіку роботи дитячого державного театру в Україні.

У театральних колах ще у червні подейкували, що ти збирався висувати свою кандидатуру на конкурс керівника Національного театру імені Лесі Українки, де зараз теж триває конкурс. Але в результаті вибрав чомусь ТЮГ. Що спонукало тебе до такого рішення?

Я пропрацював у Театрі російської драми імені Лесі Українки близько п'яти років. І це була справжня «школа життя» на рівні повноцінної вищої освіти. Але мені здається, що цей легендарний театр, на жаль, досі не має запиту на цікаві трансформації.

А от щодо ТЮГу, то останній рік я розумів, що там буде оголошено конкурс і я почав готуватися заздалегідь. Тим більше торік у грудні я ставив казку «Лускунчик та Мишачий король», де участь бере народний артист України Олексій Вертинський, тому «дитяча театральна тема» торкалася мене безпосередньо протягом тривалого часу.

Для будь-якої творчої людини необхідні нові виклики, тому ми командою та колективом театру «Актор» і досягли певних помітних результатів та висот. Але столичний Театр юного глядача має зовсім іншу специфіку, тому бачу тут для себе нові амбітні та цікаві завдання.

Коли ти востаннє бував на виставах ТЮГу? Які враження, якщо, звісно, був там?

Це було ще на відкритті сезону на початку серпня, на прем'єрному показі вистави «Позичте тенора!». Враження приємні, адже я побачив на сцені талановитих акторів, які віддані своїй справі та викладаються на всі 100%.

Які твої перші п'ять нагальних менеджерських кроків на посаді керівника театру на Липках?

По-перше, це питання глобального ребрендингу театру, яке назріло доволі давно. Є попередні домовленості з топовими агентствами щодо плідної співпраці.

Потрібно осучаснити та вдихнути нові сенси. Я не кажу, що всі старі сенси були погані, але творчий процес потребує постійних змін, інакше такий процес стає формальністю.

По-друге, має бути запуск нових постановок штатними режисерами та проведення переговорів із запрошеними режисерами. Адже до найперших прем'єр нового періоду буде особлива увага.

Тому це і мають бути класні дитячі постановки, які можуть бути яскравими та конкурентоспроможними.

По-третє, є ідея створення дорадчого органу – «Режисерської колегії» – на громадських засадах, який би направляв репертуарну політику театру.

Звісно, необхідні адміністративні кроки – збори колективу та трупи, визначення проблемних питань, які існують в процесі та потребують негайного вирішення.

Також – запрошення зовнішнього аудиту, аби зрозуміти наскільки цільово та прозоро велась попередньо господарська та фінансова діяльність у театрі.

Віктор Сергійович Гирич намагався будувати на Липках «театр-дім», згідно з нашими традиційними уявленнями про такий театр. Яку модель театру маєш намір створити ти, отримавши, згідно з результатами конкурсу, владу у дитячому театрі в центрі столиці, на Печерську?

Театр юного глядача має стати сучасним простором для співтворчості колективу театру та безпосередньо дітей, які і є нашою основною цільовою аудиторією.

Форма організації процесу доволі проста: кожен має займатися своєю справою професійно та на високому художньому рівні.

Вже за три роки у театру на Липках ювілей – 100-річчя від дати заснування. Три роки – гарний термін для помітних крутих результатів та втілення нових резонансних проєктів. Якщо досягнемо всіх поставлених KPI, то є шанси претендувати на новий статус «Національного театру».

Специфіка діяльності дитячого репертуарного театру передбачає від художнього керівника певних якостей. Які це якості та чи можеш саме ти ними похвалитися?

Насамперед слід зазначити, що діти – найприскіпливіший глядач і тримати їх увагу під час всієї вистави стає дедалі важче. Тому завдання художнього керівника – створити всі умови та спонукати до творчості та взаємодії колектив театру та його юну публіку. Прозорість, відкритість – одні з головних якостей, необхідних будь-якому керманичу. А головне, аби всі його прагнення, поривання та бажання були направлені на створення найкращого дитячого театру країни. Саме такі амбітні цілі я і ставлю перед собою.

У період конкурсної кампанії у соціальних мережах з'явилися різного жанру натяки на твоє нібито темне минуле. Нібито маєш кримінальний шлейф і навіть судимість? Нібито влаштовуєш сумнівні кастинги для молодих актрис, ігноруючи норми моралі ? Нібито на перший план у діяльності театру ставиш фактор виключно комерційної успішності?

Кожен кандидат на посаду повинен пройти спецперевірку та отримати допуск через правоохоронні органи, надавши довідки про відсутність судимостей – це перше.

Друге: торішній «скандал», який був інспірований у період постановки вистави «Містер Баттерфляй», – це питання невірного трактування, згодом більшість учасників цієї ситуації все це визнали. Я не сексист. Вважаю, що проблему «Баттерфляй» було вичерпано, коли я отримав театральну нагороду «Київська Пектораль» саме за цю роботу.

Третє: не можу погодитися, що ставлю на перший план виключно фінансову складову вистав у театрі, оскільки для цього існують інші форми організації доходів, а театр – неприбуткове підприємство. Але вважаю, що зали мають бути заповнені, а фінансова успішність – це складова усіх крутих театрів світу, а зараз вже і Києва.

Яка імовірна доля трупи ТЮГу – людей чимало і всі хвилюються за своє майбутнє у теперішні непевні часи?

Не потрібно нікому хвилюватися. Треба налаштуватися на системну організовану роботу, якої в театрі стане дещо більше, адже потрібно буде активізувати творчу та репертуарну потужність у поточному театральному сезоні. Я притомний досвідчений, хоча і молодий керівник, який зацікавлений у збереженні колективу та якнайшвидшому русі до поставлених творчих цілей.

Яка подальша репертуарна доля вистав Віктора Сергійовича Гирича? Що чекає на них?

У цей момент немає достатньої кількості назв у репертуарі Театру юного глядача, як для такого великого театру, тому тут є вектор лише на збереження наявного репертуару та на постановку нових вистав, а отже, це бронь на репертуарні вистави точно на найближчі два-три роки. А далі все визначає виключно глядач – якщо вистава успішна, то знімати її з репертуару – злочин.

У репертуарі театру «Актор» є комерційно успішна вистава «Вишневий сад» у твоїй постановці. І в Театрі на Липках є цікавий фестивально успішний спектакль «Вишневий сад» у постановці Віктора Гирича. Який «сад» буде квітнути на Липках згодом?

Немає сумнівів, що це буде рідний для колективу та театру місцевий «погляд на Чехова». Адже це лише спонукатиме як акторів, так і глядачів стежити за життям та розвитком вистав.

Чи є ідеї залучення медійних облич до майбутнього репертуару ТЮГу?

Так. Обов'язково. Вже навіть є попередні домовленості.

І круто, що це в основному будуть зірки з професійною акторською освітою.

Тобто не такі, як Бузова у МХАТі?

Хочу зазначити, що це будуть нові проєкти, які розширять нашу глядацьку аудиторію, а не стануть лише частиною поточного репертуару. Хоча, звісно, є ідеї залучати зірок до різних нових постановок.

У якому напрямку триватиме рух і пошук?

В Україні є топ-10 театральних режисерів, вже зі всіма ними ведуться переговори щодо майбутніх постановок. Це непростий процес, всі успішні молоді режисери дійсно розписані на декілька сезонів наперед, однак будемо шукати вікна у їхніх щільних графіках, адже діти – наше все.

Крім того, я думаю, що з часом організуємо відкриті двері для молодих постановників та влаштуємо лабораторії, аби стати відкритими до нових ідей та знайти нові таланти, що сьогодні дозрівають у мистецьких вишах.

Яка подальша доля столичного театру «Актор»? Чи буде спецоперація «наступник»?

Театр «Актор» має суперову команду та вже так налаштований, що зможе ще пів року працювати автономно. Але все має бути згідно з чинним законодавством та відповідно до політики Департаменту культури.

Буде бажання згодом, через певний час, запросити на нову постановку в театр Віктора Гирича?

Процес протидії змінам, трансформація старого в нове постійно супроводжується опором – це природно. Будь-які намагання переформатувати звичайний спосіб життя викликає дискомфорт. Але це необхідна складова прогресу – творча деструкція.

Я ж намагатимуся максимально знайти порозуміння з усіма працівниками театру та колишнім директором, але, звісно, у рамках того, аби не втратити сенс та результати змін, як таких.

До того, мені б хотілося, аби Віктор Сергійович якнайшвидше перейшов до активної співпраці та консультацій щодо роботи в Театрі на Липках, адже він, як ніхто інший, багато знає та може підказати деякі тонкощі роботи саме в цьому столичному театрі.

Післямова

Скандал з «днем виборів» керманича столичного ТЮГу на Липках навіяв думку, що насправді кадрова лавка запасних гравців (потенційних театральних керівників) у столиці майже порожня. Сьогодні майже всі активні гравці «при ділі» та при своїх театрах. Тому, очевидно, з часом лише зростатиме творча та соціальна цінність театральних менеджерів, котрі ефективно уособлюють найкращі творчі та менеджерські якості. Таких керівників, як, наприклад, Андрій Білоус у Молодому театрі, Віталій Малахов у Театрі на Подолі, Станіслав Жирков у Театрі драми і комедії на Лівому березі.

Згодом, переконаний, театральна столиця активніше вербуватиме театральні керівні кадри з наших регіонів (Чернігів, Рівне, Суми, Львів), коли молоді люди (як потенційні керівники) заявлятимуть про себе гучніше.

Стосовно перипетій довкола столичного Театру на Липках, то цей сюжет згодом може обростати і новими сюжетними лініями, і несподіваними театральними мізансценами. «Це ж тЭатр», як казав колись Роман Віктюк

Тому насамперед варто побажати популярному дитячому театру успіху у глядачів та творчого наповненого життя. Вишневий сад ніхто не врубає. Департамент культури не допустить.

Олег Вергеліс, «Главком»