Дикі оливки і запечений скат - як відпочивають на найбільшому безлюдному острові України

"Медузи, медузи, кораблі-і-і-і", – затягує імпровізовано пісню русява дівчинка 6-ти років на вигляд. Разом з батьками йде трапом на теплохід, щоб добратись на острів Джарилгач. Це одне із найпопулярніших місць для відпочинку на Херсонщині. За просторі пляжі із білим піском і чисту бірюзову воду острів називають "українськими Мальдівами".Джарилгач - найбільший острів України та найбільший безлюдний у Європі. З однієї сторони омивається Чорним морем, з іншої - Джарилгацькою затокою. Єдиним постійний жителем острова є монах Марк, який мешкає там уже 13 років. Найпопулярніше місце серед туристів - покинутий столітній маяк. За однією версією його проектував сам автор Ейфелевої вежі – інженер Гюстав Ейфель, за іншою – його учень. Достеменно відомо, що конструкцію замовили 1902 року у Франції. Зараз маяк не функціонує, поряд побудували новий.До маяка найзручніше добиратись зі Скадовська. Звідти щоденно курсує кілька теплоходів. Вартість у дві сторони - 200 грн. з дорослого і 150 грн - за дитину. З міста також відправляються катери до бухти, яка за 10 км від маяка. Вартість у дві сторони - 170 грн. з особи.Два роки тому місцеві рибаки виловили багато креветок, певно порушили баланс і риба зникла. А з нею пішли і дельфіни-Завжди їздив у Крим, на Джарилгачі вперше. Хочеш купаєшся у затоці, як ні, то переходиш на другий берег і там вже відкрите море. А як гарна погода, то буває й Крим звідти видно. До нього по морю всього 25 кілометрів, – каже Леонід, на вигляд чоловіку за 60 років. Сидить за дерев'яним столом у синій сорочці в клітинку і каптурі із жовтою літерою S - символом супермена. Поряд стоїть костиль. Про те, як і коли чоловік травувався, не розказує. Розпиває з другом Толіком гранотове вино із імпровізованих бокалів – банок із-під соусу Сацебелі. Закусують консервованими оливками і снікерсом, порізаним на шматки. Леонід на острові живе 21 день, планує побути там ще до середини вересня. Говорить чистою українською. - Вночі до нас час приходять косулі. Зранку знаходимо їхні сліди. Рибу не ловимо, бо її нема. Два роки тому місцеві рибаки виловили багато креветок, певно порушили баланс і риба зникла, а з ними пішли і дельфіни. Тепер їх геть мало стало. Але на уху рибку знайдемо, приходьте на вечерю. - Вода тут добра,тільки море вино краде, - каже Анатолій, друг Леоніда. Чоловіку за 60 років із скуйовдженим сивим волоссям, сильно засмаглий на обличчі. Мружить очі від сліпучого сонця. - Пляшки прив'язуємо до причалу й опускаємо у воду, щоб охолодити. Приходимо за годинку, а вина вже нема. Певно хвилі розв'язують мотузки й забирають пляшки собі. Уявіть, як буде хтось радий, як йому море те вино потім підкине. Буде подарунок від нас, - сміються. Толік схоплюється на ноги й біжить до причалу, згадав, що там охолоджується ще одна пляшка вина. За хвилину вертається з пустими руками і розчарованими очима. - Море знову вкрало вино!В основному на острові відпочивають у наметах. Проте багато туристів припливають на день зі Скадовська, а ввечері повертаються. На Джарилгачі можна взяти в оренду шезлонги по 100 грн на день. З розваг - сапи і надувні човни. Також є можливість попірнати із аквалангами.Головна страва острова – запечений скат. Порція коштує 100 гривеньНа пляжі немає продавців кукурудзи та пахлави, зате облаштували кілька кафе. Ціни такі ж, як у Скадовську - пиво по 35 грн за бокал, перші страви і гарніри від 50 грн за порцію. Головна страва острова – запечений скат. Порція коштує 100 грн. Популярним є також паштет із печінки ската, по 90 грн за порцію. Має яскраво виражений метілічний присмак, не усім туристам до вподоби. У кафе відпочивальники також можуть за 30 грн зарядити телефони. Якщо подружитись із персоналом, то вони й підкажуть в яких місцях на острові ловить інтернет. В основному його там нема.- Посвящаю тебя в рицари, - каже худорлявий хлопчик 7 років. Волосся чорне, на шиї амулет у вигляді ікла тварини. Дитина більше схожа на Мауглі, ніж на лицаря. Довгий металевий прут опускає на плече молодшому брату, вдаючи, що це меч. Поряд батько намагається розкласти намет. Такий же довгий прут згинає і пробує зафіксувати у піску. Збоку надокучливо коментує теща. Той злиться.
- Не надо так делать. Я же сказал, что сам все знаю. Счас все будет, - ледь стримуючись, щоб не зірватись на крик, говорить чоловік.
- Так вот эту штучку надо туда вставлять и все получиться, - не вгамовується жінка і рветься допомогти. - Да не так же ти делаешь. Смотри люди уже разложились, а ты до сих пор возишься с палаткой.На їхньому фоні по морю хлопець і дівчина переправляють на надувному матраці похідні речі. Притримують, аби ті не звалились у воду. Так речі легше пермістити, ніж нести у руках. В очі впадає велика жовта сумка із написом Glovo (назва компанії, яка займається доставкою їжі - ред.).-Оце круть! Компанія вийшла на новий рівень обслуговування. Мало їх у Києві, так вже й до безлюдного острова добрались. Але певно така доставка б дуже дорого коштувала, - сміється високий русявий хлопець. Другу показує на матрац.Як пощастить, за півтори години екскурсії можна побачити оленів, козуль, єнотовидних собак, диких кабанівНа острові є чотири джерела із прісною водою. Найдавніше біля старого маяка. Його викопали спеціально для сім'я перших доглядачів за маяком. Залишки їхніх будинків досі залишились на узбережжі. Руїни одне із улюблених місць туристів для ефектних світлин.На острові влаштовують фотосафарі для туристів. Машиною-всюдиходом возять по Джарилгачу. Як пощастить, за півтори години екскурсії можна побачити оленів, козуль, єнотовидних собак, диких кабанів. Майже усі рослини острова занесені до Червоної книги. Багато росте диких оливок – ботанічна назва Лох звичайний. Із плодів місцеві роблять горілку.-Мама, мама, диви, зебра! – кричить 5-річна дівчинка й підбігає до брички з кіньми. Біла кобила пофарбована у чорні смуги і з обстриженою гривою справді схожа на зебру. Бричка стоїть у бухті, що за 10 кілометрів від маяка. Нею возять туристів на другий берег Джарилгачу до відкритого моря. Вартість дороги у дві сторони з дорослого – 200 грн, з дитини – 150 грн.
- То ви спеціально так пофарбували конячку? Хноєю певно? – питає з цікавістю туристка погонича. Той засмаглий, у чорній заношеному каптурі. На шиї масивний срібний ланцюжок.
- Ні, просто її мама їздила відпочивати у Єгипет, - різко відповідає чоловік, певно з подібними питаннями його вже замучили. Погонич повертається в іншу сторону і голосно кричить. - Мальдіви, веземо на Мальдіви.
Поряд компанія із трьох чорнявих жінок на вигляд по 35 років хвацько застрибують у бричку. В однієї у руках відкоркована пляшка шампанського і пластмасовий бокал.- Девочки, всегда хотела отпраздновать День рождение на Мальдивах!Бричка повільно рушає по нерівній дорозі. Жіночий сміх ще довго доноситься.К нам много начало ездить, после того, Крым отжали. Помните, тогда еще в Железном порту плакат вывесили "Спасибо Крыму за референдум"- Вот люблю здесь отдихать, - каже чоловік за сорок із коротким русявим волоссям та гарною дикцією. Сидять із товаришем, двома жінками й дівчиною-підлітком на березі під навісом. На столі пиво, копчена риба, бутерброди, відбивна, сир і сливи. - Особенно когда в бунгало остаемся. Так к нам олени приходят. Прям ночью слышно, как рогами крыши касаются. Кабани тоже, люди их кормят, так они тут и пасутся. Вообще не боятся. А вот еще чуть-чуть и будем 1 сентября праздновать День освобождения Скадовска от туристов, - компанія регоче. - Но вообще мы туристов любим. Город с них живет. Вот в прошлом году сезона из-за ковида не било. А вообще к нам много начало ездить, как кац@пи Крым отжали. Помните, тогда еще в Железном порту плакат вывесили "Спасибо Крыму за референдум". Вот сколько тогда к нам туристом повалило. Но люди разные бывают. Иногда собирают весь мусор в мешок і закапывают - думают, что сгниет, но оно же все остается в земле. А наш остров красив, хотелось бы что б таким и остался.- Умница, моя. Как только видит что кто-то барахтается в воде, то бросается спасать, - говорить жінка з коротким каштановим волоссям, погладжуючи білого лабрадора. Собака тулиться до хазяйки. Тетяна з друзями приїхала на вихідні з Херсону. Відпочивають у наметах на острові щоліта, собака кожного разу з ними. - Торік були зі сторони Чорного моря, так от знайшли оленячий ріг. Так тепер у мене вдома на стіні висить. А ще минулого року багато дельфінів було. От як побачите, що плюскається кефаль, то значить десь тут є й дельфіни. Самка завжди на цій рибі вчить полювати дельфінят. Іноді відпочивальники руками плескать по воді, щоб імітувати звук кефаль - так приманюють дельфінів.Медуз мало, зрідка трапляються невеличкі. Вода прозора, але прохолодна. День до того дощилоРозмову перериває дитячий крик.- Медуза, медуза, медуза! – з вереском вискакує дитина з води й біжить до мами. Хапає сачок, яким зазвичай ловлять метеликів, і ним намагається впіймати медузу. За хвилину переможно викидає її на берег і далі біжить купатися. Насправді, медуз мало, зрідка трапляються невеличкі. Вода прозора, але прохолодна. День до того дощило.Біля трапу збирається довга черга з відпочивальників. Чекають на катери, щоб повернутись на у місто. Надвечір острів стає малолюдним.